Постанова № 75399151, 16.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа № 917/494/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача – ОСОБА_1, довіреність № 14-199 від 11.12.17;

відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 10-75/9968 від 02.07.2018; ОСОБА_3, довіреність № 10-75/956 від 22.01.2018; ОСОБА_4, довіреність № 10-75/950 від 22.01.2018;

3-ї особи – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ “Полтаваобленерго” (вх. № 1161П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16 травня 2018 року по справі № 917/494/15, винесену за результатом розгляду заяви боржника – ПАТ “Полтаваобленерго” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ;

до Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, м. Полтава;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 акціонерне товариство “Кременчукгаз”, м. Кременчук Полтавської області;

про стягнення грошових коштів у розмірі 275 669 433,89 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.05.2018 у справі № 917/494/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Киричук О.А.; суддя Тимощенко О.М.; суддя Паламарчук В.В.) відмовлено боржнику – ПАТ "Полтаваобленерго" в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Повний текст зазначеної ухвали складено 21.05.2018.

Боржник - ПАТ "Полтаваобленерго" 31.05.2018, тобто в межах передбаченого законом строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.05.2018 у справі № 917/494/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "Полтаваобленерго" про визнання наказу Господарського суду Полтавської області по справі № 917/494/15 таким, що не підлягає частково виконанню, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що частиною 3 ст. 7 Закону №1730 визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Відповідно до наказу Мінрегіону від 08.06.2017р. №142 ПАТ "Полтаваобленего" включено до Реєстру підприємств що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, у зв’язку з чим вважає, що наказ не підлягає виконанню. Також, апелянт не погоджується з твердженням в оскаржуваній ухвалі про те, що заборгованість виникла за отриманий природний газ для власних потреб, тобто не для виробництва електричної та теплової енергії, у зв’язку з чим, на його думку, зазначена заборгованість не є заборгованістю, визначеною положеннями ч.1 ст.1 Закону №1730. Крім того вважає, що господарським судом не враховано той факт, що розрахунки за спожитий природний газ здійснені до набрання чинності Закону №1730, яким передбачено списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних при розрахунку до його набрання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 у справі № 917/494/15 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, встановлено іншим учасникам справи строк до 03.07.2018 для надання відзивів на апеляційну скаргу, призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 03.07.2018 об 11:00 год. та викликано в судове засідання представників учасників справи.

Стягувач - ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її цілком обґрунтованою та законною, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права. В обґрунтування своєї позиції стягувач зазначає, що суд першої інстанції правомірно застосував позицію Верховного Суду, викладену 11.04.2018 у справі 910/17962/15, яка вказує на обов'язок суду встановити для яких потреб використано газ. Так, судом встановлено, що боржнику надано лист про відмову в списанні заборгованості за договором №294-ПР від 18.02.2014 р., оскільки такий газ використаний для власних потреб та боржник є кінцевим споживачем. З цих підстав просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Враховуючи неможливість проведення судового засідання 03.07.2018 у зв'язку з відпустками головуючого судді Пелипенко Н.М., судді Барбашової С.В. та судді Істоміної О.А., та з огляду на відсутність підстав для здійснення повторного автоматизованого розподілу даної справи, судова колегія ухвалою від 02.07.2018 призначила судове засідання на 16.07.2018 о 10:00 год., в яке викликано представників учасників справи, з належним чином оформленими повноваженнями та зобов'язано учасників справи у випадку неможливості прибуття їх представників в судове засідання письмово повідомити про це суд, із зазначенням причини неможливості прибуття.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи, повідомлення про вручення поштових відправлень.

Однак, 3-тя особа наданим їй правом на участь у судовому засіданні не скористалась та в судове засідання не з'явилась, своїх повноважних представників не направила. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника 3-ї особи – ПАТ «Кременчукгаз» повідомленої належним чином про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 6102225291194 (т.1 а.с.237).

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та розглянувши матеріали справи в порядку ст. 269 ГПК України, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 у справі № 917/494/15 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача – ПАТ «Полтаваобленерго» на користь позивача – ПАТ «НАК «Нафтобаз України» 108 615 673,09 грн боргу, 47 496681,47 грн пені, 10817412,23 грн 3% річних, 135849244,17 грн інфляційних нарахувань та 73080,00 грн судового збору. Відмовлено в частині стягнення 11874171 грн пені. В іншій частині провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 рішення Господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 у справі № 917/494/15 змінено в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме: стягнуто з боржника на користь стягувача 2878600,30 грн пені, 5141781,63 грн 3% річних, 63044 378,40 грн інфляційних нарахувань та відмовлено в частині стягнення 25907403, 20 грн пені. В іншій частині рішення залишено без змін.

На примусове виконання зазначеного рішення (з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції) 11.07.2016 Господарським судом Полтавської області видано наказ № 917/494/15.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.08.2016 у справі № 917/494/15, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та поставою Вищого господарського суду України від 14.12.2016, за заявою боржника - ПАТ "Полтаваобленерго" розстрочено виконання рішення у справі № 917/494/15 на 30 місяців рівними частинами, з дня винесення ухвали, а саме: по 5991783,78 грн щомісяця.

Боржник - ПАТ "Полтаваобленерго" 04.05.2018 за вх. № 4474 звернувся до Господарського суду Полтавської області з заявою про визнання наказу Господарського суду Полтавської області по справі № 917/494/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 24572220,67 грн, з яких: 1716 642,72 грн пені, 2384435,60 грн 3% річних та 20471142,35 грн інфляційних нарахувань.

Вказану заяву боржник обґрунтовує тим, що вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, які стягнуті рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.03.2016 у справі № 917/494/15 (з урахуванням змін, внесених постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016) вважаються задоволеними, оскільки підпадають під дію ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (Закон № 1730), згідно з якою на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Зазначає, що до 30.11.2016 божником сплачено заборгованість за газ спожитий протягом квітня-червня 2014 року в повному обсязі та частково заборгованість за газ спожитий в липні 2014 року, що встановлено Харківським апеляційним господарським судом в постанові від 22.06.2016 у справі № 917/494/15.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви боржника про визнання наказу по справі № 917/494/15 таким, що не підлягає виконанню з посиланням на те, що заявником не доведено погашення заборгованості за природний газ, спожитий в липні 2014 р. в розмірі 26 884 519,58 грн до набрання чинності Законом № 1730. Також господарський суд зазначив, що отриманий газ ПАТ "Полтаваобленерго" використовувало для власних потреб, що виключає можливість застосування положень ч. З ст. 7 Закону №1730.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даними висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та приписам чинного законодавства з таких підстав.

Так, відповідно до приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Приписами ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У якості підстави для визнання наказу такими, що не підлягає виконанню, заявник посилається на положення ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016 та стверджує, що до 30.11.2016 товариство сплатило заборгованість за газ, спожитий протягом квітня-червня 2014 року в повному обсязі та частково заборгованість за газ спожитий в липні 2014 року. Відповідно до поданого розрахунку, заявник вважає, що списанню підлягає загалом 24572220,67 грн., з яких: 1716642,72 грн. пені, 2384435,60 грн.3% річних та 20471142,35 грн. інфляційних нарахувань, а тому в цій частині наказ не підлягає виконанню.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

30.11.2016 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № 1730).

Так, ч. 1 ст. 1 Закону №1730 встановлено поняття заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - це кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Статтею 7 Закону № 1730 визначені підстави та умови для проведення списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Згідно з ч. 1 ст.7 вказаного Закону на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

В свою чергу ч. 3 ст. 7 Закону № 1730 визначено - на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, законодавцем закріплено, що застосування механізму списання на підставі ч. З ст.7 Закону № 1730 щодо неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних можливо лише якщо така заборгованість утворилась відносно заборгованості за природний газ для виробництва теплової та електричної енергії і тільки при умові що заборгованість за природний газ погашено до набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що подана заява про визнання наказу господарського суду Полтавської області таким, що не підлягає виконанню та додані до неї документи не містять підтверджень того, що заборгованість за природний газ за договором № 294-ПР погашено боржником до набрання чинності Закон № 1730.

Наданий до матеріалів справи Акт звіряння розрахунків від 31.12.2016 свідчить про те, що на момент набрання Законом №1730 законної сили розмір основної заборгованості складав 84648 537,93 грн.(т.1 а.с.39).

У судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтвердили, що до 30.11.2016 боржник сплатив заборгованість за газ, спожитий протягом квітня-червня 2014 року в повному обсязі та частково заборгованість за газ, спожитий в липні 2014 року.

Після 31.11.2016 (часу набуття законної сили Законом № 1730) погашення заборгованості згідно з вищевказаним наказом здійснювалось наступним чином: в період з 23.12.2016 по 24.07.2017 боржником сплачено 41942486,53 грн.; 25.07.17 проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 753026,47 грн. Як вказує стягувач, основний борг за газ остаточно був погашений боржником лише 17.11.2017.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Боржник не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що заборгованість за природний газ за договором № 294-ПР погашено боржником до набрання чинності Законом № 1730.

Проте, законодавцем закріплено, що застосування механізму списання на підставі ч.З ст.7 Закону № 1730 щодо неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних можливо лише за умови, що заборгованість за природний газ погашено до набрання чинності цим Законом.

Крім того, як було зазначено вище, за умовами ч. 3 ст. 7 Закону списанню підлягають неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та проценти річних, нараховані на заборгованість, саме за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

У постанові від 11.04.2018 по справі № 910/17962/15 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних у відповідності до Закону №1730 судам необхідно встановити обставини стосовно того, для яких саме потреб використовувався газ.

Під час розгляду справи №917/494/15 судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 договору купівлі продажу природного газу №294-ПР від 18.02.2014 «газ отриманий за цим договором використовується покупцем ПАТ "Полтаваобленерго" виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем».

Боржником не доведено належними засобами доказування в розумінні ст. 73 ГПК України, що зазначений газ використовувався не для власних потреб.

Варто зауважити, що боржник звертався до стягувача щодо списання заборгованості за договором купівлі продажу природного газу №294-ПР від 18.02.2014, за результатами розгляду якого повідомлено, що предметом даного договору є газ, який використовувався покупцем виключно для власних потреб та покупець є кінцевим споживачем природного газу, що виключає можливість застосування до вказаного договору приписів Закону №1730 (т.1 а.с.80, т.1 аю.с. 53-58).

У судовому засіданні сторони повідомили, що у період дії договору купівлі продажу природного газу №294-ПР від 18.02.2014 між сторонами діяли інші договори купівлі продажу природного газу, за якими боржнику продано природній газ виключно для виробництва теплової енергії, яка вживається бюджетними установами та організаціями.

Таким чином, враховуючи, що заборгованість виникла за отриманий газ для власних потреб ПАТ "Полтаваобленерго", тобто зазначена заборгованість не є заборгованістю, яка визначена положеннями ч. 1 ст. 1 Закону №1730, підстави для застосування ч. З ст. 7 Закону №1730 до заборгованості у даній справі відсутні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що заборгованість боржника утворилась в результаті невиконання договору №294 - ПР від 18.02.2014, за яким газ використовувався для власних потреб та враховуючи ненадання боржником доказів того, що заборгованість за природний газ за договором № 294-ПР погашено боржником до набрання чинності Законом № 1730, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених вимог про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно за ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 129 - 1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 271,п.1ч.1ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго” на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16 травня 2018 року у справі № 917/494/15 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16 травня 2018 року у справі № 917/494/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 20.07.2018.

Постанова може бути оскаржена в порядку ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.