Рішення № 75413013, 18.07.2018, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/2198/16-ц

Пр. 2/621/39/18

Рішення

іменем України

18 липня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шахової В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Міненко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, про позбавлення права користування квартирою та стягнення компенсації за сплачені комунальні послуги, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, про усунення перешкод у користуванні житлом і вселення,

в с т а н о в и в:

09.11.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про виселення осіб та позбавлення права користування квартирою, який в подальшому було неодноразово уточнено. Так, остаточно виклавши свої позовні вимоги ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області та просив позбавити відповідачів права користування квартирою АДРЕСА_4; Стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача компенсацію за понесені ним витрати на оплату комунальних послуг у розмірі 3782 грн. 30 коп., а також з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію за понесені ним витрати на оплату комунальних послуг у розмірі 1260 грн. 76 коп.; Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 є власником житлової квартири АДРЕСА_4. Вказана квартира є єдиним житлом, яке позивач має на праві приватної власності та належить останньому на підставі Свідоцтва про права власності на житло, яке видане ВАТ ДЕМЗ 10.12.1997 року (1\3 частина) та Договору дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Зміївської районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В.І. 22.08.2003 року за реєстровим № 1834 (2\3 частини). ОСОБА_4 є колишньою дружиною позивача, а ОСОБА_3 - його повнолітньою донькою від шлюбу з відповідачем ОСОБА_4, малолітні діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є дітьми ОСОБА_4 від шлюбу з другим чоловіком - ОСОБА_7. Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, малолітні ОСОБА_5, ОСОБА_6 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_4. Позивач вказує на те, що більше 10 років з вини відповідача ОСОБА_4 він не має можливості розпоряджатися своєю квартирою на свій розсуд. На даний час ОСОБА_2 одружений з ОСОБА_10, вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 ОСОБА_4 залишилась мешкати з донькою ОСОБА_3 в квартирі, в подальшому відповідач повторно вийшла заміж та вселила без дозволу позивача, в його квартиру, свого чоловіка - ОСОБА_7 та згодом вселила дітей від їх шлюбу. Позивач

категорично заперечує проти вселення в його квартиру сторонніх осіб. ОСОБА_4 перестала пускати ОСОБА_2 в квартиру, чим унеможливила його проживання в квартирі, на вимогу позивача віддати правовстановлюючі документи на квартиру відмовила, замки на вхідній двері змінила.

27.09.2016 року ОСОБА_2 зі своєю теперішньою дружиною ОСОБА_10 в черговий раз зробили спробу вселитися, але ОСОБА_4 не впустила їх в квартиру, у зв'язку з чим позивачу довелось потрапити до квартири через балкон, щоб вселитися. Коли ОСОБА_2 з сім'єю вселився до спірної квартири, відповідачі не виявили бажання мешкати разом та добровільно виїхали на нове місце проживання, однак знятися з реєстрації не бажають.

Крім того, коли відповідачі виїхали з квартири, вони зіпсували житло ОСОБА_2 та зробили його непридатним до використання - зняли всю сантехніку, крани, викрутили сіфони під ванною та рукомийниками, видрали електричні розетки, зняли лінолеум, зідрали пластик з обшивки балкону та ванної кімнати, обідрали шпалери, побили вікна, зняли ручки з дверей.

ОСОБА_2 не створював будь-яких перешкод відповідачам у користуванні житлом, навіть виділив їм окрему кімнату. В той же час, ОСОБА_4 разом з дітьми не має наміру проживати у квартирі позивача, однак і не бажає знятися з реєстрації, вимагаючи від ОСОБА_2 придбати їй інше житло - квартиру.

Також, у зв'язку з реєстрацією відповідачів ОСОБА_2 несе додаткові витрати на оплату комунальних послуг, які позивач просить стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3

З огляду на викладене, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_13 підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач ОСОБА_4, яка діє від власного імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, її представник - адвокат ОСОБА_14, у судовому засіданні проти позову ОСОБА_2 заперечували, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі, вказуючи, що ОСОБА_2 весь час мав доступ до квартири, твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки він навіть не звертався ані до правоохоронних органів, ані до суду для захисту своїх прав власності. Крім того, ОСОБА_4 та члени її сім'ї не псували майна позивача, навпаки, ОСОБА_2, під приводом здійснення ремонтних робіт, самостійно пошкодив речі, які знаходилися в квартирі. Щодо стягнення комунальних послуг ОСОБА_4 зазначала, що оскільки з вересня 2016 року вона та ОСОБА_3 у квартирі не проживають, то і нести витрати по утриманню житла не повинні.

Також, 16.12.2016 року ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_3 подали зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, про усунення перешкод у користуванні житлом і вселення, в якій просили зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1. Вселити позивачів за зустрічним позовом у квартиру АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи свої зустрічні вимоги позивачі зазначили, що ОСОБА_4 з 15.11.1997 року по 17.10.2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають доньку - ОСОБА_3. З 20.07.1999 року ОСОБА_4, як дружина відповідача, з його згоди, вселилась і проживала разом з ним у квартирі АДРЕСА_1 яка належить на праві власності ОСОБА_2 Донька - ОСОБА_3 після народження також була зареєстрована за вказаною адресою і проживала з батьками у вказаній квартирі. Ще до офіційного розірвання шлюбу відповідач забрав свої речі та пішов з квартири, створивши нову сім'ю, а ОСОБА_4 з донькою, зі згоди відповідача, залишились проживати квартирі. ОСОБА_4 уклала шлюб з іншими чоловіком, у них народилися діти, при цьому, ОСОБА_2 був обізнаний про те, що з моменту народження з ОСОБА_4 проживають її неповнолітні діти від другого шлюбу -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які були зареєстровані за місцем проживання матері, і до вересня 2016 року ОСОБА_2 проти цього не заперечував. Після розірвання шлюбу і до вересня 2016 року між сторонами не виникало будь-яких суперечок з приводу проживання сім'ї ОСОБА_4 у квартирі ОСОБА_2, позивачі за зустрічним позовом несли витрати по утриманню житлового приміщення, сплачуючи рахунки за житлово-комунальні послуги, підтримували житло у належному стані, в квартирі знаходилися їх речі, меблі, вони вважали дану квартиру місцем свого постійного мешкання. Проте, 27.09.2016 року ОСОБА_2 позбавив ОСОБА_4 та членів її сім'ї можливості користуватися житлом, шляхом виламування балконних дверей, вдерся у квартиру, погрожував позивачам фізичною розправою, якщо вони не заберуть свої речі і не залишать квартиру, вигнав їх з квартири, змінив замки на вхідних дверях, що унеможливило доступ до житла, змусивши позивачів винаймати інше житло. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наголошували на тому, що вони добровільно не покидали спірну квартиру. З приводу неправомірних дій ОСОБА_2 ОСОБА_4 зверталася до Зміївського ВП ГУНП в Харківській області.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що іншого житла для проживання позивачі не мають, добровільно від права користування квартирою не відмовлялись, вважали, що їх право користування житловим приміщенням підлягає захисту в судовому порядку та поновленню шляхом вселення.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні, на задоволенні зустрічної позовної заяви наполягала в повному обсязі.

ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_13 проти зустрічної позовної заяви заперечували, вважали її безпідставною, вказуючи на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають ключі від спірної квартири та мають можливість вселитися без рішення суду, ОСОБА_2 жодних перешкод для проживання чи вселення в квартиру не створював, відповідачі за первісним позовом добровільно виселилися, оскільки не бажають мешкати разом із ОСОБА_2

Представник третьої особи ОСОБА_15 у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила ухвалити рішення, яке буде відповідати інтересам малолітніх дітей.

Суд, вислухавши думку сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4. перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 15.11.1997 року по 17.10.2006 року, який рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 04.08.2006 року було розірвано (а.с. 5, 59).

У період вказаного шлюбу народилася ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 - копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1, актовий запис № 49 (а.с. 6).

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, а саме 1/3 частини квартири - на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого ВАТ ДЕМЗ 10.12.1997 року та 2/3 частини - на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В.І. 22.08.2003 року р-р № 1834 (а.с. 8, 9, 10, 11-12).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною 1 статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, в тому числі, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Судом встановлені наступні правовідносини.

Так, ОСОБА_4, починаючи з 29.07.1999 року, а ОСОБА_3 з моменту народження - ІНФОРМАЦІЯ_8 року, зареєстровані у квартирі, яка належить позивачу ОСОБА_2, а саме за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 19, 20).

Крім того, ОСОБА_4, після розірвання шлюбу з ОСОБА_2, було зареєстровано другий шлюб із ОСОБА_7, від якого народилися діти - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2, актовий запис № 70, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 - копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3, актовий запис № 99, які також після народження були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 56, 57, 60).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишив ОСОБА_4 та доньку ОСОБА_3 мешкати у квартирі АДРЕСА_3, не заперечуючи проти їх проживання у належній йому квартирі.

14.09.2010 року Андріївською селищною радою Балаклійського району Харківської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_22, від якого народилося двоє дітей (а.с. 7).

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_2 мав наміри повернутися мешкати до своєї квартири АДРЕСА_4 оскільки іншого житла він не має.

При цьому, будь-яких перешкод у користуванні квартирою для ОСОБА_4 та членів її сім'ї ОСОБА_2 не чинив та не змушував їх залишити житло. Натомість відповідач ОСОБА_4 та її чоловік - ОСОБА_7 стали чинити опір та перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_2

Факт наявності у ОСОБА_2 перешкод у користуванні житлом, підтверджено показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, допитаних у судовому засіданні, які показали, що позивач за первісним позовом у вересні 2016 року мав наміри вселитися у власну квартиру, однак, ОСОБА_4 не відчиняла двері, власник житла був змушений потрапляти до квартири через балкон. Після того, як ОСОБА_2 зайшов до квартири останній нікого не виганяв, а лише сказав ОСОБА_4, що має наміри мешкати у даній квартирі у зв'язку з чим їй необхідно

звільнити одну із кімнат. Не бажаючи мешкати разом ОСОБА_4 самостійно почала збирати свої речі та виїхала до іншого місця проживання. Під час виїзду ОСОБА_4 пошкодила майно ОСОБА_2 - обідрала шпалери, пошкодила розетки, зняла сантехніку, крани, сифони, зняла лінолеум, пластик з обшивки балкону та ванної кімнати, зняла ручки з дверей.

Вказані обставини також підтверджуються відеозаписом, який міститься на CD-диску, наданому представником відповідача - адвокатом ОСОБА_14, з якого вбачається, що у вересні 2016 року ОСОБА_2 намагався потрапити до квартири № 83, яка належить йому на праві приватної власності, однак, ОСОБА_4 не відчиняла йому двері, у зв'язку з чим, позивач був змушений потрапити до житла через балкон. На наступному відеозапису зафіксована обстановка спірної квартири після її пошкодження (а.с. 63).

Пошкодження майна додатково зафіксовано на фотознімках, наданих суду ОСОБА_2 (а.с. 45-46).

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження ОСОБА_4 про те, що позивач за первісним позовом перешкоджає їй та членам її сім'ї у користуванні та проживанні у АДРЕСА_1, а також про те, що зазначене вище пошкодження майна вчинено ОСОБА_2 не відповідають дійсності. Так, позивачами за зустрічним позовом не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів.

Допитані у судовому засіданні з боку ОСОБА_4 свідки - ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 не надали пояснень щодо фактичних обставин справи, зазначивши лише, що їм відомо, що спірна квартира належить ОСОБА_2, який надав дозвіл відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мешкати у ній. У вересні 2016 року ОСОБА_2 захотів мешкати у своїх квартирі через що ОСОБА_4 була змушена виїхати до іншого житла. При цьому, про те, що ОСОБА_2 начебто чинив перешкоди у користуванні ОСОБА_4 квартирою та про те, що позивач зруйнував обстановку в квартирі свідкам відомо лише зі слів ОСОБА_4, власне очевидцями вказаних обставин вони не були.

Крім того, наданий представником відповідача - адвокатом ОСОБА_14 відеозапис також не фіксує точних обставин пошкодження майна, а лише містить його наслідки, тобто достеменно встановити ким вчинено руйнування квартири з відеозапису неможливо. Натомість, відповідач ОСОБА_3 підтвердила суду той факт, що дійсно при виїзді з квартири № 83 саме вони з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 обідрали шпалери, зняли розетки, пластикову обшивку, ручки з дверей та сантехніку, тощо, оскільки це було їх власне майно.

Надані ОСОБА_4 листи - відповіді Зміївського ВП ГУНП в Харківській області на її заяву про незаконні дії ОСОБА_2 також не є належними доказами, оскільки судом встановлено, що остання чинила перешкоди у користуванні ОСОБА_2 спірною квартирою, не впускала позивача у житло.

При цьому, ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_4 обрати кімнату в квартирі та мешкати разом. При зміні замків позивач також надавав дублікат ключів відповідачам, однак, вони відмовилися від їх отримання, що свідчить про небажання ОСОБА_4, ОСОБА_3 мешкати у квартирі ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника втрачає право користування приміщенням у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено між власником або законом.

Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_2, будучи власником житла, довів належними та допустимими доказами порушення його права на користування і розпорядження належним йому майном - квартирою, а також створення відповідачем ОСОБА_4 перешкод щодо здійснення ним цих законних прав, а тому таке право підлягає захисту судом у спосіб, що передбачений ст. 391 ЦК України.

Крім того, відповідачі в добровільному порядку виїхали з місця своєї реєстрації та більше

року без поважних причин не мешкають у спірному приміщенні, а тому ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підлягають позбавленню права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Ця норма є імперативною, тобто дитина, яка не досягла 10 років може бути зареєстрована лише з батьками, або з одним із батьків.

Стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає право дитини на житло.

При задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо позбавлення малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 права користування належною йому квартирою, суд виходив з того, що батько дітей - ОСОБА_7 - чоловік відповідача ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_1

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 компенсації за сплачені комунальні послуги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано на їх підтвердження жодних письмових доказів.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4, ОСОБА_3 необхідно відмовити у зв'язку з недоведеністю вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає частковому задоволенню.

В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 належить стягнути в рівних частинах судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп., тобто по 275 грн. 60 коп. з кожного.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про позбавлення права користування квартирою та стягнення компенсації за сплачені комунальні послуги - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у загальному розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп., тобто по 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 60 коп. з кожного.

В іншій частині позову - відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, про усунення перешкод у користуванні житлом і вселення - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в

тридцяти денний строк з дня його проголошення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 20.07.2018 року.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт НОМЕР_4, виданий 06.11.1997 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області, зареєстрований за адресою: 63460, АДРЕСА_4)

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НОМЕР_5 виданий 12.06.2014 року Зміївським РС ГУДМС України в Харківській області, зареєстрована за адресою: 63460, АДРЕСА_4, фактично мешкає за адресою: 63460, АДРЕСА_5), Відповідач : ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт НОМЕР_6 виданий 23.01.2008 року Зміївським РВ ГУМВС України в Харківській області, зареєстрована за адресою: 63460, АДРЕСА_4, фактично мешкає за адресою: 63460, АДРЕСА_5)

Третя особа : Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (адреса - 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Гагаріна, буд. № 2, код ЄДРПОУ - 26420455)

Головуючий: