Постанова № 75404115, 16.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/1135/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 липня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Куштана Б.П., Мацунича М.В.

при секретарі: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду, ухваленого 26 лютого 2018 року суддею Гримут В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визначення (поновлення) строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тячівської державної нотаріальної контори про визначення (поновлення) строку для подання заяви про прийняття спадщини.

26.02.2018 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.05.2014 р. померла її сестра, ОСОБА_3, яка залишила заповіт від 21.08.1995 р., яким своє майно, де б воно не було, і з чого не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла своєму чоловіку ОСОБА_4 05.02.2017 р. ОСОБА_4 помер. До складу спадщини входить житловий будинок № 178, по вул. К. Маркса, в с. Руське Поле, Тячівського району. На вищевказане спадкове майно ніхто не претендує та інших спадкоємців немає. Через своє юридичну необізнаність вона не звернулася до держнотконтори у шестимісячний строк. З врахуванням наведеного, позивачки просила визнати причини пропуску шестимісячного строку, встановленого для подачі заяви про прийняття спадщини, після смерті сестри ОСОБА_3 поважними та визначити додатковий строк протягом шести місяців для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті сестри ОСОБА_3 з дня набрання чинності рішення суду.

Рішенням Тячівського районного суду від 26 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом не враховано, що 21.08.1995 р. її рідна сестра ОСОБА_3, яка померла 11.05.2014 р., за життя склала заповіт, в якому заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом буде мати право своєму чоловікові ОСОБА_4 04.03.2015 р. ОСОБА_4 склав заповіт, що на день смерті все своє майно, зокрема будинок №178, по вул. К.Маркса, ОСОБА_5, Тячівський район він заповідає ОСОБА_6, яка є дочкою позивачки. Крім того, вказує на те, що після смерті ОСОБА_4 вона прийняла спадщину та вступила в управління та володіння майном, а саме: будинком №178, по вул. К.Маркса, ОСОБА_5, Тячівський район. Строк прийняття спадщини нею пропущено з поважних причин, зокрема: інвалідністю 2 групи, похилий вік та постійні важкі хвороби.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в заявленому позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 після смерті своєї сестри ОСОБА_3 права на спадкування належного спадкодавцю майна не набула, тому підстави для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки вони грунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

У ст.1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч.3ст.1223ЦК України).

Згідно зі ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Ст.1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, а також скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно зі ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи з ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_3, яка померла 11.05.2014 р., що стверджено свідоцтвом про смерть, серії 1-ФМ № 173287.

На випадок своєї смерті, ОСОБА_3 склала заповіт від 21.08.1995 року, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом буде мати право заповіла своєму чоловіку - ОСОБА_4І.(а.с.4)

Після смерті ОСОБА_3, в будинку №178, по вул. К.Маркса (Карпатська), в с. Руське Поле, Тячівського району залишився проживати ОСОБА_4, тобто у відповідності ч.2 ст.1268 ЦК України останній прийняв спадщину. Даний факт не заперечувався і визнається позивачкою.

04.03.2015 р. ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склав заповіт, відповідно до якого: все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом буде мати право, в тому числі: житловий будинок №178, по вул. К.Маркса, ОСОБА_5, Тячівський район заповідає ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.67).

22.04.2016 р. ОСОБА_4 склав новий заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати йому і на що він за законом буде мати право заповів своєму сусіду ОСОБА_2

05.02.2017 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії I-ФМ №218527 (а.с.62).

Таким чином, матеріалами справи доведено, що після смерті ОСОБА_3, в порядку ч.2 ст.1268 ЦК України, спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_4, який в свою чергу згідно останнього заповіту від 22.04.2016 р. заповів все своє майно ОСОБА_2

Натомість, у коло осіб що мають право на обов’язкову частку позивачка ОСОБА_1, як сестра спадкодавця не входить.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачка ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 права на спадкування належного спадкодавцю майна не набула, тому підстави для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.

Наведені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на невірному тлумаченні вищенаведених вимог закону.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.268, 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду від 26 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 20 липня 2018 року.

Головуючий :

Судді: