Постанова № 75416099, 20.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1260/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

секретаря Анкудінова О.І.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 травня 2018 року (ухваленого 16 травня 2018 року в приміщення Чигиринського районного суду Черкаської області під головуванням судді Івахненко О.Г.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вивчивши матеріали справи, Апеляційний суд Черкаської області, -

в с т а н о в и в :

05 січня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що 27 січня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір № б/н, відповідно до якого, остання отримала кредит в розмірі 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач не здійснив належного погашення кредиту та незаконно не виконує власних зобов’язань за кредитним договором, в зв’язку з чим, станом на 31 жовтня 2017 року виникла заборгованість, загальний розмір якої склав 105 990 грн.

На підставі вищевикладеного, ПАТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором в грошовій сумі 105 990 грн. та судові витрати в розмірі 1 600 грн.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 травня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 січня 2011 року в розмірі 105 990 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом – 18 769,08 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 87 220,92 грн.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що відповідач дійсно допустила порушення виконання зобов’язань за умовами укладеного договору, чим порушила права позивача, які підлягають захисту. Наявність та розмір заборгованості сторонами не оспорювався, підстав для застосування строку позовної давності, на чому наполягала відповідач, не встановлено, тому позовні вимоги банку є доведеними.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, ОСОБА_3 оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що з розрахунками заборгованості вона не погоджувалася, надала суду свідчення, що останній платіж, який вона вносила добровільно, був у червні 2014 року.

Вказує, що надання згоди на зняття коштів з соціальної допомоги у листопаді 2014 року ОСОБА_3 не надавала, для чого в подальшому перевела обслуговування рахунків для соцвиплат до іншого банку.

Тому, висновок суду про те, що позовна давність не сплинула, строк дії договору не закінчився, а строк дії картки відповідає строку дії договору не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи.

Вважає рішення суду про задоволення позову незаконним і таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в зв’язку з пропуском встановленого статтями 257 та 258 ЦК України строку позовної давності.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 січня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач по справі отримала кредит в розмірі 20 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов договору було відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку та визначено, що сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_3 останній платіж було проведено в листопаді 2014 року (а.с. 84-117).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою та приводячи обгрунтування пропуску строку на звернення з позовом, скаржник не врахувала, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом та відсотками після спливу передбаченого договором строку кредитування.

Сторони не заперечили тієї обставини, що при укладенні кредитного договору своїми підписами погодили, що картка, видана ОСОБА_3 діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк випущеної картки зазначений до 08.2015 року, тому і право вимоги щодо повернення заборгованості по кредиту в повному розмірі у позивача існує у межах трирічного строку з цієї дати до 08.2018 року.

Відповідно до довідки від 27 квітня 2018 року виданої ПАТ КБ «Приватбанк», клієнт банку ОСОБА_3 отримала карту, яка мала термін дії до останнього дня 08.2015 року (а.с. 118).

Строку дії картки закінчився 01 вересня 2015 року.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що строк позовної давності при звернені до суду за захистом своїх прав, позивачем дотримано.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості, станом на 01 вересня 2015 року заборгованість складає 38 018,60 грн., а саме: 18 769,08 - заборгованість за тілом кредиту; 19 249,52 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо висновку суду про доведеність позовних вимог позивачем в частині наявної суми заборгованості, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом до останнього дня серпня 2015 року.

Відтак, у межах строку кредитування до останнього дня серпня 2015 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 01 вересня 2015 року, відповідач мав обов’язок незалежно від пред’явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України та частини 2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 1 вересня 2015 року позивач не міг такі проценти нараховувати.

Дана обставина підтверджується також і позицією ОСОБА_4 Верховного Суду яка викладена у постанові № 14-10 цс 18 від 28 березня 2018 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги банку підлягають до часткового задоволення в розмірі 38 018,60 грн., а саме: 18 769,08 - заборгованість за тілом кредиту; 19 249,52 грн. заборгованість за відсотками, яка виникла станом на 31 серпня 2015 року.

Суд першої інстанції правильно встановивши факт порушення відповідачем умов договору та його обов’язок по сплаті заборгованості, не вірно визначив період, за який таку заборгованість потрібно стягнути, тому рішення суду з цих підстав підлягає зміні.

З урахуванням вищевикладених обставин, апеляційний суд вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції не повно дослідив обставини справи, не враховував надані сторонами докази, як в підтвердження так і в заперечення позовних вимог, та прийшов до передчасного висновку про повне задоволення вимог.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права.

За викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення, рішення суду до зміни в частині стягнення заборгованості по кредитному договору.

Ч. 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, судом апеляційної інстанції стягнуто розмір заборгованості в сумі 18 509,02 грн., що становить 35,87 % від стягнутої районним судом суми заборгованості, тому розмір судового збору підлягає стягненню в сумі 573,92 грн., що становить суму пропорції 35,87 % від стягнутої районним судом суми судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Черкаської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 травня 2018 року змінити в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з 87 220,92 грн. на 19 249,52 грн. та загальної стягнутої суми 105 990 грн. на 38 018,60 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 573,92 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -

Повний тест постанови виготовлено 20 липня 2018 року.