Рішення № 75405284, 19.07.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2322/17

19 липня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Флоряк Д.В.,

з уч.секретаря Буратчук О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання протиправною та скасування постанови № 04.1-23/32 від 05.10.2017 року про накладення адміністративного стягнення ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 13.11.2017 року через засоби поштового зв"язку звернувся в суд з адміністративним позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови № 04.1-23/32 від 05.10.2017 року про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 14.02.2018 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

Свої вимоги позивач мотивує тим, що державним інспектором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 за результатами проведеної перевірки 05.10.2017 року винесено постанову за № 04.1-23/32 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено стягнення у виді 170 грн. штрафу. Згідно висновків інспектора вбачається, що належна йому на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,000 га (кадастровий номер 2624082100:05:006:0002), яка розташована за межами населеного пункту с. Зелена, присілок Хрипелів, ур. «Став», Надвірнянського району, Івано-Франківської області, використовується ним не за цільовим призначенням, оскільки на ній облаштовано ставки, здійснюється поточне будівництво, розміщено будівельні матеріали та ін. Зазначає, що при винесенні постанови інспектором було допущено порушення вимог Конституції України та КУпАП. Протокол про адмінправопорушення був складений у його відсутності, що унеможливило йому належним чином захистити свої права та скористатися правовою допомогою. Інспектором не встановлено всі обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, вказана земельна ділянка була ним відчужена згідно договору дарування від 20.09.2017 року, тому на момент винесення постанови він не був власником земельної ділянки, на вказаній земельній ділянці він не облаштовував ставки, не здійснював жодних будівельних робіт і йому не відомо, хто саме є власником будівельних матеріалів, які там знаходяться. Просить суд поновити строк на оскарження постанови, який пропущений з поважних причин та визнати протиправною та скасувати постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 за № 04.1-23/32 від 05.10.2017 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

В судовому засіданні представник позивача заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав з підстав, наведених в позовній заяві. Просить позов задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення ідентичні викладеним у відзиві на позов, зазначивщи, що при проведенні перевірок за дотриманням вимог земельного законодавства державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель в Івано-Франківській області діють виключно в межах наданих їм повноважень. При проведенні перевірки земельної ділянки площею 2,000 га (кадастровий номер 2624082100:05:006:0002), яка розташована в с.Зелена, Надвірнянського району, ним у присутності начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадстру в Івано-Франківській області ОСОБА_5 та землевпорядника Зеленської сільської ради ОСОБА_6 складено акт перевірки від 13.09.2017 № 04.1-18/89 щодо дотримання вимог земельного законодавства за об"єктом – земельної ділянки та складено акт обстеження земельної ділянки від 13.09.2017 року № 04.1-19/78. В подальшому було складено протокол про адмінправопорушення ОСОБА_4 від 21.09.2017 року № 04.1-22/21 і того ж числа винесено припис ОСОБА_4 про усунення порушень вимог земельного законодавства та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення від 05.10.2017 року № 04.1-23/32 за ст. 53 КУпАП. Позивача було вчасно повідомлено про розгляд адмінсправи стосовно нього, окрім того він був особисто присутнім при розгляді справи, однак відмовився від підпису в протоколі у присутності свідків. Зазначає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та Розділу ІІІ Інструкції, не має передчасного характеру та інспектором в межах своїх повноважень вирішено питання про розмір збитків, завданих адміправопорушенням. Звертає увагу, що на час проведення перевірки, а саме станом на13.09.2017 року, земельна ділянка ОСОБА_4 не була відчужена. Окрім того позивач пропустив строк на оскарження постанови з неповажних причин, так як він отримав постанову 31.10.2017 року. Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні дав пояснення, аналогічні за своїм змістом поясненням відповідача, підтвердив, що державний інспектор Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 діяв в межах своїх повноважень, оскаржувана постанова винесена ним правомірно, тому також просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що 06.09.2017 р. Головним управлінням Держгеокадастру Івано-Франківській області видано Наказ №408-ДК, яким у зв'язку з вимогою прокуратури Івано-Франківської області від 15.08.2017 р., наказано здійснити контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведення перевірки по використанню земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 2624082100:05:006:0002), яка розташована в с. Зелена Надвірнянського району, у термін з 06.09.2017 р. по 15.09.2017 р.

Наслідком цього 13.09.2017 відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки за №04.1-18/89 та акт обстеження земельної ділянки за №04.1-19/78, відповідно до яких встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення, приватної власності, для ведення особистої селянського господарства, площею 2,0000 га (кадастровий номер 2624082100:05:006:0002), що розташована за межами населеного пункту с.Зелена, присілок Хрипелів, ур. «Став» Надвірнянського району, використовується не за цільовим призначенням шляхом облаштування ставків, здійснення поточного будівництва, розміщенням будівельних матеріалів, обладнання для виконання будівельних робіт, а також знято родючий шар ґрунту без спеціального дозволу, знищено ґрунтовий покрив на загальній площі 0,7250 га, самовільно зайнято земельну ділянку лісогосподарського призначення 0,7740 га.

21.09.2017 року державним інспектором Семчуком Р.М. складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 за ст. 53 КУпАП та припис про усунення ним порушень вимог земельного законодавства.

05.10.2017 року відповідачем винесено постанову №04.1-23/32 про накладення адміністративного стягнення, якою встановлено, що ОСОБА_4 використовується не за цільовим призначенням земельна ділянка сільськогосподарського призначення, приватної власності, для веденя особистого селянського господарства, площею 2,0000 га (кадастровий номер 2624082100:05:006:0002),що розташована за межами населеного пункту с. Зелена, присілок Хрипелів, ур. «Став», Надвірнянського району, Івано-Франківської області, шляхом облаштування ставків, здійснення поточного будівництва, розміщення будівельних матеріалів, обладнання для використання будівельних робіт. В зазначених ставках здійснюється риборозведення, джерелом наповнення ставків є вода з річки Хрипелів. Порушенням заподіяно матеріальну шкоду в наслідок зняття грунтового покриву без спеціального дозволу з земельної ділянки площею 2,0000 га на суму 60268,14 грн.

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об"єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв"язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Ст. 53 КУпАП передбачає відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

При винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не було встановлено всіх фактичних даних справи, не у повному обсязі досліджені обставини справи, не з'ясовано, чи було взагалі вчинено адміністративне правопорушення.

Так, судом встановлено, що 21.09.2017 року відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №04.1-22/21, в якому зазначено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД №847261, договорів оренди землі за №010630700164, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, приватної власності, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га (кадастровий номер 2624082100:05:006:0002) використовується ОСОБА_4 не за цільовим призначенням. Також, самовільно зайнято земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,7740га шляхом здійснення будівельних (земляних) робіт, розміщення будівельних матеріалів, що є порушенням статей 20,21,п. «а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України.

При цьому, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки, та в акті обстеження земельної ділянки не зазначено, що саме ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,7740 га та не надано доказів, що підтверджують здійснення позивачем будівельних (земляних) робіт, розміщення будівельних матеріалів на вказаній земельній ділянці станом на момент проведення перевірки.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Земельного кодексу України і, відповідно, наявність в його діях адміністративного правопорушення.

В матеріалах справи відсутні пояснення свідків, які б підтверджували факт використання вказаної земельної ділянки ОСОБА_4 не за призначенням, тоді як присутній під час перевірки землевпорядник Зеленської сільської ради ОСОБА_6 відмовилася від підпису, а підтвердження обставин, викладених в актах від 13.09.2018 р., підписом присутнього під час перевірки начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_5 суд не може прийняти до уваги як належний та допустимий доказ вчинення позивачем правопорушення, яке ставиться йому у вину, оскільки посадове становище вказаної особи ставить під сумнів її безсторонність та об'єктивність як свідка.

При цьому, суміжність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га (кадастровий номер 2624082100:05:006:0002), яка належала позивачу на праві приватної власності, та земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,7740 га., на переконання суду, не може бути беззаперечним доказом фактичного використання позивачем земельної ділянки площею 0,7740 га.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 21.09.2017 р. №04.1-22/21 зазначено обставини, які встановлені 13.09.2017 р. відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки №04.1-18/89 і свідком правопорушення вказано ОСОБА_7, відомості щодо якої, як свідка правопорушення, в актах перевірки від 13.09.2017 р. відсутні.

Також, в протоколі про адміністративне правопорушення від 21.09.2017 р. свідком вказана тільки ОСОБА_7, тому твердження відповідача про те, що позивач був присутній при складенні протоколу, однак відмовився від підпису, що засвідчено свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є необґрунтованими.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 05.10.2017 № 04.1-23/32, при прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності розглянуто протокол від 21.09.2017 р. №04.1-22/21, однак посилання на дослідження інших доказів по справі про адміністративне правопорушення відсутнє.

За змістом ч.2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавенте проти Латвії» показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Оскільки відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, для спростування показів наданих позивачем, тому всі вище наведені порушення з боку відповідача, на думку суду є безперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

За цих обставин, суд вважає, що підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не має, а тому його адміністративний позов підлягає до задоволення.

Стосовно посилання відповідача на пропуск позивачем строку на оскарження постанови суд зазначає наступне.

Із оскаржуваної позивачем постанови вбачається, що вона винесена 05.10.2017 року, а за захистом своїх прав позивач звернувся в суд 09.11.2017 року шляхом надсилання позовної заяви через засоби поштового зв»язку, тому відповідно до ст. 122, 286 КАС України строк звернення до адміністративного суду ним пропущено з поважних причин, оскільки вищевказану постанову позивач отримав 31.10.2017 року поштовим листом.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.7, 19, 33, 72, 77, 78, 213, 247, 251, 252, 283 КУпАП, ст.ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 - задоволити, поновивши йому пропущений строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП

Скасувати постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_2 за № 04.1-23/32 від 05.10.2017 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.53 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суд в строк визначений ч.4 ст.286 КАС України.

Суддя Флоряк Д.В.