Рішення № 75408523, 20.07.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/4770/18

Провадження № 2-а/500/111/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Адамова А.С.,

за участю секретаря – Нікітіної Ю.П.,

за участю сторін: представника позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, перекладача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду міста ОСОБА_4 адміністративну справу за позовом Ізмаїльського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 про затримання з метою забезпечення ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

20.07.2018 року Ізмаїльський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить затримати громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2, 13.02.1987р.н., з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 20.01.2019 р. з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, та відповідно до вимог п.3 ч.2 статті 371 КАС України допустити негайне виконання постанови суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.07.2018 співробітниками Ізмаїльського РВ ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: вул. Михайлівська, буд. 27, м. Ізмаїл, було виявлено особу, який назвався громадянином ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушив правила перебування іноземців в Україні – проживає без документів на право проживання в Україні (ухилився від виїзду після закінчення терміну перебування). Зі слів громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, він прибув на територію України приблизно восени 2014 року на автомобілі через прикордонний контрольний пункт України (назву не пам'ятає) з Російської Федерації з міста Ростов на Дону до м. Донецьк на підставі паспорта громадянина ОСОБА_5 для виїзду за кордон. Під час переїзду документи були втрачені. На даний час громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України знаходиться незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має. Даний факт свідчить про перебування відповідача на території України без законних на те підстав. 18.07.2018 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 070824 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 18.07.2018 ПН МОД № 070824 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн. Відповідач з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає. 18.07.2018 Ізмаїльським РВ ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято рішення про примусове повернення в країну походження громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов’язано його покинути територію України у термін до 20.07.2018 не пізніше 08 год. 00 хв. 20.07.2018 громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, було повторно виявлено Ізмаїльським РВ ГУ ДМС України в Одеській області.

Таким чином, відомості про перебування на території України на законних підставах відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». ОСОБА_2 прибув на територію України восени 2014. З моменту потрапляння на територію України відповідач не вчинив жодних спроб для легалізації власного становища. Відповідач був затриманий працівниками Ізмаїльського РВ ГУ ДМС України в Одеській області за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: ухилився від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування. Під час проведення процедури відповідач відмовився від складання дактилокарти, що вказує на відсутність співпраці з боку іноземця та наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення. На даний час у відповідача відсутній паспортний документ, обов’язкова наявність якого визначена ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої іноземці в’їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом або іншими міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його необгрунтованітсь, порушення прав відповідача. Відповідач був позбавлений можливості покинути країну, так як з 18 по 20.07.2018р. він утримувався співробітниками поліції у Татарбунарському відділ поліції. Відповідач був готовий покинути країну після того як поновить свої документи у консульстві, однак йому не дали такої можливості. Крім того, він має в Одесі співмешканку, яка є вагітною. Просили відмовити у позові повністю, або зобов’язати внести заставу, проте не затримувати. Відсутні підстави застосовувати найбільш суворий захід. Свої документи відповідач втратив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, ОСОБА_2 громадянин ОСОБА_5 прибув на територію України в восени 2014. 18.07.2018 співробітниками Ізмаїльського РВ ГУ ДМС України в Одеській області було виявлено громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушив правила перебування іноземців в Україні – проживає без документів на право проживання в Україні (ухилився від виїзду після закінчення терміну після закінчення терміну перебування). З моменту потрапляння на територію України – 2014 рік, відповідач не вчинив жодних спроб для легалізації власного становища. На даний час у відповідача відсутній паспортний документ, обов’язкова наявність якого визначена ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої іноземці в’їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом або іншими міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи.

18.07.2018 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, стосовно громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 070824 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 18.07.2018 ПН МОД № 070824 ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.

Згідно до п. 14 ст. 1 вищезазначеного Закону, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно з частиною 3 статті 3 розділу I Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 стаття 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Пунктом 7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та пояснень представника позивача, даних в судовому засіданні, судом встановлено, що у відповідача відсутні документи, що посвідчують його особу та на підставі яких він може вибути з території України.

Відомості про перебування на території України на законних підставах відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов’язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухиляється від виконання такого рішення, та існує ризик його втечі.

Беручи до уваги той факт, що відповідач проживав на території України без документів на право проживання в Україні, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУаАП, у нього відсутній паспортний документ, який надає право здійснити виїзд з території України, які визначені ст.15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої в’їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в’їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, не має документів для перетинання державного кордону України на законних підставах і тому не має можливості на даний час здійснити виїзд з території України, що унеможливлює ідентифікацію особи відповідача та забезпечення примусового видворення за межі України.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та пояснень представника позивача, даних в судовому засіданні, судом встановлено, що у відповідача відсутні документи, що посвідчують його особу та на підставі яких він може вибути з території України.

Відповідно до п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно п. 5 вказаного Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців з дня фактичного затримання особи.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування не може перевищувати шести місяців з дня фактичного затримання особи. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк чи прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, такий строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.

Згідно з п.12 р. ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 лютого 2016 року №141, іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.

Частиною 1 ст. 289 КАС України передбачено, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно до ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Згідно пункту 27 частини 1 статті Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Районний відділ не звертався з клопотанням про зобов’язання громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 внести заставу та з клопотанням про взяття даної особи на поруки підприємства, установи чи організації, в зв’язку з тим, що внесення застави полягає у внесенні іноземцем, особою без громадянства або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто існує імперативний обов’язок Кабінету Міністрів прийняти такий Порядок. На даний час, Кабінетом Міністрів України, на виконання ст.289 КАС України не прийнято порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування судом застави як заходу до іноземця, який застосовується адміністративним судом в порядку КАС України. Вказане свідчить про відсутність механізму реалізації судом положень ст. 289 КАС України при застосуванні до іноземця застави, тобто про неможливість практичного застосування судом застави до іноземця.

Враховуючи наведене в сукупності з тим, що коли інші, менш жорсткі заходи (порука та застава), були розглянуті та визнані такими, що не можуть бути застосовані до даної ситуації, до громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 слід застосувати найбільш суворий захід, передбачений ч.11 ст.289 КАС України, як затримання з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до 20 січня 2019 року.

Відповідачем не надано доказів доцільності обрання інших заходів. Також не надано доказів в підтвердження інших обставин, на які він посилався у своїх усних поясненнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Ізмаїльського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Однак вказана вимога не стосується позову про затримання особи, а отже вимога про звернення до негайного виконання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,6,9,72-77,241-246,250,251,255,257,289 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов - Ізмаїльського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 про затримання з метою забезпечення ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина ОСОБА_5, - задовольнити.

Затримати громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2, 13.02.1987р.н., з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 20.01.2019 р. з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Строк дії рішення в частині затримання іноземця становить шість місяців з дня фактичного затримання 20.07.2018 року, тобто до 20.01.2019 року.

На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено, підписано та вручено 20 липня 2018 року.

Суддя: А.С. Адамов