Постанова № 75406258, 17.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №329/860/17 Головуючий у 1 інстанції: Ломейко В.В.

Провадження № 22-ц/778/1923/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою керівника Бердянської місцевої прокуратури на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27 листопада 2014 року померла його мати ОСОБА_4, яка на день смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя мати склала заповіт, в якому заповідала йому належну їй на праві власності земельну ділянку площею 5,81 га, що знаходиться на території Новомихайлівської сільської ради Чернігівського району. Інших спадкоємців ні за заповітом, ні за законом немає.

У визначений законом строк він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, оскільки вважав, що зможе оформити спадщину у будь-яких зручний для себе час.

На підставі зазначеного просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 5,81 га, яка розташована на території Новомихайлівської сільської ради Чернігівського району в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 5,81 га, розташованої на території Новомихайлівської сільської ради (Новомихайлівський старостинський округ) Чернігівського району Запорізької області, згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП №041683 виданого 15 квітня 2005 року, виданий на підставі розпорядження голови Чернігівської РДА № 269 від 30 жовтня 2003 року на ім'я ОСОБА_4, яка померла 27 листопада 2014 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, керівник Бердянської місцевої прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недодержання позивачем обов’язкової процедури оформлення прав на спадкове майно, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_3, його представник ОСОБА_5, Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями по вручення поштового відправлення (судової повістки), до апеляційного суду не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст. ст. 371, 372 ЦПК України , колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності ОСОБА_3., його представника ОСОБА_5, Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом, інші спадкоємці відсутні, спадщину після померлої ОСОБА_4 ніхто не прийняв, тому позивач має право на визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖС №309425 ОСОБА_4 померла 27.11.2014 року (а.с.8).

Згідно з копією заповіту ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_3 земельну ділянку, що знаходиться на території Новомихайлівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЗП №041683, виданого Чернігівською райдержадміністрацією Запорізької області 15 квітня 2005 року, заповіт зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 136 (а.с.9).

У визначений законом строк ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини не звертався, згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 про те, що спадкова справа після померлої ОСОБА_4, яка померла 27 листопада 2014 року, не заводилася, свідоцтво про право на спадщину щодо майна зазначеної особи не видавалося (а.с. 15).

Доказів того, що на час відкриття спадщини позивач постійно проживав разом із спадкодавцем та відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, матеріали справи не містять.

За приписами ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживає зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, і лише у цьому разі він набуває право на спадкове майно.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

За роз'ясненнями, які містяться у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічні роз'яснення також викладено у листі ВССУ з розгляду цивільних i кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13, п.п. 3.5 п. 3 якого передбачено, що у разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Натомість, суд першої інстанції встановивши, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, позивач заяву про прийняття спадщини у передбачений ст. 1270 ЦК України строк до нотаріальної контори не подав, на час відкриття спадщини із спадкодавцем постійно не проживав, як наслідок спадщину не прийняв, постанова нотapiyca про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину в матеріалах справи відсутня, тобто за відсутності спору про право, задовольнив позов, визнавши за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Проте такі вимоги ОСОБА_3 не заявлялись.

Таким чином, доводи апеляційної скарги керівника Бердянської місцевої прокуратури знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Бердянської місцевої прокуратури задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом відмовити

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: