Ухвала суду № 75412276, 19.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1193/18

Номер справи місцевого суду: 520/8753/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді: Прібилова В.М.,

суддів: Кадегроб А.І. та Котелевського Р.І.,

за участю

секретаря: Стоянової Л.І.,

прокурора: Сакал С.В.,

захисника: ОСОБА_2,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12 липня 2018 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-

встановив

Оскарженою ухвалою у рамках кримінального провадження №12018160480002307 від 23.06.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 187 КК України було задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5про застосування відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 187 КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою в УВП ОСІ №21 УДПтСУ в Одеській області в межах строку досудового розслідування, тобто з 12.07.2018 року по 29.07.2018 року.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у тому, що 09.04.2018 року о 03 годині 07 хвилин, будучи працівником ТОВ «Венбест», вступивши в попередню злочинну змову з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, викрали раніше незнайомого їм ОСОБА_9, незаконно позбавили його волі, протиправно перемістили в службовому автомобілі ТОВ «Венбест» до Таїровського кладовища в м. Одеса, заподіявши при цьому фізичні страждання шляхом спричинення сильного фізичного болю в результаті нанесення чисельних ударів в різні частини тіла та зв’язування рук за спиною останнього, після чого покинули останнього та місце вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, 09.04.2018 року о 04 годині біля Таїровського кладовища в м. Одеса, у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном лежачого на землі ОСОБА_9 із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого, реалізуючи який ОСОБА_3 здійснив розбійний напад на потерпілого, спричинивши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритого перелому десятого лівого ребра зі зміщенням кісткових уламків, а потім відкрито заволодів належним ОСОБА_9 майном, а саме: мобільним телефоном марки «Iphone 7 Plus» вартістю 20 699 грн., з сім-картою оператора «Лайфселл» вартістю 20 грн., золотим ланцюжком вагою 29,22 г загальною вартістю 20 512 грн. з золотим хрестиком вагою 8, 34 г загальною вартістю 11 259 грн., спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 52 470 грн.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 187 КК України; існує ризик того, що підозрюваний може вдатись до спроб переховування від органів досудового розслідування, оскільки не працює, не має постійного джерела прибутку, не одружений, а прокурором, враховуючи тяжкість покарання, надано достатньо доказів, достатніх для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти доведеному ризику.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 слідчим суддею встановлено не було, а розмір застави вирішено не визначено з огляду на підозру у вчиненні ОСОБА_3 злочину із застосуванням насильства.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, діючий в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, не погоджуючись з постановленою слідчим суддею ухвалою, вказав, що вважає її необґрунтованою та безпідставною з наступних підстав:

- органами досудового розслідування не було надано жодного доказу існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не було доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам;

- слідчим суддею було залишено поза увагою те, що підозрюваний раніше не судимий, зареєстрований в Одеській області, мешкає разом із фактичною дружиною та малолітньою дитиною, співпрацює з досудовим розслідуванням, дає пояснення, з’являється за викликами до слідчого та суду, що свідчить про відсутність в останнього намірів переховуватись від органів досудового розслідування, а по зазначеному кримінальному провадженню виконані майже всі слідчі дії.

Посилаючись на викладене вище, захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - без зміни, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність його соціальних зв’язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п. 4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції, перевірив та належним чином встановив наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зважив вагомість доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, оцінив заявлений у клопотанні слідчого ризик та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до §. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 187 КК не є предметом оскарження апеляційної скарги та зазначена підозра на даній стадії ґрунтується на отриманих органом досудового розслідування доказах, які наявні у матеріалах та долучені до клопотання, а саме: протоколом допиту потерпілого від 11.04.2018 року (а.с. 20-22); протоколами допиту свідків ОСОБА_10 від 10.04.2018 року (а.с. 23-25), ОСОБА_11 (а.с. 26-28) та ОСОБА_12 від 27.04.2018 року (а.с. 66-69; протоколами огляду місця події від 10.04.2018 року (а.с. 29-31), від 11.04.2018 року (а.с. 34-36) та від 12.04.2018 року (а.с. 47-49); протоколами огляду предметів від 10.04.2018 року (а.с. 32), від 11.04.2018 року (а.с. 37), від 13.04.2018 року (а.с. 50-51) та від 26.04.2018 року (а.с. 64); висновком експерта №823 від 13.04.2018 року (а.с. 42-45); протоколом пред’явлення особи для впізнання від 12.04.2018 року (а.с. 56-59); протоколом додаткового допиту потерпілого від 13.04.2018 року (а.с. 60-62) та протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 12.07.2018 року (а.с. 35-36).

На підставі зазначеного, апеляційний суд вважає, що надані прокурором докази, які містяться в матеріалах провадження доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про що вірно зазначено в ухвалі, тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.

Твердження сторони захисту про те, що органами досудового розслідування не було надано жодного доказу існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не було доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, апеляційний суд вважає такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження з огляду на наступне.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор послався на ту обставину, що після винесення повідомлення про підозру у рамках кримінального провадження, місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_3 встановити не надавалося можливим, оскільки за місцем проживання він був відсутній, що на його думку вказує на вчинення підозрюваним дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню.

Крім того прокурор надав апеляційному суду матеріали, які вказують, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні 16.07.2018 року направлений до суду.

Захисник при цьому не спростував твердження прокурора та не заперечував проти заявлених прокурором фактів.

Проаналізувавши клопотання слідчого та додані до нього матеріали, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчим та прокурором було повністю доведено, а слідчим суддею враховано існування ризику того, що підозрюваний ОСОБА_3 зможе вдатись до спроб переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній не працевлаштований, не має постійного джерела прибутку, певний час не проживав за місцем реєстрації, підозрюється у вчиненні умисного злочину середньої тяжкості та умисного тяжкого злочину, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Окрім цього, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_3, поведінку останнього, розмір заподіяної матеріальної шкоди та тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеному вищевказаному ризику.

Водночас, доводи сторони захисту про те, що підозрюваний раніше не судимий, має сім’ю і зареєстрований в Одеській області, на даний час надає правдиві пояснення, з’являвся за викликами до слідчого та суду є слушними і відповідають дійсності, однак не свідчать про відсутність або зменшення ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на викладені вище апеляційним судом обставини.

Також, апеляційний суд не в змозі прийняти до уваги доводи захисника щодо того, що підозрюваний мешкає разом із фактичною дружиною та малолітньою дитиною, оскільки такі твердження є голослівними та матеріалами провадження не підтверджуються.

Інших даних, які вказують на неможливість обрання підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту надано не було і апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 та особи самого підозрюваного, розміру заподіяної матеріальної шкоди, наявності існуючого ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим висновок слідчого судді першої інстанції про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12 липня 2018 року, якою у рамках кримінального провадження №12018160480002307 від 23.06.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 187 КК України, було задоволено клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 строком до 29.07.2018 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

В.М. ОСОБА_13 ОСОБА_14 Котелевський