Рішення № 75416669, 19.07.2018, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер: 728/219/18

Номер провадження 2/728/171/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.

за участю: позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката ОСОБА_3

представника третьої особи служби у справах дітей Бахмацької РДА Прокопенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування усиновлення, треті особи: орган опіки та піклування Бахмацької міської ради та служба у справах дітей Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області,

В С Т А Н О В И В:

08.02.2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. В своїй заяві вказала, що 23.01.2015 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб.

Через відсутність взаєморозуміння в сім»ї, внаслідок чого між ними постійно виникали сварки, вони припинили сімейні відносини, не підтримують їх з вересня 2017 року та не мають наміру відновлювати. Вважає, що подальше збереження сім»ї неможливе, тому просить розірвати шлюб.

Крім того, в період шлюбу, відповідач звернувся з заявою до Бахмацького районного суду Чернігівської області про усиновлення її доньки ОСОБА_5. Рішенням Бахмацького районного суду від 02.02.2016 року вказана заява задоволена. 07.04.2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції в Чернігівській області було внесено зміни в свідоцтво про народження, де батьком дитини зазначено ОСОБА_2.

Після припиненння сімейних відносин між ними, останній не надає матеріальної допомоги на сім»ю та ухиляється від виконання своїх батьківських обов»язків по утриманню дитини. Добровільної згоди між ними з приводу способу виконання відповідачем свого обов»язку утримувати неповнолітню дитину не досягнуто. Її заробітна плата є незначною і орендувати житло та утримувати дитину їй матеріальної важко. Їх донька потребує нормального харчування, одягу, а також відвідує гурток танців, що потребує значних коштів і сама вона не здатна в повній мірі цього забезпечити.

За таких обставин просить розірвати шлюб між нею та відповідачем та стягнути з останнього на її користь аліменти на утриманння неповнолітньої доньки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25.01.2018 року і до повноліття дитини.

29.03.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про скасування усиновлення, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів. На підтвердження своїх вимог зазначив, що між ним та усиновленою ним дитиною ОСОБА_6, незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливе їх спільне проживання і виконання ним батьківських обов»язків. Дитина проживає окремого від нього, не спілкується з ним та не вважає своїм батьком, що відповідно до п.3 ч. 1 ст. 238 СК України є підставою для скасування усиновлення. Також посилаєтся на наявність рішення Бахмацького районого суду Чернігівської області від 11.02.2015 року, яким задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання батьківства недійсним та оскарження актового запису про батьківство.

Ухвалою суду від 29.03.2018 року первісний та зустрічний позови об»єднані в одне провадження.

03.05.2018 року позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1 подала відзив на зустрічну позовну заяву про скасування усиновлення, в якому посилається на положення ч.5 ст. 136 СК України, відповідно до якої не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком. ОСОБА_2 знав, що не є батьком дитини, але добровільно звернувся з заявою до суду про усиновлення дочки ОСОБА_8, а тому оспорювати батьківство не має права. Просила відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.05.2018 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено орган опіки та піклування Бахмацької міської ради та службу у справах дітей Бахмацької райдержадміністрації.

05.05.2018 року відповідач (позивач за зустрічним позовом) подав заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву в якому зазначив, що він, як усиновлювач, відповідно до положень ст. 240 СК України та п. 12 ППВСУ за № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», не позбавлений права на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення. Також вказує, що позивачка ОСОБА_1 у відзиві на зустрічний позов погоджуєтся, що між ним та дитиною скалалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливими їх спільне проживання і виконання ним своїх батьківських обов»язків та суперечить інтересам дитини, оскільки не забезпечує їй сімейного виховання. Просив скасувати усиновлення ним неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису № 46 від 25.03.2011 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, виключивши у графі батько запис «ОСОБА_2, громадянин України».

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені нею позовні вимоги підтримала повністю і просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, залишивши їй прізвище «ОСОБА_1», а також стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, батьком якої є відповідач згідно рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області про усиновлення. Подружні відносини між ними припинені з вересня 2017 року внаслідок постійних сварок та непорозумінь, які виникали на побутовому грунті, і вона була змушена піти з будинку ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_3 та орендувати житло. В задоволенні зустрічного позову про скасування усиновлення просила відмовити, так як вважає, що ОСОБА_2 добровільно звернувся до суду з заявою про усиновлення і про його наслідки йому було відомо. Про те, що це не його дитина, він знав, але, незважаючи на це, усиновив її. Донька любить його, часто згадує, бажає спілкуватися з батьком, і вона, як мати, не заперечує проти цього. Після припинення подружніх стосунків ОСОБА_2 не утримує доньки матеріально, хоча зобов»язаний це робити. Також зазначила, що ОСОБА_2, як батько, не дав дозволу на виїзд дитини за кордон.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав повністю і не заперечував проти їх задоволення так як як вважає, що шлюб їх розпався і зберегти його неможливо. З вересня 2017 року вони не підтримують подружніх стосунків та не мають наміру відновлювати. В частині стягнення аліментів заперечував проти позову, так як дитина, на утримання якої просить стягнути аліменти позивачка, не є його рідною дитиною. Зустрічний позов про скасування усиновлення підтримав повністю і просив задовольнити його, на підтвердження чого пояснив, що він дійсно усиновив дитину, так як вважав, що у них з ОСОБА_1 буде нормальна та дружна сім»я. Про наслідки усиновлення йому було відомо. Після припинення сімейних відносин з вересня 2017 року він декілька разів зустрічався з донькою ОСОБА_5, приходив до них додому в орендоване житло, а також запрошував до себе додому. Припинив спілкуватися з дитиною, так як вона пошкодила йому паркан, сказала неправду про його поведінку своїй матері, що йому було неприємно, і крім того, вони не знаходять спільної мови. Ініціатором припинення спільного проживання була його дружина ОСОБА_1, яка на даний час має іншого чоловіка. Вважає, що відносини між ним та дитиною не склалися і він не бажає її запрошувати до себе в подальшому та спілкуватися з нею взагалі, так як побоюється за наслідки її поведінки. Не має наміру налагоджувати стосунки з нею та виховувати її, оскільки дитина не його рідна, а сім»я їх розпалася.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтрмав позицію відповідача ОСОБА_2 та просив задовольнити позовні вимоги по первісному позову в частині розірвання шлюбу та зустрічного позову про скасування усиновлення. В задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів просив відмовити, так як вважає, що утримувати матеріально дитину повинен біологічний батько, а не ОСОБА_2 Так як між останнім та дитиною ОСОБА_5 склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов»язків, а також внаслідок його небажання в подальшому підтримувати відносини з дитиною внаслідок її поведінки, усиновлення підлягає скасуванню. Крім того, щодо відзиву на зустрічну позовну заяву позивачки, зазначив, що в даному випадку вирішується питання не про оспорювання батьківства, що передбачено ч.5 ст. 136 СК України, а про скасування усиновлення відповідно до положень ст. 238 СК України.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Бахмацької міської ради в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. У наданій заяві просять розглядати справу без їх участі (а.с. 51).

Представник третьої особи служби у справах дітей Бахмацької райдержадміністрації Прокопенко О.І. в судовому засіданні зазначила, що з урахуванням обставин, які склалися, усиновлення підлягає скасуванню, так як відповідно до ст. 238 СК України усиновлювач не приділяє належної уваги дитині, що суперечить інтересам дитини, так як не забезпечує їй сімейного виховання. Вважає, що позовні вимоги в частині розірання шлюбу підлягають задовленню. У вирішенні позовних вимог про стягнення аліментів покладається на розсуд суду.

Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом про скасування усиновлення підлягають задовленню, а в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадах.

За приписами ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 23.01.2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки.

За приписами ч.1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

В частині позовних вимог про розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги і не заперечував проти їх задоволення.

Згідно п. 24 ППВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» «У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з»ясування досліджених інших обставин справи».

Відповідно до ч.4 ст 206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, а також визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами необхідно розірвати, оскільки їх сім'я розпалася, зберегти її неможливо, збереження сім'ї і подальше спільне проживання суперечить інтересам сторін.

Враховуючи положення статті 113 СК України, відповідно до якої особа, яка змінила прізвище у зв»язку з реєстрацією шлюбу, має право після його розірвання надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, а також прохання позивачки, останній слід залишити прізвище «ОСОБА_1».

Що стосується зустрічного позову про скасування усиновлення, заявленого ОСОБА_2, то в судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Бахмацького районного суду від 02.02.2016 року заяву ОСОБА_2 задоволено та усиновлено останнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35-36). На підставі вказаного рішення внесено зміни в актовий запис про народження останньої за № 46 від 25.03.2011 року щодо прізвища з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_1», по батькові з «ОСОБА_5» та «ОСОБА_6», в графі «відомості про батька» замість «ОСОБА_10» на «ОСОБА_2» та 07.04.2016 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 на ім»я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, де її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.4).

За рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11.02.2015 року, яке не оскаржувалося і набрало законної сили 01.03.2015 року, позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про визнання батьківства недійсним та оскарження актового запису про батьківство, задоволено: визнано недійсним актовий запис від 25.03.2011 року в Книзі реєстрації про батьківство щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов»язано відділ реєстрації актів цивільного стану Бахмацького районного управління юстиції внести зміни до Книги реєстрації народження та виключити запис про батька ОСОБА_7 (а.с. 27).

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.232 СК України з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина стрждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов»язків.

Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

Право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років, що передбачено ст. 240 СК України.

Відповідно до п.п. 12,13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» «Усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років. Усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 239 СК України внаслідок скасування усиновлення припиняються на майбутнє права і обов'язки, що виникли в зв'язку з усиновленням між дитиною і усиновлювачем і його родичами.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які зазначені в свідоцтві про народження батьками малолітньої ОСОБА_6, припинили подружні стосунки з вересня 2017 року, не підтримують їх, проживають окремо. ОСОБА_1 з власної ініціативи, забравши доньку, пішла з будинку ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_3, проживає окремо він нього та орендує житло.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи, що сторони не проживають однією сім»єю тривалий час, ОСОБА_2, яким усиновлена дитина, позбавлений можливості проживати спільно з дитиною та виконувати свої батьківські обов»язки по відношенню до неї, що суперечить інтересам дитини та не забезпечує їй сімейного виховання, усиновлення підлягає скасуванню з виключенням з актового запису про народження усиновленої дитини запису про батька, здійсненого на підставі рішення про усиновлення від 02.02.2016 року.

При цьому суд також враховує незначний термін спільного проживання сторін, а саме біля двох років.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги про скасування усиновлення, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 про стягнення аліментів, так як задоволення зустрічного позову про скасування усиновлення виключає повністю задоволення первісного позову в частині стягнення аліментів в зв»язку з виключенням відомостей про ОСОБА_2, як батька, з актового запису про народження дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 206 ч. 4, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113, 232 ч.ч.3,4, 238 ч.ч.1,4, 239 ч.1, 240 СК України, п. 24 ППВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», п.п.12,13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Розірвати шлюб, зареєстрований 23 січня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 5 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, залишивши останній прізвище «ОСОБА_1».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування усиновлення задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянином України, уродженцем м. Бахмач Чернігівської області, малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року згідно рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2016 року (цивільна справа за № 2-о/728/8/16, єдиний унікальний номер 728/2932/15-ц).

Зобов»язати Бахмацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області внести зміни до актового запису про народження дитини за № 46 від 25 березня 2011 року, виключивши у графі «батько» запис «ОСОБА_2, громадянин України».

Позивач: ОСОБА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, проживає АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення виготовлено 19.07.2018 року.

Суддя О.І. Глушко