Постанова № 75408276, 12.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/5151/17 Номер провадження 22-ц/786/1456/18Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Панченка О.О., Пилипчук Л.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради -адвоката Ульнової Юлії Анатоліївни

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2018 року у справі за позовом комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради до ОСОБА_3,

треті особи: Кременчуцька міська рада Полтавської області, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області,

про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

23 листопада 2017 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення грошових коштів, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 07 липня 2016 року розпорядженням міського голови м. Кременчука №394-КВ було звільнено ОСОБА_3 з посади генерального директора КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи п.5 ст.41 КЗпП України.

При звільненні відповідача з посади генерального директора, останньому, крім заробітної плати, була нарахована та виплачена вихідна допомога в розмірі шестимісячного заробітку, як це і передбачено ст.44 КЗпП України.

Рішенням Крюківського районного суду від30 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 грудня 2016 року, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3: суд скасував розпорядження міського голови від 07 липня 2016 року №394-КВ про звільнення ОСОБА_3

Позивач вважає, що відповідач втратив правові підстави для набуття одноразової грошової допомоги у розмірі 66891 грн. 22 коп. виплаченої йому на підставі ст.44 КЗпП України, оскільки трудові відносини з ним було продовжено, а отже відпали підстави виплати одноразової грошової допомоги, а тому відповідно до ст.1212 ЦК України виплачена ОСОБА_3 допомога підлягає поверненню, а із урахуванням проведеного взаємозаліку повернення підлягає поверненню 57749, 11 грн.

Просив стягнути з відповідача на користь КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради грошові кошти у сумі 57749, 11 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що права позивача не порушені, оскільки в подальшому розпорядженням міського голови м. Кременчука Полтавської області від 05 травня 2017 року №159-КВ припинено трудовий договір у формі контракту від 09 листопада 2007 року в редакції додаткової угоди від 03 листопада 2010 року з ОСОБА_3 у зв'язку з закінченням цього трудового договору та звільнено його з посади генерального директора Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради і дане розпорядження є чинним. Відтак, у позивача все одно існує обов'язок по виплаті вихідної допомоги на користь відповідача, яка була попередньо проведена хоча й з огляду на скасовано потім судове рішення.

Крім того, суд також мотивував своє рішення тим, що доказів неправомірної поведінки відповідача при отриманні спірних коштів ні позивачем, ні іншими учасниками справи не надано. Відсутня в позові і така підстава для стягнення коштів як рахункова помилка.

Із рішенням суду не погодився представник позивача - адвокат Ульнова Ю.А., яка його оскаржила у апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати на ухвалити нове, яким позовні вимоги КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради задовольнити, а саме: стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача грошові кошти в сумі 57 749, 11 грн.

Свою апеляційну скаргу Ульнова Ю.А. обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що в зв'язку з чинністю на сьогоднішній день останнього розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 05 травня 2017 року № 159 - КВ про звільнення ОСОБА_3 у Кременчукводоканал всеодно існує обов'язок по виплаті відповідачу вихідної допомоги.

Також, представник позивача у апеляційній скарзі вказує, що отримання коштів відповідачем є проявом несумлінності, а також суд першої інстанції не вірно застосував висновки Верховного Суду України.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На думку відповідача, рішення суду є законним та обґрунтованим, а посилання в апеляційній скарзі, що його дії є недобросовісними - безпідставні.

Враховуючи ціну позову - 57749, 11 грн. та беручи до уваги положення ч. 13 ст. 7, ст. 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 липня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_3 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та стягнення моральної шкоди задоволено частково, поновлено його з 26 лютого 2016 року на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» на тих же умовах, що були встановлені контрактом від 09 листопада 2007 року з генеральним директором КП «Кременчукводоканал». Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено в частині суми моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду від 16 січня 2018 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а в позові ОСОБА_3 відмовлено.

Відповідно до розпорядження міського голови м. Кременчука № 393-К від 07 липня 2016 року, що прийняте на виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 липня 2016 року, поновлено ОСОБА_3 з 26 лютого 2016 року на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Полтавської області на тих же умовах, що були встановлені контрактом від 09 листопада 2007 року з генеральним директором КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Розпорядженням міського голови м. Кременчука від 07 липня 2016 року № 394-КВ, відповідача звільнено з посади генерального директора КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради з 07 липня 2016 року у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно п.5 ст.41 КЗпП України.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 грудня 2016 року, скасовано розпорядження міського голови м. Кременчука від 07липня 2016 року №394-КВ про звільнення відповідача з посади генерального директора КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради з 07 липня 2016 року, поновлено ОСОБА_3 на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Полтавської області на умовах, що були встановлені контрактом від 09 листопада 2007 року з генеральним директором КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради ОСОБА_3, стягнуто з Кременчуцької міської ради Полтавської області на його користь середній заробіток за період вимушеного прогулу з 11 липня 2016 року по 30 вересня 2016 року включно в сумі 33 022 грн. 20 коп.

Станом на дату розгляду даної справи рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2016 року є чинним.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Скасовано розпорядження міського голови м. Кременчука Полтавської області від 05 травня 2017 року №159-КВ, яким припинено трудовий договір у формі контракту від 09 листопада 2007 року в редакції додаткової угоди від 03 листопада 2010 року з ОСОБА_3 у зв'язку з закінченням цього трудового договору та звільнено його з посади генерального директора КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради.

Поновлено ОСОБА_3 з 05 травня .2017 року на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради на тих же умовах, що були встановлені контрактом від 09 листопада 2007 року з генеральним директором КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради ОСОБА_3

Стягнуто з Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь його середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 84 206 грн. 61 коп.

Стягнуто з Кременчуцької міської ради Полтавської області на його користь 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь держави 2 122 грн. 06 коп. судового збору.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 грудня 2017 року скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності: рахункової помилки зі сторони платника або недобросовісності з боку набувача.

Наявність хоча б однієї з таких підстав виключає можливість застосування загального правила.

Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

Грошова виплата (мінімальний розмір вихідної допомоги, передбачений статтею 44 КЗпП України), що є предметом спору, відповідно до положень пункту 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5, не відноситься до заробітної плати і платежів, що прирівнюються до неї, однак є допомогою, а отже на неї поширюються дія пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України.

Тому вказана грошова сума не підлягає поверненню, якщо особа, яка її сплатила, не доведе, що виплата була здійснена внаслідок рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов'язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

У судовому засіданні не встановлено факт недобросовісності працівника та суд вважає цей факт недоведеним

Доводи позивача у цій справі щодо повернення коштів ґрунтувалися на вимоги ст.1212ЦК України.

У правовідносинах, що склалися між сторонами, вбачається, що відповідача було звільнено з посади генерального директора КП «Кременчукводоканал» згідно п. 5 ст. 41 КЗпП України.

Така підстава звільнення вказує на неможливість відповідача жодним чином впливати (діями чи бездіяльністю) на прийняття роботодавцем відповідного рішення (на противагу такій причині звільнення як прогул, або звільнення за ініціативою робітника). Вихідна допомога була йому нарахована автоматично у зв'язку із звільненням та не потребувала від працівника якихось додаткових дій, які можна було б вважати недобросовісними.

Доказів якоїсь неправомірної поведінки відповідача при отриманні відповідних коштів ні позивачем, ні іншими учасниками справи не надано. Відсутня в позові і така підстава для стягнення коштів як рахункова помилка. Вихідна допомога була нарахована автоматично Відповідачу у зв'язку із звільненням та не потребувала від працівника якихось додаткових дій, які можна було б вважати недобросовісними.

При цьому суд першої інстанції вірно взяв до уваги, правову позиція Верховного Суду, викладену у Постанові від 20 лютого 2018 року по цивільній справі № 174/406/16-ц.

Доводи апеляційної скарги про те, що про недобросовісність поведінки ОСОБА_3 свідчать неодноразові звернення до суду з позовами про поновлення його на роботі, не ставлять під сумів правильність рішення суду першої інстанції, оскільки звернення до суду особи є її правом, яке гарантовано ст. 4 ЦПК України і не може, у даному випадку, вважатися як недобросовісна поведінка.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд повинен був застосувати правову позицію Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-2711 цс 16, є безпідставним, так як застосована правова позиція Верховного Суду у справі № 174/406/16-ц від 20 лютого 2018 року висловлена після постанови, на яку посилається представник позивача.

Крім того, позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 20 лютого 2018 року по цивільній справі № 174/406/16-ц також висловлено у Постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі 174/404/16-ц.

Разом з тим, суд звертає увагу, що посилання у рішенні суду про існування обов'язку по виплаті вихідної допомоги на користь відповідача, яка була попередньо проведена хоча й з огляду на скасоване потім судове рішення, не ставить під сумнів правильне по суті судове рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради - адвоката Ульнової Юлії Анатоліївни - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2018 року

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: О.О. Панченко

Л.І. Пилипчук