Рішення № 75401414, 12.07.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

12.07.2018 Єдиний унікальний номер 205/8022/17

Єдиний унікальний номер № 205/8022/17

Провадження № 2/205/794/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Сахончик Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01.12.2017 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди.

Уточнивши позовні вимоги в редакції від 23.03.2018 року, позивач посилався на те, що він з 1982 року перебував у трудових правовідносинах з відповідачем та наказом від 18.09.2017 року його було звільнено за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак в день звільнення позивачу не було виплачено належні йому суми заробітної плати. За період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року заборгованість по зарплаті становить 67251,79 грн., компенсація за невикористану відпустку (6 днів) – 463,68 грн. За період з 18.09.2017 року по 24.04.2018 року середній заробіток за весь час затримки складає 306,32 грн. х 153 робочі дні = 46866,96 грн. Компенсація втрати частини заробітної плати складає 3766,10 грн. Крім того, діями відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 10000 грн., оскільки позивач був позбавлений джерела існування протягом майже двох років у зв’язку з чим був порушений стан його життя.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 67251,79 грн. з послідуючим утриманням всіх податків і обов’язкових платежів; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46866,96 грн. з послідуючим утриманням всіх податків і обов’язкових платежів; компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 3766,10 грн. без утримання податків та обов’язкових платежів; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 463,68 грн.; моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. без утримання податків та обов’язкових платежів.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 письмово просив розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача – Казенного підприємства «Південукргеологія» письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 67251,79 грн. та компенсації за невикористану відпустку в сумі 463,68 грн. визнав, в задоволенні позовних вимог в іншій частині просив відмовити. В обґрунтування заперечень посилався на те, що заборгованість по заробітній платі виникла через скорочення державою бюджетного фінансування підприємства на 80 % за 2012-2016 роки. На думку відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, оскільки позивача звільнено наказом від 18.09.2017 року, а позов подано 30.11.2017 року. Також підприємство не погоджується з вимогами про стягнення моральної шкоди, оскільки сама по собі констатація факту про нанесення моральної шкоди позивачу не можу бути беззаперечною підставою для її відшкодування без доведеності її заподіяння та наявного причинного зв’язку між діями роботодавця та наслідками.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами трудового законодавства, а саме: Кодексом законів про працю України.

Судом встановлено, що наказом Казенного підприємства «Південукргеологія» № 85-к від 18.09.2017 року ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 9).

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України підприємство, установа або організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу. Тобто, підставою для виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є два юридичних факти – порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.

Як вбачається з довідки № 01/12-73 від 16.03.2018 року розмір заборгованості нарахованої, але не виплаченої заробітної плати станом на 13.03.2018 року становить 67251,79 грн.; компенсація за невикористану відпустку – 463,68 грн. (а.с. 39).

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди суд зауважує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У рішенні Конституційного Суду України (справа № 1-5/2012) щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

З урахуванням того, що станом на день звернення позивача до суду з даним позовом виплата всіх належних при звільненні сум фактично позивачу не виплачена, то останнім не було пропущено тримісячний строк звернення до суду.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. № 100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.

Таким чином, за період з 18.09.2017 року по 24.04.2018 року середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 46866,96 грн. (306,32 грн. х 153 робочі дні = 46866,96 грн.).

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (01 січня 2001 року).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, компенсація втрати частини заробітної плати складає 3766,10 грн.: 67251,79 грн. (заборгованість по заробітній платі) х 0,056 (вересень 2017 року) = 3766,10 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих зв’язках, і наслідків, що наступили, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», його позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача на його користь слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, у розмірі 1213,49 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 15-16, 23 ЦК України, ст. ст. 116-117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст. 4, 12-13, 82, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 354, 430 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Казенного підприємства «Південукргеологія» (код ЄДРПОУ: 01432150, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (код ЄДРПОУ: 01432150, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 67251,79 грн. (шістдесят сім тисяч двісті п’ятдесят одна гривня 79 копійок) з послідуючим утриманням всіх податків і обов’язкових платежів; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.09.2017 року по 24.04.2018 року в сумі 46866,96 грн. (сорок шість тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 96 копійок) з послідуючим утриманням всіх податків і обов’язкових платежів; компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 3766,10 грн. (три тисячі сімсот шістдесят шість гривень 10 копійок) без утримання податків та обов’язкових платежів; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 463,68 грн. (чотириста шістдесят три гривні 68 копійок) та моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (код ЄДРПОУ: 01432150, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11) на користь держави судовий збір у розмірі 1213,49 грн. (одна тисяча двісті тринадцять гривень 49 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18 липня 2018 року.

Суддя Н.В. Басова