Ухвала суду № 75411948, 18.07.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13116/18

УХВАЛА

18 липня 2018 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

в особі слідчого судді – Ореховської К.Е.

з участю секретаря - Шкіндер І.М.

прокурора - Пилипіва В.

слідчого – Стрільчука В.М.

підозрюваного - ОСОБА_1

захисника підозрюваного – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду м. Рівне клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області майора юстиції ОСОБА_3 яке погоджене із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області юристом 1-го класу ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 305 КК України.

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області майор юстиції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням яке погоджене із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області юристом 1-го класу ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22018180000000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 305 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на території Рівненської області, діючи умисно та переслідуючи мету у постійному та швидкому незаконному отриманні доходу від вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин та прекурсорів, у порушення Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 № 863-XIV та інших нормативно-правових актів, маючи значний досвід щодо вчинення кримінальних правопорушень саме такого роду та переслідуючи ціль щодо їх реалізації, схилив ОСОБА_5 до вчинення впродовж 2017-2018 років контрабанди в Україну таблеток «Cirrus» з вмістом прекурсору – псевдоефедрину в особливо великих розмірах.

З метою реалізації вказаних протиправних дій, ОСОБА_1, маючи широке коло знайомств серед осіб з кримінального середовища та будучи раніше засудженим за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, зокрема їх збуту, на шлях виправлення не став, а навпаки, будучи схильним до вчинення таких кримінальних правопорушень та радикально налаштованою особою в частині продовження кримінально-протиправних дій, організував збудження у раніше не судимого ОСОБА_6 рішучості на скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів у вказаній сфері шляхом здійснення замовлення щодо контрабандного переміщення в Україну вказаних таблеток «Cirrus» та їх подальшого використання для здійснення злочинів проти здоров’я населення.

Узгодивши обопільний механізм вчинення таких злочинів з дотриманням заходів конспірації та безпеки, які зокрема ОСОБА_1 зобов’язав виконувати ОСОБА_6 та інших осіб з метою реалізації спільних протиправних намірів, останні діяли у наступний спосіб.

ОСОБА_5, діючи до визначеної у групі ролі, після прийняття від ОСОБА_1 замовлення визначеного ним обсягу таблеток «Cirrus» з вмістом прекурсору «псевдоефедрин» та після направлення останнім його вольових дій у потрібне русло в частині втілення задуманих злочинів, взяв на себе зобов’язання щодо їх незаконного придбання у ОСОБА_7, подальше забезпечення їх переміщення спочатку до Словацької ОСОБА_7, а потім через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, та подальше перевезення на територію Рівненської області у заздалегідь обумовлене ОСОБА_1 місце.

Після узгодження форми та способу оплати ОСОБА_1 за незаконне придбання та подальше контрабандне переміщення в Україну таблеток «Cirrus», ОСОБА_5 перевозив та зберігав їх з метою збуту на території Рівненської області з метою виготовлення невстановленими слідством особами психотропної речовини «метамфетаміну».

Так, у другій декаді березня 2018 року ОСОБА_1, будучи впевненим у дозрілості рішучості ОСОБА_5 щодо продовження протиправної діяльності на постійній основі, черговий раз у вказаний спосіб досягнув злочинної домовленості щодо придбання на території ОСОБА_7 таблеток «Cirrus» з вмістом прекурсору «псевдоефедрин» та їх контрабанди ОСОБА_5 в Україну, обговоривши заздалегідь всі обставини вчинюваних злочинів.

Виконуючи замовлення ОСОБА_1 та діючи в інтересах останнього щодо забезпечення доставки з ОСОБА_7 на територію Рівненської області вказаних таблеток з вмістом прекурсору «псевдоефедрин», ОСОБА_5 незаконно перемістив 16.03.2018 зі Словацької ОСОБА_7 в Україну через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС України 28000 таблеток білого кольору з приховуванням від митного контролю.

Поряд з цим, під час проведення 17-18 березня 2018 року на території проїжджої частини поблизу будинку № 7 по вул. Жовтнева смт. Зоря Рівненської області огляду місця події поруч з ОСОБА_1 неподалік від автомобіля, яким користувався останній, виявлено упакування, у якому містилися замовлені ним таблетки білого кольору у кількості 6781 одиниць, та які він отримав від ОСОБА_5 після повернення останнього з чергової поїздки з-за кордону за вищевказаним механізмом у зазначених цілях.

Згідно з висновком експерта Рівненського НДЕКЦ МВС України від 18.03.2018 № 2.1-295/18, у наданих на експертизу контрабандно ввезених в Україну таким чином 1400 таблетках білого кольору міститься прекурсор, обіг якого обмежено, і стосовно якого встановлюються заходи контролю – «псевдоефедрин» загальною масою 128,8 грама.

Згідно з Таблицею № 3 «ОСОБА_4 та особливо великі розміри прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом МОЗ України від 01.08.2000 № 188, псевдоефедрин, вагою понад 6 грам, є особливо великим розміром.

Отже, у такий спосіб, тобто з причин, що не залежали від волі причетних до вчинення таких злочинів осіб, співробітники Управління СБ України в Рівненській області запобігли черговому контрабандному переміщенню з приховуванням від митного контролю з Словацької ОСОБА_7 в Україну вказаних прекурсорів та іншим злочинам у зазначеній сфері.

Також, о 10 год. 35 хв. 13.07.2018 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 305 КК України – підбурювання до переміщення прекурсорів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами.

Сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у ньому є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до вимог ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінальних правопорушень, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваних, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують їх покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Незважаючи на те, що підозрюваному ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, на вказаній стадії досудового слідства у матеріалах кримінального провадження наявні відомості, які дають підстави вважати, що є реальна необхідність у дослідженні всіх обставин вчинення ним та іншими особами як вказаних так і інших злочинів, у тому числі у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Передчасне вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1, а можливо і іншим особам, не в остаточній та неповній редакції призведе до недотримання вимог ст. 2 КПК України у частині не притягнення інших учасників, які вчинили кримінальні правопорушення до кримінальної відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Водночас, на даній стадії слідства здобуто відомості, які мають істотне значення для оцінки всіх здобутих доказів, зокрема стосовно обставин вчинення вищевказаних злочинів групою осіб з вищезазначеними ознаками їх діяльності, у зв’язку з чим є необхідність у їх перевірці на предмет достовірності, належності, наданні їм належної правової оцінки та прийняття за їх результатом кінцевого процесуального рішення.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, не одружений, тимчасово не працюючий, не перебуваючий на обліку у лікаря-психіатра та нарколога, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Вказані ризики існують та вони актуальні, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, причетних до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, які характеризуються латентністю їх організації та подальшої реалізації у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, у зв’язку з чим необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду та притягнення їх до кримінальної відповідальності. Водночас, перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об’єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин. оскільки останній може перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом знищення документів та речей, які ще не відшукані стороною обвинувачення та можуть мати значення для кримінального провадження, впливати на свідків та інших осіб з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань, повідомлення інших осіб, які причетні до вчинення зазначених злочинів, про факти які йому стали відомі у ході слідства, що може вкрай негативно вплинути на його хід та кінцеві результати, а також впливати іншим чином.

ОСОБА_1 може знищити, спотворити документи (квитанції, накладні, записники, блокноти, магнітні та інші носії інформації, тощо), які стосуються придбання та збуту вказаних прекурсорів, а також інших документів, які вказують на причетність осіб до вчинення зазначеного та інших кримінальних правопорушень.

Також, у матеріалах кримінального провадження містяться відомості, що вартість контрабандно ввезених в Україну на замовлення ОСОБА_1 прекурсорів на так званому «чорному ринку» становить близько 175 000 гривень, а загальна сума вилучених таблеток становить понад 800 000 гривень, а їх збут міг вкрай негативно вплинути на суспільство в цілому та спричинити особливо тяжкі наслідки здоров’ю громадян.

Водночас, придбані та контрабандно переміщені за підбурювання ОСОБА_1 зазначені прекурсори на так званому «чорному ринку» з метою подальшого збуту та використання під час виготовлення психотропних речовин свідчить про наявність стійких зв’язків у кримінальному середовищі та перебування на волі останнього може призвести до не притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, які здійснювали їх придбання, контрабандне переміщення з-за кордону в України та подальший збут.

Окрім цього, наявні у матеріалах провадження відомості свідчать про те, що 19.01.2012 ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Водночас, 27.09.2012 Рівненський міський засудив ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України та призначив покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією ? майна, а також, вивчивши характеристику щодо такої особи, одночасно визначив до моменту вступу у законну силу вироку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки суспільне небезпека останнього знайшла своє підтвердження внаслідок його ж протиправних умисних дій.

У подальшому,11.06.2014 ОСОБА_1 був звільнений з Катеринівської колонії ВК УДПтСУ в Рівненській області № 46, однак за період відбування покарання на шлях виправлення не став, а навпаки - зарекомендував себе за місцем фактичного проживання з негативної сторони, притягувався до відповідальності за ст. 130 КУпАП – 31.05.2017 Рівненський міський суд визнав його винним у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп’яніння, пізніше за фактом його дій було внесено відомості щодо вчинення злочину, передбаченого ст. 309 КК України.

З огляду на вказані обставини та те, що суспільна небезпечність ОСОБА_1 систематично підтверджувалася його активною протиправною поведінкою, за відповідним поданням ГУ НП в Рівненській області Рівненський міський суд констатував вчинення ОСОБА_1 таких караних дій на постійній основі та поставив ухвалу про встановлення щодо нього адміністративного нагляду строком на 1 рік, визначивши йому обмеження, серед яких: заборона залишати місце проживання з 22 до 06 год. ранку, а у вихідні та святкові дні з 21 до 05 год. ранку; з’являтися для реєстрації в Рівненський ГУ НП в Рівненській області кожного четверга місяця з 17:00 до 19:00; заборона залишати межі м. Рівне без дозволу Національної поліції.

Незважаючи на наявність покладених на нього таких обов’язків, ОСОБА_1 знехтував необхідністю виконання таких обов’язків, а саме постійно не з’являвся до органів поліції у визначений час і дату. Водночас. ОСОБА_1, відчуваючи безкарність та продовжуючи не виконувати вказані обмеження систематично здійснював виїзди з м. Рівне без дозволу Національної поліції, одним із яскравих таких прикладів є його затримання 18.03.2018 в смт. Зоря Рівненської області співробітниками УСБУ в Рівненській області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України.

Також, у зв’язку ухилення ОСОБА_1 від дотриманих встановлених правил адміністративного нагляду, які визначені ухвалою судді Рівненського міського суду, слідчим відділом Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області зареєстроване кримінальне провадження № 120181800100000605 за ознаками вчинення ним злочину, передбаченого ст. 395 КК України.

Заразом, 02.05.2018 на адресу слідчого відділу Управління СБ України в Рівненській області надійшов лист про необхідність надати співробітникам поліції дозвіл вручити у межах ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Окрім цього, у кримінальному провадженні № 22018180000000009 слідчим, за погодженням з процесуальним керівником, 19.03.2018 ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України – незаконне придбання, зберігання, перевезення прекурсорів з метою виготовлення психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, з метою збуту.

Отже, чергові факти притягнення 19.03.2018, пізніше по іншому факту, а 13.07.2018 за вчинення особливо тяжкого злочину знову ж таки у сфері незаконного обігу психотропних речовин та прекурсорів, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став, а також про його схильність до систематичного вчинення злочинів у як у зазначеній так і інших сферах, обізнаність про джерела отримання заборонених та обмежених в обігу зазначених речовин, що як наслідок може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства у разі перебування на волі підозрюваного. З урахуванням вказаних фактів можна прийти до висновку, що ОСОБА_1 може продовжувати вчиняти такі злочини та/або вчинити новий злочин, у тому числі у сфері незаконного обігу психотропних речовин та прекурсорів.

Водночас, слід врахувати той факт, що відповідно до п. 8 ст. 89 КК України, особи, до категорії яких підпадає і ОСОБА_1, рахуються судимими, якщо вони, будучи засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, протягом шести років з дня відбуття покарання вчинять новий злочин.

Поряд з цим, у ході проведення обшуку за місцем перебування ОСОБА_1 було виявлено та вилучено осколкову ручну гранату РГД-5, яка відноситься до категорії бойових припасів предмети, речовини, що містять у своєму складі психотропну речовину - «метамфетамін», речовини, які містять прекурсор – «псевдоефедрин» в особливо великих розмірах, а також інші предмети, які могли використовуватися як знаряддя для виготовлення психотропних речовин.

Водночас, факт неодноразового притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, відбування покарання у місцях позбавлення волі, а також аналіз інших матеріалів кримінального провадження, свідчить про те, що останній має широке коло знайомств серед осіб із злочинного світу та особисто та/або через останніх може впливати як на свідків у даному провадженні так і на інших осіб, причетність до вчинення яких до вказаних злочинів перевіряється у даному провадженні.

У сукупності вказані обставини дають підстави вважати про причетність останнього до вчинення інших злочинів проти громадської безпеки, а саме незаконне поводження з боєприпасами та знову ж таки злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин та прекурсорів.

Разом з тим, ОСОБА_1, який ніде не працевлаштований, користувався автомобілем НОМЕР_1, ціна якого становить понад 17000 доларів США та який перебуває у власності його співмешканки ОСОБА_8, а також автомобілем марки «Audi», модель «А5», д.н.з. НОМЕР_2, яким останній фактично користувався, що свідчить про високий рівень його матеріального забезпечення та близьких осіб, відповідно можливість внесення ним чи іншими особами застави в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вказані обставини, у тому числі шляхом вчинення ним та іншими злочинів з транснаціональними зв’язками, у разі застосування стосовно ОСОБА_1 іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, останній, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення злочинів у вигляді позбавлення волі на вищевказаний термін, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду як на території України так і за кордоном.

Аналіз поведінки підозрюваного ОСОБА_1 впродовж тривалого періоду часу на даній стадії слідства свідчить про стійкий намір запобігати встановленню органом досудового розслідування всіх фактичних обставин вчинюваних вищевказаних злочинів, уникнути як особисто так і іншими співучасниками факту притягнення до кримінальної відповідальності в частині вчинення інших епізодів злочинної діяльності.

Також, варто звернути на інформацію Управління охорони здоров’я, якою стверджуються відсутність фактів звернень ОСОБА_1 за медичною допомогою у період з 01.12.2017 по 08.02.2018, що дає підстави вважати на відсутність в останнього серйозних захворювань.

На підставі викладеного орган досудового розслідування приходить до висновку про неможливість запобігати вищевказаним ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на даній стадії в інтересах найбільш повного, оперативного та ефективного досудового розслідування, оскільки лише наявність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, орган досудового розслідування виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.

Заразом, з метою забезпечення у повному обсязі вимог ст.ст. 2, 91-94 КПК України, а також інших положень цього Кодексу, суду за доцільно врахувати особливу складність даного кримінального провадження, наявність факту вчинення зазначених кримінальних правопорушень у латентній формі та з чіткими правилами конспірації їх організації як підозрюваним так і іншими особами, необхідністю проведення значної кількості слідчих та процесуальних дій, та на основі такої мотивації продовжити строк дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 на 60 днів для забезпечення повного та об’єктивного здійснення досудового розслідування.

Застосування судом стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення розміру застави в межах, які передбачені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, у зв’язку з чим сторона обвинувачення при розгляді судом даного заходу забезпечення клопоче про визначення застави у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі викладеного, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, та факт наявності перелічених ризиків, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просили обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання частково. Просили дати мінімальний розмір застави.

Заслухавши пояснення слідчого, підозрюваного, його захисника, думку прокурора, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом вставлено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22018180000000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 305 КК України.

о 10 год. 35 хв. 13.07.2018 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 305 КК України – підбурювання до переміщення прекурсорів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідпо до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.

Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Вивченням особи ОСОБА_1на даний час встановлено, що раніше судимий, працездатний, неодружений, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, не має на утриманні малолітніх дітей. Проживає з батьками з якими постійно конфліктує, що є причиною неявки його за домашньою адресою. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_9 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, а також, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Крім того ОСОБА_1 може знищити, спотворити документи (квитанції, накладні, записники, блокноти, магнітні та інші носії інформації, тощо), які стосуються придбання та збуту вказаних прекурсорів, а також інших документів, які вказують на причетність осіб до вчинення зазначеного та інших кримінальних правопорушень.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом.

Зідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у виненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, а жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід – тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків передбачених цим кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, вважаю за необхідне визначити розмір застави у розмірі 800 розмірів прожиткових мінімумів, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений до 16 вересня 2018 року, вважаю за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя, –

У х в а л и в:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, який фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту винесення ухвали, а саме з 18.07.2018 року.

Визначити строк дії ухвали до 16 вересня 2018 року.

Одночасно визначити розмір застави у межах 800 прожиткових мінімумів, що становить 1472 800 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030200, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: 31217205026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030200.

Підозрюваний ОСОБА_1, або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, у разі внесення застави наступні обов’язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов’язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 16 вересня 2018 року.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_1, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Рівненського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з – під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

.

Слідчий суддя Рівненського міського суду Ореховська К.Е