Постанова № 7541743, 20.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2010 року Справа 2а-1476/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смішливої Т.В.

при секретарі Попові М.Г., Лейбенко О.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Усачова Н.П., дов. № 1 від 11.01.2010 р.

від 1-го відповідача Кудима В.О., дов. № 12/10-025 від 11.01.2010 р.

від 2-го відповідача Горелова М.А., дов. № 14-12/1-6 від 31.12.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість., -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з державного бюджету України суми відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією за січень 2009 року. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що першим відповідачем здійснено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень-лютий 2009 року, які виникли за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувався в період з 01.12.2008 по 31.01.2009. Перевіркою підтверджено фактичну суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за декларацією за січень 2009 року у розмірі 245528 грн.

Незважаючи на це та вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» перший відповідач не надав висновок про правомірність заявлення зазначеної суми ПДВ до відшкодування.

На час звернення до суду невідшкодованою з державного бюджету України залишалась сума податку на додану вартість у розмірі 245528 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь з Державного бюджету України, а також стягнути судові витрати у сумі 1700 грн.

У судовому засіданні 11.01.2010 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог у звязку з тим, що 28.12.2009 на розрахунковий рахунок ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» частково було перераховано бюджетне відшкодування з ПДВ за декларацією за січень 2009 у сумі 219035,23 грн. Позивач просив стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у сумі 26492,77 грн. та судові витрати -1700 грн. (Т.ІІ а.с. 4-5)

Представник позивача позовні вимоги про стягнення з державного бюджету України суми відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією за січень 2009, зазначеної у заяві про зміну позовних вимог підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник першого відповідача Краснодонської ОДПІ позовні вимоги не визнав, зазначив, що актом Краснодонської ОДПІ від 22.04.2009 підтверджено достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за декларацією за січень 2009 року у сумі 245528 грн. Згідно висновку Краснодонської ОДПІ від 28.12.2009 №28 позивачу відшкодовано з бюджету суму ПДВ у розмірі 219035,23 грн. в рахунок погашення заборгованості із заробітної плати. Надання висновку на відшкодування залишку невідшкодованої суми ПДВ за декларацією за січень 2009 року у розмірі 26492,77 грн. можливе лише після отримання дозволу від органів державної податкової служби вищого рівня.

Представник другого відповідача Головного управління державного казначейства України у Луганській області позовні вимоги не визнав, пояснив, що відшкодування з бюджету податку на додану вартість можливе лише на підставі висновку відповідного органу державної податкової служби або на підставі рішення суду. Щодо відшкодування з бюджету ПДВ на користь ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» за декларацією за січень 2009 року у сумі 26492,77 грн. висновок податкового органу не надходив. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Закрите акціонерне товариство «Краснодонський завод «Автоагрегат» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Краснодонської міської ради 17.08.1998 року за № 13871200000000391, код ЕДРПОУ 00231290, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 16341964 від 13.06.2005, індивідуальний податковий номер 002312912078. (Т.І а.с. 11 18)

Як платник податку на додану вартість позивач 16.02.2009 року подав до податкового органу - Краснодонської ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року (Т. І а.с. 19-22, Т. ІІ а.с. 16), якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 245528 грн. (код рядка 25, 25.1).

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображену в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року була предметом позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок за січень-лютий 2009 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2008 по 31.01.2009.

Результати перевірки відображено в Акті № 695/23-00231290 від 22.04.2009, відповідно до висновків якого підтверджено відображене ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» у декларації за січень 2009 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 245528 грн. (Т. І а.с. 23-28)

Сума податкових зобовязань у розмірі 8208 грн. та податкового кредиту у розмірі 132077 грн. підтверджені копіями податкових накладних та платіжних доручень, у тому числі про сплату ПДВ митним органам. (Т. І а.с. 29-245 ).

Частина суми ПДВ, визначеної до відшкодування з державного бюджету України у розмірі 219035,23 грн. на час заявлення позову відшкодована, про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача (Т. ІІ а.с. 7 8)

Вказані обставини визнані сторонами та підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, невідшкодованою залишилась заявлена у позові сума 26492,77 грн. (245528 219035,23 грн.).

Залишок невідшкодованої суми ПДВ сторонами не оскаржується, крім того, підтверджено довідкою Краснодонської ОДПІ № 178/19-056 від 11.01.2010 (Т. ІІ а.с. 17)

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття "бюджетне відшкодування" та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

За результатами перевірки правомірності визначення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодування, за січень 2009 року такі повідомлення не приймались.

Таким чином, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі.

Як вбачається з пояснень першого відповідача Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання інформації від Державної податкової адміністрації України про можливість надання висновку про бюджетне відшкодування ПДВ.

При цьому перший відповідач посилається на Регламент формування реєстрів про відшкодування ПДВ та передачі ДПА України, який є додатком до телеграми ДПА України від 16.04.2009 № 8026/7/19/0217 «Щодо доповнення до Порядку формування Реєстрів про відшкодування ПДВ», відповідно до якої податкові органи нижчого рівня щодекадно формують реєстри про відшкодування ПДВ, визначають суми до відшкодування та передають підписані реєстри з пояснювальними записками до Державної податкової адміністрації України.

Однак, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не поставлене в залежність від отримання відповідного дозволу від Державної податкової адміністрації України.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, (далі - Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування, тому позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України залишку бюджетної заборгованості за декларацією за січень 2009 року у розмірі 26492,77 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 /97-ВР від 03.04.1997 р., ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Зак ритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Зак ритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» на розрахунковий рахунок № 26006959676200 у Луганській філії Першого Українського міжнародного банку м.Луганськ, МФО 304966 бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за січень 2009 року у сумі 26492,77 грн. (двадцять шість тисяч чотириста девяносто дві грн. 77 коп.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Зак ритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» на розрахунковий рахунок № 26006959676200 у Луганській філії Першого Українського міжнародного банку м.Луганськ, МФО 304966 судові витрати у розмірі 1700 грн. (дона тисяча сімсот грн.)

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 22 січня 2010 року.

Суддя Т.В.Смішлива