Ухвала суду № 75399518, 19.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14516/17 Провадження № 22-ц/773/827/18 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Категорія: 48 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання – Галицька І.П.,

з участю представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, в інтересах якого діє Головне територіальне управління юстиції у Волинській області, до ОСОБА_3 про забезпечення повернення дитини до ОСОБА_4 Республіки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

21 вересня 2017 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє Головне територіальне управління юстиції у Волинській області, звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував тим, що він разом із відповідачем ОСОБА_3 проживали в Італії однією сім’єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них 14 травня 2013 року народився син ОСОБА_5, який є громадянином ОСОБА_4 Республіки, постійно проживав на її території, відвідував дитячий садок за місцем проживання та яким він опікувався як батько.

У листопаді 2016 року вони спільно прибули в Україну відвідати батьків відповідача, але із-за неправомірних дій відносно нього він змушений був повернутися до Італії. Відповідач із сином до нього більше не повернулася, залишившись проживати на території України.

Оскільки дозволу на переїзд сина на постійне місце проживання до іншої країни він не давав, дані обставини порушують його права батька на спілкування з дитиною, відповідач незаконною утримує дитину на території України, не дає згоди у добровільному порядку повернути малолітнього ОСОБА_5 за місцем його постійного проживання, то просив у судовому порядку забезпечити повернення сина ОСОБА_5 до місця його постійного проживання в ОСОБА_4 Республіці.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року позов задоволено.

Визнано незаконним утримування ОСОБА_3 на території України малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повернуто малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до місця його постійного проживання в ОСОБА_4 Республіці за адресою: вул.Джованні Фальконе,12, м.Ріпарбелла (Піза), ОСОБА_4 Республіка.

У випадку невиконання рішення у добровільному порядку, зобов'язано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, Україна, передати малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (Піза), ОСОБА_4 Республіка, для забезпечення повернення дитини до ОСОБА_4 Республіки.

Витрати, пов'язані з поверненням дитини в ОСОБА_4 Республіку покладено на ОСОБА_2.

Допущено до негайного виконання судове рішення у частині повернення дитини до ОСОБА_4 Республіки.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

19 липня 2018 року до апеляційного суду надійшло письмове клопотання відповідача ОСОБА_3 про скасування рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року та закриття провадження у справі у зв’язку зі смертю позивача, про що приєднала копію відповідного свідоцтва про смерть.

У судовому засіданні представник відповідача заявлене клопотання підтримала та просить його задовольнити.

У зв’язку зі смертю позивача та припиненням на підставі цього представництва за довіреністю (п.6 ч.1 та ч.2 ст.248 ЦК України), справа розглядається без участі Головного територіального управління юстиції у Волинській області, який діяв в інтересах позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання відповідача підлягає до задоволення із таких підстав.

Із копії свідоцтва про смерть серії 1-ЕГ № 219026 вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер 27 червня 2018 року у місті Ковелі Волинської області, про що Ковельським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 04 липня 2018 року складено відповідний актовий запис № 412.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права.

Право чоловіка на батьківство відноситься до особистих немайнових прав (ч.1 ст.50 глави 6 СК України).

З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_2 про забезпечення повернення до ОСОБА_4 Республіки його дитини – малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є особистим немайновим правом батька, яке не входить до складу спадщини, а отже і не допускає правонаступництва.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи – сторони у спорі чи припинення юридичної особи – сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Із матеріалів справи вбачається, що апеляційне провадження за поданою відповідачем апеляційною скаргою відкрито ухвалою апеляційного суду від 27 червня 2018 року (т.2 а.с.11), у зв’язку із чим, з урахуванням дати смерті позивача, відзив на апеляційну скаргу позивачем чи його представниками не подавався та не міг бути поданий.

У зв’язку із відсутністю спростування щодо фактів та обставин, зазначених в апеляційній скарзі, а також неможливістю їх самостійно перевірити суду апеляційної інстанції, апеляційний суд вважає неможливим зробити висновок про те, що судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

З урахуванням наведеного, відповідно до вимог ч.1 ст.377 ЦПК України апеляційний суд приходить до висновку, що у зв’язку зі смертю позивача рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст.255, 260, 261, 367, 374, 377, 381 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року в даній справі скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2, в інтересах якого діє Головне територіальне управління юстиції у Волинській області, до ОСОБА_3 про забезпечення повернення дитини до ОСОБА_4 Республіки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: