Постанова № 75407237, 17.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/372/17 Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/2279/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 52 17.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: Березовенко Р.В., Мережко М.В.,

при секретарі Немудрій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», третя особа: Головне управління Держпраці у Київській області, про визнання дій протиправними та зобов’язання виплатити грошові кошти, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернуся до суду із зазначеним позовом, який уточнив в ході розгляду справи та просив визнати дії ТОВ «Комплекс Агромарс» протиправними та стягнути з останнього заборгованість по невиплаченій премії в період від 01 квітня до 09 червня 2016 року та від 07 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року в розмірі 33 188 грн. 67 коп. з урахуванням індексу інфляції НБУ. В своєму позові посилався на протиправне позбавлення відповідачем преміальної складової його заробітної плати через дискримінацію за ознаками належності до профспілки «Побратими».

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТОВ «Комплекс Агромарс» в частині невиплати ОСОБА_2 преміальної складової заробітної плати за період його роботи на підприємстві від 01 квітня до 09 червня 2016 року та від 07 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року. Зобов’язано ТОВ «Комплекс Агромарс» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 преміальну складову заробітної плати передбачену штатним розписом Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» станом на 31 травня 2016 року, затвердженого 31 травня 2016 року начальником відділу нормування та оплати праці ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_3, за період роботи на підприємстві від 01 квітня до 09 червня 2016 року та від 07 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року з урахування всіх передбачених чинним законодавством України відрахувань. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Комплекс Агромарс» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав законні сподівання на виплату преміальної складової заробітної плати за зазначені пероди.

Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає в частині періоду від 7 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Встановлено, що позивача на підставі наказу ТОВ «Комплекс Агромарс» №413 кп від 29 травня 2014 року з 02 червня 2014 року прийнято на посаду технолога дільниці очисних споруд цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту.

01 жовтня 2015 року наказом ТОВ «Комплекс Агромарс» №486 позивача переведено на посаду технолога цеху водопостачання та очисних споруд.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 16 березня 2016 року на ТОВ «Комплекс Агромарс» створено незалежну професійну спілку «Побратими» з числа працівників вказаного товариства. Пунктом 3 протоколу №1 установчих зборів Незалежної профспілкової організації «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс» від 01 лютого 2016 року обрано керівний виборний орган профспілки, одним із членів якого став ОСОБА_2 Згідно довідки Незалежної професійної спілки «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс» №10/06-16-Д/СК від 21 червня 2016 року ОСОБА_2 є членом профспілки та його обрано на виборну громадську профспілкову посаду - Голову Незалежної Профспілки «Побратими» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс».

За штатним розписом Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» станом на 31 травня 2016 року, затвердженого 31 травня 2016 року начальником відділу нормування та оплати праці ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_3 до складових частин заробітної плати ОСОБА_2 входить оклад в розмірі 1 800 грн. та премія в розмірі 4 550 грн. Як вбачається з довідок про доходи позивача №№501, 502 та 503 від 30 червня 2016 року, №№257, 258 від 05 квітня 2017 року останній з часу прийняття його на роботу відповідачем, тобто від червня 2014 року отримував заробітну плату в середньому розмірі близько 6 350 грн. щомісячно. Разом з тим, від квітня 2016 року, тобто з моменту створення Незалежної профспілкової організації «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс» заробітна плата позивача без достатніх правових підстав значно зменшилася та з того часу становила тільки близько 2 500 грн. щомісячно.

Наказом №577 к-з від 09 червня 2016 року позивача звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КУпАП.

23 серпня 2016 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області наказ начальника відділу кадрів ТОВ «Комплекс Агромарс» №577 к-з від 09 червня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України скасовано. Поновлено ОСОБА_2 на роботі у філії Гаврилівський птахівничий комплекс ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаді технолога цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту від 09 червня 2016 року. Стягнуто з ТОВ «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу від 09 червня 2016 року до 23 серпня 2016 року в розмірі 6 963 грн. 32 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2016 року залишено без змін.

04 жовтня 2016 року наказом відповідача №633 кп позивача поновлено на попередній посаді, що вбачається з трудової книжки позивача.

До виконання посадових обов’язків після поновлення на роботі позивач приступив 07 жовтня 2016 року.

Наказом №204 КА/к-з від 05 квітня 2017 року позивача звільнено з посади технолога цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст.1 КЗпП України Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством (ст.2 КЗпП України).

Статтею 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно зі ст.243 КЗпП України відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Відповідно до ст.246 КЗпП України працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створювати умови, які б забезпечували участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями. Службові особи підприємств, установ, організацій зобов'язані у встановлений строк розглядати критичні зауваження і пропозиції працівників і повідомляти їх про вжиті заходи.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.252 КЗпП України працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

За ч.ч.1-3 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Як вірно вважав суд, позивач навів в суді фактичні дані про його дискримінацію з боку відповідача у зв’язку з його членством в Незалежній профспілковій організації «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс».

Зокрема, факт такої дискримінації вбачається зі зменшення розміру заробітної плати позивача з моменту його вступу до вказаної профспілки та припинення відповідачем виплати преміальної складової заробітної плати. Саме на відповідача у вказаному випадку покладався обов’язок доказування відсутності фактів дискримінації позивача. Проте, посилання представника ТОВ «Комплекс Агромарс» про недоведеність позивачем фактів, що підтверджують його дискримінацію з боку відповідача, на викладених вище вимогам Закону не ґрунтуються й обставинам позову не відповідають.

Відповідач в суді такі твердження позивача не спростував і відсутність дискримінації не довів.

Суд вірно вважав доведеним факт дискримінації ОСОБА_2 з боку ТОВ «Комплекс Агромарс» у зв’язку з його членством в Незалежній профспілковій організації «Побратими» ТОВ «Комплекс Агромарс», що виразилося в невиплаті преміальної складової заробітної прати позивачу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. За ст.2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати складають основна, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно зі ст.3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України (ст. 7 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Вказані норми Закону України Закону України «Про оплату праці» відповідають положенням ст.ст.94, 96, 97 КзпП України. За ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Відповідно до ст.103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

За ст.110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Згідно зі ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Враховуючи викладені вимоги законодавства та фактичні обставини справи, суд прийшов до правильного висновку, що прийнятті на роботу та укладенні з ОСОБА_2 договору сторони погодили всі умови його праці, зокрема і розмір заробітної плати, невід’ємною складовою частиною якої є премія. Погоджений сторонами розмір заробітної плати і визначений в штатному розписі, який дорівнює близько 6 350 грн. позивач щомісячно отримував до квітня 2016 року, що вбачається із поданих суду довідок про доходи останнього та виписок з його особового рахунку.

Отже, позивач ОСОБА_2 мав законні очікування отримувати саме такий розмір заробітної плати і згідно штатного розпису Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» станом на 31 травня 2016 року, затвердженого 31 травня 2016 року начальником відділу нормування та оплати праці ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_3 Також суд вірно звернув увагу на те, що зміна умов оплати праці в односторонньому порядку роботодавцем не допускається.

Таким чином, відповідачем в суді не доведено, що заробітну плату позивачеві зменшено за наявності правових підстав.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що згідно Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс» від 01 січня 2008 року виплата премії це право, а не обов’язок підприємства та його доводи про те, що оскільки позивач в у квітні, жовтні, грудні 2016 року та березні 2017 року перебував на лікарняному, а в червні 2016 року був звільнений, а тому премія за вказані місяці згідно п. 4.3.1.2 Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс» від 01 січня 2009 року позивачу нараховуватися не повинна, то суд вірно зазначив наступне.

Згідно постанови Вишгородського районного суду Київської області від 12 вересня 2016 року у зв’язку з порушенням директором ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_4 законодавства про працю, зокрема через відсутність на підприємстві колективного договору та незатвердженого трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс», останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Крім того, згідно з постановою Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року у зв’язку з порушенням директором ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_4 законодавства про працю, зокрема через відсутність на підприємстві затвердженого трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс», що є порушенням ч.2 ст.97 КЗпП України та ч.1 ст.15 Закону України «Про оплату праці», останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Вказані постанови суду набрали законної сили і обставини встановлені ними згідно ст.82 ЦПК України взяті судом до уваги при розгляді цієї справи.

Положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс» від 01 січня 2008 року та 01 січня 2009 року, на які посилався представник відповідача, суд вірно не взяв до уваги, так як вони в установленому Законом порядку трудовим колективом не затверджені. За таких обставин зазначені положення вимогам законодавства не відповідають і не мають юридичної сили.

Також не ґрунтуються на вимогах ч.2 ст.97 КЗпП України та ч.1 ст.15 Закону України «Про оплату праці» посилання представника ТОВ «Комплекс Агромарс» на те, що на підприємстві премії виплачуються на розсуд роботодавця, виплата яких має погоджуватися з трудовим колективом.

Сам по собі факт не вирішення цього питання роботодавцем у спосіб, встановлений Законом, не може бути підставою для відмови працівникам у виплаті премії, що є порушенням принципу правової визначеності.

Встановлено, що преміальна складова заробітної плати за звичаєвою практикою підприємства відповідача є обов’язковою складовою оплати праці позивача, яку роботодавець не має права зменшувати в односторонньому, невизначеному Законом порядку, що є свавільним втручанням в права позивача, недотриманням принципів правової визначеності, пропорційності та балансу інтересів сформованих усталеною конвенційною практикою ЄСПЛ (ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

При цьому позивач мав всі законні очікування отримувати заробітну плату в розмірі, визначеному в штатному розписі, і втручання відповідача в його права, обмеження прав позивача в цій частині здійснено не у відповідності до Закону, за відсутності легітимної мети застосування.

Таким чином, судом встановлено порушення прав позивача, які підлягали захистові шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотриману преміальну складову заробітної плати позивача в розмірі 4 550 грн. щомісячно, передбачену штатним розписом Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», станом на 31 травня 2016 року, затвердженого 31 травня 2016 року начальником відділу нормування та оплати праці ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив визнати протиправними дії адміністрації про невиплату преміальної складової заробітної плати за період від 1 квітня до 9 червня 2016 року і від 7 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року і судом були задоволені ці вимоги, а в решті вимог відмовлено.

Водночас рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2018 року було відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог до ТОВ «Комплекс Агромарс» про визнання незаконним та скасування наказу за №577 к-з від 9 червня 2016 року про звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України, поновлення на роботі з 9 червня 2016 року та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі і постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 10 липня 2018 року зазначене рішення залишено без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови.

Колегія суддів з врахуванням всіх обставин справи, зокрема, рішення Вишгородського районного суду від 13 лютого 2018 року та постанови колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 10 липня 2018 року та наявних доказів в матеріалах справи вважає необхідним позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії адміністрації ТОВ «Комплекс Агромарс» про невиплату преміальної складової заробітної плати за період від 01 квітня 2016 року до 09 червня 2016 року стягнути з ТОВ «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_2 грошові кошти по заборгованості за невиплату преміальної складової заробітної плати в сумі 10 136 грн. 56 коп.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2018 року скасувати і прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії адміністрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про невиплату преміальної складової заробітної плати за період від 01 квітня 2016 року до 09 червня 2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_2 грошові кошти по заборгованості за невиплату преміальної складової заробітної плати в сумі 10 136 грн. 56 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: