Рішення № 75400910, 09.07.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/13/18

Провадження № 2/202/822/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 липня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені. Просив стягнути із ОСОБА_2заборгованість на свою користь за кредитним договором № б/н від 19.02.2007 року у розмірі 56821 грн. 44 коп. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 1600 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 19.02.2017 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 7100 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач ухиляється від виконання зобов’язання, заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк», тому виникла необхідність звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених в позові підстав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що позивач вже звертався до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення заборгованості, однак за заявою представника позивача позов залишено без розгляду. Вказав, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити в позові.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, справу №202/34584/13-ц, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до заяви від 19.02.2007 року ОСОБА_2 отримав від Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 250 грн. 00 коп., зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 22,80% на рік, кінцевий термін повернення кредиту співпадає зі строком дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку складає між ним та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до п.3.2, п.3.3 Правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити ( зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід ємних частин Договору.

Згідно з п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг,- позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.6.6 Умов та правил надання банківських послуг - у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу Банку виконувати зобов’язання з повернення кредиту, оплати винагороди Банку.

Згідно з п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Як зазначає позивач, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № б/н від 19.02.2007 року заборгованість за ним станом на 30.11.2017 року склала 68899 грн. 28 коп., яка складається з наступного: 6773 грн. 66 коп. - тіло кредиту; 54300 грн. 33 коп. - нараховано процентів за користування кредитом; 7825 грн. 29 коп. – заборгованість за пенею та комісією.

З цієї суми позивач відняв суму у розмірі 21768,36 грн. (з яких 6773,66 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 8156,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 329,52 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф ( фіксована частина) ; 1012,78 - штраф процентна складова), яка була задоволена рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2013 року і різниця становить 47130 грн. 92 коп., а також штраф відповідно до п.8.6 500 грн. (фіксована частина) та 2681,97 грн. ( штраф процентна складова), а всього заборгованість становить 56821,44 грн.

Суд критично ставиться до розрахунку заборгованості ОСОБА_2, доданого до позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк».

В судовому засіданні встановлено, що позивач в жовтні 2013 року звертався до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 19.02.2007 року цивільна справа №202/34584/13-ц, провадження №2/202/4008/2015.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ « ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 30.09.2013 року в розмірі 21768,36 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2015 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано.

При новому розгляді справи Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2015 року позовна заява Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» залишена без розгляду.

Заперечуючи обставини позову відповідач просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити в позові у зв’язку з закінченням строку позовної давності.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, висвітленою в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений 19.02.2007 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 03.01.2018 року.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

З урахуванням положень ст. 257 ЦК України у зв'язку зі спливом позовної давності до вимог слід застосувати позовну давність.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо зміни тривалості позовної давності, зупинення перебігу позовної давності чи переривання перебігу позовної давності, то суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача та вимушений в позові відмовити у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись: ст. ст. 256, 257, 264, 525, 530, 610, 625, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України , -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.07.2018 року.

Суддя: Л.П. Слюсар