Постанова № 75415228, 19.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/11883/15-ц Головуючий в І інстанції: Прохоренко В.В.

Номер провадження: №22-ц/791/789/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

ОСОБА_1,

секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 квітня 2017 року, у складі судді Прохоренко В.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 (третя особа – приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6) про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та витребування його з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

25 вересня 2015 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила:

--- визнати недійсним договір купівлі–продажу будинку №3 по провулку Станіславського у м.Херсоні, укладений 25 травня 2015 року між нею та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6.М., реєстраційний номер 1523;

--- витребувати з чужого незаконного володіння, а саме від ОСОБА_5 на її користь вказаний будинок.

Позов, пославшись на ст.ст.229, 230 ЦК України, обґрунтувала наступним. У травні 2015 року вона, щоб допомогти своєму сину, взяла в боргу у ОСОБА_7 4000 доларів США під заставу свого будинку. При отриманні грошових коштів передала ОСОБА_7 документи на житловий будинок та сплатила наступного місяця відсотки в сумі 400 доларів США. Однак їй через два місяці стало відомо, що її будинок без її відома був проданий незнайомим їй людям і відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про її виселення. Відповідачі ввели її в оману та повідомили хибні дані, що вони укладають договір застави, наміру продавати будинок у неї не було, за її заявою за фактом шахрайства Суворовським РВ ХМУ м.Херсона розпочато 08.08.2015року кримінальне провадження. Вважає, що договір купівлі – продажу будинку, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6, підлягає визнанню недійсним, оскільки в момент вчинення правочину вона була введена в оману та не проявила волю до укладення відповідного правочину, житловий будинок вибув із її володіння не з її волі. Крім того, вона вчинила правочин під впливом помилки, оскільки не розраховувала при укладенні договору, що позбавляється свого будинку, тобто помилка має істотне значення.

Оскаржуваним рішенням від 19 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2, діюча в інтересах ОСОБА_8, просить скасувати зазначене рішення й ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин справи. Зокрема вказала, що судом не враховано, що позивач зазначала, що вона не мала наміру здійснити відчуження свого єдиного житла, та, підписуючи договір, вважала, що укладає договір застави. Також зазначила, що відповідачі, скориставшись її похилим віком та станом здоров’я, навмисно ввели її в оману щодо природи укладеного правочину. Крім того вважає, що судом не враховано її вік, стан здоров’я відповідний віку та те, що спірна частина будинку є її єдиним житлом, де постійно проживають вона та її син. Також вказала, що спірна частина будинку не передавалась ОСОБА_4 До того ж зазначила, що свідок ОСОБА_9 підтвердила потребу ОСОБА_8 в грошових коштах на допомогу сину. Окрім того, вказала, що купівля-продаж будинку вчинена за 149587 грн (що за курсом НБУ складала 7161 долар США), разом з тим зазначила, що згідно п.2.3 спірного договору ринкова вартість вказаного нерухомого майна становила 265177,35 грн. Також зазначила, що суд залишив поза увагою той факт, що примірник розписки, яка начебто написана позивачем на ім'я ОСОБА_4, була надана до суду відповідачем ОСОБА_5, а не ОСОБА_4 Крім того, вказала, що суд не врахував відповідь ГУ НП в Херсонській області від 23.02.2017 року про порушення кримінальної справи за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст.190 КК України.

У своїх відзивах адвокат ОСОБА_10, діюча в інтересах відповідача ОСОБА_4, а також відповідач ОСОБА_5 вважають апеляційну скаргу необґрунтованою.

Відповідно до п.6 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" було постановлено ліквідувати Апеляційний суд Херсонської області та утворити Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.

Однак, згідно з п.3 Розділу XІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.09.2016 року, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Також, відповідно до п.8 ст.1 Розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене, оскільки Херсонський апеляційний суд як новоутворений суд свою роботу ще не розпочав, то до утворення останнього його повноваження продовжує здійснювати Апеляційний суд Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

На підставі свідоцтва про спадщину за законом від 06 листопада 2002 року спадкоємцем майна ОСОБА_11, померлого 21 червня 201 року, є дружина, ОСОБА_3. Спадкове майно складається з: 69/100 частин житлового будинку №3 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться в м.Херсоні, пров.Станіславського на земельній ділянці площею 458 кв.м (а.с.32 т.1).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_3 (продавець) передала, а ОСОБА_4 (покупець) прийняла 69/100 частин житлового будинку № 3 з відповідною часткою господарчих та побутових будівель і споруд, який розташований за адресою: провулок Станіславського, у м. Херсоні на земельній ділянці площею 458 кв.м (п.1.1). Продаж 69/100 частин житлового будинку з часткою господарчих та побутових будівель і споруд за домовленістю сторін вчинився за 149587,00грн, які продавець отримав від покупця до підписання договору. Таку вартість майна визначено сторонами за взаємним погодженням та за відсутності примусу як будь-якої зі сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічне майно, на розсуд визначена в цьому договорі вартість саме цього майна є справедливою і відповідає її дійсній вартості (п.2.1). Сторони своїми підписами під цим договором підтвердили факт повного розрахунку за продане майно та відсутність один одного будь-яких претензій фінансового характеру (п.2.2). Згідно звіту про оцінку майна ідентифікатор за базою ФДМУ 507597_02022015_GP150202-0, виданого ТОВ "ГАЛТЕКС ПЛЮС" 03.02.2015 року, ринкова вартість вищевказаного нерухомого майна станом на 02.02.2015 року становила 265177,35 грн (п.2.3) (а.с.11-12 т.1).

У розписці від 23 травня 2015 року вказано російською мовою: "Я ОСОБА_8 Нестеровна…продала свою часть дома, которая мне пренадлежит на основании свидетельства права на наследством за законом…Я ОСОБА_8 все хорошо слышу, что я продаю свою часть дома. Я ясно все понимаю, что я продаю свою часть дома. На момент подписания договора я ОСОБА_8 находилась в нормальном физическом состоянии, в здравом рассудке и адекватно все понимала. После подписания договора купли-продажи я ОСОБА_8 получила деньги, за продаваемый дом в полном объеме…" (а.с.78 т.1).

Згідно договору купівлі-продажу 69/100 частин житлового будинку №3 з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд від 26 червня 2015 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_4 (продавець) зобов’язалась передати у власність, а ОСОБА_5 (покупець) зобов’язався прийняти 69/100 частин житлового будинку №3 з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд, загальною площею 109,9 кв.м, які знаходяться за адресою: провулок Станіславського у м. Херсоні (а.с.40-42 т.1).

Як вбачається із нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 заяви від 23.05.2015 року ОСОБА_12 – співвласника житлового будинку №3, по провулку Станіславського, у м.Херсоні, він повідомлений про продаж ОСОБА_8 належних їй 69/100 частин житлового будинку та від переважного права купівлі вказаної частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд, наданого йому як співвласнику, згідно ст.362 ЦК України відмовляється (а.с.199 т.1).

Із нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 заяви ОСОБА_7 від 23 травня 2015 року вбачається, що він дає згоду своїй дружині ОСОБА_4 купити за ціну та на умовах за її розсудом 69/100 частин житлового будинку з відповідною часткою господарчих та побутових будівель та споруд, які розташовані за вказаною адресою (а.с.198 т.1).

Із нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 заяви ОСОБА_8 від 23 травня 2015 року вбачається, що вона стверджує той факт, що відчужувана нею нерухомість не є спільною сумісною власністю, а є її особистою власністю та ін. (а.с.200 т.1).

У розписці від 23.05.2015 року вказано, зокрема: "Я ОСОБА_13 позичила в ОСОБА_7 гроші на опредільоний срок виплати під проценти. Забеспечення повернення позичених грошей я передаю правовстановлюючі документи в якості застави нерухомого майна…житловий будинок, що знаходиться м Херсон пров.Станіславського, 3, який мені пренадлежить на основі свідетельства за законом виданий 06.ІІ.2002 р…." (а.с.195 т.1).

При апеляційному розгляді справи представник позивача вказала, що дана розписка написана її довірителем ОСОБА_8 на підтвердження дійсних обставин. При апеляційному розгляді справи представник відповідача ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 заперечила проти цієї розписки, вважають її такою, яка не підтверджує жодних обставин.

Згідно довідки слідчого СВ Корабельного ВП ХВП ГУНП в Херсонській області по кримінальному провадженню за заявою ОСОБА_8 від 23.07.2015 року проводиться досудове розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно(товар) у власність другій стороні(покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно(товар) і сплатити за нього певну суму.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, частиною третьою передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Згідно ст.229 ЦК України ("Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки"):

--- якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1);

--- у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки (ч.2).

За ст.230 ЦК України ("Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману") якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності твердження ОСОБА_8 про відсутність в неї наміру продавати житловий будинок та бажання передати його в заставу за договором позики, з того, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача або нотаріуса з приводу роз’яснення положень договору, які їй не зрозумілі або за додатковою інформацією щодо умов укладення договору. Також, суд виходив з того, що позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту її обману зі сторони відповідача ОСОБА_4, а отже не було доведено, що оспорюваний договір купівлі–продажу було вчинено нею під впливом навмисного введення її в обману відповідачем, а також не зазначено обставини, які б перешкоджали їй укласти договір купівлі–продажу. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягають задоволення і вимоги щодо витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_5, оскільки останній набув 69/100 частин житлового будинку у власність за відплатним договором від ОСОБА_4, яка мала право на його відчуження, за укладеним із позивачкою договором купівлі–продажу, що не суперечить ч.1 ст.388 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на всебічному і повному досліджені наданих заявником доказах.

Підставами позову позивачем зазначено вчинення правочину під впливом помилки (ст.229 ЦК) та вчинення правочину під впливом обману (ст.230 ЦК), які самі по собі є різними підставами і їх одночасне застосування є неможливим. Однак, позивач обрала саме такий спосіб захисту.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України ("Диспозитивність цивільного судочинства") в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення:

--- суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1);

--- особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (ч.2).

Отже, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції розглядав справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів.

Суд же апеляційної інстанції, згідно ч.1 ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, апеляційний суд виходить з тих підстав позову, які заявлені позивачем.

При апеляційному розгляді справи представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_10, заперечивши проти апеляційної скарги, зазначила, що при укладенні оспорюваного договору були присутні, крім покупця ОСОБА_4, сама позивач разом зі своїм сином та його цивільною дружиною. Фактично сторони домовилися за продажну ціну в 20 тисяч доларів США і саме таку суму покупець сплатила продавцю, при цьому письмової розписки від продавця взято не було. Також при цьому в договорі купівлі-продажу за домовленістю сторін була зазначена менша сума.

При апеляційному розгляді справи представник позивача, адвокат ОСОБА_2, вказала, що вона в більшій мірі звертає увагу на таку підставу позову як вчинення правочину під впливом помилки, оскільки саме помилка продавця житлового будинку привела до вчинення правочину. В травні 2016 року син позивача потрапив під кримінальне провадження, необхідні були кошти для оплати послуг адвоката, тому позивач в газеті знайшла ОСОБА_4, який зміг би позичити їй 4000 доларів США під 10% на місяць. Вони про це домовились, вона думала, що буде застава. Наміру продавати будинок в неї не було. Вона віддала документи на будинок, він відвіз її до нотаріуса, де вона підписала договір, думала, що підписала договір застави. В цей час сину було обрано запобіжний захід домашній арешт за адресою цього ж будинку. В липні 2015 року отримала позов до себе про виселення. Також вказала, що наразі позивач проживає за межами м.Херсона, в сестри її покійного чоловіка. Заперечує проти того, що оспорювана частина будинку була фактично продана за 20 тисяч доларів, як про це вказує представник ОСОБА_4

Апеляційний суд не може погодитися з доводами представника відповідача ОСОБА_4 щодо продажу частини будинку за 20 тисяч доларів США, оскільки вказана обставина не доведена належними доказами.

Правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з підстав, визначених ст.229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Саме до такого висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 13.04.2016 року у справі № 6-2953цс15.

У цій справі, укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу сторони стверджували, що вони мають здоровий глузд, тверду пам'ять та ясну свідомість, діють добровільно, розуміють значення своїх дій та не помиляються у відношенню до договору купівлі-продажу, на обліку у наркологічному, психіатричному диспансерах не перебувають, психічними захворюваннями не хворіють. Також сторони стверджують, що вони розуміють значення і умови цього договору купівлі-продажу та правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його підписанні, а також те, що він не носить характеру фіктивного та удаваного, не є угодою зловмисною, що зміст договору купівлі-продажу відповідає їх волі, прийнятий та підписаний особисто ними (п.3.5. договору).

Апеляційний суд вважає, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, що позивач не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на помилку – неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення.

При цьому апеляційний суд враховує, що при посвідченні договору купівлі-продажу його текст сторонам було прочитано вголос, нотаріусом сторонам договору було роз’яснено його зміст та зміст зазначених в договорі статей кодексів та роз'яснено правові наслідки укладення саме договору купівлі-продажу, а не будь-якого іншого; а також врахував, що позивач не заперечувала, що самостійно підписала оспорюваний договір.

Також апеляційний суд враховує й те, що того ж дня, 23.05.2015 року, інший співвласник житлового будинку – ОСОБА_12 – у своїй нотаріально посвідченій заяві відмовився від наданого йому ст.362 ЦК України переважного права купівлі вказаної частини житлового будинку.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у цій справі судом першої інстанції ст.229 ЦК України застосована правильно.

Щодо такої підстави недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу як обман, колегія суддів враховує таке.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Зміст оспорюваного договору, пояснення сторони відповідача та адвоката ОСОБА_2 свідчать про те, що, як правильно встановив суд першої інстанції, стороною позивача не доведено належними доказами факту її обману зі сторони покупця будинку ОСОБА_4

Відтак, апеляційний суд вважає, що й ця підстава позову є недоведеною.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і є такі, що висновків суду не спростовують. Посилання скаржника на відсутність наміру позивача відчужити своє єдине житло та на те, що позивач вважала, що укладає договір застави, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є недоведеними. Як вказувала при апеляційному розгляді справи представник покупця ОСОБА_4, позивач є досвідченою особою, разом з нею при підписанні договору були її син та його цивільна дружина, позивач все розуміла і бажала продати будинок. Також слід відхилити й посилання на похилий вік позивача (01.04.1926р.н.), її стан здоров’я та введення її в оману щодо природи укладеного правочину, оскільки вони також не підтверджені належними доказами. Щодо відсутності у позивача іншого житла, то, як зазначила сторона відповідача, позивач вказувала, що вона буде жити у своїх родичів, що на теперішній час і є встановленим, як зазначила при апеляційному розгляді справи представник позивача. Посилання скаржника на непередання будинку покупцю ОСОБА_4, а також на свідчення свідка ОСОБА_9 про потребу позивача в грошових коштах на допомогу сину, слід залишити поза увагою, оскільки не можуть свідчити про встановлення дійсного факту укладання оспорюваного правочину під впливом помилки та/або під впливом обману. Зокрема, пояснення даний свідок дав зі слів позивача, тобто заінтересованої сторони, наявність акту приймання-передання будинку після укладення договору купівлі-продажу не є обов’язковим, а його відсутність не є підставою для визнання правочину недійсним. Також підлягають відхиленню й посилання на продаж будинку за ціною (149587,00грн), яка є набагато нижчою від ринкової (265177,35грн), оскільки сторони договору є вільними у своєму волевиявленні. Сторони оспорюваного договору, як це вказано у п.2.1. договору, були свідомі того, за якою ціною продається частина будинку, а також того, яка ринкова вартість вказаного нерухомого майна. Колегія суддів також враховує й те, що інший співвласник будинку відмовився купити у позивача належну їй частку. Тобто, обставини справи зовсім і не свідчать про те, що частка позивача продавалась по "бросовій" ціні, по ціні, яка влаштовує будь-кого. Навпаки, встановлена сторонами договору ціна належної позивачу частки будинку була прийнятною для даної місцевості, такою, що навіть інший співвласник відмовився купити її. Також, не можуть бути прийняті до уваги й посилання скаржника на подання саме відповідачем ОСОБА_5 примірника розписки позивача від 23.05.2015 року про продаж своєї частки будинку ОСОБА_4, оскільки для встановлення дійсного факту немає різниці в тому, хто надав розписку. Головним є те, що в ній зазначено, зокрема те, що позивач саме продав свою частку будинку. Крім того, слід відхилити й посилання на порушення за вказаним фактом кримінальної справи за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст.190 КК України, оскільки, як зазначено й у відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, досудове розслідування триває з липня 2015 року, жодній особі не вручено повідомлення про підозру.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови – 20 липня 2018 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_14

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_15

_ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_1