Постанова № 75403189, 19.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/725/18 Справа № 175/4932/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 44

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пидищи М.М.

за участю секретаря – Кравцової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка також діє в інтересах дітей: неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, третя особа – служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.09.2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Залізнична, буд. №13. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.09.2013 року. Однак, після укладання договору ОСОБА_2 не зміг вселитися у придбаний будинок, оскільки дізнався, що у ньому проживає колишня невістка попереднього власника будинку - ОСОБА_3, разом зі своїми дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. У зв'язку з вищезазначеним позивач просить виселити відповідачів та неповнолітніх дітей з вищезазначеного житлового будинку (а.с.3-5).

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка також діє в інтересах дітей: неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, третя особа – служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку - задоволенні.

Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні належним йому майном шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_6, разом з неповнолітньою ОСОБА_8 ОСОБА_9 народження та малолітнім ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, з житлового будинку №13 по вул. Залізничній в смт. Кіровське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області

Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.98-99).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.а.с.161-166,176-177).

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Судом 1 інстанції встановлено, що 06.09.2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Залізнична, буд. №13. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.09.2013 року за реєстровим №1264.

Після укладання договору ОСОБА_2 не зміг вселитися у придбаний будинок, оскільки у ньому проживає колишня невістка попереднього власника будинку - ОСОБА_3, разом зі своїми дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У 2013 році відповідачка ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та скасування державної реєстрації права власності, у якому просила зокрема визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Залізнична, буд. №13 від 06.09.2013 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказаний будинок.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року та Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.06.2014 року ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні її позову.

Задовольняючи позовні вимоги суд 1 інстанції виходив з того, що після того як рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 року набрало законної сили, та на неодноразові звернення ОСОБА_2 до відповідачки ОСОБА_3, з вимогою щодо виселення, остання, не будучи ані колишнім власником, ані зареєстрованою у спірному будинку особою, разом з дітьми відмовляється добровільно звільнити займаний будинок, чим порушує його права як законного власника будинку, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Вказані висновки суду 1 інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Так, згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Також права власника житлового будинку, визначені ст. 383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання інших членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Статтею ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ст.ст. 47, 64 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 3 п. 1 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Залізнична, буд. №13. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.09.2013 року за реєстровим №1264.

Вказаний договір купівлі-продажу житлового будинку від 06.09.2015 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 жодним рішенням суду недійсним визнано не було та право власності ОСОБА_2 на даний будинок не скасовано.

Таким чином, з 06.09.2013 року відповідачі не мають жодних законних підстав для подальшого проживання у спірному будинку, оскільки право особи, яка не є співвласником спірного будинку, на користування ним, є похідним від прав колишнього власника цього будинку, а з припиненням його права власності, припиняється й право цієї особи на користування житлом, проживання в ньому тощо.

Також і справи вбачається, що відповідачі по справі не є членами сім’ї позивача, крім того мають інше житло, оскільки є зареєстрованими за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі не є членами сім’ї позивача, мають інше житло, оскільки є зареєстрованими за іншою адресою у у м. Дніпропетровську, продовжують самоправно займати будинок позивача та не бажають добровільно виселятися, чим порушують його права як законного власника майна, набутого в установленому законом порядку. Отже, рішення суду 1 інстанції є обґрунтованим, правомірним, тому підлягає залишенню без змін.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги всупечер вимогам Закону України «Про охорону дитинства» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом 1 інстанції встановлено, що відповідачі не є членами сім’ї позивача, а тому на них не розповсюджується дія цього закону, які до того ж мають інше житло.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з’ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: