Постанова № 75403331, 19.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/498/2018(м)

221/1754/18

Єдиний унікальний номер 221/1754/18

Номер провадження 22ц/775/498/2018(м)

Головуючий в 1 інстанції Писанець Н.В.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.,

суддів Мироненко І.П., Принцевської В.П.

за участю секретаря Сидельнікової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 10 травня 2018 року,-

в с т а н о в и в:

В березні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі: ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до укладеного договору без номера від 18 березня 2010 року банк надав відповідачу кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, банк просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість станом на 08 січня 2018 року в загальній сумі 44 572,88 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 420,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 36954,17 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 4600,00 грн., а також, нарахованих на підставі п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг штрафів в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина), та 2098,71 грн. (процентна складова), судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 10 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

З таким судовим рішенням позивач не погодився та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропущення ним строку позовної давності, оскільки строк дії договору було подовжено. Крім того місцевий суд при ухвалені рішення не звернув уваги на те, що оскільки за умовами договору погашення кредиту і процентів повинно здійснюватися позичальником частинами, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання відповідачем кожного із цих зобов’язань. Вважає, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за тілом кредиту та процентами в межах останніх трьох років, які передували зверненню банка до суду із цим позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_4 п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору без номера від 18 березня 2010 року, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З огляду на те, що ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконувала, тіло кредиту та відсотки за його користування своєчасно не сплачувала, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості, яка станом на 08 січня 2018 року становить 44572.88 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 420.00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 36954.17 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 4600.00 грн., а також, нарахованих на підставі п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, штрафів в розмірі 500,00грн.(фіксована частина) та 2098,71 грн. (процентна складова).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущений строк позовної давності.

Проте, погодитись в повній мірі з такими висновками місцевого суду не можна з огляду на наступне.

ОСОБА_4 ч.ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі, та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

ОСОБА_4 зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що 18 березня 2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір без номера, який складається з Анкети-заяви останньої, Пам’ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також ОСОБА_4 банку.

ОСОБА_5 -заяви відповідач підтвердила, що ознайомилась та згодна з наданими їй в письмовому вигляді Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку (а.с.7).

На підставі даного договору, відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у сумі 500.00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Для користування кредитними коштами відповідачу банком були видані платіжні картки № 5577212911583980 з терміном дії до грудня 2013 року та № 5577212712217499 строком дії до травня 2015 року. (а.с.110).

Дані платіжні картки ОСОБА_1 використовувала, що вбачається з виписки з її банківського рахунку (а.с.104-109).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ОСОБА_4 ст.. 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п.1. ч.2. ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. . Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення. (стаття 267 ЦК України).

Із Заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг випливає, що строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.п 2.1.1.2.11, 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг, платіжна карта дійсна до останнього календарного дня місяця, вказаного на лицьовій стороні картки включно. Банк не несе відповідальності за несвоєчасне отримання держателем картки, яка випущена на новий строк. Забороняється використання картки зі строком, який сплинув. Після закінчення строку дії, відповідна картка продовжується банком на новий строк ( шляхом надання клієнту картки з новим строком дії).

Встановлено, що строк дії останньої платіжної картки № 5577212712217499, яка була видана відповідачу, сплив 31 травня 2015 року.

До суду позивач звернувся 28 березня 2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що позов у повному обсязі не підлягає задоволенню, у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Разом з тим, слід зазначити те, що поряд з установленням строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань, що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

У відповідності до п. 2.1.1.12.4. Умов і правил надання банківських послуг, строк повернення Овердрафту у повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення Овердрафту. Строк погашення процентів по Овердрафту – щомісячно за попередній місяць до 25 числа.

Крім того, Тарифами банку, які є складовою кредитного договору, укладеного між сторонами передбачено, що строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа місяця, наступного за звітним. (а.с.8).

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Як установлено, ПАТ КБ «ПриватБанк» нарахував заборгованість відповідачу за кредитним договором з 2010 року, а ОСОБА_1. здійснила останні платежі за кредитним договором в жовтні 2014 року, у свою чергу банк звернувся до суду з позовом до неї 28 березня 2018 року.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором в межах строку позовної давності за період з 28 березня 2015 року.

Щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку апеляційний суд виходить з такого.

ОСОБА_4 банку, базова процента ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів в році) складає 2,5 %. (30,00 % річних) (а.с.8).

Починаючи з 01 вересня 2014 року банк збільшив відсоткову ставку за даним кредитним договором з 30,00% до 34,80% та з 01 квітня 2015 року до 43,20% з (а.с.4-6).

ОСОБА_4 п. 1.1.3.2.3. Умов і Правил надання банківських послуг, банк має право проводити зміни тарифів а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням, без попереднього повідомлення клієнта.

У відповідності до вимог статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України ( в редакції, чинній на час укладення кредитного договору між сторонами) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. . Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

При вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі – Правила), реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17.

Належних доказів інформування ОСОБА_1 про підвищення відсоткової ставки банк суду не надав, а тому вважати, що позивач провів підвищення процентної ставки у відповідності до визначеної договором процедури не можна.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають відсотки за користування кредитними коштами в межах дії кредитного договору з 28 березня 2015 року по 31 травня 2015 року за базовою відсотковою ставкою у розмірі 30,00% річних.

Стосовно нарахування відсотків за період з 01 червня 2015 року по 08 січня 2018 року апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

ОСОБА_4 з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитним договором, укладеним між сторонами не встановлено розмір процентів після спливу строку його дії, тому такий розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16 та від 08 серпня 2017 року у справі № 6-2322цс16.

Оскільки строк дії кредитного договору відповідає строку дії останньої платіжної картки, який сплив 31 травня 2015 року, то розмір відсотків за користування кредитом з 01 червня 2015 року по 08 січня 2018 року обчислюється на рівні облікової ставки Національного банку України від суми тіла кредиту 420,00 грн. та складає за цей період 195,44 грн. (розрахунок на а.с. 115)

Місцевий суд не встановивши фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, а саме строк дії договору (кінцевий термін повернення кредитних коштів), укладеного між сторонами, ухвалив помилкове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування ним за період з 28 березня 2015 року у зв’язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 420,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 28 березня 2015 року в сумі 387,67 грн. за базовою відсотковою ставкою, а також з 01 червня 2015 року по 08 січня 2018 року в сумі 195,44 грн. за обліковою ставкою Національного банку України.

Крім того, поза увагою місцевого суду залишилися вимоги статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно з якою на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Встановлено, що нарахування штрафних санкцій за кредитним договором здійснено за період з листопада 2010 року по 08 січня 2018 року, при цьому відповідач зареєстрована та мешкає у місті Волноваха Донецької області, що відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р.

У порушення зазначених вимог закону позивач нарахував, а суд помилково відмовив в стягненні штрафних санкцій у зв’язку зі спливом позовної давності, а не з підстав необґрунтованості позову за період з 14 квітня 2014 року, а тому і в цій частині судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до положень ст.376 ЦПК України, у зв’язку неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом та процентами за період з 28 березня 2015 року, штрафів і пені, нарахованих з 14 квітня 2014 року.

В решті позовних вимог місцевий суд ухвалив обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв’язку зі спливом строків позовної давності, а тому його необхідно в цій частині залишити без змін.

У зв’язку зі зміною рішення суду першої інстанції, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подачу позову у сумі 39,65 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на 2,25%, виходячи з розрахунку: 1762,00 грн х 2,25 % : 100%, а також витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 59,48 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на 2,25%, виходячи з наступного розрахунку: 2643,60 грн. х 2,25 % : 100%, а всього 99,13 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Волноваського районного суду Донецької області від 10 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом та процентами за період з 28 березня 2015 року, а також штрафів і пені, нарахованих з 14 квітня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), заборгованість за кредитним договором без номера від 18 березня 2010 року у загальній сумі 1003,11 грн. (одна тисяча три грн. 11 коп), яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 420,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 28 березня 2015 по 31 травня 2015 року в сумі 387,67 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 червня 2015 року по 08 січня 2018 року в сумі 195,44 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені та штрафів, нарахованих з 14 квітня 2014 року..

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судовий збір у сумі 99,13 грн.

В решті судове рішення залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20 липня 2018 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: