Ухвала суду № 75406149, 19.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 337/82/18

Провадження №22ц/778/2310/18

Головуючий у 1 інстанції: Гнатик Г.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішенняХортицького районного суду м.Запоріжжя від 13 квітня 2018 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судових витрат,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18.12.2013 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком Договір, про що свідчить його підпис у заяві.

У порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим, станом на 26.11.2017 року має заборгованість у сумі 24628 грн. 99 коп., яка складається з наступного: 2497 грн. 78 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 20482 грн. 21 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1149 грн. – штраф (процентна складова), тому просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно укладеного договору № б/н від 18.12.2013 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком Договір, про що свідчить підпис відповідачки у заяві.

У порушення умов договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на 26.11.2017 року має заборгованість у загальній сумі 24628 грн. 99 коп.

Згідно п.2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використанням, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг - у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

Відповідно до п.п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вірно встановленими вказаними вище обставини на нормами законодавства, вказаними судом в оскаржуваному рішенні і які відповідачем не оскаржені.

Однак при цьому вірно встановивши наявність заборгованості позичальника (відповідача) перед банком суд відмовив в позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Однак такі висновки суду попередньої інстанції є помилковими.

Так, дійсно останній платіж за кредитом був здійснений ОСОБА_4 12.12.2014 року у розмірі 200 грн., на вказану дату вказує і сам відповідач.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Суд вірно послався на вказану правову позицію викладену в численних постановах Верховного Суду України, однак при цьому суд попередньої інстанції помилково вважав початком перебігу строку позовної давності саме дату сплати чергового платежу (12.12.2014), а не дату настання строку погашення чергового платежу, оскільки про порушене своє право банк дізнався не в день погашення чергової заборгованості, а в наступному місяці при непогашенні чергового платежу – тобто не раніше ніж 12.01.2015 року.

Позов банку у цій справі у суді зареєстровано 11.01.2018 року (а.с. 5), а по пошті банк його направив взагалі 29.12.2017 року (а.с. 40).

Таким чином, банк звернувся до суду в межах загального строку позовної давності і висновки суду в цій частині є помилковими.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідач не спростовував наявність договірних відносин з банком, отримав від банку кредит, частково його погашав.

Позивачем була надана виписка по рахунку ОСОБА_4 за якою відповідач має заборгованість по кредитному договору, яка станом на 26.11.2017 року складає 24628 грн. 99 коп., та складається з наступного: 2497 грн. 78 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 20482 грн. 21 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1149 грн. – штраф (процентна складова).

Вказаний розрахунок банку відповідачем не спростовано, свого розрахунку він не надав.

Таким чином апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду попередньої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення вимог банку в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м .Запоріжжя від 13 квітня 2018 рокускасувати та прийняти постанову.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору від 18.12.2013 року, яка станом на 26.11.2017 року складає 24628 грн. 99 коп., та складається з наступного: 2497 грн. 78 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 20482 грн. 21 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1149 грн. – штраф (процентна складова).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 19 липня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: