Постанова № 75414897, 18.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 639/1709/18 Головуючий суддя І інстанції Труханович В. В.

Провадження № 22-ц/790/4128/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 – головного лікаря Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська лікарня № 3» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

04 квітня 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_4 – головного лікаря Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська лікарня № 3» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату загиблої ОСОБА_5 та моральну шкоду у розмірі 1 000 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 1992 році загинула ОСОБА_5 – лікар 3-ї Харківської міської лікарні. З 1992 року по теперішній час позивачу не була виплачена заробітна плата загиблої та витрати на поховання, не була видана трудова книжка. На неодноразові звернення до головного лікаря позивачем не було отримано відповіді. Вказані обставини і вимусили ОСОБА_3 звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.

27 квітня 2018 року від головного лікаря Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська лікарня № 3» ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить суд відмовити ОСОБА_3 у задоволені його позовних вимог, посилаючись на наступне.

ОСОБА_5 працювала в міській лікарні № 3 з 01.08.1976 р.

07.06.1992 р. вона померла. На підставі наказу № 100 від 11.06.1992 р. ОСОБА_5 лікаря дільничного терапевта було виключено із чисельного (облікового) складу лікарні у зв’язку зі смертю.

До керівництва міської лікарні № 3 у 1992 році звернулась рідна сестра померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 з заявою, в якій вона просила виплатити їй матеріальну допомогу на поховання та не отриману заробітну платню ОСОБА_5 До заяви вона додала довідку «для пред’явлення в органи соціального страхування» про те, що ОСОБА_5 померла 07.06.1992 р. та був здійснений запис в книзі реєстрації актів про її смерть у відділі Харківського міськвиконкому № 8342 від 11.06.1992 р. та документи, що підтверджували її родинні стосунки з померлою.

ОСОБА_6 - рідна сестра померлої ОСОБА_5 - отримала в лікарні грошові кошти, які належали померлій ОСОБА_5, а саме матеріальну допомогу на поховання у розмірі 1800 купонів згідно видаткового касового ордеру № 106 від 29.06.1992 р. та заробітну платню у сумі 12476 - 99 купонів згідно розрахунково-платіжної відомості № 116 за червень 1992 р.

З червня 1992 р. по теперішній час з заявами про одержання коштів, які належали померлій, до лікарні позивач або інші особи не звертались крім сестри померлої.

Трудова книжка ОСОБА_5 зберігається в лікарні у зв’язку з тим, що заяв (не усних, ні письмових) на отримання трудової книжки ОСОБА_5 від її родичів з 1992 р. по теперішній час до лікарні не надходило.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 – головного лікаря Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська лікарня № 3» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Вказано, що після смерті його дружини йому не було виплачено нараховану їй заробітну платню за місцем роботи, а також допомогу на поховання. Зазначив, що вказані кошти були виплачені сестрі померлої, яка не є її спадкодавцем, оскільки він як спадкодавець першої черги прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, за відсутністю всіх учасників судового засідання, належним чином повідомлених про розгляд справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми зарплати, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Якщо ніхто з родичів померлого до підприємства не звернеться, заробітна плата включається до складу спадщини. Тобто отримати її зможуть лише спадкоємці на підставі свідоцтва про спадщину.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 з 01.08.1976 року працювала в міській лікарні № 3 на посаді лікаря дільничого терапевта, а з 29.05.1991 року на посаді завідуючого терапевтичним відділенням поліклініки, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.26-29).

07.06.1992 року ОСОБА_5 померла, причиною смерті стала закрита тупа травма голови, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 31).

На підставі Наказу № 100 від 11.06.1992 року ОСОБА_5 07.06.1992 року було звільнено з займаної посади завідуючого терапевтичним відділенням поліклініки у зв’язку зі смертю, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці (а.с. 29).

До керівництва міської лікарні № 3 звернулась рідна сестра померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 з заявою, в якій вона просила виплатити їй матеріальну допомогу на поховання та не отриману заробітну плату ОСОБА_5 До заяви вона додала довідку «для пред’явлення в органи соціального страхування» про те, що ОСОБА_5 померла 07.06.1992 р. та був здійснений запис в книзі реєстрації актів про її смерть у відділі Харківського міськвиконкому № 8342 від 11.06.1992 р. та документи, що підтверджували її родинні стосунки з померлою. (а.с. 31)

Рішенням профкому від 09.06.1992 року було вирішено виділити родичам загиблої ОСОБА_5 матеріальну допомогу на поховання у розмір 1 800 карбованців, що підтверджується копією витягу з протоколу № 47 від 09.06.1992 року. (а.с. 33)

ОСОБА_6 - рідна сестра померлої ОСОБА_5 - отримала в лікарні грошові кошти, які належали померлій ОСОБА_5, а саме матеріальну допомогу на поховання у розмірі 1800 купонів згідно видаткового касового ордеру № 106 від 29.06.1992 р. та заробітну платню у сумі 12476 - 99 купонів згідно розрахунково-платіжної відомості № 116 за червень 1992 р. ( а.с. 30, 32)

11 квітня 2018 року інспектором праці Головного управління держпраці у Харківській області Державної служби України з питань праці ОСОБА_7 було проведено інспекційне відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, а саме Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська лікарня № 3», про що складено відповідний Акт № ХК 0184/306/АВ.

В ході вказаного інспекційного відвідування було встановлено та зафіксовано в Акті обставини, встановлені судом у рішенні вище. Будь-яких порушень трудового законодавства з приводу вказаних обставин інспектором виявлено не було. (а.с. 16-25).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 не надав до суду належних та допустимх доказів того, що він звертався до відповідача із вимогою про повернення йому трудової книжки ОСОБА_5, а йому було в цьому відмовлено, а в судовому засіданні не було встановлено факту порушення трудового законодавства головним лікарем Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська лікарня № 3» з приводу виплати не отриманої заробітної плати після смерті ОСОБА_5 та повернення трудової книжки, а позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу протилежного, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадкуів, встановених цим Кодексом.

Згідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грнутуватися на припущеннях.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту від 29.07.1993 № 58, яка діяла на час звільнення ОСОБА_5, а саме п. 4.3. у разі смерті працівника трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу. У трудовій книжці померлого працівника у розділі "Відомості про роботу" і дати запису у графі 3 записується: "Роботу припинено у зв'язку зі смертю", далі - заповнюється графа 4 - зазначаються дата і номер наказу (розпорядження). Цей запис засвідчується у встановленому порядку.

Згідно до Розпорядження від 22 листопада 1984 р. N 620-р ОСОБА_8 Міністрів УРСР та ОСОБА_9 Міністрів СРСР від 19 листопада 1984 р. N 1153 "Про порядок видачі заробітної плати, не одержаної до дня смерті робітника чи службовця" заробітна плата, не одержана до дня смерті робітника чи службовця, видається членам сім'ї, які проживали разом з ним, а також особам, які перебували внаслідок непрацездатності на утриманні померлого.

З огляду на це, оскільки у даному випадку не встановлено порушення порядку видачі заробітної плати померлої особи та допомоги на поховання чи трудової книжки її рідній сестрі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19.07.2018.

Головуючий – В.Б. Яцина.

Судді - І.О. Бровченко.

ОСОБА_2.