Постанова № 75407052, 16.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №467/997/17 16.07.2018

Провадження №22-ц/784/1138/18

Справа № 467/997/17 Головуюча першої інстанції: Явіца І.В.

Провадження № 22-ц /784/1138/18 Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_1

Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 липня 2018 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лисенка П.П.

ОСОБА_2

із секретарем: Горенко Ю.В.

з участю

представника

позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15. 05. 2018 р. та додаткове рішення того ж суду від 30.05.2018 р., у справі за

позовом

Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( далі – ПАТ «Держощадбанк») до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

21. 09. 2017 р. ПАТ «Держощадбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 28.02.2008 р. з ОСОБА_4 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 46960 грн. кредиту, зобов’язавшись повернути отримані кошти до 27.02.2028 р.

За умовами цього договору він мав щомісячними платежами у розмірі не менше 195грн. 66 коп. погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту, проценти за його користування у розмірі 14,5 % річних та комісію за супроводження кредиту у розмірі 0,05% щомісячно.

Додатковою угодою від 11.11.2008 р. збільшено розмір відсотків річних до 16.5%.

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов’язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 14. 07. 2017 р., складає 164.498 грн. 65 коп.

Раніше, рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25.11.2010 р. ухвалено про стягнення кредитної заборгованості за цим же договором у розмірі 7339 грн.20коп.

Зазначена заборгованість складається з частки простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2544 грн.10 коп.; 3629 грн.41 коп. за відсотками;1135 грн. 00 коп. комісія; 30 грн.69 коп.-пеня.

Рішенням того ж районного суду від 12.01.2015 р. звернуте стягнення на нерухоме майно позичальника, яке від передав в заставу за іпотечним договором від 28.02.2008 р.

Цим же рішенням визначено складові кредитної заборгованості станом на 06.11.2014 р.

Зокрема, залишок тіла кредиту -31502 грн.87 коп.; прострочене тіла кредиту-12913 грн.06 коп.; несплачені відсотки-31910 грн. 01 коп.; комісія-480 грн. 28 коп.; пеня-15894 грн.01 коп.; штраф-6708 грн. 60 коп. А всього-99408 грн.83 коп.

Обидва рішення не виконані.

Посилаючись на наявність цієї заборгованості, крім того, заборгованості, яка нарахована після ухвалення останнього рішення, а також забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, порукою ОСОБА_5 за окремим договором з кредитором від 29.02.2008 р., позивач просив про задоволення позову та відшкодування збитків у загальному розмірі 164498 грн. 65 коп. з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до вимог ст.625 ЦК України.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15. 05. 2018 р ухвалено про часткове задоволення позовних вимог.

Цим рішенням стягнуто з відповідача на користь Банку 42945 грн. 12 коп.- інфляційних втрат та 5279 грн. 69 коп. в якості трьох відсотків річних за період з 06.112014 р. по 14.07.2017 р. за прострочення виконання грошового зобов’язання за кредитним договором.

В іншій частині позову та в задоволенні позову до ОСОБА_5 – відмовлено.

Додатковим рішенням того ж суду від 30.05.2018 р. вирішено питання про відшкодування банку витрат на судовий збір у розмірі 723 грн. 46 коп.

В апеляційній скарзі банк ставить питання про скасування основного рішення та додаткового з ухваленням нового про задоволення позову у повному обсязі та відшкодування судових витрат, посилаючись на необгрунтованність висновків суду та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, передбачених ст. 367 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.

Грошові зобов’язання, відповідно до вимог ст. 526 ЦК України мають виконуватися належним чином.

В разі порушення зобов’язання наступають наслідки, визначені ст. 611 ЦК та умовами договору.

Зокрема, кредитор має вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п’ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Саме такого змісту висновки містяться в постанові Великої палати ВС від 28.03.2018 р.( справа №444/9519/12)

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2008 р. з ОСОБА_4 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 46960 грн. кредиту, зобов’язавшись повернути отримані кошти до 27.02.2028 р.

За умовами цього договору він мав щомісячними платежами у розмірі не менше 195грн. 66 коп. погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту, проценти за його користування у розмірі 14,5 % річних та комісію за супроводження кредиту у розмірі 0,05% щомісячно.

Додатковою угодою від 11.11.2008 р. збільшено розмір відсотків річних до 16.5%

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов’язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 14. 07. 2017 р., складає 164.498 грн. 65 коп.

Раніше, рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25.11.2010 р. ухвалено про стягнення кредитної заборгованості за цим же договором у розмірі 7339 грн.20коп.

Зазначена заборгованість складається з частки простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2544 грн.10 коп.; 3629 грн.41 коп. за відсотками;1135 грн. 00 коп. комісія; 30 грн.69 коп.-пеня.

13.03.2014 р. Банк звернувся з вимогою до позичальника сплатити достроково у 30-денний термін кредитну заборгованість, яка нарахована станом на час звернення з вимогою станом на 06.11.2014 р. ( справа № 467/2426/14-ц, а.с. -27 ).

Оскільки позичальник не виконав зазначеної вимоги, то 05.12.2014 р. Банк, з посиланням на права кредитора, визначені ст. 1048 та ст.1050 ЦК України, щодо права вимагати дострокового повернення кредиту та супутніх нарахувань, в разі порушення умов кредитного договору, звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12.01.2015 р. звернуто стягнення на нерухоме майно позичальника, яке він передав в заставу за іпотечним договором від 28.02.2008 р.

Цим же рішенням визначено складові кредитної заборгованості станом на 06.11.2014 р.

Зокрема, залишок тіла кредиту -31502 грн.87 коп.; прострочене тіло кредиту-12913 грн.06 коп.; несплачені відсотки-31910 грн. 01 коп.; комісія-480 грн. 28 коп.; пеня-15894 грн.01 коп.; штраф-6708 грн. 60 коп. А всього-99408 грн.83 коп.

Таким чином, банк змінив остаточний строк кредитування та виконання зобов’язання внаслідок чого його право на нарахування передбачених договором процентів за кредитом припинилося з часу звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Саме з цього часу починається перебіг позовної давності, щодо повернення відсотків та інших щомісячних платежів, нарахованих до 06.11.2014 р.

В запереченнях на позов, боржник посилався на необхідність застосування позовної давності ( а.с.-57-59).

З позовом Банк звернувся 21.09.2017 р., тобто останнім днем строку позовної давності являється 21.09.2014 р.

За цим позовом позивач вимагав стягнення залишку тіла кредиту разом з простроченням у розмірі 44.415 грн.93 коп., з яких тіло кредиту-31502 грн.87 коп. та прострочене -12913 грн.06 коп.; нарахованих відсотків у розмірі- 33576 грн. 53 коп., з яких-1666 грн. 52 коп. донараховані після 06.11.2014 р., комісія у розмірі 480 грн. 28 коп., нарахована станом на 06.11.2014 р.

Крім того, Банк вимагав сплати пені та штрафу нарахованих після 06.11.2014 р.

Оскільки ні позичальник ні поручитель, кредитних зобов’язань належним чином не виконали, то встановлені обставини, відповідно до приписів ст. ст.526, 611, 612, 614, 625, 651, 1054 ЦК України, вимог п. п.1.4.4.;1.5;3.2.2 кредитного договору є підставою для покладення на позичальника зобов’язання щодо дострокового повернення залишку кредиту зі сплатою нарахованих до припинення строку кредитування процентів та комісії у межах строку позовної давності.

Залишок кредиту складає 31502 грн. 87 коп., відсотки за період з 06.11.2014 р. до 21.09.2014 р. складають 969 грн.79 коп. та комісія у розмірі 480 грн. 28 коп., нарахована разово станом на 06.11.2014р.

Всього до сплати 33148грн. 61 коп.

Враховуючи, що підстави для нарахування комісії та штрафу після припинення кредитування відсутні, то немає підстав і для стягнення цих сум в якості штрафних санкції.

Оскільки суд першої інстанції не в повній мірі врахував цих обставин справи та вимог закону, то в цій частині основне рішення та додаткове рішення в частині розподілу судових витрат, підлягає скасуванню згідно з приписами ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь банку кредитної заборгованості у розмірі 33148грн. 61 коп.

Що стосується висновків суду про стягнення витрат від інфляції та трьох відсотків річних, то в цій частині рішення відповідає вимогам закону та узгоджується з висновками вищенаведеної постанови Великої палати ВС від 28.03.2018 р. стосовно того, що в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення усієї суми нарахованої кредитної заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки дії кредитора свідчать, що він скористався правом на дострокове повернення кредиту та змінив остаточний строк кредитування і саме з цього часу припинилося його право на нарахування процентів та інших винагород.

Що стосується посилань на відповідальність поручителя, то їх теж не можна визнати обґрунтованими, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що після зміни остаточного строку виконання зобов’язання, позивач пропустив шестимісячний строк, передбачений п. 2.4 договору поруки ( а. с.-14) та ст. 559 ЦК України для звернення з вимогою до поручителя.

А тому в цій частині рішення місцевого суду також відповідає вимогам закону та зміні чи скасуванню не підлягає.

Інші заперечення апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки правильність наведених висновків щодо наслідків вирішення спору не спростовують, а тому не можуть бути підставою для його зміни чи скасування в іншій частині позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України змінити розподіл судових витрат.

Так, з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Держощадбанк» підлягає стягненню в рахунок відшкодування витрат на судовий збір у обох судових інстанціях 1242 грн. 99 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25. 05. 2018 р. в частині відмови у стягненні нарахованої кредитної заборгованості та додаткове рішення того ж суду від 30.05.2018 р. скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ «Держощадбанк»– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в рахунок погашення кредитного боргу 33148 грн.61 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_5, в частині стягнення з ОСОБА_4 інфляційних втрат та трьох відсотків річних - залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в рахунок відшкодування витрат на судовий збір у обох судових інстанціях 1242 грн. 99 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, але з цього часу на протязі тридцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т.В. Серебрякова

ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 20.07.2018 р.