Постанова № 75399147, 16.07.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року Справа № 924/1049/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

третьої особи: - ОСОБА_1, посвідчення № 000106; - ОСОБА_2, посвідчення № 000224;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області, м. Хмельницький на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 04.04.18р. суддею Димбовському В.В. повний текст складено 13.04.2018р у справі № 924/1049/17

за позовом житлово-будівельного кооперативу "Парадіз", м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі Барви", м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області, м. Хмельницький

про стягнення 183506,95 грн., з яких 135342,95 грн. – інфляційних втрат та 48164,00 грн. – 3% річних

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Житлово-будівельний кооператив «Парадіз» (позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі Барви» (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області (третя особа), в якій просив суд стягнути з відповідача 183506,95 грн., з яких 135342,95 грн. - інфляційних втрат та 48164,00 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов підписаних представниками сторін договорів.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2018 року у справі №924/1049/17 задоволено, стягнуто з ТОВ "Хмельницькі Барви" 135342,95 грн. – інфляційних втрат, 48164,00 грн. – 3% річних, 2752,60 грн. – витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що договори, укладені між сторонами, за своїми ознаками підпадають під умови договорів доручення. Так, сторонами справи не було доведено факту передання позикодавцем (відповідачем) грошових коштів позичальнику (позивачу), наявні договори між позивачем та відповідачем в якості договорів позики є неукладеними. Тому, суд першої інстанції, з посиланням на правові позиції з приводу неукладеності договору позики у зв'язку з непереданням грошових коштів, викладені в постанові ВГСУ від 14.11.2016р. по справі №914/4145/15 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2015р. у справі №6-22599св15, прийняв позицію третьої особи з приводу неукладення договорів позики.

Враховуючи те, що позивач виконав доручені йому відповідачем юридичні дії, сплативши вартість товару та оплативши виконані роботи (надані послуги) третім особам за відповідача, натомість, відповідач не повернув у встановлені договорами строки витрати позивача, пов’язані із виконанням здійснених юридичних дій, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області з рішенням суду не погодилась, тому звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2018 року у справі № 924/1049/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права в частині визнання судом укладеності між сторонами договорів доручення. При цьому апелянт погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо неукладеності змішаних типових договорів безвідсоткової цільової позики в частині договорів позики.

На думку скаржника, договори безвідсоткової цільової позики в частині договорів доручення також є неукладеними, і тим більше , є невиконаними, так як позика не надавалась (договір визнано судом неукладеним) і відповідно не було доручення щодо перерахування коштів, такі договори не містять конкретних умов доручення.

Посилаючись на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 23.10.2014 по справі №924/190/14, апелянт вказує, що позивач не може вважатися упровноваженним на здійснення будь-яких дій по договору безвідсоткової цільової позики в частині договору доручення, так як у матеріалах справи відсутні необхідні довіреності, які б мали бути видані на підтвердження вчинення юридичних дій.

Крім того, апелянт вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що дії, вчинені сторонами на виконання договорів, свідчать про укладення саме договору доручення, є хибним. Так, платіжні доручення, на які послався суд першої інстанції як на докази виконання договорів, свідчать про перерахування коштів на підставі договорів поставки, купівлі-продажу, підряду або додаткових угод, а не договорів безвідсоткової цільової позики.

Не погоджуючись із застосуванням судом першої інстанції положень ст. 1000 ЦК України, скаржник вказує, що оскільки позика не надавалась, відповідно перерахування коштів позивачем відбулося не за рахунок відповідача, а на власний рахунок позивача, що не відповідає вимогам ст. 1000 ЦК України.

Крім того, відносини щодо перерахування коштів ЖБК «Парадіз» постачальникам ТОВ «Хмельницькі барви» від свого імені та за свій рахунок врегульовані іншими договорами (поставки, купівлі-продажу, підряду), а точніше додатковими угодами до них, якими визначено, що у відповідності до приписів статей 528 ЦК України та ст. 194 ГК України виконання обов'язку покупця (в даному випадку – ТОВ «Хмельницькі барви») щодо попередньої оплати чи оплати отриманого від продавця товару відповідно до умов договору може бути покладено на третю особу. Такою третьою особою виступало ЖБК «Парадіз», яким були підписані додаткові угоди. Дані обставини підтверджують неукладеність і відсутність виконання договорів безвідсоткової цільової позики і в частині договорів доручення.

Апелянт також звертає увагу на те, що договорами безвідсоткової цільової позики не визначено строк виконання в частині договорів доручення. Так, сторонами не надано суду доказів пред'явлення вимоги від кредитора до боржника за договором доручення, тому в силу положень ч.2 ст. 530 ЦК України, строк виконання боржником обов'язку по договорах доручення не настав. Відповідно, відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання зобов'язань по договорах безвідсоткової цільової позики в частині договорів доручення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 травня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 924/1049/17 та призначено розгляд скарги на 06 червня 2018 р. на 11.30 год.

25.05.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини абзацу щодо прийняття позиції третьої особи та визнання неукладеності договорів позики. У відзиві відповідач посилається на обставини, пов'язані з розглядом справи по суті. Вказує, що суд, не маючи доказів порушення прав третьої особи та не перевіривши її твердження, відмовив у прийнятті визнання позову, чим порушив приписи ч.4 ст. 191 ГПК України.

Через канцелярію суду 29.05.2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2018 року у справі № 924/1049/17 змінити, визнати укладеними змішані договори безвідсоткової цільової позики в частині договорів позики та стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних, заявлених у позовній заяві. При цьому просить розглянути справу без участі позивача. У відзиві позивач посилається на обставини, пов'язані з розглядом справи по суті.

04.07.2018 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про подання доказів щодо розміру витрат, які він поніс у зв'язку із оскарженням судового рішення в апеляційному порядку.

10.07.2018 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеонференції; проведення відеоконференції просить доручити Господарському суду Хмельницької області.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 вищевказане клопотання задоволено, судове засідання 16 липня 2018 року об 11:00 год. призначено до проведення в режимі відеоконференції.

Крім того, на адресу суду 10.07.2018 від третьої особи надійшло заперечення проти заяви відповідача про подання доказів витрат, пов»язаних із розглядом справи.

12.07.2018 на електронну пошту суду від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо існуючої судової практики у аналогічних правовідносинах (щодо стягнення судових витрат).

В судовому засіданні, яке відкладалось, представники третьої особи підтримали свої доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі. Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово у відзиві .

Представник позивача у судові засідання не з'явився та не скористався своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях. Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов'язковою.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії”(“Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін та третіх осіб, що з'явились у засідання, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 924/1049/17 та наданих представниками учасників справи пояснень та відзивів.

Розглянувши клопотання відповідача про подання доказів щодо розміру витрат, які поніс відповідач у зв'язку із оскарженням третьою особою судового рішення в апеляційному порядку, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно ч.1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Статтею 45 ГПК України передбачено, що сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, передбачені у статті 4 цього Кодексу.

З огляду на вищевказані норми законодавства, третя особа є учасником справи, а не стороною, тому на неї, виходячи зі змісту ст. 126 ГПК України, не можуть бути покладені судові витрати на професійну правничу допомогу, здійснені сторонами.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'ктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України в межах заявленої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі є вірним, проте рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2018 року у справі № 924/1049/17 підлягає зміні, шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції постанови суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено та неоспорено учасниками справи такі обставини.

Між житлово-будівельним кооперативом "Парадіз" (кредитор-повірений) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі Барви" (позичальник-довіритель) було підписано договори під назвою “безвідсоткової цільової позики” (далі - договори), а саме: №19/08-15 від 19.08.2015р., №06/08/15 від 06.08.2015р., №24/07-15 від 24.07.2015р., №10/07/15 від 10.07.2015р., №15/061С від 15.06.2015р., №30-04/2015 від 30.04.2015р., №31-03КП від 31.03.2015р., №31/2015 від 31.03.2015р., №31-03КП від 30.03.2015р.

Умови вищевказаних договорів є ідентичними, окрім пунктів 2.1, 2.4, 3.1.

Відповідно до умов вказаних договорів кредитор зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову цільову позику, а останній зобов'язується використати таку позику за цільовим призначенням і повернути її кредиторові (п.1.1).

Відповідно до п. 2.3 договорів з моменту набуття права власності позичальником на грошові кошти кредитора, відносини щодо виконання наступних юридичних дій регулюються елементами договору доручення, а саме позичальник виступає довірителем, а кредитор - повіреним.

Цей договір є достатнім для виконання повіреним своїх обов'язків і не потребує видачі останньому довіреності для підтвердження його представницьких повноважень (п. 2.5 договорів).

Відповідно до п. 4.1. договорів, кредитор зобов’язаний надати позику протягом трьох днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Як передбачено п. 4.3. договорів, позика вважається наданою в момент прийняття банківською установою кредитора платіжного доручення до виконання, з цього часу вважається, що позичальник набув права власності на грошові кошти кредитора, та одночасно надав кредитору (повіреному) розпорядження здійснити оплату за позичальника (довірителя).

Відповідно до п. 4.4. договорів, кредитор протягом 2-х банківський днів після переказу суми позики зобов’язаний повідомити останнього про переказ коштів та надати копію платіжного доручення.

Строк використання позики позичальником становить 12 місяців (п. 5.1 договорів).

Розділом 6 договорів визначений порядок повернення позики, де в п. 6.1. договорів вказано, що по закінченню строку, вказаного в п. 5.1. цього договору, позичальник зобов’язується протягом 10 днів повернути суму позики.

Згідно із п. 6.2. договорів позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок кредитора.

Як передбачено п. 6.3. договорів, позичальник протягом 2-х днів після переказу суми позики кредитору зобов’язаний повідомити останнього про переказ коштів.

Відповідно до п. 6.4. договорів, кредитор протягом 2-х днів після надходження суми позики на свій поточний рахунок зобов’язаний повідомити позичальника про це.

Ці договори набувають чинності з моменту їх підписання і діють до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами (п. 8.1. договорів).

За договором №19/08-15 від 19.08.2015р. метою використання позики позичальником згідно п. 2.1 є здійснення оплати вартості товару за договором поставки №250315/3 від 25.03.2015р., укладеним між довірителем та ПП “ОСОБА_4 Будінвест-Є”.

Згідно п. 2.4 договору №19/08-15 від 19.08.2015р. повірений (кредитор) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (позичальника) здійснювати наступні юридичні дії: проводити від імені і за рахунок довірителя оплату вартості товару, придбаного згідно договору поставки №250315/3 від 25.03.2015р., укладеного між довірителем та ПП “ОСОБА_4 Будінвест-Є”.

Згідно п. 4.2 договору №19/08-15 від 19.08.2015р. позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента позичальника, а саме: ПП “ОСОБА_4 Будінвест-Є”, в якості виконання обов’язку щодо оплати товару за ТОВ "Хмельницькі Барви" згідно додаткової угоди до договору поставки.

На підтвердження виконання позивачем договірних зобов’язань по вищевказаному договору суду надано засвідчені копії наступних документів: повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.08.2015р. та платіжне доручення №347 від 19.08.2015р. на суму 45282,00 грн.

За договором №06/08/2015 від 06.08.2015р. метою використання позики позичальником згідно п. 2.1 є здійснення оплати вартості товару за договором купівлі-продажу №1/0806 від 08.06.2015р., укладеним з ТОВ ВКФ “Дах – Сервіс”.

Згідно п. 2.4 договору №06/08/2015 від 06.08.2015р. повірений (кредитор) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (позичальника) здійснювати наступні юридичні дії: проводити від імені і за рахунок довірителя оплату вартості товару, придбаного згідно договору купівлі-продажу №1/0806 від 08.06.2015р., укладеного між довірителем та ТОВ ВКФ “Дах – Сервіс”.

Згідно п. 4.2 договору, позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента позичальника, а саме: ТОВ ВКФ “Дах – Сервіс”, в якості виконання обов’язку щодо оплати вартості товару за ТОВ "Хмельницькі Барви" згідно додаткової угоди до договору від 08.06.2015р.

На підтвердження виконання позивачем договірних зобов’язань по вищевказаному договору суду надано засвідчені копії наступних документів: повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 06.08.2015р., платіжне доручення №334 від 06.08.2015р. на суму 15536,81 грн.

За договором №24/07-15 від 24.07.2015р. (в редакції додаткової угоди від 30.07.2015р.) метою використання позики позичальником згідно п. 2.1 є здійснення оплати вартості товару за договором поставки №СТ-0000225 від 14.08.2015р. та договором поставки №СТ-0000026 від 20.07.2015р., укладеним з ТОВ “Житомир Залізобетон”.

Згідно п. 2.4 договору №24/07-15 від 24.07.2015р. (в редакції додаткової угоди від 30.07.2015р.) повірений (кредитор) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (позичальника) здійснювати наступні юридичні дії: проводити від імені і за рахунок довірителя оплату вартості товару, придбаного згідно договору поставки №СТ-0000225 від 14.08.2015р. та договору поставки №СТ-0000026 від 20.07.2015р., укладеного між довірителем та ТОВ “Житомир Залізобетон”.

Згідно п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди від 30.07.2015р.), позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента позичальника, а саме: ТОВ “Житомир Залізобетон”, в якості виконання обов’язку щодо оплати вартості товару за ТОВ "Хмельницькі Барви" згідно додаткової угоди до договору від 14.08.2015р. та додаткової угоди до договору від 20.07.2015р.

На підтвердження виконання позивачем договірних зобов’язань по вищевказаному договору суду надано засвідчені копії наступних документів: повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.12.2015р., платіжне доручення №523 від 10.12.2015р. на суму 88818,60 грн., повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.08.2015р., платіжні доручення №333 від 06.08.2015р. на суму 45548,00 грн., №353 від 25.08.2015р. на суму 45548,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 11.11.2015р., платіжне доручення №465 від 10.11.2015р. на суму 91096,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.10.2015р., платіжні доручення №403 від 01.10.2015р. на суму 91096,00 грн., №440 від 28.10.2015р. на суму 45548,00 грн., №448 від 30.10.2015р. на суму 49548,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.07.2015р., платіжне доручення №321 від 31.07.2015р. на суму 29048,00 грн.

За договором №10/07/2015 від 10.07.2015р. метою використання позики позичальником згідно п. 2.1 є здійснення оплати вартості товару за договором купівлі-продажу №49 від 21.05.2015р., укладеним з ТОВ “Прелюдія”.

Згідно п. 2.4 вказаного договору повірений (кредитор) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (позичальника) здійснювати наступні юридичні дії: проводити від імені і за рахунок довірителя оплату вартості товару, придбаного згідно договору купівлі-продажу №49 від 21.05.2015р., укладеного між довірителем та ТОВ “Прелюдія”.

Згідно п. 4.2 договору, позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента позичальника, а саме: ТОВ “Прелюдія”, в якості виконання обов’язку щодо оплати вартості товару за ТОВ "Хмельницькі Барви" згідно додаткової угоди до договору від 21.05.2015р.

На підтвердження виконання позивачем договірних зобов’язань по вищевказаному договору суду надано засвідчені копії наступних документів: повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.07.2015р., платіжне доручення №289 від 10.07.2015р. на суму 153,08 грн., повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.08.2015р., платіжні доручення №325 від 03.08.2015р. на суму 1417,50 грн., №356 від 25.08.2015р. на суму 596,06 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.11.2015р., платіжні доручення №452 від 04.11.2015р. на суму 1144,16 грн., №471 від 11.11.2015р. на суму 1009,40 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.12.2015р., платіжне доручення №511 від 03.12.2015р. на суму 584,00 грн.

За договором №15/061С від 15.06.2015р. метою використання позики позичальником згідно п. 2.1 є здійснення оплати вартості товару за договором поставки №ХМ 22062015 від 22.06.2015р., укладеним з ПП “Індустрія С”.

Згідно п. 2.4 вказаного договору повірений (кредитор) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (позичальника) здійснювати наступні юридичні дії: проводити від імені і за рахунок довірителя оплату вартості товару, придбаного згідно договору поставки №ХМ 22062015 від 22.06.2015р., укладеного між довірителем та ПП “Індустрія С”.

Згідно п. 4.2 договору, позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента позичальника, а саме: ПП “Індустрія С”, в якості виконання обов’язку щодо оплати вартості товару за ТОВ "Хмельницькі Барви" згідно додаткової угоди до договору від 22.06.2015р.

На підтвердження виконання позивачем договірних зобов’язань по вищевказаному договору суду надано засвідчені копії наступних документів: повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.12.2015р., платіжні доручення №522 від 10.12.2015р. на суму 3562,00 грн., №547 від 23.12.2015р. на суму 494,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.11.2015р., платіжне доручення №481 від 16.11.2015р. на суму 27488,39 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.10.2015р., платіжні доручення №412 від 06.10.2015р. на суму 9235,20 грн., №412 від 06.10.2015р. на суму 27750,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.08.2015р., платіжні доручення №329 від 04.08.2015р. на суму 24750,00 грн., №350 від 21.08.2015р. на суму 26514,00 грн., №355 від 25.08.2015р. на суму 16500,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.06.2015р., платіжне доручення №273 від 25.06.2015р. на суму 36264,00 грн.

За договором №30-04/15 від 30.04.2015р. метою використання позики позичальником згідно п. 2.1 є здійснення оплати вартості робіт за договором підряду №4/15-М від 03.04.2015р., укладеним з ТОВ “МКС Буд”.

Згідно п. 2.4 вказаного договору повірений (кредитор) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (позичальника) здійснювати наступні юридичні дії: проводити від імені і за рахунок довірителя оплату вартості робіт, виконаних згідно договору підряду №4/15-М від 03.04.2015р., укладеного між довірителем та ТОВ “МКС Буд”.

Згідно п. 4.2 договору, позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента позичальника, а саме: ТОВ “МКС Буд”, в якості виконання обов’язку щодо оплати вартості робіт за ТОВ "Хмельницькі Барви" згідно додаткової угоди до договору підряду.

На підтвердження виконання позивачем договірних зобов’язань по вищевказаному договору суду надано засвідчені копії наступних документів: повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.12.2015р., платіжне доручення №526 від 14.12.2015р. на суму 84640,79 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.11.2015р., платіжне доручення №457 від 05.11.2015р. на суму 76541,14 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.10.2015р., платіжні доручення №433 від 23.10.2015р. на суму 112827,13 грн., №406 від 01.10.2015р. на суму 72580,82 грн., №425 від 13.10.2015р. на суму 9250,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.09.2015р., платіжні доручення №386 від 18.09.2015р. на суму 75962,12 грн., №373 від 07.09.2015р. на суму 72713,42 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.08.2015р., платіжні доручення №327 від 04.08.2015р. на суму 76165,44 грн., №359 від 27.08.2015р. на суму 111509,97 грн., №360 від 27.08.2015р. на суму 30000,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.07.2015р., платіжні доручення №299 від 16.07.2015р. на суму 154232,50 грн., №277 від 02.07.2015р. на суму 84209,50 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.06.2015р., платіжні доручення №270 від 23.06.2015р. на суму 98425,75 грн., №242 від 10.06.2015р. на суму 146524,86 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.05.2015р., платіжні доручення №188 від 07.05.2015р. на суму 266000,00 грн., №187 від 06.05.2015р. на суму 350000,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.04.2015р., платіжні доручення №146 від 08.04.2015р. на суму 400000,00 грн., №179 від 28.04.2015р. на суму 400000,00 грн.

За договором №31-03КП від 31.03.2015р. метою використання позики позичальником згідно п. 2.1 є здійснення оплати вартості товару за договором поставки №050315 від 19.03.2015р., укладеним з ТОВ “Край ОСОБА_4 і К”.

Згідно п. 2.4 вказаного договору повірений (кредитор) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (позичальника) здійснювати наступні юридичні дії: проводити від імені і за рахунок довірителя оплату вартості товару, переданого згідно договору поставки №050315 від 19.03.2015р., укладеного між довірителем та ТОВ “Край ОСОБА_4 і К”.

Згідно п. 4.2 договору, позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента позичальника, а саме: ТОВ “Край ОСОБА_4 і К”, в якості виконання обов’язку щодо оплати вартості товару за ТОВ "Хмельницькі Барви" згідно додаткової угоди до договору поставки.

На підтвердження виконання позивачем договірних зобов’язань по вищевказаному договору суду надано засвідчені копії наступних документів: повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.05.2015р., платіжні доручення №197 від 14.05.2015р. на суму 33020,00 грн., №208 від 19.05.2015р. на суму 6660,00 грн., №214 від 21.05.2015р. на суму 6780,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.04.2015р., платіжні доручення №130 від 02.04.2015р. на суму 14340,00 грн., №145 від 08.04.2015р. на суму 13100,00 грн., №140 від 07.04.2015р. на суму 12820,00 грн., №152 від 14.04.2015р. на суму 7620,00 грн., №166 від 21.04.2015р. на суму 13120,00 грн., №169 від 21.04.2015р. на суму 26400,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.06.2015р., платіжне доручення №237 від 05.06.2015р. на суму 30000,00 грн.

За договором №31/2015 від 31.03.2015р. метою використання позики позичальником згідно п. 2.1 є здійснення оплати вартості товару за договором поставки №ХМ12032015-1 від 12.03.2015р., укладеним з ТОВ “НВФ Дніпропроект”.

Згідно п. 2.4 вказаного договору повірений (кредитор) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (позичальника) здійснювати наступні юридичні дії: проводити від імені і за рахунок довірителя оплату вартості товару, переданого згідно договору поставки №ХМ12032015-1 від 12.03.2015р., укладеного між довірителем та ТОВ “НВФ Дніпропроект”.

Згідно п. 4.2 договору, позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента позичальника, а саме: ТОВ “НВФ Дніпропроект”, в якості виконання обов’язку щодо оплати вартості товару за ТОВ "Хмельницькі Барви" згідно додаткової угоди до договору поставки.

На підтвердження виконання позивачем договірних зобов’язань по вищевказаному договору суду надано засвідчені копії наступних документів: повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.10.2015р., платіжні доручення №417 від 12.10.2015р. на суму 17383,05 грн., №424 від 13.10.2015р. на суму 50000,00 грн., №442 від 28.10.2015р. на суму 150000,00 грн., №447 від 30.10.2015р.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.12.2015р., від 30.11.2015р., платіжні доручення №469 від 11.11.2015р. на суму 100000,00 грн., №482 від 16.11.2015р. на суму 105000,00 грн.,№504 від 26.11.2015р. на суму 70000,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.09.2015р., платіжні доручення №391 від 24.09.2015р. на суму 100000,00 грн., №392 від 24.09.2015р. на суму 49000,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.08.2015р., платіжні доручення №330 від 04.08.2015р. на суму 70000,00 грн., №335 від 07.08.2015р. на суму 70000,00 грн., №338 від 11.08.2015р. на суму 69783,88 грн., №352 від 21.08.2015р. на суму 114056,81 грн., №363 від 27.08.2015р. на суму 117782,96 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.07.2015р., платіжні доручення №282 від 02.07.2015р. на суму 60000,00 грн., №284 від 08.07.2015р. на суму 83579,25 грн., №292 від 10.07.2015р. на суму 1391,00 грн., №293 від 10.07.2015р. на суму 50000,00 грн., №302 від 16.07.2015р. на суму 50000,00 грн., №311 від 23.07.2015р. на суму 104531,60 грн., №313 від 27.07.2015р. на суму 200000,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 3.06.2015р., платіжні доручення №236 від 04.06.2015р. на суму 164602,35 грн., №241 від 09.06.2015р. на суму 190000,00 грн., №251 від 15.06.2015р. на суму 197229,18 грн., №261 від 17.06.2015р. на суму 83000,00 грн., №267 від 22.06.2015р. на суму 100000,00 грн., №268 від 22.06.2015р. на суму 1688,93 грн., №269 від 23.06.2015р. на суму 30000,00 грн., №272 від 25.06.2015р. на суму 27905,33 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.05.2015р., платіжні доручення №196 від 14.05.2015р. на суму 121193,80 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.04.2015р., платіжні доручення №159 від 16.04.2015р. на суму 119387,70 грн., №164 від 20.04.2015р. на суму 231408,35 грн., №168 від 21.04.2015р. на суму 2095,13 грн., №174 від 23.04.2015р. на суму 172173,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.03.2015р., платіжне доручення №124 від 31.03.2015р. на суму 186052,00 грн.

За договором №31-03КП від 30.03.2015р. метою використання позики позичальником згідно п. 2.1 є здійснення оплати вартості товару за договором поставки №28041 від 15.04.2015р., укладеним з ТОВ “ОСОБА_4 кабель-1”.

Згідно п. 2.4 вказаного договору повірений (кредитор) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (позичальника) здійснювати наступні юридичні дії: проводити від імені і за рахунок довірителя оплату вартості товару, переданого згідно договору поставки №28041 від 15.04.2015р., укладеного між довірителем та ТОВ “ОСОБА_4 кабель-1”.

Згідно п. 4.2 договору, позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента позичальника, а саме: ТОВ “ОСОБА_4 кабель-1”, в якості виконання обов’язку щодо оплати вартості товару за ТОВ "Хмельницькі Барви" згідно додаткової угоди до договору поставки.

На підтвердження виконання позивачем договірних зобов’язань по вищевказаному договору суду надано засвідчені копії наступних документів: повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.11.2015р., платіжні доручення №470 від 11.11.2015р. на суму 1234,22 грн., №462 від 09.11.2015р. на суму 204,41 грн., №502 від 26.11.2015р. на суму 2106,00 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.10.2015р., платіжні доручення №427 від 19.10.2015р. на суму 6367,64 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.09.2015р., платіжні доручення №402 від 30.09.2015р. на суму 14978,83 грн., №369 від 02.09.2015р. на суму 6561,05 грн., повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.08.2015р., платіжне доручення №351 від 21.08.2015р. на суму 3871,81 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.07.2015р., платіжне доручення №317 від 31.07.2015р. на суму 385,01 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 30.6.2015р., платіжні доручення №255 від 16.06.2015р. на суму 270,05 грн., №262 від 17.06.2015р. на суму 264,10 грн., №274 від 25.06.2015р. на суму 2673,20 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.05.2015р., платіжні доручення №207 від 19.05.2015р. на суму 523,90 грн., №194 від 13.05.2015р. на суму 1507,19 грн., №225 від 27.05.2015р.на суму 723,86 грн.; повідомлення про здійснену оплату (переказ коштів) від 31.12.2015р., платіжні доручення №513 від 10.12.2015р. на суму 884,17 грн., №520 від 10.12.2015р. на суму 1620,00 грн.

Матеріал справи містять наступні договори, укладені між відповідачем та третіми особами: договір поставки №050315 від 19.03.2015р., договір поставки №ХМ 22062015 від 22.06.2015р., додаткова угода №2 до договору поставки №ХМ22062015 від 23.06.2015р., договір поставки №250315/3 від 25.03.2015р., додаткова угода №2 до договору поставки №250315/3 від 25.03.2015р., договір №49 купівлі-продажу від 21.05.2015р.та додаткова угода №3 до нього від 21.05.2015р., договір поставки №ХМ12032015-1 від 12.03.2015р. та додаткова угода до нього №2 від 12.03.2015р., договір поставки №28041 від 15.04.2015р. та додаткова угода до нього №2 від 15.04.2015р., договір підряду №4/15-М від 03.04.2015р. та додаткова угода д нього №1 від 03.04.2015р., договір поставки №СТ-00000225 від 14.08.2015р. та додаткова угода до нього №1 від 14.08.2015р., договір купівлі-продажу №1/0806 від 08.06.2015р. та додаткова угода до нього №2 від 04.08.2015р.

За порушення відповідачем виконання своїх зобов’язань по договорам позивачем нараховано за період з 01.07.2017р. по 30.09.2017р. 135342,95 грн. - інфляційних втрат та 48164,00 грн. - 3% річних.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вищевикладені обставини справи були вірно встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Пунктом 1 статті 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Колегія суддів , розглянувши позовні вимоги та обставини справи в їх сукупності, не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що змішані договори безвідсоткової цільової позики в частині договорів позики є не укладеними, з огляду на наступне.

За умовами ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), за якими не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача.

Однак, зі змісту п.4.2. Договорів безвідсоткової цільової позики, які укладені між Позивачем та Відповідачем, яким регламентується порядок надання позики, передбачено, що позика надається у безготівкову порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок контрагента Позичальника, у відповідності до мети використання позики.

Позика вважається наданою в момент прийняття банківською установою Кредитора платіжного доручення до виконання, з цього часу вважається, що Позичальник набув права власності на грошові кошти Кредитора та одночасно надав Кредитору (Повіреному) розпорядження здійснити оплату за Позичальника (Довірителя) (п.4.3. Договору).

Отже кошти були передані Відповідачу в момент прийняття банківською установою Кредитора (Позивача) платіжного доручення до виконання, саме з цього моменту позика вважається наданою.

Дані умови погодженні сторонами договору, жодної з них не заперечуються та визнаються, про що свідчить заява про визнання позову відповідачем.

Перерахування коштів позикодавцем на рахунки не безпосередньо позивачальника, а його контрагентів за зобов"язаннями, що було погоджено з позичальником та визначено умовами відповідних договорів, не може свідчити про неукладеність договору позики, оскільки вчинені дії свідчать про його виконання.

Обставини передачі коштів відповідачу в момент прийняття банківською установою кредитора (позивача) платіжного доручення до виконання стверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи, у яких зазначено: «виконання обов’язку по оплаті за товар (послуги/виконані роботи) за ТОВ «Хмельницькі барви» згідно Договорів або додаткових угод до них». Тому слід зазначити, що в платіжних дорученнях зазначалось те призначення платежу, яке б в повній мірі надавало інформацію про платіж й давало б змогу контрагентам відповідача відобразити згідно встановленого чинним законодавством порядку, в своєму бухгалтерському та податковому обліках інформацію про відповідну господарську операцію. Так, позивач, відповідач та контрагенти, перелік яких зазначається в додатках до позовної заяви, визначили та погодили між собою в договорах та додаткових угодах , що оплати за товари та роботи можуть бути проведені третьою особою, від імені Відповідача, і такі оплати проведені Позивачем.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані обставини свідчать про виконання договорів і не суперечать чинним законодавчим приписам, зокрема ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Крім того, зі змісту договорів безвідсоткової цільової позики та договорів відповідача з контрагентами вбачається, у відповідності до приписів статей 528 ЦК України та 194 ГК України, можливість виконання обов’язку по оплаті третьою особою.

Таким чином, факт прийняття банківською установою Кредитора (Позивача) платіжного доручення до виконання, й буде «вчиненням іншої дії» Позивачем, в розумінні статті 640 ЦК України, а отже саме з цього моменту вважається, що позика була надана Відповідачеві й відповідно такий договір є укладеним з усіма правовими наслідками.

Колегія суддів також не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що договори, укладені між сторонами, підпадають виключно під ознаки умов договорів доручення.

Так, згідно ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Разом з тим, вищезазначеними матеріалами справи стверджується та обставина, що позивач, на виконання п.4.2 договорів, належним чином виконав свої зобов"язання та здійснив фактичну оплату вартості товару/виконаних робіт, згідно мети використання позики від імені відповідача. Вказані обставини свідчать про те, що договори безвідсоткової цільової позики мають правову природу договору позики, а не договору дорученння.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, відтак колегією суддів відхиляються як безпідставні.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання апелянта на правовий висновок, викладений у постанові ВГСУ від 14.11.2016р. по справі №914/4145/15 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2015р. у справі №6-22599св15, та вказує, що дані висновки не можуть бути взяти до уваги з огляду на те, що під час розгляду вищевказаних справ встановлювались інші обставини справи. Так, у даних справах не розглядались обставини щодо перерахування коштів, які були надані як позика, контрагентам відповідача.

В силу частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як зазначено вище, розділом 6 договорів визначений порядок повернення позики, де в п. 6.1. договорів вказано, що по закінченню строку, вказаного в п. 5.1. цього договору, позичальник зобов’язується протягом 10 днів повернути суму позики.

Згідно із п. 6.2. договорів позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок кредитора.

Як передбачено п. 6.3. договорів, позичальник протягом 2-х днів після переказу суми позики кредитору зобов’язаний повідомити останнього про переказ коштів.

Відповідно до п. 6.4. договорів, кредитор протягом 2-х днів після надходження суми позики на свій поточний рахунок зобов’язаний повідомити позичальника про це.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов"язань щодо повернення коштів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає обгрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 183506,95 грн., з яких 135342,95 грн. - інфляційних втрат та 48164,00 грн. - 3% річних.

Крім того, колегія суддів, розглянувши мотиви та підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Відповідно до ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні Європейського суду : прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у

рішеннях судів та інших органів вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вон, грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, мож бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проті Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п. 29). Хоч національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).

Разом з тим, третя особа не довела під час судового розгляду, що рішення суду впливає на її інтереси як органу державної фіскальної служби. Звертаючись із апеляційною скаргою, третя особа не керувалась нормами Податкового кодексу України, якими вона керується у своїй діяльності і які порушені невиконанням договорів безвідсоткової цільової позики. Крім того, третя особа не зверталась у передбачений процесуальним законом спосіб щодо визнання вищевказаних договорів недійсними.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі частиною 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_3 управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2018 року у справі № 924/1049/17 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.04.2018 року у справі № 924/1049/17 підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 277 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області, м. Хмельницький від 02.05.18р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 04 квітня 2018 року у справі №924/1049/17 змінити шляхом зміни мотивувальної частини рішення.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/1049/17 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "20" липня 2018 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.