Рішення № 75408915, 07.06.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10334/17

Провадження № 2/369/1093/18

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Волчка А.Я.,

за участю секретаря: Раситюк М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 районного центра зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 районний центр зайнятості звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим що, позивачем 18.11.2016 року взято на облік та надано статус безробітної гр. ОСОБА_3.

25.11.2016 року гр. ОСОБА_2 призначена допомога по безробіттю.

На підставі отриманої з ПФУ України інформації відносно гр. ОСОБА_2 ОСОБА_1 РЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п. 18, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», а також Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 13.02.2009 № 60/62 та складено Акт від 14.04.2017 року № 33.

Зазначеним актом встановлено факт зайнятості гр. ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія» з 23.01.2017 року по 03.04.2017 року згідно наказу про прийом на роботу № 57к від 20.01.2017 р. та наказу про звільнення № 301к від 03.04.2017 р.

Враховуючи вищезазначене, під час перебування на обліку в ОСОБА_1 РЦЗ гр. ОСОБА_2 мала трудові відносини з ТОВ «Експансія».

Оскільки ОСОБА_1 ПЦЗ не було відомо про зазначений факт, з вини гр. ОСОБА_2 з 23.01.2017 року по 03.04.2017 року їй безпідставно виплачено допомогу по безробіттю у сумі 6 910,21 грн.

15.05.2017 року ОСОБА_1 РЦЗ видано наказ № 43-ОД щодо повернення коштів гр. ОСОБА_2

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 районного центра зайнятості як безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 6 910,21 грн.

Представник позивача направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти винесення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явилась. Про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Причини неявки суду невідомі.

За письмовою згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено що, позивачем 18.11.2016 року взято на облік та надано статус безробітної гр. ОСОБА_3.

25.11.2016 року гр. ОСОБА_2 призначена допомога по безробіттю.

На підставі отриманої з ПФУ України інформації відносно гр. ОСОБА_2 ОСОБА_1 РЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до п. 18, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», а також Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 13.02.2009 № 60/62 та складено Акт від 14.04.2017 року № 33.

Зазначеним актом встановлено факт зайнятості гр. ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія» з 23.01.2017 року по 03.04.2017 року згідно наказу про прийом на роботу № 57к від 20.01.2017 р. та наказу про звільнення № 301к від 03.04.2017 р.

Враховуючи вищезазначене, під час перебування на обліку в ОСОБА_1 РЦЗ гр. ОСОБА_2 мала трудові відносини з ТОВ «Експансія».

Оскільки ОСОБА_1 ПЦЗ не було відомо про зазначений факт, з вини гр. ОСОБА_2 з 23.01.2017 року по 03.04.2017 року їй безпідставно виплачено допомогу по безробіттю у сумі 6 910,21 грн.

15.05.2017 року ОСОБА_1 РЦЗ видано наказ № 43-ОД щодо повернення коштів гр. ОСОБА_2

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про зайнятість населення» № 5067-VІ від 05 липня 2012 року; Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02 березня 2000 року; Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМ України від 20.03.2013 №198; Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України №60/62 від 13 лютого 2009 року, постановою правління Пенсійного фонду України № 7-1 від 13 лютого 2009 року.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, забезпечують себе роботою самостійно ( у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої діяльності, а також особи, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійних, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України “Про зайнятість населення”, зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами( контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Водночас в силу положень частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачає, шо застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частина 3 цієї статті вказаного Закону зазначає, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частина 3 цієї статті вказаного Закону зазначає, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно статті 39 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори що виникають з правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

За п. 8 ч. 1ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» вільно обрана зайнятість - реалізація права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом (зокрема такий, що не пов'язаний з виконанням оплачуваної роботи), а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Згідно п. 8 ч. 1ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

За змістом п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятий така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи", - фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" - сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 45 цього Закону, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Відповідно до п. 7 вищезазначеного Порядку, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Відповідно до п. 9 цього Порядку, рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач під час перебування на обліку в ОСОБА_1 РЦЗ гр. мала трудові відносини з ТОВ «Експансія», тому безпідставно отримувала допомогу по безробіттю в розмірі 6 910,21 грн.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 43, 44, 45 Закону України «Про зайнятість населення», Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 263, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 районного центра зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 районного центру зайнятості (р/р 37179002002047 ГУ Київській області, м. Київ МФО 821018, код ЗКПО 22201199), як безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 6 910,21 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.Я. Волчко