Постанова № 75404288, 20.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2165/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

20.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Стана І. В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1,

визнаний винним у вчиненні передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП адміністративних правопорушень і на підставі ст. 36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 15 (п'ятнадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 352,40 грн..

Згідно постанови, 01 квітня 2018 року приблизно о 21 год. 06 хв. по вул. Воз'єднання у м. Мукачево, гр. ОСОБА_1, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці) нецензурно висловлювався, чим порушував громадський спокій та порядок. Після прибуття працівників поліції, на їх вимоги припинити правопорушення не реагував, висловлювався в їх бік нецензурною лайкою, чіплявся за їх форменний одяг.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 вказує на те, що постанова судді є незаконною. Посилається на те, що судом неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявність у діях ОСОБА_1 такої обов'язкової ознаки непокори як злісне невиконання законних розпоряджень чи вимог поліцейських при виконанні ними службових обов'язків, у зв'язку з чим, на думку апелянта, дії ОСОБА_1, які полягають у чіплянні за форменний одяг працівників поліції, повинні поглинатися ознаками дрібного хуліганства і додатковій кваліфікації за ст. 185 КУпАП не підлягають. Разом із тим, вказує на те, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1, який з 19.04.2018 по 03.05.2018 перебував на стаціонарному лікуванні у м. Львів, і при цьому, судом не було вжито належних заходів для встановлення причин відсутності ОСОБА_1 у судовому засіданні, що у свою чергу призвело до порушення процесуальних прав ОСОБА_1, у тому числі й конституційного права на захист. Крім того, зазначає, що суд не допитував жодного зі свідків, на покази яких посилався у постанові, не досліджував записи службових камер відеофіксації, які використовують працівники патрульної поліції, а також обмежився виключно описом матеріалів, наданих УПП в Закарпатській області. Крім того, стверджує, що зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 була безпідставною, а подальші дії працівників патрульної поліції грубими та нахабними, і при цьому, працівниками поліції щодо ОСОБА_1 застосовувались недозволені методи фізичного впливу, внаслідок чого останньому були спричинені тілесні ушкодження. Посилається і на те, що жодними доказами не підтверджено наявність у ОСОБА_1 умислу на здійснення дій, які кваліфіковані як дрібне хуліганство та злісна непокора. В апеляційній скарзі апелянт також вказує на те, що пропустив строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАп адміністративних правопорушень за ознакою їхньої малозначності.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, з наявного у матеріалах справи поштового відправлення вбачається, що судова повістка вручена Куценко, у зв'язку із чим, наведені ОСОБА_1 у клопотанні доводи про те, що повідомлення про час та місце розгляду справи він не отримував, а також про те, що наявний на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 23) підпис виконаний не ним і йому не відомо ким виконаний підпис, і особу на прізвище Куценко, - заслуговують на увагу. Із виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) вбачається, що ОСОБА_1 у період із 19.04.2018 по 03.05.2018 перебував на стаціонарному лікуванні у м. Львів.

Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили ОСОБА_1 та його представнику - адвокату ОСОБА_2, своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову, тому, причини пропуску строку на апеляційне оскарження, на які посилається адвокат ОСОБА_2, - визнаються поважними, у зв'язку із чим, клопотання про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, і строк поновлюється. При цьому, апеляційним судом враховуються і вимоги законодавства України щодо доступу особи до правосуддя та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ст. 173 КУпАП, відповідальність за цією нормою права настає за вчинення наступних дій : нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, а згідно диспозиції ст. 185 цього ж Кодексу відповідальність настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим із необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, винність є обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення яка виражає внутрішній психологічний зміст - психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

У цій ознаці закріплений найважливіший конституційний принцип - принцип суб'єктивного ставлення до вчиненого, тобто відповідальність тільки при наявності вини, закріплений у ст. 62 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи про передбачені ст. ст. 173, 185 КУпАП адміністративні правопорушення апеляційний суд приходить до висновку про те, що як посадовими особами поліції, так і судом першої інстанції вимоги вказаних вище норм матеріального та процесуального права дотримані не були.

У підтвердження висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП адміністративних правопорушень суддя місцевого суду послався на протоколи про адміністративні правопорушення серії АА № 092014 та серії АА № 092015 від 01.04.2018 року, доданий до протоколу рапорт працівника поліції та пояснення свідків.

Апеляційний суд вважає, що, посилаючись на вищевказані докази як такі, що підтверджують вину ОСОБА_1, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки як цим доказам, так і фактичним обставинам справи, у тому числі не зазначив, які саме факти та обставини підтверджують протоколи про адміністративні правопорушення серії АА № 092014 та серії АА № 092015 від 01.04.2018 року, доданий до протоколів рапорт працівника поліції та пояснення свідків, а також не досліджував наявність вини, як обов'язкової ознаки адміністративних правопорушень у діях ОСОБА_1, у зв'язку із чим, висновки про винність особи в скоєнні правопорушень не обґрунтував, судове рішення належним чином не вмотивував.

З постанови судді також вбачається, що у ній не міститься посилання на прізвище, ім'я по батькові свідків - очевидців події, що мала місце за участі ОСОБА_1.

Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1пояснив, що 01 квітня 2018 року приблизно о 21 годині 06 хвилин по вул. Воз'єднання у м. Мукачеві, нецензурно не висловлювався, громадський спокій та порядок не порушував, на адресу поліцейських нецензурною лайкою не висловлювався, за формений одяг поліцейських не чіплявся. Вимоги та дії поліцейських вважав незаконними, у зв'язку із чим звернувся до відповідних посадових осіб із заявою про скоєні поліцейськими кримінально-карні дії. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що за результатами поданої ним заяви відомості про злочин внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і слідчим проводиться досудове розслідування. ОСОБА_1 також пояснив, що перед подією, яка мала місце за його участі спиртного не вживав, у час події транспортним засобом не керував.

Із відеозапису з нагрудного відео реєстратора поліцейського не вбачається, що у час події 01 квітня 2018 року приблизно о 21 годині 06 хвилин по вул. Воз'єднання у м. Мукачеві, ОСОБА_1нецензурно висловлювався, порушував громадський спокій та порядок, висловлювався на адресу поліцейських нецензурною лайкою, чіплявся за формений одяг поліцейських.

Твердження ОСОБА_1достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих тверджень, надаючи їм перевагу та приймаючи їх до уваги, керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд приходить до висновку про визнання їх достовірними, такими, що не суперечать обставинам справи.

У матеріалах справи про адміністративні правопорушення відсутні дані про свідків - очевидців події, що мала місце за участі ОСОБА_1.

Інших достовірних доказів у підтвердження вини ОСОБА_1у скоєнні передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП адміністративних правопорушень у справі не має.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Отже, вищевказане свідчить про те, що вина ОСОБА_1у скоєнні передбачених ст. ст. 173,185 КУпАП адміністративних правопорушень не доведена, що вина є обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення, а тому в його діях відсутній склад передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП адміністративних правопорушень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1у передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП адміністративних правопорушеннях, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, що можливості збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_1 вичерпані, тому, постанова місцевого суду як незаконна та необґрунтована, підлягає до скасування, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1події і складу адміністративних правопорушень, апеляційна скарга - задоволенню.

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що можливості збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_1у скоєнні проступків вичерпані.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

подане адвокатом ОСОБА_2 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, задовольнити.

Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст. 173, 185 КУпАП, - скасувати, а провадження по справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події та складу адміністративних правопорушень.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Стан