Постанова № 75406210, 17.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 318/1345/17 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко В.В.

Провадження № 22-ц/778/646/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного Запорізької області від 25 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, приватний нотаріус Кам’янсько-Дніпровського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, про визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, приватний нотаріус Кам’янсько-Дніпровського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, про визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві приватної власності належала трикімнатна квартира, яка розташована за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, бульвар 30-річчя Перемоги, буд. 18. кв. 31. 08.02.2016 року вона продала її за 29 2100 грн. За виручені кошти від продажу належної їй квартири вона збиралась придбати будинок в м. Кам'янка-Дніпровська по пров. Зелений, буд. 2.

ОСОБА_4, який є її онуком, запропонував оформити договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки на якій він розташований на нього, оскільки вона є особою похилого віку та її можуть обманути та насправді власницею цього будинку буде вона. Відповідач обіцяв, що вони будуть разом з ним проживати в цьому будинку, і що буде доглядати за нею та допомагати на що вона погодилась.

11 березня 2016 року ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_8 продала земельну ділянку № 2, що знаходиться по провул. Зеленому в м. Кам'янка-Дніпровська площею 0,1336 га та житловий будинок, що знаходиться за цією ж адресою ОСОБА_4

Однак, через деякий час після купівлі будинку та земельної ділянки онук почав вчиняти сварки та ображати її, а згодом і вигнав з будинку.

Зазначає, що земельна ділянка та житловий будинок були придбані за її кошти, тому договори купівлі-продажу мають бути визнані недійсними в частині, що стосується покупця.

Враховуючи вищевикладене просила суд визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться по пров. Зеленому № 2, в м. Кам'янка-Дніпровська, площею 0,1336 га від 11.03.2016 року укладений між ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_4; визнати її ОСОБА_3 покупцем за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 2, що знаходиться по провулку Зеленому, в м. Кам'янка-Дніпровська площею 0.1336 га від 11.03.2016 року; визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу житлового будинку від 11.03.2016 року, укладений між ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_4; визнати її ОСОБА_3, покупцем за договором купівлі-продажу житлового будинку від 11.03.2016 року.

Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного Запорізької області від 25 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела належними доказами того факту, що грошові кошти, які були витрачені на придбання спірного будинку та земельної ділянки належали саме їй.

Однак, колегія не погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до вимог ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов’язуються прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмету купівлі-продажу у власність та зобов’язання сплатити його покупцю ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов’язок передати предмет договору наступному власнику.

Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам роз'яснено, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину.

Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи для неї, та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

Згідно пояснень, які містяться у позовній заяві, а також наданих ОСОБА_3 під час розгляду справи, які необґрунтовано не були взяті судом до уваги, маючи намір придбати житловий будинок та земельну ділянку для його обслуговування, у них з онуком, відповідачем у справі виникла домовленість щодо придбання спірного будинку, а також земельної ділянки на якій він знаходиться.

В зв’язку з чим, 11.03.2016 року відповідач у справі ОСОБА_9 на підставі договорів купівлі-продажу придбав у ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_8 житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: м. К.-Дніпровська, пров. Зелений, буд. 2. (а.с.11-14)

Вартість житлового будинку за договором купівлі-продажу становить 147399 грн., а земельної ділянки 8000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 за місяць до укладення спірних договорів купівлі-продажу, продала належну їй на праві власності квартиру за 292100 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.02.2016 року (а.с. 9-10).

Коштів отриманих від продажу належної позивачки квартири було достатньо для придбання житлового будинку та земельної ділянки, між угодами пройшов нетривалий термін – менше місяця, який пов’язний з оглядом будинку, попередніми перемови нами з продавцем будинку та оформленням технічної документації, іншого житла позивачка за матеріалами справи після продажу квартири не має, перебуваючи в достатньо похилому віці.

На підтвердження обставин в обґрунтування позовних вимог також свідчить реєстрація позивачки в спірному будинку з 22.03.2016 року .\а.с.6\

За висновком органів поліції від 01.02.2017 року про результати перевірки розгляду звернення громадянина ,який міститься у матеріалах справи \ а.с.15\ відповідач надавав пояснення «в 2016 році його бабуся купила йому будинок котрий розташований в м. К- Дніпровська по пров. Зелений 2.Під час купівлі-продажу будинок був оформлений на нього.»

Вказаним обставинам суд першої інстанції належної правової оцінки не надав і вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_3 після продажу своєї квартири дійсно мала намір придбати у власність інше житло.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_9 мав достатньо коштів для придбання спірного майна.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції послався на ту обставину, що відповідачем було підтверджено факт придбання будинку та земельної ділянки за власні кошти наданими суду копією трудової книжки, довідки ДПІ про доходи ОСОБА_9, а також квитанціями про оплату комунальних послуг.

Однак, в розумінні вимог ст.. 77 ЦПК України, зазначені копії документів не є належними доказами того, що ОСОБА_9 саме на час придбання спірного майна мав грошові кошти в розмірі 155 399 грн., які були сплачені за договорами купівлі-продажу від 11.03.2016 року.

Так, надана копія трудової книжки лише підтверджує факт того, що відповідач був працевлаштований в певні періоди часу, однак не є свідченням про розмір отриманого доходу за вказаний період часу.

Окрім того, в період починаючи з 2014 року по 2016 рік відомості про його працевлаштування відсутні.

Також, згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податку ДФС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_9 в період з січня 2012 року по червень 2017 року включно, отримав сукупний дохід в розмірі 65005,94 грн., що є в двічі меншим за суму витрачену на придбання спірного майна.

Таким чином, зазначені письмові докази, не є належними доказами в розумінні вимог ст.. 77 ЦПК України.

Зазначені обставини, свідчать про відсутність у ОСОБА_9М коштів у розмірі достатньому для придбання спірного житлового будинку та земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. ст. 12 ,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивач довела належним чином наявність у неї коштів на придбання спірного майна, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 08.02.2016 року.

В той час, заперечуючи вказану обставину ОСОБА_9 не довів належними та допустимими доказами протилежного, а також наявності у нього коштів достатніх на придбання будинку та земельної ділянки, окрім як показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11. які пояснили суду, що гроші на придбання будинку та земельної ділянки вони збирали з різних джерел, однак матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача відносно того, що кошти для придбання спірних будинку та земельної ділянки він мав від відчуження іншої земельної ділянки, так як в матеріалах справи міститься договір про те ,що ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 була не відчужена ,а подарована земельна ділянка, і вказана угода мала місце 20.11.2014 року ,тобто фактично за два роки до укладання оспорюваних правочинів .

З огляду наведеного, колегія приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11.03.2016 року в частині покупця ґрунтуються на вимогах закону, оскільки, фактично спірне майно було придбано ОСОБА_9 за кошти ОСОБА_3. яка передала кошти від продажу належної їй на праві власності квартири ОСОБА_9 з метою придбання спірного майна для власного проживання.

Таким чином, висновки суду, щодо недоведеності позовних вимог з приводу наявності у ОСОБА_3 грошових коштів на придбання спірного майна є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та прийняття нової постанови про задоволення позову.

В силу вимог ч.1,13 ст.141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію за рахунок відповідачів судових витрат пов’язаних з розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 141, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.

Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного Запорізької області від 25 жовтня 2017 року у цій справі – скасувати, прийняти нову постанову за якою:

« Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, приватний нотаріус Кам’янсько-Дніпровського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, про визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними – задовольнити.

Визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Кам’янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №213.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 покупцем за договором купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Кам’янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №213.

Визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу житлового будинку, який укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Кам’янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №307.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 покупцем за договором купівлі-продажу житлового будинку, який укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Кам’янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №307.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 5376 (п’ять тисяч триста сімдесят шість) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 20.07.2018 року.

Головуючий:

Судді: