Постанова № 75406154, 19.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2394/18 Головуючий у 1-й інстанції: Богослова А.В.

Є.У.№ 232/2929/13 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, заінтересована особа ОСОБА_3,

за апеляційною скаргоюПублічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» на ухвалу Чернігівського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання. У заяві Банк зазначав, що рішенням Кіровського міського суду Донецької області по цивільній справі №232/2929/13-ц від 09 січня 2014 року задоволено позов ПАТ АКБ «Капітал» про стягнення з ОСОБА_3 32 360 грн. заборгованості за кредитним договором. Рішення суду набрало законної сили 01 березня 2014 року, 03 березня 2014 був виданий виконавчий лист. У зв’язку із початком проведення антитерористичної операції (далі-АТО) на тимчасово окупованій території України функціонування органів державної виконавчої служби було припинено і заявник не мав можливості пред’явити виконавчий лист до виконання. На теперішній час Кіровський районний відділ ДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області знову функціонує і заявник бажає пред’явити виконавчий лист до виконання. Крім того, неможливість пред’явлення виконавчого листа до виконання була зумовлена ще й тим, що головний офіс ПАТ «АКБ «Капітал» був розташований у м .Донецьку і під час проведення АТО неможливо було вести листування.

Ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Капітал», код 13486837, яке розташоване в м.Києві по вул. Обсерваторна,10, заінтересована особа ОСОБА_3, код НОМЕР_1, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, про поновлення строку пред’явленні виконавчого листа за заочним рішенням Кіровського міського суду Донецької області, у справі №232/2929/13-ц.

Не погоджуючись з ухвалою суду Публічне акціонерне товариство «АКБ «Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою поновити строк пред’явлення виконавчого листа по справі № 232/2929/13ц за позовом ПАТ «АКБ»Капітал» про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічне акціонерне товариство «АКБ «Капітал» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №0020 від 13.10.2006 р. у розмірі 32 360,43 грн.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі обставини.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено наявність поважних причин, які об'єктивно перешкоджали реалізації його права на виконання судового рішення, тобто відсутні обставини, які можна вважати такими, що унеможливлювали своєчасне пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки протягом трьох років заявник не звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому відсутні поважні причини поновлення вказаного строку

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права при неповному з’ясуванні фактичних обставин справи, а тому з ними не можна погодитися.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Встановлено, що рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 09 січня 2014 року у справі №№232/2929/13-ц за позовом ПАТ АКБ «Капітал» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №0020 від 13 жовтня 2006року в сумі 32 360,43 грн.

Рішення суду від 09 січня 2014 набрало законної сили 01 березня 2014, а 03 березня 2014 був виданий виконавчий лист.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», заява №183571/91 (Caseof Hornsbyv. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…

19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЄС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов'язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко exofilicio. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію закону (пункт 31).

Відповідно до ч. 1 ст. 433 Цивільного процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Так, причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.

Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку пред’явлення виконавчого листа до виконання, Банк зазначав, що у зв’язку з початком антитерористичної операції на тимчасово окупованій території України, функціонування органів Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було тимчасово припинено, а тому Банк не мав можливості пред’явити виконавчий лист до виконання у встановлені законом строки. Крім того, головний офіс Банку був розташований у місті Донецьку і під час проведення АТО Банк не мав змоги вести офіційно-ділове листування.

Суд не дав оцінки зазначеним обставинам, на які посилався заявник, натомість констатував, що на дату звернення до суду із заявою про поновлення строку минуло вже чотири роки .Суд не дослідив обставин, якими заявник обґрунтовував поважність причин пропуску строку, а приведені в ухвалі мотиви відхилення аргументів заявника є непереконливими і неаргументованими.

З урахуванням викладеного оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 260, 491 ч.5, 492 ч.4 ЦПК України, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до ст. 379 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» задовольнити (частково)

Ухвалу Чернігівського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2018 року по цій справі скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: