Ухвала суду № 75419498, 09.07.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 691/153/15-ц

Провадження № 2/700/18/18

09 липня 2018 року Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіденко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Лисянка справу № 691/153/15-ц провадження № 2/700/18/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо – транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо – транспортної пригоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.06.2014 року, о 16 годин 20 хвилин, по вулиці Заслонова в місті Городище, Черкаської області відповідач керував автомобілем ЗАЗ -110307-42, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп’яніння та здійснюючи виїзд на головну дорогу автошлях сполучення Київ - Знам’янка (163 км -800 метрів) не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», не надав переваги транспортному засобу Fiat Grande Punto, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням чоловіка позивача ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі та здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортного засобу.

Автомобіль марки Fiat Grande Punto, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться у розпорядженні позивача на підставі Договору фінансового лізингу №CS00A+02004758 від 14.08.2013 року.

Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 01 липня 2014 року справа №691/907/14-п доведена вина відповідача в ДТП.

Відповідно до експертного звіту №3198 від 23.09.2014 року вартість матеріальних збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу становить 201189,90 гривень.

Автомобіль був застрахований за Договором добровільного страхування наземного транспорту №CSR0CPS-137F20A від 15.08.2013 року.

У наслідок настання ДТП 12.06.2014 року ПАТ «Страхова Компанія «Інгосстрах» виплатила страхове відшкодування у розмірі 77630,00 гривень, як погашення лізингових платежів.

Враховуючи, що 77630,00 гривень відшкодовано страховою компанією, залишок на відновлення автомобілю у розмірі 123559,90 гривень, підлягають стягненню з відповідача.

За проведення експертного авто товарознавчого дослідження транспортного засобу позивачем сплачено 800 гривень, та за діагностику автомобіля на СТО сплачено 250,00 гривень.

Крім того, у наслідок ДТП було заподіяно тілесні ушкодження чоловіку позивача у зв’язку з чим були витрачені кошти на лікування.

У зв’язку з пошкодженням автомобіля, позивач та її чоловік не мали змоги вказаним користуватися автомобілем. Чоловік позивача працює в компанії ТОВ «Транс –Логістик», фактичне розташування якої знаходиться у Броварському районі, Київської області. Кожного ранку у робочі дні о 08-00 годині чоловік позивачку відвозив на роботу у м.Київ, після чого вирушав до свого місця роботи, але після ДТП позивачу приходилося на дві – три години раніше вставати, а повертатися з роботи пізніше, що призвело до постійного недосипання, у зв’язку з цим просили сусідів та знайомих наглядати за 10 річним сином, внаслідок чого погіршилися відносини у сім’ї, що призводило до моральних переживань.

У зв’язку з наведеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду за пошкодження автомобіля у розмірі 2000 грн 00 коп.; за проведення експертної авто товарознавчого дослідження транспортного засобу у сумі 800,00 гривень, за діагностику автомобіля на СТО-250,00 гривень, за діагностику автомобіля на СТО-250,00 гривень.

Позивач у судове засідання не з’явилася, звернувся до суду із телефонограмою, у якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини не явки не повідомив.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із таких підстав.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що 12.06.2014 року, о 16 годин 20 хвилин, по вулиці Заслонова в місті Городище, Черкаської області відповідач керував автомобілем ЗАЗ -110307-42, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп’яніння та здійснюючи виїзд на головну дорогу автошлях сполучення Київ - Знам’янка (163 км -800 метрів) не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», не надав переваги транспортному засобу Fiat Grande Punto, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі та здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортного засобу.

Автомобіль марки Fiat Grande Punto, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться у розпорядженні позивача на підставі Договору фінансового лізингу №CS00A+02004758 від 14.08.2013 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 01 липня 2014 року (справа №691/907/14-п) доведена вина відповідача в ДТП.

Відповідно до експертного звіту №3198 від 23.09.2014 року вартість матеріальних збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу становить 201189,90 гривень.

Автомобіль був застрахований за Договором добровільного страхування наземного транспорту №CSR0CPS-137F20A від 15.08.2013 року.

У наслідок настання ДТП 12.06.2014 року ПАТ «Страхова Компанія «Інгосстрах» виплатила страхове відшкодування у розмірі 77630,00 гривень, як погашення лізингових платежів.

Враховуючи, що 77630,00 гривень позивачу відшкодовано страховою компанією, залишок на відновлення автомобілю у розмірі 123559,90 гривень, підлягають стягненню з відповідача.

За проведення експертного авто товарознавчого дослідження транспортного засобу позивачем сплачено 800 гривень, та за діагностику автомобіля на СТО сплачено 250,00 гривень.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути майнову шкоду в сумі 124609,90 грн, яка складається з вартості відновлюваних робіт в сумі 123559,90 грн та оплати роботи експерта в сумі 800,00 грн, що підтверджується копією квитанцій від 18.09.2014 року, та діагностику автомобіля у сумі 250,00 грн, що підтверджується копією квитанцій прибуткового касового ордеру серії 01АААС від 02.07.2014 року, задовольнивши в цій частині позовні вимоги.

За правилами передбаченими ст. ст. 16, 23 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи те, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження завданої їй моральної шкоди, а матеріалами справи лише було підтверджено той факт, що позивач не міг користуватися автомобілем, що змінило його нормальний образ життя. Жодних доказів того, що його робота пов`язана з використанням автомобілю суду надано не було.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 12.06.2014 року з вини відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що через неможливість використовувати автомобіль ускладнилось життя позивача, порушились їх життєві звязки, порушився звичайний життєвий ритм, він не мав змоги певний час використовувати свій власний транспорт, що спричинило виникнення негативних наслідків, внаслідок чого він нервував, переносив моральні страждання.

Суд вважає, що оскільки позивачу завдано моральної шкоди з вини відповідача, то він повинен її відшкодувати згідно з вимогами ст.ст.23 та 1167 ЦК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути моральну шкоду, яку, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд оцінює в сумі 3000 грн., задовольнивши частково позовні вимоги в цій частині.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд вважає,що з відповідача на користь позивача належить стягнути майнову шкоду у сумі 124609,90 грн грн та моральну шкоду у сумі 3000 грн.,задовольнивши частково позовні вимоги.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2913, 44 грн., що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи. (а.с. 2)

В позовній заяві ОСОБА_1 містяться дві вимоги: майнового характеру-відшкодування майнової шкоди, немайнового характеру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

При цьому позивачем було заявлено вимоги майнового характеру у розмірі 134609,90 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 704,80 грн і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 8 810, 00 грн.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 704,80 грн.

Тобто за вимогу немайнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Натомість, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1346,10 грн, тобто, позивач не правильно сплатив судовий збір, оскільки вимоги позивача складаються з 123559,90 грн матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля +800 грн за проведення товарознавчого дослідження + 250 грн за діагностику авто = 124609,90 грн. (1% від вказаної суми становить 1246,09 грн.). За вимоги немайнового характеру позивачем судовий збір сплачено не було.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1246,09 грн., 704,80 грн судового збору за вимоги немайнового характера стягнути з відповідача до державного бюджету.

Керуючись ст.ст.12, 13, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо – транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер обліку картки платників податків: НОМЕР_3:

- матеріальну шкоду за пошкодження автомобіля Fiat Grande Punto у розмірі 123559 (сто двадцять три тисячі п’ятсот п»ятдесят дев»ять гривень) грн 90 коп.;

- за проведення експертної авто товарознавчого дослідження транспортного засобу у сумі 800,00 гривень(вісімсот гривень 00 коп);

-за діагностику автомобіля на СТО-250,00 гривень (двісті п»ятдесят гривень 00 коп);

- моральну шкоду у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 коп);

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер обліку картки платників податків: НОМЕР_3 сплачений судовий збір у розмірі 1246,09 грн (одна тисяча двісті сорок шість грн.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, до державного бюджету судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів УК у Лисянському районі Черкаської області код отримувача за ЄДРПОУ 36777814, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача МФО 899998, рахунок отримувача 31215206023265, код класифікації доходів бюджету 22030101.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 19 липня 2018 року.

Суддя Г.М. Яценко