Рішення № 75420347, 16.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/826/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

позивача ОСОБА_1, представника відповідача Голядинця М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Ковельське об'єднане управління ПФУ, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення пенсії по інвалідності із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки; визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки та з врахуванням до страхового стажу періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання відповідача для призначення пенсії по інвалідності застосовувати показник середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки відповідно до пункту 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання відповідача призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки та з врахуванням до страхового стажу періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16 січня 2018 року (а.с.34-39).

В обґрунтування позову позивач вказала, що перебуває на обліку у Ковельському об'єднаному управлінні ПФУ та з 28 вересня 2007 року їй призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 15 липня 2010 року - відповідно до Закону України «Про державну службу».

16 січня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши всі необхідні документи. Розпорядженням Ковельського об'єднаного управління ПФУ від 24 січня 2018 року їй було призначено пенсію по інвалідності в розмірі 90% пенсії за віком за нормами вказаного Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати за період 2014-2016 року як для перерахунку пенсії. Однак позивач вважає, що необхідно було застосовувати норму частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто застосовувати показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки, оскільки до призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», котрий передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась вперше у січні 2018 року. Відтак, мало місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону. За таких обставин, на думку позивача, відповідач неправильно застосував для обчислення розміру пенсії показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки.

Позивач також вказує, що після звільнення з роботи, набувши право на пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком, 01 лютого 2018 року вона подала заяву відповідачу про перехід на зазначений вид пенсії. Однак відповідач відмовив у її призначенні у зв'язку з тим, що при перерахунку пенсії її розмір зменшується. Разом з тим, при обчисленні розміру пенсії до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не було враховано період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, що призвело до зменшення коефіцієнта страхового стажу і заробітної плати для обчислення розміру пенсії та відповідно і самого її розміру.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що вони не відповідають чинному законодавству.

Позивач вказує, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач повинен був призначити позивачу пенсію по інвалідності в розмірі 90% розміру пенсії за віком, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016 - 2017 роки та коефіцієнта заробітної плати і стажу з урахуванням періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення нею 60-тирічного віку. Пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідач повинен був їй призначити в розмірі пенсії за віком непрацюючому пенсіонеру в розмірі 100%, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки та коефіцієнта заробітної плати і стажу з врахуванням періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення позивачем 60-тирічного віку. Позивач вважає, що відмінність полягає лише у відсотках визначення розміру пенсії, хоча в обох випадках для визначення розміру пенсії по інвалідності спочатку розраховується розмір пенсії за віком.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Відповідно до ухвали від 18 травня 2018 року розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

У відзиві на позов відповідач його вимоги не визнав (а.с.53-55). Відповідач вважає безпідставними твердження позивача про те, що при призначенні пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком при розрахунку її розміру до стажу роботи повинен включатись період з дня встановлення інвалідності до дня досягнення 60-тирічного віку.

Відповідач вказує, що згідно із частиною другою статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацюючі інваліди другої групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності відповідного страхового стажу. Відтак, обчислення цього виду пенсії відбувається в іншому порядку, аніж тому, що передбачений для обрахування розміру пенсії по інвалідності. Вказана норма передбачає, що обрахунок розміру пенсії буде здійснюватись в тому ж порядку, що і обрахунок пенсії за віком.

Зі змісту статей 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що зазначений порядок не передбачає врахування до стажу роботи періоду з дня встановлення інвалідності по день досягнення особою пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону. Відповідно до частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір обраховуваної пенсії напряму залежить від наявного страхового стажу, оскільки за відсутності стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, розмір пенсії обраховується пропорційно.

На думку відповідача, законодавець, вказавши, що пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається тільки за вибором пенсіонера, тим самим підкреслює ту обставину, що порядок призначення та обчислення розміру пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відрізняється від відповідного порядку стосовно звичайної пенсії по інвалідності. Оскільки призначення пенсії згідно з частиною другою статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може бути менш вигідним для пенсіонера, аніж призначення звичайної пенсії по інвалідності, то законодавець надав право пенсіонеру діяти за вибором. Відповідач вважає, що є очевидним той факт, що якби розмір пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком обраховувався із зарахуванням до стажу роботи періоду з дня встановлення інвалідності до дня досягнення пенсійного віку, то розмір пенсії був би завжди вищий, ніж при призначенні звичайної пенсії по інвалідності, оскільки становив би 100% пенсії за віком з урахуванням додаткового стажу, а не 90%, і тому в законі не було б підстав передбачати можливість вибору пенсії.

Відповідач додатково зазначив, що позивач була обізнана про вірогідність зменшення розміру пенсії при переведенні на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, оскільки у своїй заяві від 01 лютого 2018 року просила в разі зменшення розміру пенсії при зміні виду розрахунку її заяву про перерахунок до уваги не брати і виплачувати пенсію в старому розмірі.

Відтак, саме у зв'язку з тим, що переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком було невигідне для позивача (розмір пенсії зменшився б на 1040,22 грн.), а також враховуючи її заяву, відповідачем було прийнято рішення про відмову у зміні виду розрахунку.

Стосовно вимог щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2017 роки замість середньої заробітної плати за 2014-2016 роки відповідач зазначає, що положення статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються саме при призначенні пенсії. Питання переведення з одного виду пенсії на інший врегульовано нормами частини третьої статті 45 зазначеного Закону. Таке переведення здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Як стверджує відповідач, єдина можливість врахування середньої заробітної плати, визначеної в порядку статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачена лише абзацом третім частини третьої статті 45 цього Закону.

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 при зверненні за призначенням пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» було подано пакет документів і згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі зазначених документів неодноразово проводився перерахунок призначеної пенсії. Позивач до заяви від 16 січня 2018 року не додала жодного нового документу. У зв'язку з цим відповідач вражає, що у даному випадку має місце не призначення, а перерахунок пенсії по інвалідності, а тому при застосуванні показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки він діяв правомірно.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується із доводами відповідача з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.129-133). Відповідач у запереченні на відповідь на відзив залишається на тій позиції, що викладена у відзиві на позов (а.с.136-138).

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача (вступне слово), з урахуванням мотивів, викладених у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має другу групу інвалідності (а.с.42).

ОСОБА_1 з 28 вересня 2007 року перебуває на обліку у Ковельському об'єднаному управлінні ПФУ як отримувач пенсії по інвалідності. Спочатку пенсія їй була призначена як інваліду ІІІ групи на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що свідчить протокол №600014 від 01 листопада 2007 року (а.с.24, зворот). Відповідно до розпорядження від 29 липня 2010 року №148971 (а.с.45) ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності на підставі Закону України «Про державну службу» (на цей час у неї встановлена ІІ група інвалідності).

16 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, у якій просила перевести її з пенсії по інвалідності, призначеної на підставі Закону України «Про державну службу», на інший вид пенсії - пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; до заяви позивач надала необхідні документи (а.с.72-73).

За заявою позивачки 24 січня 2018 року така пенсія по інвалідності була обчислена у розмірі 90% пенсії за віком відповідно до розпорядження від 24 січня 2018 року №148971 (а.с.79). При обчисленні пенсії відповідач застосував показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки і ця обставина визнається обома сторонами, та визначив страховий стаж 44 роки 9 місяців 17 днів.

01 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок (зміну виду розрахунку) пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком (а.с.57-58). Одночасно позивач просила у разі зменшення розміру пенсії при зміні виду розрахунку цю заяву до уваги не брати і виплачувати пенсію в попередньому розмірі (а.с.59).

Розглянувши заяву ОСОБА_1, відповідач дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» її розмір зменшується на 1042,22 грн. Тому 05 лютого 2018 року відповідач прийняв рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії в розмірі пенсії за віком відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому при обчисленні пенсії враховано середню заробітну плату по Україні за 2014-2016 роки, страховий стаж 32 роки 9 місяців 2 дні, про що позивача інформовано листом від 14 лютого 2018 року №1503/02-21-21 (а.с.43).

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на час звернення позивачки до відповідача). Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5 Закону).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі публічно-правового спору суд перевіряє чи оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Умови і порядок призначення пенсії по інвалідності за цим Законом визначені розділом IV.

Згідно із частиною першою статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Так відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Відповідно до статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно (як у випадку із позивачкою).

За правилами, встановленими частиною першою статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Як визначено частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, середню заробітну плату, з якої обчислюється пенсія, становить середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

З наведеного слідує, що у разі звернення за призначенням пенсії за нормами Закону №1058-IV у 2018 році заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Позивач протягом 2016-2017 роках працювала та сплачувала страхові внески, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.105-112).

Відповідач же застосував показник заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки (цей показник було застосовано у зв'язку із перерахунком пенсії ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII), про що свідчить розпорядження від 01 жовтня 2017 року (а.с.75).

Відповідач вважає, що цей показник має застосовуватися і надалі. Єдиний випадок, на його думку, коли є можливість врахування заробітної плати, визначеної в порядку статті 40 Закону №1058-IV, передбачений в абзаці 3 частини третьої статті 45 цього Закону: якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Судом взято до уваги, що за нормами частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

На думку суду, ця норма стосується переведення з одного виду пенсії на інший, призначений відповідно до цього Закону. У цьому випадку показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним.

У даному випадку суд погоджується із доводами позивача ОСОБА_1, що при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення її пенсії по інвалідності за нормами Закону №1058- IV за формулою, визначеною статтею 40 Закону №1058-IV, відповідач мав би урахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016 та 2017 роки, оскільки за призначенням цієї пенсії позивач звернулася вперше. Крім того, після призначення пенсії у 2007 році, а також наступного призначення пенсії у 2010 році, вона працювала протягом певних періодів, сплачуючи страхові внески, зокрема, у 2016-2017 роках.

При цьому суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1, що переведення її з пенсії по інвалідності, яка призначалася за Законом України «Про державну службу», на пенсію по інвалідності за Законом №1058-IV є по суті призначенням пенсії, оскільки умови і порядок її обчислення у даному випадку відмінні від тих, що застосовувалися раніше, а відтак відхиляє доводи відповідача, який заперечує щодо цього. Тобто, суд погоджується із доводами, що має місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року (справа №21-612а14), від 29 листопада 2016 року (справа №133/476/15-а), Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року (справа № 127/18159/17).

Суд відхиляє доводи відповідача, що визначальною ознакою для переведення з пенсії, визначеної одним законом, на пенсію за іншим законом, є подання додаткових документів. Ця умова є необхідною, але не визначальною. До того ж ОСОБА_1, звертаючись із заявою від 16 січня 2018 року, виконала цю вимогу, оскільки подала додаткові відомості про стаж, адже вона працювала упродовж останніх років (у тому числі з 26 березня 2015 року по 15 січня 2018 року включно - а.с.91).

Отже, з огляду на встановлені судом обставини та на підставі аналізу норм чинного законодавства суд дійшов переконання, що Ковельське об'єднане управління ПФУ при призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за нормами Закону №1058-IV за її заявою від 16 січня 2018 року обрахунок такої пенсії безпідставно здійснило з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014 - 2016 роки, а не за 2016-2017 роки. Ці дії мали причинно-наслідковий характер при розгляді її другої заяви від 01 лютого 2018 року про перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, а відтак її достовірний розмір не був встановлений при прийнятті рішення від 05 лютого 2018 року про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії.

Таким чином, з наведених вище підстав ці дії відповідача є протиправними, оскільки не враховують усіх фактичних обставин і базуються на помилковому застосуванні відповідачем норм чинного законодавства.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо відмови при перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком включити до страхового стажу період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, суд враховує такі правові норми.

Згідно з частиною другою статті 33 Закону №1058-IV непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок - 20 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно.

Інвалідність позивача вперше встановлена у віці до 46 років. Позивач має страховий стаж понад 20 років. Позивач припинила працювати 15 січня 2018 року. Таким чином, умови для призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком у випадку із позивачем виконуються.

Як уже зазначалося раніше, розмір пенсії за віком відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058-IV залежить від стажу та заробітку.

За змістом частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону (абзац другий частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, застосовується з 01 жовтня 2017 року).

Зі змісту листа відповідача від 14 лютого 2018 року № 1503/02-21-21 (а.с.122), розрахунку від 05 лютого 2018 року №148971 (а.с.113-114) вбачається, що основний розмір пенсії за віком обчислений із заробітної плати за весь період страхового стажу, починаючи із 01 липня 2000 року, та страхового стажу 32 роки 9 місяців 2 дні (коефіцієнт страхового стажу склав 0,32750).

Спір у даному випадку полягає у різному розумінні сторонами при визначенні розміру пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком норм статті 24 Закону №1058-IV.

Аналізуючи вказану норму суд дійшов висновку, що період з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку (у разі, коли особа в цей період не працює) зараховується, зокрема, для визначення розміру пенсії по інвалідності і не може бути врахований при визначені пенсії за віком чи по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі №450/323/15-а (адміністративне провадження К/9901/11664/18).

Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, суд вважає, що відповідач правильно застосував дану норму при обчисленні пенсії ОСОБА_1 за її завою від 01 лютого 2018 року, а тому відсутні підстави визнавати такі дії протиправними.

Як визначено частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина четверта статті 245 КАС України).

Зважаючи на те, що при вирішенні спору суд встановив протиправність дій відповідача щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за її заявою від 16 січня 2018 року показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, то задовольняючи позовні вимоги у цій частині суд вважає, що для ефективного захисту прав позивача необхідно прийняти рішення про визнання таких дій протиправними та зобов'язання Ковельського об'єднаного управління ПФУ для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосувати показник середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки, у зв'язку із чим розмір пенсії підлягає перерахунку.

Оскільки при розрахунку пенсії по інвалідності за заявою ОСОБА_1 від 16 січня 2018 року цей показник був застосований неправомірно, то це потягло його безпідставне застосування і при розрахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на підставі заяви ОСОБА_1 від 01 лютого 2018 року. Разом з тим, суд не знайшов підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування при цьому до страхового стажу періоду з дня встановлення інвалідності до дня досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (з 16 січня 2018 року по 06 липня 2029 року - до дня, коли позивач досягне 60-річного віку).

При цьому суд не може перебирати на себе функції щодо розрахунку (обчислення) пенсії за заявою пенсіонера, зокрема, не може передбачити, чи буде новий розмір пенсії, перерахований з урахуванням висновків суду щодо застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки, але в розмірі пенсії за віком, вигідніший за розмір пенсії по інвалідності, при обчисленні якого відповідач ураховує період з дня встановлення інвалідності до досягнення позивачем пенсійного віку. У даному випадку суд не може втручатися у межі дискреційних повноважень відповідача (права діяти на власний розсуд). А тому доцільним і ефективним способом захисту прав позивача за таких обставин є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 лютого 2018 року щодо призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки.

Як установлено пунктом 2 частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.

ОСОБА_1 право на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком має з 16 січня 2018 року (бо 15 січня 2018 року вона ще працювала). Цю обставину відповідач має також урахувати.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду не понесла судових витрат, відтак питання про їх розподіл судом не вирішується.

Стосовно клопотання ОСОБА_1 звернути рішення суду до негайного виконання, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 370 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Також відповідно до пункту 1 частини другої статті 370 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Тобто, звернення до негайного виконання рішення суду щодо пенсійних виплат стосується тих випадків, коли судом вирішується питання про стягнення пенсії. У даному випадку предметом спору не є стягнення виплати пенсії, яку позивач отримує щомісячно, а тому відсутні підстави для звернення до негайного виконання даного рішення.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (45004, Волинська область, місто Ковель, вулиця С.Бандери, 13/2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, 101, ідентифікаційний код юридичної особи 37788984) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за її заявою від 16 січня 2018 року показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки.

Зобов'язати Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за її заявою від 16 січня 2018 року застосувати показник середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 лютого 2018 року щодо призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 20 липня 2018 року