Ухвала суду № 75405418, 19.07.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.07.2018

Справа № 320/5697/18

1-кс/320/2462/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого майора поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140002285 від 18.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працює, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не має постійного місця проживання, раніше судимого: 23.04.2012 року Мелітопольським міськрайонний судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю прокурора – Навки Н.В.,

підозрюваного – ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

19 липня 2018 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого майора поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140002285 від 18.07.2018 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2

Клопотання обґрунтовано тим, що 18 липня 2018 року приблизно о 03 години 00 хвилин ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, через парка проник на територію домоволодіння за адресою: м. Мелітополь, вул. Малюги, 58, після чого продовжуючи свій злочинний намір направлений на викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник в приміщення будинку звідки таємно викрав: шкарпетки в кількості 8 штук; перехідник чорного кольору; планшет, марки «Pixus», к корпусі білого кольору, вартістю 100 гривень; чохол для планшету, чорного кольору вартістю 100 грн.; мобільний телефон марки «Fly DS 103» IMEI 1:868159013077099, IMEI 2:86815901327419, в корпусі чорного кольору, вартістю 100 грн.; куртку жіночу, темно-синього кольору марки MSG, вартістю 500 грн.,; телевізор «Самсунг», сірого кольору, вартістю 300 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_4, матеріальну шкоду на загальну суму 1150 грн..

Відомості про вказане кримінальне правопорушення (злочин) внесені 18.07.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140002285 за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

18.07.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Підозра у вчиненні злочину ОСОБА_2, обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: протоколом огляду місця події; протоколами допиту потерпілої та свідків по кримінальному провадженню.

Враховуючи, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, раніше був засуджений за вчинення корисливих злочинів, офіційно не працює, не має постійного місця проживання на території м. Мелітополя, відсутні міцні соціальні зв’язки, тому, на думку слідчого та прокурора є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, прокурор вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; а також незаконно впливати на потерпілого та свідків по кримінальному провадженню.

У зв’язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі, та додав, що запобігти зазначеним ризикам, при застосуванні інших більш м’яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав свою причетність до скоєного та просив його пробачити.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_3 заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано наявність будь-яких ризиків, зокрема не доведено, що підозрюваний має наміри ухилятися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв'язку з чим захист просить суд обирати відносно ОСОБА_2 більш м’який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з’явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув’язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв’язки та будь-які інші зв’язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_2 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, офіційно не працює, знаходячись на волі може продовжити злочинну діяльність, а також з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити теперішнє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, офіційно не працює, знаходячись на волі може продовжити злочинну діяльність, а також з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити теперішнє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Згідно п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі “Смирнов проти Росії” (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення та розмір майнової шкоди, завданої правопорушенням у вчиненні якого він підозрюється, та те, що він офіційно не працює, однак підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого майора поліції ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 18 липня 2018 року з 12 години 45 хвилин до 2018 року до 16 вересня 2018 до 12 години 45 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 16 вересня 2018 до 12 години 45 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 17620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: 31217205026001, отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м.Київ/22030200, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, код класифікації доходів бюджету – 22030200, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна