Рішення № 75416189, 20.07.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/14727/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Чевилюк З.А.

за участі секретаря Перун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому адміністративну справу №686/14727/18 за позовом ОСОБА_1 Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №213815 від 11.06.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1ст.140 КУпАП.З азначено про порушення матеріального та процесуального характеру. Зокрема, не встановлено часу виникнення вибоїни на дорозі, фіксація порушення здійснена без суб’єкта адміністративного правопорушення, не з’ясовано причини виникнення вибоїни. Зауважено щодо процесуальних порушень стосовно місця розгляду адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задоволити. Представник відповідача подав письмовий відзив на позов, який підтримав в судовому засіданні. Заявив клопотання про відтворення результатів відео- та фото- фіксації адміністративного правопорушення за ч.1.ст.140 КУпАП.

Здійснено відтворення результату відео- та фото- фіксації адміністративного правопорушення за ч.1.ст.140 КУпАП.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов не підлягаючим задоволенню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями ч.1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.

За нормою ч.2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено неправомірності прийнятої постанови, з таких підстав.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.24 Закону України «Про дорожній рух», - власники доріг та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Згідно статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги», - вулиці та дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про автомобільні дороги», - органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Вищенаведені норми прямо вказують на суб'єкта адміністративного правопорушення у сфері безпеки руху транспортних засобів і пішоходів - органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів.

Згідно зі ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього рух у серії ВР №213815 від 11.06.2018 року позивач по справі, будучи посадовою особою-сільським головою Копистинської сільської ради, порушив вимоги ДСТУ 3587-97 п.3.1.1.-3.1.2., що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вулиці Перемоги, а саме не вжив заходів щодо ліквідації вибоїни, фактичні розміри якої перевищують допустимі, не вжив заходів до відновлення безпечних умов, в зв’язку з чим порушив ПДР України п.1.5, ст.12 Закону України «Про дорожній рух».

В рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 зазначено, що положення ч. 1 ст. 276 КУпАП в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Саме на це і звертає увагу Конституційний суд України у вказаному рішенні та зазначає, що аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.

Тобто, законом передбачені спеціальні випадки коли постанова може бути винесена на місці вчиненняадміністративного правопорушення, та загальне правило, коли постанова по справі про адміністративне правопорушення виноситься за місцем його вчиненняза результатами розгляду справи про таке правопорушення, які не слід ототожнювати оскільки вони мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.

Таким чином, посилання позивача на те, що відповідач не мав права виносити оскаржувану постанову у сільській раді є безпідставними та неаргументованими, оскільки позивач помилково тлумачить рішення Конституційного суду України на свою користь.

Посилання представника позивача на необхідність дослідження причин виникнення вибоїни на дорозі є безпідставними та неаргументованими. Твердження про усунення вибоїни за результатами зафіксованого правопорушення не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності з вимогами, викладеними у ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності.

З наданих суду документів встановлено, що матеріали справи містять достатню кількість належних та допустимих доказів, які б указували на вчинення позивачем дій, зазначених у диспозиції ст.140 ч.1 КУпАП.

У відповідності з ст.14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративне правопорушення зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я, населення та інших правил забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів неправомірності прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого у суду відсутні підстави для її скасування.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.2, 6, 19, 139, 242-247, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ВР №213815 від 11.06.2018 року .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький міськрайонний суд в 10-денний строк, який обчислюється з дня проголошення рішення.

Суддя: