Ухвала суду № 75399488, 17.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/1757/17 Провадження №11-кп/773/289/18 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія: ч.2 ст.342, ч. 1 ст. 345 КК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Денісова В.П.,

суддів – Гапончука В.В., Подолюка В.А.,

за участю секретаря – Гладкого В.В.,

прокурорів – Супрунюк Т.А., Шаруновича Є.В.,

захисника – адвоката ОСОБА_1,

обвинувачених – ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017030150000240 за апеляційною скаргою прокурора Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури ОСОБА_4 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 15 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений, непрацюючий, раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст.342 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400(три тисячі чотириста) гривень.

ОСОБА_2 у пред’явленому йому за ч.1 ст.345 КК України обвинуваченні визнано невинуватим за недоведеністю вчинення злочину і по суду виправданим.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка села Масловець Любомльського району Волинської області, жителька с. Масловець, вул. Лозова, 15, Любомльського району Волинської області, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_6, одружена, непрацююча, раніше не судима,

у пред’явленому їй за ч.2 ст.342 КК України обвинуваченні визнана невинуватою за недоведеністю вчинення злочину і по суду виправдана.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди від злочину відмовлено.

Вироком також вирішено питання речового доказу.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він біля 04 години 30 хвилин 08 червня 2017 року поблизу автомобільного міжнародного пункту пропуску «Ягодин», що в селі Старовойтове Любомльського району Волинської області, рухаючись поза загальною та пільговою чергою автомобілем «Опель», номерний знак LC65491, після зупинки з метою забезпечення безпеки дорожнього руху та черговості проїзду транспортних засобів начальником сектору реагування патрульної поліції №2 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5, який виконував службові обов’язки з охорони громадського порядку, вчинив опір, відмовившись виконати законну вимогу останнього переїхати в загальну чергу транспортних засобів, шарпаючи працівника поліції за одяг, виражаючись нецензурними словами, словесно принижуючи.

У поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.345, ч.2 ст.342 КК України та ОСОБА_3 ч.2 ст.342 КК України скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.342 КК України тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуто безпідставне виправдання обвинувачених. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.345, ч.2 ст.342 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.345 КК України - 2 роки обмеження волі, за ч.2 ст.342 КК України – 3 роки обмеження волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 3 років обмеження волі. Також просить визнати винною ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, призначивши їй покарання у виді 2 років обмеження волі. Посилається на те, що судом при ухваленні вироку не в повному обсязі проаналізовано усі докази та не наведено жодних мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення, якими стверджується винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих їм злочинів. Також, на думку прокурора, структура вироку не відповідає вимогам закону, оскільки в його мотивувальній частині не знайшло свого відображення обвинувачення, яке пред’явлено ОСОБА_3. При призначенні покарання ОСОБА_2 не враховано даних про його особу, зокрема, що він не визнав вину у скоєному, не відшкодував завдані збитки, не працює, і не навчається. Тому йому безпідставно не призначено покарання у виді обмеження волі.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_1 просять апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду – без змін. Вважають, що суд, безпосередньо дослідивши в судовому засіданні усі докази обвинувачення, ухвалив вирок, який відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурорів, які підтримували апеляційну скаргу та просили скасувати вирок та ухвалити новий, пояснення обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх захисника ОСОБА_1, які заперечили апеляційну скаргу прокурора та просили залишити вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що даних вимог закону при прийнятті рішення про ухвалення виправдувального вироку місцевий суд не дотримався, передчасно прийняв рішення про виправдання ОСОБА_2 за ч.1 ст.345 КК України та ОСОБА_3 за ч.2 ст.342 КК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено приписи п.1 ч.3 ст.374 КПК України, є слушними.

Так, як вбачається із оскаржуваного рішення, судом у мотивувальній частині вироку не зазначено формулювання обвинувачення, яке пред’явлене ОСОБА_2 за ч.1 ст.345 КК України та ОСОБА_3 за ч.2 ст.342 КК України. Суд обмежився лише зазначенням, що ОСОБА_2 обвинувачується за ч.1 ст.345 КК України у висловленні погроз працівнику поліції ОСОБА_5, а ОСОБА_3 обвинувачується за ч.2 ст.342 КК України у вчиненні опору працівнику поліції ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2

А відповідно до п.1 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою, зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом не доведеним.

Структура мотивувальної частини виправдувального вироку регламентована п.1 ч.3 ст.374 КПК України.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що у виправдувальному вироку не повинен залишитися недослідженим жоден доказ, на якому ґрунтувалося обвинувачення.

Крім того, у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти результати дослідження, аналізу і оцінки доказів, як тих, що були зібрані під час досудового розслідування, так і поданих в судовому засіданні.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.

Однак, суд виклавши у вироку докази сторони обвинувачення, а саме показання потерпілого ОСОБА_5, протокол огляду місця події від 08.06.2017, без будь-якого їх аналізу та спростування, виправдав обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за недоведеністю вчинення злочину.

Крім того, суд допитавши в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, у вироку його показань не навів, не проаналізував їх в сукупності з іншими доказами, та не навів жодних причин їх неврахування у судовому рішенні.

У своєму вироку місцевий суд вказав, що про погрози потерпілому з боку обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні засвідчили потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_6

Після чого, взявши до уваги характеристику обвинуваченого ОСОБА_2, відсутність негативних відомостей про нього, в тому числі про притягнення до відповідальності за будь-які адміністративні правопорушення, прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що досліджувана подія дала привід обвинуваченому погрожувати потерпілому таким чином, що його дії відповідали б диспозиції ч.1 ст.345 КК України.

При цьому, будь-яких мотивів того, чому суд не бере до уваги показання потерпілого та свідка ОСОБА_6 про погрози працівнику поліції ОСОБА_5 з боку ОСОБА_2, місцевий суд у своєму рішенні не наводить. Як і не наводить, якими доказами в даному кримінальному провадженні такі показання спростовуються.

Виправдовуючи також і обвинувачену ОСОБА_3 за ч.2 ст.342 КК України, місцевий суд послався лише на її показання. При цьому, не навів будь-яких мотивів чому не бере до увагу показання потерпілого, свідка ОСОБА_6 та доказів на спростування таких доказів сторони обвинувачення.

Статтею 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Така невідповідність згідно ст.411 КПК України має місце тоді, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Отже, дослідивши вказані докази в судовому засіданні, суд першої інстанції не надав їм оцінки у вироку, що є недопустимим. Адже у виправдувальному вироку не повинен залишитися недослідженим жоден доказ, на якому ґрунтувалося обвинувачення і всім доказам обвинувачення, в тому числі і письмовим, суд повинен був дати оцінку та навести переконливі мотиви, чому не прийняв їх до уваги.

Поверхневе дослідження доказів в даному кримінальному провадженні позбавило суд першої інстанції ухвалити вмотивоване рішення.

Тому, за наведених обставин, висновок суду про виправдання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є передчасним, зробленим без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За таких обставин вирок Любомльського районного суду від 15.02.2018 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства та неповнотою судового розгляду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді суду слід всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, дати належну юридичну оцінку здобутим доказам, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Вирок Любомльського районного суду Волинської області від 15 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Головуючий:

Судді: