Ухвала суду № 75410848, 19.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/1250/17 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 11-кп/783/583/18 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої Гончарук Л.Я.

суддів Гуцала І.П., Партики І.В.

при секретарі Романчуку Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження №12017140040000177 від 24.01.2017 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3;

за ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України,

за участю прокурора Яворського С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року, -

встановила:

вироком Личаківського районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України.

Обрано покарання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1: за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п’ятдесят гривень); за ч.1 ст.129 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі положень ст.70 КК України, шляхом складання покарань остаточно обрано покарання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у виді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п’ятдесят гривень), який має виконуватись окремо.

На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від обраного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України зобов’язано засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий термін рахувати з часу проголошення вироку.

Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_1 23.01.2017 року о 12.00 годині, перебуваючи в приміщенні торгового павільйону на території авторинку «Кривчиці», за адресою: м. Львів, вул. Богданівська, 44, де здійснює свою підприємницьку діяльність, під час конфлікту, який виник між ним та потерпілим, з метою залякування потерпілого ОСОБА_3, схопивши останнього лівою рукою за шию спереду, притиснувши його до вхідних дверей магазину, приставив канцелярський ніж, який частково мав відкрите лезо, до шиї потерпілого спереду та погрожував вбивством, внаслідок чого створив реальну підставу потерпілому побоюватись за своє життя.

Таким чином вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.129 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_1 23.01.2017 року о 12.00 годині, перебуваючи в приміщенні торгового павільйону на території авторинку «Кривчиці», за адресою: м. Львів, вул. Богданівська, 44, де здійснює свою підприємницьку діяльність, під час конфлікту, який виник між ним та потерпілим ОСОБА_3, схопивши останнього лівою рукою за шию спереду, притиснувши його до вхідних дверей магазину, наявний канцелярський ніж, який частково мав відкрите лезо, притиснув до шиї потерпілого, внаслідок чого умисно заподіяв садно на шиї потерпілого, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Таким чином вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким виправдати його ОСОБА_1, оскільки він не вчиняв інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що даний вирок є незаконним, при винесенні такого мало місце істотне порушення кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.

Зазначає, що покази свідка ОСОБА_4 по даній справі викликають багато сумнівів, з огляду на те, що його свідчення різняться зі свідченнями двох поліцейських ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які прибули на виклик в день інциденту 23.01.2017 р. ОСОБА_4 бачив поріз, а поліцейські бачили садно. Свідок ОСОБА_7 теж порізу не бачив. Згідно висновків експерта порізу ОСОБА_3 не було, а садно. Вважає, що покази свідка ОСОБА_4 слід ставити під сумнів, оскільки він є односильчанином, другом та далеким родичем ОСОБА_3

Наголошує, що у вироку суд не зазначив про наявність розбіжностей у показах свідків і потерпілого, не вказав про те, що жоден свідок не бачив, як він наносив тілесні ушкодження ОСОБА_8, однак зробив висновок що його винуватість є доведеною. Такий висновок суду зроблений тому, що суд поставився до нього упереджено, заздалегідь визнавши його винуватим опираючись на обвинувальний акт затверджений прокуратурою і не бажаючи встановити істину у справі.

На переконання апелянта, у даній справі не встановлено його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, не встановлено форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення.

Стверджує, що неодноразово на стадії досудового розслідування і під час судового слідства звертався із письмовими заявами до органів поліції та прокуратури і просив притягнути ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення за ст.383 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Поліція не почала розслідування за його заявою посилаючись на те, що він обвинувачений у іншому кримінальному провадженні, а ОСОБА_3 потерпілий, вважає, що таким чином грубо порушено його права закріплені в ст. 62 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Наполягає, що у випадку, якщо канцелярський ніж про який йдеться у вироку суду не вилучено, не визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не вказано, що на ньому збереглися сліди, які могли бути використані, як доказ вчинення ним інкримінованих йому правопорушень, то використання даного предмета ним ставиться під сумнів.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1, заяву потерпілого ОСОБА_3 про відмову від обвинувачення в кримінальному проваджені у формі приватного обвинувачення, обвинуваченого та його захисника, які частково підтримали апеляційну скаргу та підтримали подану заяву потерпілого, потерпілого, який підтримав свою заяву, думку прокурора, який не заперечив щодо задоволення вказаної заяви, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого, чи потерпілого.

19 липня 2018 року адвокатом ОСОБА_9 захисником обвинувачений ОСОБА_1 подано письмову заяву в якій вказано, що обвинувачений ОСОБА_1 відмовляється від своєї апеляційної скарги на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 11.05.2018 року, проте в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відмовився від такої і просив її не розглядати, відтак підстав для розгляду такої у суду апеляційної інстанції немає.

Статтею 284 КК України визначено перелік підстав для закриття кримінального провадження, зокрема п. 7 ч. 1 ст. 284 КК України передбачено, що кримінальне провадження закривається, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 23.01.2017 року о 12.00 годині, перебуваючи в приміщенні торгового павільйону на території авторинку «Кривчиці», за адресою: м. Львів, вул. Богданівська, 44, де здійснює свою підприємницьку діяльність, під час конфлікту, який виник між ним та потерпілим, з метою залякування потерпілого ОСОБА_3, схопивши останнього лівою рукою за шию спереду, притиснувши його до вхідних дверей магазину, приставив канцелярський ніж, який частково мав відкрите лезо, до шиї потерпілого спереду та погрожував вбивством, внаслідок чого створив реальну підставу потерпілому побоюватись за своє життя.

Таким чином вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.129 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_1 23.01.2017 року о 12.00 годині, перебуваючи в приміщенні торгового павільйону на території авторинку «Кривчиці», за адресою: м. Львів, вул. Богданівська, 44, де здійснює свою підприємницьку діяльність, під час конфлікту, який виник між ним та потерпілим ОСОБА_3, схопивши останнього лівою рукою за шию спереду, притиснувши його до вхідних дверей магазину, наявний канцелярський ніж, який частково мав відкрите лезо, притиснув до шиї потерпілого, внаслідок чого умисно заподіяв садно на шиї потерпілого, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Таким чином вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.

19 липня 2018 року до початку судового засідання в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_3 подав письмову заяву про відмову від обвинувачення в кримінальному проваджені у формі приватного обвинувачення, вказав, що повністю примирився із обвинуваченим ОСОБА_1, не має до нього жодних претензій.

Крім цього, 19 липня 2018 року до початку судового засідання в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_3 подав письмову заяву в якій зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному об’ємі відшкодував йому моральну та моральну шкоду в сумі 13150 грн., жодних претензій до ОСОБА_1 у нього немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України вбачається, що кримінальне провадження за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України здійснюється у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; якщо обставини, передбачені п. 7 ч. 1 цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

З врахуванням того, що в даному випадку має місце кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення, де від потерпілого надійшла заява про відмову від обвинувачення, а обвинувачений, в свою чергу, не заперечує проти закриття кримінального провадження в зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, то є всі підстави для закриття такого у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, скасування рішення суду першої інстанції, та закриття кримінального провадження за ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

На підставі наведеного керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів ,-

постановила :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити частково, вирок Личаківського районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 – скасувати.

Кримінальне провадження за ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_1 – закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12