Постанова № 75400764, 17.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/21769/16-ц копія:

Провадження № 22-ц/772/1486/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Міхасішина І.В., Матківської М.В.,

з участю секретаря судового засідання Торбасюк О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2

апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2018 року, ухвалене під головування судді Федчишена С.А., повний текст якого складений 16.05.2018 року,

в справі №127/21769/16-ц

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 (позивачі)

до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (відповідачі)

за участю Вінницької міської ради (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача)

про встановлення порядку користування земельною ділянкою, –

встановив:

Позивачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися в міський суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про встановлення порядку користування земельною ділянкою в обґрунтування якого посилалось на те, що ОСОБА_4 являється власником 1/4 частки будинковолодіння, розташованого у м. Вінниці по вул. В. Ширшова, 45, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.06.1995 року та рішення третейського суду від 17.12.2007 року, а ОСОБА_14 являється власником 1/10 частки цього ж будинковолодіння, згідно договору купівлі-продажу від 02.11.1989 року. Співвласниками вказаного будинку з господарськими будівлями та спорудами, являються також відповідачі по справі.

За землекористувачами будинковолодіння, згідно із рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №9/383 від 27.03.1953 року була закріплена земельна ділянка норма 2468 кв. м., що також підтверджується довідкою КП ВМБТІ від 05.10.2016 року №4812.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову, яка була прийнята судом, просили встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою у м. Вінниці по вул. Ширшова, 45 площею 0,1342 га між співвласниками будинковолодіння ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, згідно з варіантом №5 (додаток 8) висновку судової земельно-технічної експертизи.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2018 року позов задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою у м. Вінниці по вул. Ширшова, 45, площею 0,1342 га між співвласниками будинковолодіння ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, згідно з варіантом №5 (додаток 8) висновку судової земельно – технічної експертизи №371, складений 29.12.2017року ТОВ «Подільським центром судових експертиз», згідно якого:

- ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 250 кв. м. на плані зображена смарагдовим кольором,

- ОСОБА_5 користується земельною ділянкою площею 256 кв. м. на плані зображена рожевим кольором,

- ОСОБА_6 користується земельною ділянкою площею 237 кв. м. на плані зображена жовтим кольором,

- ОСОБА_7 користується земельною ділянкою площею 51 кв. м. на плані зображена помаранчевим кольором,

- ОСОБА_8 користується земельною ділянкою площею 143 кв. м. на плані зображена сірим кольором,

- ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 188 кв. м. на плані зображена зеленим кольором,

- ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 користуються земельною ділянкою площею 77 кв. м. на плані зображена синім кольором,

- ОСОБА_13 користується земельною ділянкою площею 38кв.м. на плані зображена фіолетовим кольором.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в рівних частках спільно користуються земельною ділянкою площею 50 кв. м. на плані заштрихована червоним кольором.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_13 в рівних частках спільно користуються земельною ділянкою площею 24 кв. м. на плані заштрихована жовтим кольором.

ОСОБА_3 та ОСОБА_13 в рівних частках користуються земельною ділянкою площею 15 кв. м. на плані заштрихована синім кольором.

ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_13 в рівних частках спільно користуються земельною ділянкою площею 8 кв. м. на плані заштрихована коричневим кольором.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в рівних частках спільно користуються земельною ділянкою площею 52 кв. м. на плані заштрихована зеленим кольором.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частках користуються земельною ділянкою площею 8 кв. м. на плані заштрихована сірим кольором.

Судові витрати залишено за позивачами.

Не погодившись із судовим рішенням відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення та закрити провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що при вирішенні спору судом не враховано того, що на спірній земельній ділянці розташовано два будинки – Ширшова, 45 і 45а, наявність на спірній земельній ділянці самовільного будівництва й неправомірного захоплення земельної ділянки, порушення встановленим порядком користування земельної ділянки державних будівельних норм, вилучення частини земельної ділянки на підставі рішення міської ради та не визначення часток співвласників в будинковолодінні як передумови встановлення порядку користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 і її представник – адвокат ОСОБА_15 вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили її задовольнити – скасувати рішення суду першої інстанції, а провадження в справі – закрити за безпідставністю заявлених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_16, а також його і позивача ОСОБА_4 представник – адвокат ОСОБА_17 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване, подали відзив на апеляційну скаргу.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції, так як встановлений судом порядок користування земельною ділянкою відповідає часткам співвласників будинку і дозволяє обслуговувати будинок. ОСОБА_8 пояснила також, що має місце порушення її прав з боку іншого із співвласників (не позивачів), проте окремих вимог вона не заявляла. Вказане в плані самовільне будівництво вона вже узаконила, проте відповідних доказів цього суду не надала.

Відповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_13, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з’явились, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній ді додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником ? частки будинковолодіння, розташованого у м. Вінниці по вул. В. Ширшова, 45, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.06.1995 року та рішення третейського суду від 17.12.2007 року, а ОСОБА_5 є власником 1/10 частки будинковолодіння, розташованого у м. Вінниці по вул. В. Ширшова, 45 на підставі договору купівлі-продажу від 02 11.1989 року.

Співвласниками вказаного будинку з господарськими будівлями та спорудами, є також відповідачі по справі, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи на будинковолодіння та технічного паспорту складеного КП ВМБТІ від 27.07.2016 року, оглянутими судом першої інстанції.

За землекористувачами будинковолодіння №29-29-а – в даний час – вул. Ширшова, 45 (ОСОБА_18, ОСОБА_19, обласною Вінницькою ветеринарною лабораторією) згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.03.1953 року №9/383 про затвердження матеріалів обмірів будівельного кварталу №220б рахувалася земельна ділянка площею 2468 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.04.1990 року №34/6 із вказаного будинковолодіння була вилучена частина земельної ділянки площею 0,11 га і знесенню підлягали частина належна обласній Ветеринарній лабораторії. До вказаного рішення додані акт відведення та схема відведення.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції - площа земельної ділянки, яка залишилась зареєстрована за вказаним будинковолодінням складає 1368 кв. м. ( 2468 кв. м. – 1100 кв. м.)

При цьому відповідно до вищевказаного рішення Вінницької міської ради №34/6 від 26.04.1990 року знесенню підлягали відомчі житлові будинки по вул. Ширшова №45, але не весь, його частина, а також №45а.

Довідкою КП «ВМБТІ» від 05.10.2016 року №4812, яке на той період проводило обміри будівельних кварталів і було уповноваженим органом, що здійснював реєстрацію земельних ділянок, підтверджено (т. 1, а.с. 14), що будинок №45 по вул. Ширшова присвоєно цей номер рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №200 від 04.06.1987 року, а раніше (до вилучення частини земельної ділянки), зазначена земельна ділянка площею 2468 кв. м. дійсно належала будинковолодінням під номерами 29-29а.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що нібито за вказаною адресою є не одне, а два будинковолодіння.

Натомість як на схематичному плані земельної ділянки (т. 1, а.с. 11), будинковолодіння по вул. Ширшова під номером 45 складається з двох житлових будинків літ. «А» і «Б», житлових прибудов: літ. «А1», «Б1», «Б2» прибудов, веранди, погребів, сараїв, гаражу, альтанки тощо.

Відтак помилковою є думка апелянта про те, що за вказаною адресою наявні два будинковолодіння з окремими земельними ділянками.

Схематичним планом також підтверджено, що за будинковолодінням продовжує рахуватися 2468 кв. м., а фактично наявні 1342 кв. м. (на 26 кв. м. менше, за зареєстровані за будинковолодінням згідно з рішенням №9/383 від 27.03.1953 року за вирахуванням 1100 на підставі рішення №34/6 від 26.04.1990 року).

Саме ця площа врахована експертом і судом під час встановлення порядку користування земельною ділянкою, що спростовує посилання апелянта на нібито захоплення землі.

Експерт ТОВ «Подільський центр судових експертиз» у висновку будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, проведеної відповідно до ухвали суду від 01.12.2016 року надав шість можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою, розташованою у м. Вінниці по вул. Ширшова, 45 площею 0,1342 га між співвласниками будинковолодіння, які графічно зображені на схемах в додатку до даного висновку.

Крім того, експертом визначено ідеальні частки співвласників у земельній ділянці площею 1342 кв. м., які відповідають їх ідеальним частками в будинковолодінні (т. 1, а.с. 132).

Задовольняючи позов та встановлюючи порядок користування земельною ділянко між співвласниками по 5 варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції правильно виходив з того, що такий варіант найбільш повно враховує інтереси всіх співвласників будинку, оскільки забезпечує можливість безперешкодного користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір’я тощо. Крім того, в ньому враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки.

Частина четверта статті 120 ЗК України передбачає, що в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі про відчуження нерухомості.

Саме такий висновок викладений і в постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 88 цього Кодексу учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п. 19, 21 Постанови від 16.04.2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з’ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір’я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

При пред’явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками будинковолодіння по 5 варіанту судової земельно-технічної експертизи, оскільки він враховує конфігурацію спірної земельної ділянки, фактичне користування співвласниками, наявність розташованих на ній будівель і споруд, а також вимоги ДБН360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та ДБН В.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення. Додаток Б (обов'язковий)».

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції не враховано норми ДБН в частині мінімальної площі земельної ділянки в розрахунку на одну людину, то вказані вимоги стосуються проектування і нового будівництва, а не встановлення порядку користування земельною ділянкою для обслуговування вже існуючого будинковолодіння, структура власності в якому неодноразово змінювалася і фактично не може відповідати встановленим нормам.

В ДБН відсутні нормативи по визначенню ширини проїздів та пішохідних проходів по території земельних ділянок індивідуальних забудовників. Вказаними нормами визначається ширина проїздів на території району садибної забудови та внутрішньо квартальних проїздів.

Самочинне будівництво на спірній земельній ділянці зведене не позивачами ОСОБА_4 чи ОСОБА_5, а відповідачем ОСОБА_8, до якої ОСОБА_3 будь-яких претензій не має.

Згідно з встановленим порядком користування земельною ділянкою площа земельної ділянки, що виділена ОСОБА_3 в індивідуальне користування – 133 кв. м., є на 31 кв. м. більшою за фактично використовувану нею зараз земельну ділянку (102 кв. м.), а із врахуванням площі земельної ділянки, що виділяється ОСОБА_20 для спільного з іншими співвласниками користування (34,9 кв. м.) становить 167,9 кв. м., тобто лише на 20,1 кв. менше за її ідеальну частку.

При цьому позивачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 також отримують в користування земельну ділянку, що на 14 і на 44,3 кв. м. менше за їх ідеальну частку, а співвласником, розмір земельної ділянки якої є істотно більшим за ідеальну частку є лише ОСОБА_8

Заперечуючи проти встановленого порядку користування земельною ділянкою взагалі, ОСОБА_3 не наводить конкретних пропозицій щодо її розподілу, врегулювання відносин між співвласниками і вирішення спору між сусідами.

Виконання висловлених нею вимог – облаштування проїзду завширшки 3,5 м. не відстані не ближче 5 м від стін є об’єктивно неможливим, оскільки потребує знесення вже існуючих будівель, які не є самочинними.

Неможливість виділення кожному із співвласників частини земельної ділянки, яка б відповідала його ідеальній частці, облаштування окремих проходів і проїздів, дотримання всіх нормативних відстаней зумовлено великою кількістю співвласників будинковолодіння і щільністю забудови.

Крім того, оскаржуючи рішення суду першої інстанції і вимагаючи його скасування, ОСОБА_3 просить закрити провадження у справі, проте вказує конкретну підставу такого закриття, передбачену статтею 255 ЦПК України.

Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_2Судді:/підпис/ ОСОБА_21 /підпис/ ОСОБА_22

Повний текст постанови виготовлено 19.07.2018 року

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.