Постанова № 75403151, 10.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3379/18 Справа № 205/4127/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків його недійсності, –

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року відкрито провадження у даній справі про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків його недійсності за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріал, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу судді залишити без змін, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_4 звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить встановити нікчемність попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 14.09.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, та застосувати наслідки недійсності вказаного договору, стягнувши з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 39750,00 грн.

Згідно копії довіреності від 12.09.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстровий №2331), зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 по провулку Робітничому, 15 у м. Дніпро (а.с. 35).

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Із роз’яснень, які містяться у пунктах 41 та 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від пред’явлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач зареєстрована проживаючою на території Новокодацького (Ленінського) району м. Дніпро; враховуючи що спір стосується не нерухомого майна, а стягнення грошової суми, - колегія дійшла висновку, що суддя місцевого суду відкрив провадження у даній справі без порушення правил підсудності, за місцем реєстрації відповідача.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена у відповідності з вимогами процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Оскільки ухвалою судді апеляційного суду від 14 травня 2018 року апелянту відстрочено сплату судового збору, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді