Ухвала суду № 75414318, 17.07.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/12627/18Головуючий у 1-й інстанції Дуда О.О. Провадження № 11-сс/789/146/18 Доповідач - Галіян Л.Є.Категорія - запобіжний захід

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Галіян Л.Є.

Суддів - Коструба Г. І., Лекан І. Є.,

з участю:

прокурора — ОСОБА_1

підозрюваного — ОСОБА_2

захисника — ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 05 липня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варною стосовно ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4, погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_1 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 00 год. 00 хв.27 серпня 2018 року.

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання - відмовлено.

Ухвалою також визначено ОСОБА_2 розмір застави в сумі 140000 (сто сорок тисяч) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (р/р 37319038003454, МФО 820172, ідентифікаційний код 26198838, ОСОБА_5: Державна казначейська служба, призначення платежу – застава за « Боднар Михайла Петровича» у кримінальному провадженні №12018210010001882 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2018 року).

У випадку внесення застави, покладено на ОСОБА_2, наступні обов'язки: з’являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утриматись від спілкування із іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а також із потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Роз’яснено ОСОБА_2, що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Як слідує з оскаржуваної ухвали, слідчим СВ Тернопільського ВП ГУНП у Тернопільській області ОСОБА_4, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018210010001882 від 03.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 03 липня 2018 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_2, будучи раніше судимим за майнові злочини, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, перебуваючи у парку “Топільче” м. Тернополя, шляхом ривка, не застосовуючи фізичного насильства, відкрито викрав мобільний телефон торгової марки WILEFOX, модель Swift 2 x, IMEI353499080671057з рук ОСОБА_6, яка в цей час йшла біля потерпілої ОСОБА_7 та користувалася її мобільним телефоном, спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 3610, 75 гривень.

04 липня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Задовольняючи клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4, погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_1А про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, тому суд прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Свої доводи аргументує тим, що у клопотанні не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, як і не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання.

Вказує, що підозрюваний є особою молодого віку, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітніх дітей, проживає у цивільному шлюбі, що свідчить про міцність його соціальних зв’язків.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять постановити нову ухвалу, якою скасувати запобіжний захід у вигляді триманням під вартою, обравши запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою; доводи прокурора, який вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає до задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.

Так, відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити або сховати будь – яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Згідно ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

п.5 ч.2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, що в силу вимог ст.12 КК України є тяжким злочином.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання вказували про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 даного кримінального правопорушення, що свідчить про існування ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, продовжувати злочинну діяльність або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а відтак, перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування.

Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_2 підозри колегія суддів вважає вірними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Задовольняючи зазначене клопотання слідчого, місцевий суд належним чином вмотивував своє рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, зазначив про наявність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, а саме — можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, а відтак перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Також, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_2 ніде не працює, раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена в установленому законом порядку, знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину, що свідчить про підвищену його суспільну небезпеку як особи, а застосування менш суворих запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що обрання ОСОБА_2 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

З таким висновком слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_2 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів повністю погоджується, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено обставини, передбачені ст.194 КПК України.

Разом з тим, твердження апелянта про те, що суд не взяв до уваги особу підозрюваного та міцність його соціальних зв'язків - не відповідає даним обставинам провадження, оскільки слідчий суддя в повній мірі та у визначеному законом порядку врахував всі обставини при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під варту.

Крім того, з матеріалів провадження слідує, що слідчий суддя одночасно із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також визначив розмір застави, в межах передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, вірно врахувавши при цьому об’єктивні обставини кримінального правопорушення, і встановлені в судовому засіданні дані про особу підозрюваного, а тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність підстав для визначення застави в межах визначених судом.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, визначив ОСОБА_2 розмір застави, який у разі її внесення зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, і постановив законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, та постановлення нової ухвали, як про це просить захисник в апеляційній скарзі, немає. Тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176 – 179, 405 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2018 року про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою — без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8