Постанова № 75403162, 19.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/785/18 Справа № 200/13839/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пидищи М.М.

за участю секретаря – Кравцової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, встановлення спільної сумісної власності на земельну ділянку, визнання права власності

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2015 року позивачі звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, встановлення спільної сумісної власності на земельну ділянку, визнання права власності. Просили визнати дії Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в частині здійснення незаконного розподілу земельної ділянки та виділення часток зі спільної сумісної власності та видачі свідоцтв про право на спадщину з незаконно зазначеними частками між спадкоємцями та проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно незаконними; визнати недійсними в частині визначення часток земельної ділянки: 1) свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2014 року, виданого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 по спадковій справі № 5/2014, зареєстрованого в реєстрі за № 1905, в частині визначеної частки спадщини у розмірі 1/6 частки земельної ділянки ОСОБА_2; 2) свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2014 року, виданого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 по спадковій справі № 5/2014, зареєстрованого в реєстрі за № 1896, в частині визначеної частки спадщини у розмірі 1/8 частки земельної ділянки ОСОБА_3; 3) свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2014 року, виданого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 по спадковій справі № 5/2014, в частині визначеної частки спадщини - земельної ділянки. Зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 здійснити реєстрацію в Управлінні Держземагентства м. Дніпропетровська відповідних розподілених в натурі між землекористувачами часток земельної ділянки згідно наведеного плану розподілу земельної ділянки М1:500 відповідно до підписаного та погодженого Проекту розподілу земельної ділянки, яка розташована за адресою: Бабушкінський район, м. Дніпропетровськ, вул. ХХІІ партз’їзду, 10 у визначеному діючим законодавством України порядку.

Остаточно вточнивши позовні вимоги визначили відповідачем у справі – ОСОБА_4, третьою особою - Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та просили суд: Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2014 року, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 1905 на ім’я ОСОБА_2 на 1/12 частку земельної ділянки загальною площею 0,0377 га, яка розташована на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська, вул. ХХІІ партз’їзду, 10, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1210100000:02:359:0027 та скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 475446512101). Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2014 року, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № на ім’я ОСОБА_4 на 1/12 частку земельної ділянки загальною площею 0,0377 га, яка розташована на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська, вул. ХХІІ партз’їзду, 10, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1210100000:02:359:0027 та скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 475446512101). Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2014 року, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № на ім’я ОСОБА_4 на 1/24 частку земельної ділянки загальною площею 0,0377 га, яка розташована на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська, вул. ХХІІ партз’їзду, 10, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1210100000:02:359:0027 та скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 475446512101). Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2014 року, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 1896 на ім’я ОСОБА_3 на 1/8 частку земельної ділянки загальною площею 0,0377 га, яка розташована на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська, вул. ХХІІ партз’їзду, 10, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1210100000:02:359:0027 та скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 475446512101). Встановити, що частки співвласників в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0337 га, кадастровий номер 1210100000:02:359:0027 по вул. 22 партз’їзду, 10 в м. Дніпропетровську, яка належить співвласникам на праві державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ДП № 032940, виданого 07.06.2004 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 46/16, складають: ОСОБА_6 -35/100 часток, ОСОБА_2 – 41/100 часток, ОСОБА_4 – 24/100 часток. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 7/80 часток земельної ділянки площею 0,0337 га, кадастровий номер 1210100000:02:359:0027 по вул. 22 партз’їзду, 10 в м. Дніпропетровську, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 28 лютого 2014 року. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 21/160 часток земельної ділянки площею 0,0337 га, кадастровий номер 1210100000:02:359:0027 по вул. 22 партз’їзду, 10 в м. Дніпропетровську, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 28 лютого 2014 року. Стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати (том 1 а.с.а.с.1-5, 48-52, 98-103,257-260, том 2 а.с.2-5).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, встановлення спільної сумісної власності на земельну ділянку, визнання права власності – відмовлено (том 2 а.с. 33-38).

В апеляційній скарзі апелянти посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимог в повному обсязі (том 2 а.с.43-47).

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ДП № 032942, виданого 07.06.2004 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004 року № 46/16, співвласниками земельної ділянки загальної площею 0,0337 га, розташованої на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська, вул. ХХІІ партз’їзду, 10, є: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2, на праві спільної сумісної власності (том 1 а.с. 10).

ОСОБА_6 помер 28 лютого 2014 року.

Спадкоємцями ОСОБА_6 за законом є його діти: ОСОБА_2 і ОСОБА_4

За життя ОСОБА_6 склав заповіт, згідно якого заповідав все своє майно в рівних частках ОСОБА_3 – своїй онуці, та своєму братові ОСОБА_7

ОСОБА_7 помер за життя ОСОБА_6, тому діти заповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають право на успадкування частки, яка не охоплена заповітом, тобто 1/2 частки спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_4 є інвалідом першої групи, а отже має право на обов’язкову частку у спадщині, яку ОСОБА_6 заповів ОСОБА_3

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13 жовтня 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за ОСОБА_3, яке зареєстроване в реєстрі за № 1896 – на 1/8 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вулиця ХХІІ партз’їзду, буд.10 (том 1 а.с. 226).

Також, Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13 жовтня 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2, яке зареєстроване в реєстрі за № 1905 – на 1/12 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вулиця ХХІІ партз’їзду, буд.10 (том 1 а.с. 235).

Також, Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 16 жовтня 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4, яке зареєстроване в реєстрі за № 1944 – на 1/12 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вулиця ХХІІ партз’їзду, буд.10 (том 1 а.с. 252).

Також, Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 16 жовтня 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4, яке зареєстроване в реєстрі за № 1949 – на 1/24 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вулиця ХХІІ партз’їзду, буд.10 (том 1 а.с. 254).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вірно визначила частки позивачів та відповідача у частині спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, а саме земельної ділянки (розміри часток на спадщину у домоволодінні позивачами не оспорюються), а тому права позивачів не порушено, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вказані висновки суду 1 інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Так, згідно зі ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.

Згідно з ч.1,2 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив та батьки.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (частина друга статті 1236 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 – 1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦК України за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Як вбачається із матеріалів справи, частки співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку за адресою м. Дніпропетровськ, вулиця ХХІІ партз’їзду, буд.10, вказані у Державному акті на право власності на земельну ділянку Серія ДП № 032942, виданого 07.06.2004 року, були рівними, тобто ОСОБА_6 належала 1/3 частка земельної ділянки, ОСОБА_2 – 1/3 частка земельної ділянки, ОСОБА_4 – 1/3 частка земельної ділянки, на підтвердження чого спадкоємцями було до нотконтори подані відповідні заяви.

ОСОБА_6 помер 28.02.2014 року.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

За життя ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповідав все своє майно в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Відповідно до ч.1 ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Таким чином, ОСОБА_3 має належати 1/2 від 1/3 частки земельної ділянки, тобто 1/3:2=1/6. Решта 1/6 спадкового майна, як такого, що не охоплена заповітом, має бути розподілена у рівних частках між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, тобто 1/6:2= по 1/12 кожній.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України ОСОБА_4 має право на обов’язкову частку у спадщині, яку ОСОБА_6 заповів ОСОБА_3, тобто половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Оскільки частка ОСОБА_3 у разі спадкування за законом мала бути поділена на 2 (у разі спадкування за законом, частку, яку успадкувала ОСОБА_3, спадкували б ОСОБА_2 і ОСОБА_4І.), отже фактично ОСОБА_4 має право на 1/4 частки, яку успадкувала за заповітом ОСОБА_3, тобто 1/6: 1/4= 1/24. Відповідно, ОСОБА_3 належить решта 3/24, тобто 1/8 частки земельної ділянки.

Із матеріалів спадкової справи, вбачається, що саме на такі частки приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і були видані свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом, а саме: ОСОБА_3 – на 1/8 частку земельної ділянки, ОСОБА_2 – на 1/12 частку земельної ділянки, ОСОБА_4 – на 1/12 та на 1/24 частки земельної ділянки.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки із матеріалів справи вбачається, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вірно визначила частки співвласників, зокрема й померлого, позивачів та відповідача у частині спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, а саме земельної ділянки (розміри часток на спадщину у домоволодінні позивачами не оспорюються), а тому права позивачів не порушено, а отже й відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом 1 інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не бере до уваги, оскільки апелянтами не надано доказів на підтвердження того, що частка будь-якого із співвласників земельної ділянки була збільшена або зменшена.

Крім того, апелянти не скористалися наданими їм правами, не обґрунтували свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надали суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з’ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: