Постанова № 75412255, 17.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 570/4586/17

Провадження № 22-ц/787/1135/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання : Шептицька С.С.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1,

заінтересовані особи: державний виконавець Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ященко В.О.

розглянув в порядку спрощеного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2018року, ухваленого в складі судді Кушнір Н.В., у справі №570/4586/17,

в с т а н о в и в :

24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ященко Віталія Олеговича.

Скарга мотивована тим, що дії державного виконавця неправомірні щодо винесення оскаржуваних постанов, про стягнення виконавчого збору у розмірі 6 400 грн. 00 коп. /09 жовтня 2017 року/ та про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн. 00 коп. /25 квітня 2017 року, оскільки

Просив визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ященко В.О. від 09 жовтня 2017 року та 25 квітня 2017 року про стягнення з його виконавчого збору у розмірі 6 400, 00 грн. та штрафу на користь держави у розмірі 3 400, 00 грн. у виконавчому провадженні №53061803, зупинити виконання по кожній постанові до закінчення судового розгляду за цією скаргою.

Ухвалою Рівненського районного суду від 23 квітня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

Судове рішення мотивовано тим, що згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 не є власником житлового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області, реєстрація права власності за попереднім власником матір'ю ОСОБА_3 є скасованою, а право власності на ці об"єкти нерухомості відновлено за ОСОБА_1, проте, він наміру відновити реєстраційні записи права власності за собою не має, навмисно створюючи перешкоди експертам при виконанні їхніх службових обов"язків.Не погоджуючись з такою ухвалою скаржник, подав апеляційну скаргу посилаючись на недотримання судом при постановленні такої ухвали норм матеріального та процесуального права.

В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі заявник вказує на її незаконність з підстав неправильним застосуванням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції вирішуючи скаргу не врахував, що ухвала суду від 01.12.2016 року про забезпечення доказів не підлягає примусовому виконанню, а відтак правових підстав для відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору немає.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Установлено, що 18 квітня 2016 року при вирішенні справи про поділ майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Рівненським районним судом Рівненської області призначено судову будівельно-технічну експертизу нерухомого майна, проведення якої доручено експертам ППФ "Експерт-Рівне", і судову автотоварознавчу експертизу. Між тим, ОСОБА_1 заборонив експертам доступ до житлового будинку і земельної ділянки, тому експертизи не було проведено.

1 грудня 2016 року Рівненським районним судом Рівненської області задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення доказів у справі і зобов"язано ОСОБА_1 здійснити дії по допуску експертів ППФ "Експерт-Рівне" до об"єктів експертного дослідження.

Зазаначена ухвала суду про забезпечення доказів звернута до примусового виконання.

6 грудня 2016 року державним виконавцем Ященком В.О. відкрито виконавче провадження ВП № 53061803 на виконання вказаної ухвали.

Оскільки скаржник здійснював дії, які перешкоджали виконанню судового рішення щодо допуску експертів до житлового будинку і земельної ділянки, постановою державного виконавця від 23 березня 2017 року на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 1700 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Постанова є чинною.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ященко В.О. від 25 квітня 2017 року накладено штраф у зв'язку з повторним невиконанням ОСОБА_1 дій зобов'язального характеру в розмірі 3400 грн.,

Одночасно направлено до Рівненського районного відділу поліції ГУ НП в Рівненській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

В цей же ж день, державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду про забезпечення доказів від 01.12.2016 року у зв'язку з повторним його невиконанням.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 11 ст.118 ЦПК України ухвала про забезпечення доказів є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Частиною 1 ст. 18 зазначеного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У свою чергу, стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 27 ч.1,3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.

Встановлено, що після відкриття виконавчого провадження ВП № 53061803 на виконання вказаної ухвали про забезпечення доказів та вчинення виконавчих дій скаржник ОСОБА_1 продовжував здійснювати дії, які перешкоджали виконанню судового рішення щодо допуску експертів до житлового будинку і земельної ділянки у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 23 березня 2017 року на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 1700 грн. та повторно зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Постанова є чинною.

Вказана постанова вручена заявнику 28.03.2017 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 46 матеріалів виконавчого провадження).

6 квітня 2017 року державним виконавцем Ященком В.О. в присутності експерта Сайко С.Л. в ході в проведення виконавчих дій в АДРЕСА_1 зафіксовано факт не допуску експерта до об'єктів експертизи, що свідчить про невиконання ОСОБА_1 ухвали суду у строк встановлений постановою про накладення штрафу від 23.03.2017 року.

У зв'язку із повторним невиконанням судового рішення ОСОБА_1 дій зобов'язального характеру, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ященко В.О. правомірно відповідно до ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 25 квітня 2017 року наклав штраф в подвійному розмірі.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо невиконання, у тому числі й повторне, з боку ОСОБА_1 судового рішення та відсутність підстав вважати таке невиконання таким, що відбулося з поважних причин.

Матеріали справи не містять будь-яких відомостей і доказів, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивної неможливості виконання боржником рішення суду.

Доводи апеляційної скарги проте, що він не був повторно повідомлений державним виконавцем про необхідність виконати судове рішення Апеляційним судом відхиляється, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження.

Аргумент скаржника про те, що ухвала суду про забезпечення доказів не є виконавчим документом, а тому відсутні правові підстави для її примусового виконання не приймаються до уваги, оскільки вони суперечать нормам процесуального права передбаченого ч.11 ст.118 ЦПК України та ст.3 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення виконавчого збору не заслуговують на увагу, оскільки виконавчий збір справляється в будь-якому разі у випадку примусового виконання рішення суду. Підстави коли виконавчий збір не стягується визначенні ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження".

Слід також зазначити, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною згідно із Законом №475/97-ВР від 17.07.1997.

Тому, учасник справи не наділений повноваженням на свій розсуд вирішувати питання доцільності чи то недоцільності виконання судового рішення.

Таким чином, доводи аційної скарги не дають підстав для висновків щодо неправильного застосування чи невірного тлумачення судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішеня. Підстав для скасування судового рішення Апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 липня 2018 року.

Головуючий :

Судді: