Рішення № 75399966, 04.07.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/39/18

Провадження №2/173/377/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої – судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В.

За участю: позивача – ОСОБА_1С

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку набувальної давності -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2018 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1, з позовом про визнання права власності в порядку набувальної давності до відповідача ОСОБА_2 селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2018 року позовну заяву залишено без руху в зв'язку з виявленими недоліками.

02.03.2018 року позивачем усуненні виявлені судом недоліки

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 16 травня 2018 року .

16.05.2018 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 04 липня 2018 року.

Сторонам та учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

У судовому засіданні 04 липня 2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності на будинок, розташований за адресою в сел. Новомиколаївка по вул. Пушкіна, 9 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.1994 року власником житлового будинку, розташованого за адресою: сел. Новомиколаївка по вул. Пушкіна, 9 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області є ОСОБА_3.

11.07.1998 року ОСОБА_3, померла.

Ще за життя між ОСОБА_3, та її матір'ю ОСОБА_4, була усна домовленість про передачу останній належного ОСОБА_3, житлового будинку № 9 по вул. Пушкіна в сел. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області .

Після смерті ОСОБА_3, а саме з початку 1999 року її сім'я разом з нею проживала у спірному будинку, де проживає до сьогоднішнього дня та веде господарство.

13.05.2017 року її мати ОСОБА_4, померла. На сьогоднішній день вона продовжує проживати у зазначеному будинку. Добросовісно та безперевно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за будинком та утримує його, постійно робить поточний та капітальний ремонт.

На даний час права власності на зазначений будинок у неї немає, так як будинок знаходиться у власності іншої особи, яка на даний час померла та не є її родичкою, а отже вона володіє та користується чужим майном, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримала в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснила, що коли їх сім'я переїхала на проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1, вони шукали житло і їм порадили даний будинок. До цього будинок декілька років пустував, в ньому періодично проживали особи без постійного місця проживання. Їх мати знайшла господарку даного будинку, заплатила їй грошові кошти за будинок. А власниця будинку гр. ОСОБА_3. передала їм документи на будинок та сказала, щоб вони займались питаннями переоформлення даного будинку, так як вона є людиною похилого віку та має поганий стан здоров'я і цими питаннями займатись не може. Вони вселились та проживали в даному будинку, але так як дітей в сім'ї було багато, а батько почав вживати спиртні напої, у матері не було коштів для оформлення права власності на будинок. Весь цей час вони жили в будинку, підтримували його в належному стані, тому вона вважає, що набула права власності на даний будинок. Ніякі інші особи ні державні органи не пред'являли до її сім'ї вимог на даний будинок.

Відповідач - представник ОСОБА_2 селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, подавши заяву про слухання справи у його відсутність. В підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнала та пояснила, що рада будь – яких заперечень з приводу задоволення позовних вимог не має. Дійсно позивачка та її сім'я протягом тривалого строку проживає в даному будинку, підтримує його в належному стані. Ніякі інші особи за даний період свої вимоги на будинок не пред'являли.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено. що позивач є фактичним власником житлового будинку, розташованого за адресою: сел. Новомиколаївка по вул. Пушкіна, 9 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області .

З наданих суду документів встановлено, що даний будинок належав гр. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.1994 року, виданого державним нотаріусом Верхньодніпровської районної державної нотаріальної контори. На даному свідоцтві є посвідчення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3, КП «Верхньодніпровське БТІ» відповідно до вимог, які існували на час видачі даного свідоцтва про право на спадщину щодо реєстрації нерухомого майна. Таким чином ОСОБА_3, є власником зазначеного вище будинку.

Відповідно до копії актового запису про смерть № 832 від 09.09.1998 року, судом встановлено, що власник будинку ОСОБА_3, померла 11 липня 1998 року.

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру, спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3П,. померлої 11.07.1998 року, спадкова справа не відкривалась та свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Таким чином власник будинку в 1998 році померла. Та спадкоємців після її смерті не встановлено.

Відповідно до акту ОСОБА_2 селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 22.12.2017 року позивач та члени її сім'ї проживають у зазначеному будинку більше п'ятнадцяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України – право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом.

Судом встановлено, що починаючи з 1998 року позивач ОСОБА_1, добросовісно, відкрито та безперервно володіє будинком № 9 по вул.. Пушкіна в сел. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Тобто таке володіння здійснюється позивачем більше 10 років. Належне володіння позивача зазначеним вище будинком полягає у її проживанні разом з членами її сім'ї в зазначеному вище будинку, здійсненні нею оплати комунальних платежів, проведення поточного ремонту будинку та підтримання його в належному стані. Вселення позивачки у даний будинок відбулось з дозволу попереднього власника ОСОБА_3

Дані факти визнаються відповідачами та відповідно до п.1 ч.1ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

З показань свідка ОСОБА_5А,.в судовому засіданні встановлено, що він проживає по сусідству з позивачкою. Йому відомо, що позивачка та члени її сім'ї проживають у вказаному будинку більше ніж 15-ть років. В будинок вселись батьки позивачки разом з нею та іншими дітьми, а на даний час проживає позивачка з сім'єю. Позивачка підтримує будинок в належному стані, садить город, прибирає бур'яни, ремонтує будинок та господарські споруди. Йому відомо, що колись цей будинок належав бабі Насті, прізвище якої він не пам'ятає. А потім, протягом тривалого часу, в будинку ніхто не проживав, аж до вселення в будинок батьків позивачки разом з нею. За цей час ніхто інший своїх прав на даний будинок не заявляв.

Таким чином, судом встановлено, що вселення позивачки та членів її сім'ї в зазначений вище будинок відбулось правомірно. Тобто володіння позивачкою та членами її сім'ї даним будинком є добросовісним, так як відбулось з дозволу попереднього власника будинку.

За час проживання позивачки у вищевказаному будинку, відповідач та будь-які інші особи не ставили питання ні про звільнення позивачкою та членами її сім'ї зазначеного вище будинку, ні про виселення їх з цього будинку.

Володіння позивача зазначеним вище будинком протягом всього цього строку є відкритим, так як з наданих документів вбачається, що таке володіння було відоме як селищній раді так і іншим особам, як-то: сусідам, іншим державним та комунальним органам, куди позивач вносила необхідні платежі. І жодна із даних осіб не заявила про неправомірність володіння позивачкою чи про своє право на зазначене вище домоволодіння.

Володіння позивачкою зазначеним вище будинком є безперервним, так як позивачка та члени її сім'ї протягом останніх 15-ти років не змінювали своє місце проживання, що підтверджується як актом депутат селищної ради так і показаннями свідка.

Відповідно до п.9, 13 Постанови Пленуму ОСОБА_6 спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року вказується про можливість пред'явлення позову про визнання права власності за набувальною давністю, що випливає із положень ст. 15, 16 ЦК України та ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно яких захист цивільних справ здійснюється судом шляхом визнання права.

ОСОБА_6 Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року роз'яснено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, і має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи, що позивач не родичем та членом сім'ї попереднього власника будинку, тому захистити свої права, шляхом отримання свідоцтва про спадщину позивач не має можливості. Також позивач не має можливості отримати право власності на зазначений будинок шляхом укладення правочину. Так як попередній власник будинку померла, а спадкоємці не пред'явили свої права на спадщину і взагалі невідомі. Також судом враховується тривалість володіння на користування позивачкою спірним будинком, відсутність спору між нею та іншим особами з приводу даного будинку та вимог зі сторони органу місцевого самоврядування та інших осіб на даний будинок.

За наведених обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та визнати за позивачкою право власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Пушкіна, 9 в сел.. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку набувальної давності.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 705.00 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідачів, щодо порушення прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку набувальної давності - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: вул. Нова. 20 сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, право власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці по фактичному користуванню розміром 1975 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область Верхньодніпровський район, сел. Новомиколаївка вул. Пушкіна, 9, в порядку набувальної давності

Витрати по сплаті судового збору в сумі 705.00 грн. покласти на позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: вул. Нова. 20 сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 14.07. 2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване : 16.07.2018 року

Оприлюднене: 09.07.2018 року

Дата набрання законної сили: 14.08.2018 року