Ухвала суду № 75416131, 17.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/450/18 Справа № 711/1605/18 Категорія: ст.539 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

засудженого – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким у виді обмеження волі, -

в с т а н о в и л а :

Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням в порядку ст.82 КК України про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким у виді обмеження волі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 березня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого.

Суд мотивував своє рішення тим, що засуджений не довів свого виправлення та не заслуговує на застосування до нього положень ст. 82 КК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його клопотання, тобто замінити покарання у виді позбавлення волі на обмеження волі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення є незаконним, оскільки суд не врахував, що перебування засудженого в умовах позбавлення волі не сприяє його виправленню та перевихованню, а навпаки призводить до рецидивів. Крім того, звертає увагу, що заміна позбавлення волі на інший більш м’який вид покарання не знімає з нього обов’язку відбуття покарання за скоєний особливо тяжкий злочин.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_7, який виступив в підтримку вимог апеляційної скарги, прокурора Пашковську Ю.П., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити законне рішення суду без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши особу справу на засудженого та ознайомившись із його апеляційною скаргою, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції законна та обґрунтована.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Відповідно до вимог ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання в виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Згідно роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким», заміна невідбутої частини покарання більш мяким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що він став на шлях виправлення.

За змістом зазначеної вище статті та розяснень, становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.

Висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен бути зроблений на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарання, а не за час, який безпосередньо передує розгляду клопотання.

На думку колегії суддів, вказаних вимог закону при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш мяким суд першої інстанції цілком дотримався та обґрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_7 своєю поведінкою не довів виправлення, а тому підстави для застосування положень ст. 82 КК України, відсутні.

Зокрема, як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 станом на 01.03.2018 року дійсно відбув 2/3 частини призначеного йому строку покарання, що, з огляду на вимоги п. 2 ч. 4 ст. 82 КК України наділяє його правом претендувати на заміну невідбутої частини покарання більш мяким.

Згідно характеристики на засудженого ОСОБА_7 від 13.03.2018, яка затверджена начальником ДУ «Черкаська виправна колонія (№ 62)», ОСОБА_7 під час утримання в СІЗО м. Кіровоград характеризувався посередньо, порушень вимог режиму відбування не допускав, до праці не залучався, заохочень не мав. За час відбування покарання в Черкаській ВК (№62) з 18.12.2011 характеризується посередньо, дотримується встановлених вимог режиму відбування покарання лише під контролем персоналу установи. Допустив 11 порушень встановленого порядку відбування покарання, за що отримав 8 стягнень, одне з яких відбування у ДІЗО установи, які наданий час погашено у встановленому законом порядку. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує, але належні висновки для себе робить не завжди. Був працевлаштований на виробництві установи, а саме на деревообробній дільниці. До праці ставився не завжди сумлінно. Потребував періодичного контролю за поведінкою з боку персоналу під час перебування на виробництві установи. Допускав порушення трудової дисципліни. Отримав 2 заохочення правами начальника установи. З 27.01.2017 працевлаштований кухонним робітником в приміщенні їдальні установи. Працює під контролем персоналу установи. Працює з корисливих для себе мотивів. Отримав 1 заохочення правами начальника установи. З метою позитивних змін в поведінці засудженого, один раз був заохочений правами начальника установи. Від участі в роботах з благоустрою відділення ухиляється. Зв’язки з рідними втрачено. 10.12.2015,29.09.2016,27.07.2017 адміністративною комісією установи відмовлено засудженому у застосуванні пільг, передбачених ст. 101 КВК України, ст. 82 КК України, ст. 81 КК України, з тих підстав, що останній не став на шлях виправлення та своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого виправлення.

Згідно довідки начальника відділення ВСВПР про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_7, на останнього 8 вісім раз накладались стягнення у виді усної догани, ДІЗО, суворої догани та попередження, за порушення форми одягу, порушення розпорядку дня, відсутність в строю бригади, халатне ставлення до праці, не виконання норм виробітку та порушення розпорядку дня, які на час звернення погашено у встановленому законом порядку. Крім того, про наявність 3 заохочень у вигляді подяки за сумлінну поведінку і ставлення до праці та виконання покладених обов’язків.

Наведені вище обставини в сукупності з іншими обставинами, які належним чином оцінені судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, не свідчать про глибокі зміни у свідомості засудженої та вказують виключно про ситуативний характер його поведінки.

При цьому, наявні заохочення засудженого ОСОБА_7, на переконання колегії суддів, самі по собі не можуть характеризувати останнього з позитивного боку за весь період відбування покарання в місцях позбавлення волі та, враховуючи, наявність 8 стягнень, які станом на момент звернення із клопотанням погашені, посередню характеристику на особу засудженого, що не свідчить про наявність достатніх підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв’язку з чим апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишає без задоволення.

Доводи засудженого ОСОБА_7, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 539 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 – залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2018 року, якою ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким у виді обмеження волі – без змін.

Ухвала апеляційного суду не підлягає оскарженню.

Головуючий :

Судді :