Постанова № 75416044, 13.06.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/425/18Головуючий по 1 інстанції - Демчик Р.В. Категорія: 34 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя - доповідач )

Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.

за участю секретарів Наконечної М.М., Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - ОСОБА_4; ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_6;

треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8; КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради, Орган опіки та піклування Черкаської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Демчика Р.В. у залі Придніпровського районного суду м. Черкаси № 3 01 грудня 2017 року о 9 год., повний текст рішення виготовлений 05 грудня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради, Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - :

в с т а н о в и в :

22 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради, Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позивач ОСОБА_3 обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Співвласниками вказаної квартири є її чоловік та син: ОСОБА_8 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_4 та її неповнолітній брат є співвласниками квартири поверхом вище, оскільки проживали у квартирі АДРЕСА_7

25 червня 2016 року квартиру позивача було затоплено. ОСОБА_3 вказує, що вона, та її рідні були відсутні в день затоплення їх квартири у зв'язку із відпусткою, тому виявили факт затоплення квартири лише 29 червня 2016 року. Із пояснень сусідів позивач дізналась, що 25 червня 2016 року сталася аварія на змішувачі води в квартирі відповідача ОСОБА_4, і мешканці будинку, враховуючи масштабність залиття, самостійно виломали двері до квартири відповідача та перекрили корінні крани подачі води.

З зв'язку з такими подіями , що сталися в будинку внаслідок залиття квартири, було запрошено інспектора СУБ та складено акт в присутності свідків і самої відповідача ОСОБА_4

Згідно з даними акту обстеження від 29 червня 2016 року, що складений комісією КП «Придніпровська СУБ», причиною затоплення було побутовий залив в квартирі АДРЕСА_4.

Внаслідок залиття, квартира позивача потребує термінового поточного ремонту, оскільки мешкати в ній стало неможливо, зважаючи на сирість, та те, що пошкоджена електропроводка б'є струмом.

Згідно даних зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва від 12 жовтня 2016 року, складеного ПП «Ажіо», загальна вартість збитків, нанесених в результаті залиття двокімнатної квартири позивача становить 49 485 грн.

Також факт завданої майну позивача шкоди підтверджується даними акту комісії КП «Придніпровська СУБ» та показами свідків, в зв`язку з чим ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 49485,00 гривень. Судові витрати розподілити згідно до діючого законодавства.

Під час розгляду справи 3 липня 2017 року представник позивача ОСОБА_9 надала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в інтересах якого діє батько ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 49485 гривень. Судові витрати розподілити згідно до вимог діючого законодавства.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради, Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про стягнення боргу відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що 25 червня 2016 року було затоплено її квартиру, а даний факт зафіксований актом від 29 червня 2016 року, що складений представником КП «Придніпровська СУБ» , в присутності мешканців будинку. В акті від 29 червня 2016 року зафіксовано, що аварія сталася на змішувачі води систем ХВП в ванній кімнаті квартири НОМЕР_1 (квартира відповідачів), внаслідок аварійної ситуації була залита розташована нижче квартира НОМЕР_2 (позивача). Посилання суду першої інстанції на недоведеність суми збитків у зв`язку з тим, що проведена оцінка збитків по приміщенням, які не зазначені в акті, є хибними, бо відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності розмір збитків встановлювався по кожному приміщенню окремо.

ОСОБА_3 просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2017 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги позивача про відшкодування збитків завданих залиттям квартири задовольнити повністю та стягнути кошти з відповідачів.

23 квітня 2018 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_10 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві ОСОБА_10 заперечує проти доводів апеляційної скарги повністю у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Представник відповідача вказує, що в акті про затоплення квартири не зазначено конкретні причини затоплення та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та наслідками. Також він вважає, що не доведена вина відповідача, оскільки причини затоплення встановлюються виключно на підставі обстеження місця течії компетентними фахівцями (інженером чи слюсарем), які проводять огляд місця пошкодження в складі відповідної комісії, безпосередньо після виникнення залиття, та встановлення причини затоплення з аналізу виявленої течії. Фактично зроблений висновок про побутовий залив не містить конкретної причини цього залива, яка має пояснювати від чого виникла течія. На думку, представника відповідача ОСОБА_10, це може бути зроблено лише на підставі огляду конкретного місця пошкодження, якого по суті комісія не здійснювала, тому вказана причина заливу була вигадана, зазначає він, а в акті фактично не відображено того, що наявні пошкодження спричинені затопленням, які виникли саме внаслідок виявленої течі.

У відзиві представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10 просить апеляційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2017 року відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області .

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд апеляційної скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, та представників третіх осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є : неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, посилаючись на неналежність складеного акту про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого/холодного водопостачання, водовідведення, та недоведеності вини відповідачів у завданні збитків, що між заподіяною шкодою та діями відповідачів є причинний зв'язок та у зв`язку з цим було пошкоджено майно позивача.

Суд першої інстанції критично віднісся до звіту від 12 жовтня 2016 року , вказавши, що позивачем не надано доказів про внаслідок залиття квартири пошкоджено меблі, які вказані у звіті, та що вказані меблі належать саме позивачу, а не іншим співвласникам квартири.

Суд також критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_7 про те, що залиття квартири сталося через відкритий кран у квартирі відповідачів, оскільки суд вважав, що такі посилання свідка не підтверджуються іншими матеріалами справи.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду є помилковими, не відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом допущено порушенням вимог матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно даних інформаційної довідки від 20 лютого 2017 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 - 1/3 частина, ОСОБА_3 - 1/3 частина, ОСОБА_8 - 1/3 частина (а. с.62). Крім того, право власності позивача підтверджується копією свідоцтва про право власності, яке наявне в матеріалах справи, згідно якого квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 дійсно належать на праві приватної спільної власності ОСОБА_3 та членам сім`ї ОСОБА_8, ОСОБА_7

Згідно даних інформаційної довідки від 20 лютого 2017 року квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_11 , який придбав квартиру у відповідачів 26 липня 2016 року, тобто після факту залиття квартири відповідачами ( а. с. 64).

Із матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2016 року було затоплено квартиру АДРЕСА_8. Даний факт зафіксовано актом від 29 червня 2016 року, який складено представником КП «Придніпровська СУБ» в присутності мешканців будинку та відповідача по справі ОСОБА_4, яка з актом була ознайомлена, але від підпису відмовилася.

Судом першої інстанції встановлено, та вбачається із наявних матеріалів справи, що на момент затоплення, 25 червня 2016 року квартири АДРЕСА_2, власниками квартири НОМЕР_3 цього будинку були відповідачі: ОСОБА_4 та її неповнолітній брат ОСОБА_5, законним представником якого є його батько ОСОБА_6

27 липня 2016 року відповідачі продали вказану квартиру ОСОБА_11, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27 липня 2016 року (а. с.94).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі .

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року № 6-183цс14.

Апеляційний суд, вважає, що ні відповідач ОСОБА_4 та її представник, як і представник іншого неповнолітнього відповідача ОСОБА_5 не навели суду жодної обставини, яка б свідчила про відсутність їх вини у заподіянні збитків, оскільки беззаперечно встановлено, що вода текла саме з їх квартири , внаслідок чого і була залита квартира поверхом нижче, яка знаходиться саме під квартирою, яка на момент залиття у червні 2016 року належала відповідачам.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до норм ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до наказу Державного комітету з питань житлово - комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій», а саме п 2.3.6. заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У тих випадках, коли для усунення несправностей необхідний тривалий час, потрібно письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання робіт. При цьому термін виконання робіт повторно не продовжується. Не усунення несправностей в установлений термін є невиконанням робіт. Заявки, пов'язані із забезпеченням безпеки проживання, усуваються в терміновому порядку.

У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4 до наказу Державного комітету з питань житлово - комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій»).

Як вбачається з даних акта про залиття від 29 червня 2016 року, який наявний в матеріалах справи, комісією у складі представника КП «Придніпровська СУБ» та мешканців будинку № АДРЕСА_1 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, складено акт про те, що 25 червня 2016 року в будинку № АДРЕСА_9, зі слів мешканців, що нижче підписалися, аварія сталася на змішувачі води системи ХВП в ванній кімнаті квартири НОМЕР_3, так як в квартирі ніхто не проживає. Тому мешканці будинку самостійно вибили двері в квартиру НОМЕР_3 та перекрили корінні крани в квартирі на ХВП, ГВП. Внаслідок аварійної ситуації була залита розташована нижче квартира НОМЕР_2. На момент обстеження двері в квартиру НОМЕР_3 не зачинені, протікання мережі в квартирі відсутнє, корінні крани ГВП та ХВП перекриті.

При обстеженні кв. НОМЕР_2 виявлено: - зала на стелі (водоемульсійне фарбування) мокрі плями по всій площі, мокрі плями на віконних відкосах, погано відкривається дерев'яне вікно. На стінах частково вздуті мокрі шпалери, залита підлога (лінолеум). В залі мокрі меблі, (диван) потьоки на меблевому гарнітурі. Зі слів мешканців вода потрапляла на телевізори LG та Самсунг. На час обстеження телевізори сохнуть на балконі.

В коридорі на стелі (підвісна стеля гіпсокартон) мокрі плями та тріщина фарби S=2м2, на стіні (шпалери) здуті, на підлозі (ламінат) частково знятий, сохне. В кухні на стелі, підвісний гіпсокартон, мокрі руді плями, загальною S 1,5 м2 , залиті кухонні навісні шафи та робочий стіл. Не закриваються двері в санвузол.

Звернень до КП « Придніпровська СУБ», а саме до аварійної служби та диспетчера з приводу аварійної ситуації не надходило, перекриття мережі в будинку не проводилося. Мешканці квартири НОМЕР_3 відсутні, на телефоні дзвінки не відповідають.

Причиною залиття вказано в акті є побутовий залив в квартирі НОМЕР_3, що спричинив затоплення квартири НОМЕР_2 (а.с.110-111).

За таких обставин, вбачається, що квартиру позивача було залито з квартири відповідачів, внаслідок чого позивач зазнала матеріальних збитків, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги, тому апеляційний суд вважає, що має місце невідповідність висновків суду першої інстанції, обставинам справи.

Судом першої інстанції посилається на відсутність відповідачів під час складання акту про залиття квартири, що трапилася внаслідок побутового залиття квартири 29 червня 2016 року, що призводить до його необ`єктивності та критичної оцінки.

Апеляційний суд, звертає увагу, що в акті від 29 червня 2016 року зазначено, що мешканці квартири НОМЕР_3 (відповідачі) в квартирі не проживають та на телефонні дзвінки не відповідають, тобто, враховуючи дану обставину, причина складання даного акту за відсутності відповідача є поважною, оскільки в той час вони не проживали у квартирі та були відсутні. Однак, як власники квартири, відповідачі несуть повну матеріальну відповідальність, за шкоду спричинену іншим мешканцям будинку, яка сталася саме внаслідок протікання крану в їх квартирі, що стало причиною залиття квартири позивача , яка знаходиться поверхом нижче.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції на дану обставину уваги не звернув, та не надав даному факту належної оцінки, тому прийшов до неправильного та необґрунтованого рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Також, апеляційний суд приймає до уваги, що даний акт від 29 червня 2016 року відповідачем ОСОБА_4 та іншим відповідачем чи їх представниками не оскаржений, зауважень щодо обставин подій до акту відповідачами внесено не було.

Апеляційний суд, дійшов висновку, що на підставі акту від 29.06.2016 року в частині причин залиття встановлено, що причиною залиття квартири ОСОБА_3, став побутовий залив, що стався в квартирі відповідачів, оскільки , як встановлено судом інші аварійні служби та диспетчера з приводу аварійної ситуації не повідомлялись, їх представники не викликались, перекриття мережі всього будинку не проводилось.

Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, спростовуються доводами апеляційної скарги, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду, тому доводи скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі акту від 29.06.2016 року, складеного представником КП «Придніпровська СУБ», та фактичного обстеження квартири позивача ОСОБА_3, суб`єктом оціночної діяльності встановлено, що сума загальних збитків , завданих позивачу складає 49 485 грн.

Як вбачається зі змісту суб`єкта оціночної діяльності, експертом досліджено саме ті пошкодження, які зафіксовані в акті від 29.06.2016 року у квартирі позивача ОСОБА_3

Згідно даних висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість збитків від 12 жовтня 2016 року оцінювач дійшов висновку, що ринкова вартість збитків, нанесених в результаті залиття двокімнатної квартири АДРЕСА_6, що знаходиться на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку , станом на 12 жовтня 2016 року становить 44950 грн. - вартість внутрішнього облаштування, 4535 грн. - вартість збитків меблів, всього 49485 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами в суді першої інстанції не заявлялись клопотання щодо призначення експертизи та встановлення дійсної вартості ремонтних робіт на час розгляду справи судом, оскільки сама подія затоплення квартири сталася 25 червня 2016 року.

Позивач із позовом до суду звернулась в грудні 2016 року, оскільки відповідачі добровільно обіцяли відшкодувати заподіяні збитки залиттям квартири, але відмовились від своїх пропозицій по відшкодування збитків та сплаті коштів за проведення ремонтних робіт. Справа судом першої інстанції розглядалась протягом року, оскільки рішення ухвалено 01 грудня 2017 року.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що справа має розглядатись судом апеляційної інстанції за наявними в матеріалах справи доказами щодо визначення вартості ремонтних робіт та заподіяних збитків, а оскільки крім висновку оцінювача про ринкову вартість ремонтних робіт та вартість збитків меблів станом на 12 жовтня 2016 року , іншої оцінки немає. Сторони іншої оцінки не надавали суду та не просили суд про призначення відповідної експертизи чи необхідності надання іншого висновку оцінювача станом на дату ухвалення рішення судом в суді першої інстанції. Крім того, представник відповідача та відповідачі позовні вимоги не визнавали, заперечуючи проти їх задоволення, тому на жодні розрахунки відшкодування заподіяних збитків не погоджувались.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, не маючи іншої оцінки заподіяних залиттям квартири збитків , дійшов висновку, що слід стягнути з відповідачів кошти в розмірі 49485 грн., враховуючи обставини справи, поведінку відповідачів, якими не приймались міри для забезпечення належного користування кранами в квартирі, чим було допущено залиття квартири позивача та спричинено збитки. Також відповідачі добровільно не відшкодували жодної гривні заподіяних залиттям квартири збитків, а навпаки, через місяць після залиття продали свою квартирі , та маючи необхідні кошти для відшкодування збитків, не бажали їх відшкодувати потерпілій стороні, що змусило позивача звернутись до суду за захистом порушених прав відповідачами.

Також колегія суддів враховує, що завдяки тривалості та затягування розгляду справи сторонами в суді, позивач не отримала вчасно відшкодування збитків від відповідачів, і станом на дату прийняття рішення апеляційним судом у червні 2018 року ціни на придбання необхідних матеріалів для ремонту квартири та меблів , оплату ремонтних робіт змінилися в сторону збільшення за 2 роки. Проте, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести самостійно оцінку заподіяних збитків та день ухвалення рішення судом, враховуючи вимоги ст. 367 ЦПК України.

Однак, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, докази, які не були подані суду першої інстанції приймає лише у виняткових випадках, якщо учасник справи підтвердить неможливість надання цих доказів в суді першої інстанції з причин, що об'єктивно від нього не залежали.

Тому апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_15 про призначення комплексної будівельно - технічної - товарознавчої експертизи в суді апеляційної інстанції, враховуючи, що відповідачами та їх представниками таке клопотання в суді першої інстанції не заявлялось під час розгляду справи та тривалості такого розгляду протягом року .

Колегія суддів апеляційного суду, відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення вказаної експертизи, вказала, що представником відповідача не наведено переконливих доказів та доводів про необхідність призначення саме такої експертизи судом апеляційної інстанції. Сторони мали можливість надати суду свої висновки експертизи, однак таким правом не скористались протягом року, коли тривав розгляд справи в суді першої інстанції.

Виходячи з вище викладеного, апеляційний суд вважає є доведеними наступні факти: 1) причиною залиття квартири позивача став не перекритий корінний кран для подачі холодної води до пральної машини; 2) причиною залиття був побутовий, а не аварійний залив квартири відповідачів, тобто з вини відповідачів; 3) саме через побутовий залив квартири відповідачів сталося залиття квартири позивача ОСОБА_3; 4) сума збитків становить 49 485 грн. , що підтверджена даними звіту від 12 жовтня 2016 року з незалежної оцінки по визначенню вартості збитків, нанесених внаслідок залиття квартири позивача, оскільки інша оцінка відсутня в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 10 Житлового кодексу УРСР громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилими приміщеннями.

Відповідно до положень до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.

А відтак, власник зобов'язаний володіти, користуватись, розпоряджатись своєю власністю так, щоб це не завдавало шкоди правам, інтересам та майну інших осіб, і, відповідно, вживати для цього необхідних заходів.

Згідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 1190 ЦК України особи спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 2 п. 2 ст. 543 ЦК України передбачено, що солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідачі, та їх представники, які не заперечували очевидності факту залиття квартири позивача, не надали жодного доказу, що залиття квартири НОМЕР_2 відбулось не з їх вини, а з іншої вини, тому вони не повинні нести відповідальності за спричинену шкоду позивачу.

Відповідно до вимог ч. ч.1,2,4 ст. 32 ЦК України окрім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа відповідає за заподіяну нею шкоду, якщо вона має майно чи заробіток. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником.

Як вбачається із матеріалів справи , крім відповідача ОСОБА_4 , у справі вимоги пред'явлено в ще до одного із співвласників квартири неповнолітнього відповідача ОСОБА_5, в інтересах якого діє батько ОСОБА_6

Як зазначалось вище квартира, співвласниками якої були відповідачі, була ними відчужена у липня 2016 року, отже оскільки ОСОБА_5, як співвласник квартири отримав певну частку коштів, то саме він, а не батько як законний представник неповнолітнього відповідача, має нести відповідальність за заподіяні збитки залиттям квартири разом із ОСОБА_4 солідарно, так як він мав власне майно, яке продав спільно з іншим відповідачем.

Положення ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наведених обставин та встановлених фактів, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому підлягають задоволенню, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2017 року підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної шкоди, внаслідок залиття квартири в розмірі 49 485 грн. солідарно з відповідачів у справі.

Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_3 понесені судові витрати за подачу позовної заяви та сплату судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп., судового збору в розмірі 826 грн.80 коп. - за подачу апеляційної скарги, а також 2000 грн. за послуги адвоката, загальна сума яких становить 3378 грн., а тому з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, представником якого є ОСОБА_6 слід стягнути з кожного по 1689 грн. на користь позивача ОСОБА_3.

Керуючись ст. ст.141, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, представником якого є ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради, Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - скасувати, прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 , представником якого є батько ОСОБА_6, солідарно на користь ОСОБА_3 за відшкодування завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири в розмірі 49 485 грн.

Стягнути із відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, представником якого є батько ОСОБА_6, на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі по 1689 грн. з кожного (551,20 +826,80+2000=3378:2=1689).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

Василенко Л.І.