Ухвала суду № 75410170, 19.07.2018, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2454/18

Провадження № 1-кс/504/795/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018 смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Слідчого судді Барвенко В.К.,

секретаря – Мельникової В.М.,

за участі прокурора – Налапко С.С.,

підозрюваного – ОСОБА_1,

старшого слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області - ОСОБА_2,

захисника- адвоката ОСОБА_3 -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 2, смт. Доброслав, клопотання старшого слідчого слідчого відділу Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області майора поліції ОСОБА_2 від 19 липня 2018 року, погодженого цього ж дня прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,

який має базову середню світу, офіційно не працює,

не одружений, має на утриманні малолітню дитину,

раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, відповідно до ст. ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання

з випробуванням на два роки,

фактично проживаючого та зареєстрованого за адресою:

Одеська область, Лиманський район,

с. Шевченків Кут, вул. Польова, 20

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у кримінальному провадженні № 12018160330001107 від 18.07.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2018 року старший слідчий СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_2, подав до Комінтернівського районного суду Одеської області клопотання, яке в порядку ст. 199 ч. 1 КПК України погоджено прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 17.07.2018 року біля 23 години 25 хвилин, більш точний час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_5, разом з ОСОБА_1 перебували на автостанції «Паустовського», біля магазину «На пасашок», який розташований в межах Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області на узбіччі автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», з метою повернення за місцем свого мешкання до с. Шевченків Кут.

Помітивши на зупинці раніше невідомого ОСОБА_6, який стояв вздовж дороги та намагався зупинити попутний автомобіль. При цьому ОСОБА_5 помітив при ОСОБА_6 гаманець та мобільний телефон. В той же час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_6, про що він повідомив ОСОБА_1 На дану пропозицію ОСОБА_1 погодився, таким чином вони дійшли спільної згоди на вчинення злочину відносно ОСОБА_6

З метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном ОСОБА_5 та ОСОБА_1, попередньо з’ясувавши, що ОСОБА_6 необхідно їхати до с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, запросили останнього поїхати з ними на попутному автомобілі, марка, державний реєстраційний номер та водій якого в ході досудового розслідування не встановлено по вказаному напрямку.

В ході руху по автодорозі «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», на виїзді з с. Іванове Лиманського району Одеської області ОСОБА_5 попрохав водія вказаного автомобілю, зупинитись біля автомобільного «клеверного» моста.

Вийшовши з салону зазначеного автомобілю, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 пішли по мосту, де зупинившись на полосі у напрямку до м. Миколаєва, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, при цьому ОСОБА_1 обхопив своєю правою рукою плечі ОСОБА_6, тим самим обмеживши рух останнього та зажадали від останнього передати їм належне йому майно, а саме: грошові кошти та мобільний телефон. При цьому, ОСОБА_5, притиснувши до правої сторони живота ОСОБА_6 ніж-брелок, який він мав при собі та тримав у своїй руці, вирвав з рук ОСОБА_6 гаманець, тим самим відкрито заволодівши грошовими коштами останнього в сумі 1300 гривень, після цього гаманець повернув останньому у руки. У зв’язку з відмовою потерпілого ОСОБА_6 передати свій мобільний телефон, ОСОБА_5 застосовуючи насильство, яке не є небезпечними для життя та здоров’я потерпілого та виразилось в нанесенні удару кулаком руки в область сонячного сплетіння, відкрито заволоділи мобільним телефоном марки «IPhone 6S», вартістю 10000 гривень, укомплектований сім-картою мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» № НОМЕР_1, яка не має матеріальної цінності для потерпілого.

Після чого ОСОБА_5 разом з ОСОБА_1 зникли з місця вчинення злочину, в подальшому розпорядились майном на свій власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_5 разом з ОСОБА_1 спричинили матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_6 на суму у розмірі 11300 гривень.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України – відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

В судовому засіданні слідчий та прокурор подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, пославшись на те, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, послались на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, те що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

вчинити інше кримінальне правопорушення.

На цій підставі, прокурор та слідчий вважали що наявні підстави для застосування запобіжного заходу підозрюваному – тримання під вартою.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник – адвокат ОСОБА_3 заперечували проти задоволення клопотання слідчого, вважав достатнім і розумним запобіжний захід у вигляді домашнього арешту

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю.

Вислухавши думки прокурора, слідчого, підозрюваного, його захисника дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до наступного:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України.

18.07.2018 відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно реєстраційний номер № 120181603300001107.

18.07.2018 о 15.31 год. ОСОБА_1 затриманий в порядку ч. 4 ст. 208 КПК України.

18.07.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.

Слідчий суддя враховує, що рішення про застосування одного з видів запобіжного заходу, який має на меті обмеження прав та свобод підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доведена наступними матеріалами: протоколом огляду місця події від 18.07.2018, в ході якого на мотсту встанвлено місце вчинення грабіжу; протоколом огляду від 18.07.2018, в ході якого виявлено та вилучено у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 майно потерпілого ОСОБА_6; протоколами впізнання особи за фотознімками від 18.07.2018 за участі ОСОБА_6, в ході яких він чітко на фото впізнав осіб, які відносно нього вчини грабіж 18.07.2018р.

Правова кваліфікація даного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України, принаймні до надходження судово медичного експертного висновку, є вірно.

Перевіряючи наявність ризиків слідчий суддя вважає, що ОСОБА_1 дійсно не має стійких соціальних зв’язків, не працює, не одружений офіційно, проте на утриманні має малолітню дитину, яка записана зі слів матерів відповідно до ст. 135 СК України, зареєстрований та проживає на території Лиманського району Одеської області, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відомості про погашення судимості у справі відсутні.

На переконання слідчого судді ризик переховування від органів досудового розслідування наявний, хоч і не виглядає явно переконливим.

У своєму клопотанні слідчий не наводить у переліку ризиків ризик того, що підозрюваний може впливати на свідків чи/та на потерпілого.

Проте, у мотивувальній частині клопотання слідчий описує саме такі можливі дії підозрюваного.

Слідчий суддя вважає, що реальна небезпека чинення тиску на свідків, потерпілого може мати місце на початковій стадії досудового розслідування цієї справи, і може зменшитись лише з певним часом (справа Летельє проти Франції, 12369/86, 26 червня 1991 року).

Отже цей ризик слідчий суддя вважає слушним, оскільки мають бути допитані безпосередні свідки даного кримінального правопорушення.

Так, слідчий суддя поділяє думку органу досудового розслідування про те, що існує об’єктивний ризик вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування навів конкретний факт на підкріплення свого доводу про наявність небезпеки вчинення підозрюваним нового правопорушення.

Саме на необхідність наявності обгрунтованих доказів можливого вчинення підозрюваним (обвинуваченим) нового кримінального правопорушення звернув увагу Європейський Суд з прав людини у справі «ОСОБА_7 проти Росії», 15217/07, 12 березня 2009 року.

Отже цей ризик доведений на теперішній час.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є голослівним.

Слідчий суддя приймає до уваги той факт, що підозрюваний не заперечує що саме він є батьком дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, він утримує цю дитину, що підтверджується довідкою Доброславської селищної ради від 19.07.2018 року № 02-20/1977.

Слідчий суддя не випускає з площини зору того факту, що підозрюваний раніше судимий за аналогічний корисливий, насильницький злочин, обізнаний про небезпечність та протиправність завдання тілесних ушкоджень людині в тому числі нанесенням ударів в життєво важливі органи людини.

Доводи сторони захисту що підозрюваний хворий на ВІЛ не є достатньою та самостійною підставою для обрання менш суворого запобіжного заходу, оскільки в умовах ОСІ надається відповідна медична допомога.

Однак це факт слідчий суддя теж не випускає з площини зору.

Доводи сторони захисту, що бабуся підозрюваного надає згоду на проживання цілодобово у неї її онука не виглядають явно переконливими, оскільки підозрюваний зареєстрований та проживає взагалі за різними адресами, а домівка бабусі взагалі за третьої адресою, і крім того, підозрюваний не має власного житла, що насамперед має більшу вагу в сенсі стійкого доказу на виконання вказаних слідчим та виявлених слідчим суддею ризиків.

Вказане превалює над принципом поваги до свободи підозрюваного.

Інших обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав, про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України і необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, характер та спосіб вчинених дій, а також тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дає підстави вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Між тим, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, вчинене із застосуванням насильства, не спричинило загибель людини, слідчий суддя вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує двадцять чи вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_1, сімейний стан, наявність у нього громадянської дружини, наявність малолітньої дитини на утриманні, його хворобу, відсутність стійких соціальних зв’язків, його обізнаність про цей самий корисливий насильницький злочин, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що наведені вище за текстом, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу в межах передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88850 грн.

Підстав для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, судом не встановлено.

Разом з тим, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожним їхнім викликом; не відлучатися із району, в якому знаходиться населений пункт, в якому він фактично проживає (Лиманський р-н), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, іншим підозрюваним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183-184, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ-21 УДПтС України в Одеській області із можливістю внесення застави у розмірі 50 (п’ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88850 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот п’ятдесят) грн.

Строк тримання підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 15 години 31 хвилини 18 липня 2018 року.

У разі внесення застави, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: р/р 31217205026001; МФО (код банку) 899998; ЄДРПОУ: 37993783; Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030200, код класифікації 22030200 (призначення платежу вказувати хто і за що платить № справи, суд що виносить рішення), покласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк до 15 вересня 2018 року о 15.31 год. обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожним їхнім викликом;

не відлучатися із району, в якому знаходиться населений пункт, в якому він фактично проживає (Лиманський р-н), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або місця роботи;

утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, іншим підозрюваним.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали - до 15 вересня 2018 року о 15.31 год..

Ухвалу для організації її виконання направити до ОСІ-21 УДПтС України в Одеській області, та до Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області для здійснення належного контролю.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.К. Барвенко