Постанова № 75413660, 19.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м.Суми

Справа №581/102/18

Номер провадження 22-ц/788/1255/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 14 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Кузьмінського О.В., в приміщенні Липоводолинського районного суду Сумської області, повний текст судового рішення складено 23 травня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

15 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Калінівська сільська рада Липоводолинського району Сумської області про визнання нікчемним заповіту ОСОБА_3, посвідченого секретарем Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області ОСОБА_4 02 жовтня 2012 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24 червня 2017 року померла його мати – ОСОБА_3, після її смерті відкрилась спадщина. В установлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, як спадкоємець першої черги за законом. Він дізнався, що його матір’ю за життя було складено заповіт на користь онука – ОСОБА_2 Вважає даний заповіт нікчемним, так як він посвідчений секретарем сільської ради, яка не мала належних повноважень на вчинення нотаріальних дій. Окрім того, ОСОБА_3 при його складанні не було роз’яснено змісту статей 1241, 1307 ЦК України.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 14 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. У своїх доводах вказує на те, що заповіт складений з порушення вимог щодо його змісту, так як не місить інформації щодо роз’яснень заповідачу ст.ст. 1241, 1307 ЦК України, а підпис заповідача знаходиться не під текстом заповіту, а вже в самому посвідчувальному написі. Зазначає, що представник відповідача визнав факт порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту.

Заслухавши доповідь суді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що допущені під час посвідчення заповіту порушення є формальними, так як вони не впливають на суть заповіту, його зміст чи волевиявлення заповідача і не можуть бути наслідком визнання заповіту нікчемним. Секретар сільської ради під час посвідчення заповіту діяла в межах наданих їй рішенням виконавчого комітету Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 28 листопада 1997 року повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2017 року померла ОСОБА_3 (а.с. 11). Спадкоємцями за законом після її смерті є діти – сини ОСОБА_5, ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7

За життя 02 жовтня 2012 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до умов якого належну їй на праві власності земельну ділянку (пай) в розмірі 4,116 га, вона заповіла онуку ОСОБА_2 (а. с. 10). Даний заповіт посвідчений секретарем Калінінської сільської ради ОСОБА_4 02 жовтня 2012 року та зареєстровано в реєстрі за №53.

ОСОБА_2 на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем, а тому відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

У встановлений законом строк, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Липоводолинського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері – ОСОБА_3 (а. с. 63).

Спадкування за заповітом врегульоване Главою 85 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті

Положеннями статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу складання.

Згідно статті 1251 ЦК України, якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

За змістом частин першої та другої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що в заповіті відсутні відмітки про роз’яснення заповідачу змісту статей 1241, 1307 ЦК України, а посвідчувальний напис посадової особи не відповідає вимогам Порядку вчинення дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, тобто порушено обов’язкове дотримання необхідних вимог щодо його форми при посвідченні заповіту.

Контекстуальний аналіз ч. 1 ст. 1257 ЦК України у смисловому зв’язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема її статтях 1247-1249, 1253 ЦК України. Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту, як письмова з нотаріальним посвідченням.

Отже, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення – різний: насамперед нотаріусом з додержанням вимог 1249 ЦК України; посадовою особою органу місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, визначеними у частинах 1-6 ст. 1252 ЦК України, з додержаннями вимог ч. 7 цієї статті.

Законодавець надав особі, яка може опинитися в різних життєвих ситуаціях, можливість скласти заповіт, що може бути посвідчений доволі широким колом осіб, визначених у ст. 1252 ЦК України. Призначення цього переконатись в дійсній волі особи, яка складає заповіт, і надати їй можливість її виразити, а особам, до спадкування якими прагнув заповідач, отримати це майно у спадщину.

Визнання заповіту недійсним з мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у ч. 1 ст. 1247 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом іншого заповіту у зв’язку з його смертю.

У пункті 1.4 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, зазначається, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Оспорюваний заповіт складений зі слів заповідача в письмовій формі за допомогою ком’ютерної техніки, прочитаний нею вголос у присутності особи, яка його посвідчила, в заповіті зазначено місце та час його складання, він підписаний особисто заповідачем. Заповіт посвідчила уповноважена на це особа органу місцевого самоврядування – секретар Калінінської сільської ради ОСОБА_4, яка одночасно здійснювала повноваження і секретаря виконавчого комітету цієї сільської ради.

Рішенням виконавчого комітету Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області № 52 від 28 листопада 1997 року на секретаря виконкому Калінінської сільської ради покладено повноваження вчинення нотаріальних дій. На підставі відповідних рішень Калінінської сільської ради секретар сільської ради ОСОБА_4 одночасно також здійснювала повноваження і секретаря виконавчого комітету сільської ради. Зокрема, під час посвідчення нею заповіту, діяло рішення Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 22 листопада 2010 року про здійснення секретарем сільської ради ОСОБА_4 повноважень секретаря виконавчого комітету сільської ради (а. с. 69; 98).

За відсутності доказів дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту, відсутність у заповіті відмітки про роз’яснення заповідачу змісту ст.ст. 1241, 1307 ЦК України, та невідповідність посвідчувального напису вимогам Порядку, не може слугувати безпосередньою підставою для визнання його нікчемним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 14 травня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: О.Ю. Кононенко

ОСОБА_9