Рішення № 75398566, 20.07.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2018 р. Справа № 924/279/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., за участю секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1) комунального підприємства „УК „Житловик” Кам’янець-Подільської міської ради, Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський;

2) товариства з обмеженою відповідальністю „Біоеталон”, м. Суми

про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 23.02.2018р. про внесення змін до договору про закупівлю товарів за державні кошти №6-П від 08.02.2018р., укладену між Кам’янець-Подільським комунальним підприємством „Житловик” (на підставі рішення 52 сесії VII скликання міської ради від 06.03.2018р. №6/52 перейменоване на комунальне підприємство „Управлінська компанія „Житловик” Кам’янець-Подільської міської ради) та товариством з обмеженою відповідальністю „Біоеталон”

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області згідно посвідчення № 031942 від 02.02.15р.

відповідач-1: ОСОБА_2 - за довіреністю № 01-20/152 від 25.05.18р.

відповідач-2: ОСОБА_3 – за довіреністю № 1 від 24.05.18р.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини.

Процесуальні дії по справі.

18.04.2018р. до суду надійшла позовна заява першого заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури, Хмельницька область, м. Строкостянтинів в інтересах держави до комунального підприємства „Старокостянтинівська житлово-експлуатаційна контора”, Хмельницька область, м. Строкостянтинів, приватного малого виробничо-комерційного підприємства „Лан” м. Хмельницький про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 12.03.2015р. про внесення змін до основного договору №1 від 26.02.2018р., укладеної між Старокостянтинівською житлово-експлуатаційною конторою Старокостянтинівської міської ради та приватним малим виробничо-комерційним підприємством „Лан”.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2018р. зазначена позовна заява передана для розгляду судді Танасюк О.Є.

Ухвалою суду від 23.04.2018р. позовну заяву заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури було залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.05.2018р. відкрито провадження у справі №924/279/18 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.06 2018 р.

В підготовчому засіданні 05.06.2018р. судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви на 20.06.2018р.

Ухвалою суду від 20.06.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/279/18 на 30 днів до 07.08.2018р.

В підготовчому засіданні 20.06.2018р. судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.07.2018 р.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2018р. закрито підготовче провадження у справі №924/279/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2018 р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Керівник Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури у позовній заяві просить визнати недійсною додаткову угоду №3 від 23.02.2018р. про внесення змін до договору про закупівлю товарів за державні кошти №6-П від 08.02.2018р., укладену між Кам’янець-Подільським комунальним підприємством „Житловик” (на підставі рішення 52 сесії VII скликання міської ради від 06.03.2018р. №6/52 перейменоване на комунальне підприємство „Управлінська компанія „Житловик” Кам’янець-Подільської міської ради) та товариством з обмеженою відповідальністю „Біоеталон”.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в лютому 2018 року Кам'янець-Подільським комунальним підприємством „Житловик” (замовник) на веб-порталі уповноваженого органу опубліковане оголошення про проведення відкритих торгів UА-2018-01-05-000337-9 про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09130000-9 -b нафта і дистиляти (бензину марки А-92 -І 15300 літрів, бензину марки А-95 - 9700 літрів, дизельного палива - 18650 літрів) та відомості про укладення 08.02.2018р. з ТОВ „Біоеталон” (постачальник) договору №6-П про закупівлю вказаних товарів. Відповідно до умов договору зазначеного правочину постачальник приймає на себе зобов'язання щодо поставки товару замовнику, а замовник зобов'язується сплатити і прийняти наступні товари: бензин марки А-92 у кількості 15300 літрів на суму 413100 грн., бензин марки А-95 у кілько 9700 літрів на суму 265964,50 грн. та дизельне паливо у кількості 18650 літрів на суму 475 202 грн. У подальшому 23.02.2018р. між сторонами також укладено додаткову угоду №3, якою повторно внесено зміни до істотних умов договору. Так, відповідно до додаткової угоди сума договору становить 1154144,50 грн., тобто зменшена на 87,5грн. Водночас, кількість товару складає: бензин марки А-92 - 15033 літра на суму 413 грн., бензин марки А-95 - 9495 літрів на суму 265 860 грн. та дизельне паливо – 18319 літрів на суму 475202 грн.

Тобто фактично, від початкової тендерної пропозиції зменшено кількість предмету закупівлі, а саме бензину марки А-92 на 267 літрів (водночас загальну вартість зменшено лише на 17,5 грн.), бензину марки А-95 на 205 л. (вартість зменшено лише на 104,5 грн.) та дизельного палива на 331 літр (вартість не зменшено).

Стверджує, що укладення додаткової угоди суперечить нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, закону України «Про публічні закупівлі», є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Зокрема зазначає, що згідно пункту 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема зменшення обсягів закупівлі, зокрема з врахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).

Водночас вказує, що вимогами ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачено випадки зміни умов договору в частині ціни за одиницю товару, ні п. 11.2. договору не передбачено можливості зміни обсягу та кількісного вираження товару без відповідного адекватного зменшення ціни товару. Аналогічні вимоги зазначені у листі-роз'ясненні Мінекономрозвитку від 27.10.2016р. № 3302-06/34307-06, відповідно до якого зазначається, що у разі зменшення обсягів закупівлі ціна договору про закупівлю зменшується в залежності від зміни таких обсягів. Заперечує також посилання сторін на стрімке зростання закупівельних цін за одиницю товару, так як згідно довідки Торгово-промислової палати у Хмельницькій області, ринкові ціни на бензин А-92, А-95 та дизельне паливо з 05.02.2018р. та до моменту укладення додаткових угод змінились тільки у бік зменшення. Звертає увагу на те, що органом державного фінансового контролю за процедурою державних закупівель законодавчо визначено Держану аудиторську службу України, однак, вона не наділена повноваженнями на подання до суду позовів про визнання недійсними договорів про закупівлю товарів за державні кошти, тому прокурор звертається до суду у спірних правовідносинах в якості позивача.

Відповідач 1 – комунальне підприємство КП «Житловик» Кам’янець-Подільської міської ради у відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись на те, що у зв’язку із пониженням цінової пропозиції учасника-переможця була укладена додаткова угода від 08.02.2018р. до договору від 08.02.2018р. про закупівлю товарів за державні кошти, оскільки пониження призвело до невідповідності ціни за одиницю товару та унеможливлює його реєстрацію в Управлінні ДКСУ. Зміна ціни за одиницю товару була здійснена на підставі п.2 ч.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно якого істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Стверджує, що п. 4.5. договору передбачено, що ціна за одиницю товару, вказана у специфікації може бути збільшена не більше як на 10% у разі коливання цін такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у п.3.1 договору, а відповідно до п.3.4 договору оплата за поставлений товар буде здійснюватись по ціні, що сформувалась на ринку на момент поставки, але в межах максимальної ціни за одну одиницю товару, що вказана у специфікації.

Звертає увагу, що згідно договору від 08.02.2018р. та додаткової угоди №1 ціни на товар є значно нижчими за ціни, вказані у довідці ДП «Держзовнішінформ», наданої постачальником, тому додатковою угодою №3 було внесено зміни ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10% із відповідним зменшенням кількості товару. Також вказує, що проаналізувавши посилання прокурора на довідку ТПП у Хмельницькій області, згідно якої на 23.02.2018р. ціни на бензин та паливо змінились у бік зменшення, встановлено, що згідно даної довідки ціни коливались як у бік збільшення так і у бік зменшення (до прикладу у Сумській області). При цьому наданою ДП «Зовнішінформ» довідкою від 19.02.2018р. підтверджується, що ціни на пальне в Україні складали на бензин марки А-92-31,17грн., А-95 – 32,28грн., дизельне пальне – 29,85грн., що є значно вищими за ціни на момент укладення договору. У зв’язку з цим доходить висновку про те, що ціни додаткової угоди не перевищують середньо ринкових цін на бензин та дизпаливо, а в результаті загальна сума договору була зменшена, що свідчить про економію бюджетних коштів.

Відповідач 1 також вважає, що позов подано прокурором як неналежним позивачем, оскільки органи, уповноважені державною здійснювати державне регулювання та контроль у сфері закупівель за державні кошти визначені Законом України «Про публічні закупівлі», тому позивачем у даній справі повинно бути Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відповідно до його повноважень. Посилається на практику Європейського суду з прав людини.

Відповідач 2 – ТОВ «Біоеталон» у відзиві на позов позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.п.6.4.5 Тендерної документації, ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов’язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Також у договорі передбачено, що ціна за одиницю товару, вказана у специфікації може бути збільшена не більше як на 10% у разі коливання цін такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у п.3.1 договору (п.4.5), а відповідно до п.3.4 договору оплата за поставлений товар буде здійснюватись по ціні, що сформувалась на ринку на момент поставки, але в межах максимальної ціни за одну одиницю товару, що вказана у специфікації. Тому згідно роз’яснення Мінекономрозвитку України №3302-06/34307-06 від 27.10.2016р. у разі коливання ціни на ринку товарів сторони протягом дії договору можуть вносити зміни декілька разів в частині зміни ціни за одиницю товару не більше на 10% кожного разу з урахуванням попередніх змін за умови, що це не призведе до збільшення суми, зазначеної у договорі.

Стверджує, що Державна служба статистики є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, на якого покладено обов’язки по спостереженню за соціально-економічними процесами у суспільстві, однак перелік органів, установ та організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання цін на ринку не є вичерпним. Вказує, що відповідачем на запит отримано відповідь ДП «Держзовнішінформ» про ціни на бензин та паливо від 19.02.2018р., згідно якої ціни на 14.02.2018р. є вищими за ті, що зазначені у договорі та додатковій угоді №1. Тому, керуючись п.2 ч.4 ст.36 Закону та п. 11.2 договору сторони договору уклали додаткову угоду, якою збільшили ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% за умови не збільшення ціни договору.

Посилається на те, що згідно інформації на сайті Міністерства фінансів України станом на дату проведення електронного реверсного аукціону 22.01.2018р. у порівняння з датою, зазначеною у довідці ДП «Держзовнішінформ» - на 14.02.2018р. коливання цін на бензин та дизельне пальне становить 2%. Додатковою угодою №3 збільшено ціну у відсотковому співвідношенні за одиницю товару відносно вартості товару у додатковій угоді №1 - 2%. Зауважує, що у додатковій угоді №3 встановлено мінімальні показники цін на території України, що свідчить про економію бюджетних коштів.

Керівник Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури у відповіді на відзив від 05.06.2018р. заперечує доводи відповідачів про відсутність повноважень прокурора на подання зазначеного позову в інтересах держави, посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України. Вказує, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Статтями 7, 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, зокрема, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Держаудитслужба України, які згідно ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Посилається на те, що згідно Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове забезпечення державного регулювання у сфері державних та публічних закупівель; надає роз'яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель; розробляє примірні навчальні програми з питань організації та здійснення державних та публічних закупівель; забезпечує функціонування безоплатного веб-порталу уповноваженого органу з питань державних закупівель. Отже, Положенням не передбачено повноваження Мінекономрозвитку України на звернення до суду із позовами про оскарження процедур закупівель та визнання недійсними договорів, укладених за результатами публічних закупівель. Також згідно Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні надано право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Робить висновок, що уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель органи не наділені повноваженнями звертатися до суду із позовами про оскарження публічних закупівель та визнання недійсними договорів, укладених за результатами публічних закупівель, тому позов правомірно заявлено в інтересах держави прокурором як позивачем, про що зазначено у позовній заяві із наведенням законодавчого обгрунтування.

Вислухавши пояснення учасників справи, з’ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши подані докази, з огляду на чинне законодавство та усталену судову практику судом встановлено.

Відповідачем 1 - комунальним підприємством „УК „Житловик” Кам’янець-Подільської міської ради подано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-01-05-000337-b про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09130000-9 – нафта та дистиляти (бензину марки А-92 15300л., бензину марки А-95 9700л., дизельного палива 18650л.

Рішенням тендерного комітету Кам’янець-Подільського комунального підприємства «Житловик», оформленим протоколом засідання тендерного комітету №4 від 25.01.2018р., переможцем торгів визначено ТОВ «Біоеталон».

Рішенням 52 сесії 7 скликання Кам’янець-Подільської міської ради від 06.03.2018р. №6/52 КП «Житловик Кам’янець-Подільської міської ради переіменовано на КП «Управлінська компанія «Житловик» Кам’янець-Подільської міської ради.

08.02.2018р. між ТОВ «Біоеталон» (постачальник) та Комунальним підприємством «Управлінська компанія „Житловик” Кам’янець-Подільської міської ради (замовник) укладено договір №6-П, за умовами якого постачальник повинен поставити замовнику товар – бензин марки А-92 – 15300 л. А-95 – 9700 л., дизельне паливо – 186500 л. згідно зі специфікацією (Додаток №1 та Додаток №2) (п.2.1, 2.2 договору). Згідно з п.3.1 договору сума договору становить 1154266,50 грн. з ПДВ.

До договору сторонами підписано Додаток №1 Специфікація на паливо рідинне та газ, оливи мастильні код ДК 016:2010-19.20.2, згідно якої закуповується бензин марки А-92 (по талонах) у кількості 1000 л. за ціною 27,00 грн. вартістю 270000,00 грн., бензин марки А-95 (по талонах) у кількості 9700 л. за ціною 27,41902 вартістю 265964,50 грн., дизельне пальне (по талонах) у кількості 15000 л. за ціною 25,48 грн. вартістю 382200,00 грн., всього на суму 918164,50 грн. з ПДВ (фінансування з місцевого бюджету; а також Додаток №2 Специфікація на паливо рідинне та газ, оливи мастильні, код ДК 016:2010-19.20.2, згідно якої закуповується бензин марки А-92 (по талонах) у кількості 5300 л. за ціною 27,00 грн. вартістю 143100,00 грн., дизельне пальне (по талонах) у кількості 3650 л. за ціною 25,48 грн. вартістю 93002,00 грн., всього на суму 236102,00 грн. з ПДВ (фінансування із загального фонду).

08.02.2018р. між КП «Житловик» (замовник) та ТОВ «Біоеталон» (постачальник) підписано додаткову угоду №1 до договору від 08.02.2018р. за умовами якої сума договору становить 1154179,00 грн. і складається з вартості (ціни) окремих партій товару, що підлягають поставці за цим договором, а саме, а) згідно додатку №1 – фінансування проводити з місцевого бюджету на суму 918077,00 грн.; б) згідно додатку №2 – фінансування проводити з загального фонду на суму 236102,00 грн. Відповідно, сторонами змінено Специфікації, що є Додатками №1 та №2 до договору в частині порядку фінансування.

23.02.2018р. між ТОВ «Біоеталон» та Комунальним підприємством «Управлінська компанія „Житловик” Кам’янець-Подільської міської ради підписано додаткову угоду №3 до договору №6-П, згідно якої сторони домовились, що сума договору становить 1154144,50 грн. і складається з вартості (ціни) окремих партій товару, що підлягають поставці за цим договором, а саме, а) згідно додатку №1 – фінансування проводити з місцевого бюджету на суму 918052,50 грн.; б) згідно додатку №2 – фінансування проводити з загального фонду на суму 236092,00 грн. При цьому сторонами змінено специфікації до договору від 08.02.2018 р., а саме, Додаток №1: бензин марки А-92 (по талонах) у кількості 500 л за ціною 27,00 грн. вартістю 13500,00 грн., бензин марки А-92 (по талонах) у кількості 9327 л. за ціною 27,50 грн. вартістю 256492,50 грн., бензин марки А-95 у кількості 0 л. за ціною 27,41 грн. вартістю 0 грн., бензин марки А-95 (по талонах у кількості 9495 л. за ціною 28,00 грн. вартістю 265860,00 грн., дизельне пальне (по талонах) у кількості 2000 л. за ціною 25,48 грн. вартістю 50960,00 грн., дизельне пальне (по талонах) у кількості 12740,00грн. вартістю 331240,00 грн. (всього на 918052,50грн.); Додаток №2 до договору: бензин марки А-92 (по талонах) у кількості 150 л. за ціною 27,00 грн. вартістю 4050,00 грн., бензин марки А-92 (по талонах) у кількості 5056 л. за ціною 27,50 грн. вартістю 139040,00 грн., дизельне пальне (по талонах) у кількості 100 л. за ціною 25,48 грн. вартістю 2548,00 грн., дизельне пальне (по талонах) у кількості 3479 л. за ціною 26,00 грн. вартістю 90454,00 грн. (всього на 236090,00грн.). В даній угоді зазначено, що вона підписана на підставі п. 4 ст. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 3.1 договору.

Додатковою угодою №5 від 23.02.2018р. сторонами внесено зміни до додаткової угоди №3 в частині того, що вона підсипана на підставі п.2 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п.2 п.11.2 договору.

Прокурором в матеріали справи подано інформаційну довідку Хмельницької Торгово-промислової палати від 27.03.2018р., згідно з якою середньо-ринкові ціни на паливно-мастильні матеріали становлять: Хмельницька область станом на 08.02.2018р. - бензин марки А-95 – 27,95-32,99грн., А-92 – 27,45-31,99грн., дизпаливо – 26,60грн.-30,49грн.; станом на 12.02.2018р.: бензин марки А-95 – 27,95-32,49грн., А-92 – 27,45-31,49грн., дизпаливо – 26,60грн.-29,99грн.; станом на 19.02.2018р.: бензин марки А-95 – 27,75-32,49грн., А-92 – 27,25-31,49грн., дизпаливо – 26,40грн.-29,99грн.; станом на 23.02.2018р. : бензин марки А-95 – 27,75-32,09грн., А-92 – 27,25-31,09грн., дизпаливо – 25,80грн.-29,59грн., Сумська область станом на 08.02.2018р.: бензин марки А-95 – 28,19-32,99грн., А-92 – 27,79-31,99грн., дизпаливо – 26,70грн.-330,49грн.; станом на 12.02.2018р. – бензин марки А-95 – 27,99-32,49грн., А-92 – 27,49-31,49грн., дизпаливо – 26,70грн.-29,99грн.; станом на 19.02.2018р. - бензин марки А-95 – 27,79-32,49грн., А-92 – 27,29-31,49грн., дизпаливо – 26,20грн.-29,99грн.; станом на 23.02.2018р. - бензин марки А-95 – 27,79-32,04грн., А-92 – 27,29-31,04грн., дизпаливо – 25,90грн.-29,49грн.

Прокурор, вважаючи, що при укладенні додаткової угоди №3 від 23.02.2018р. відповідачами неправомірно збільшено вартість одиниці товару, що закуповується за державні кошти та, відповідно, зменшено кількість товару закупівлі, звернувся до суду в інтересах держави з позовом про визнання додаткової угоди недійсною.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно вимог чинного законодавства України прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч.3 та ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. Так, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті. Згідно з ч.4 ст.23 Закону прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді, таке право він має лише тоді, коли, зокрема, відсутній орган державної влади, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Судом приймається до уваги, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» зі змінами та доповненнями в редакції Закону України від 21.12.2017р. уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом, а відповідно до ч.3 ст.7 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Так, уповноваженим органом на здійснення державного регулювання та реалізації державної політики у сфері закупівель є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, а центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю є, зокрема, Держаудитслужба України та Держфінінспекція України.

У Положенні «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 передбачено, що одним із основних завдань Мінекономрозвитку є забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державних та публічних закупівель. Відповідно до пп. 55-59 п.4 цього ж Положення, Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове забезпечення державного регулювання у сфері державних та публічних закупівель; надає роз'яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель; розробляє примірні навчальні програми з питань організації та здійснення державних та публічних закупівель; забезпечує функціонування безоплатного веб-порталу уповноваженого органу з питань державних закупівель.

Відповідно до п.п.3 п. 4 Положення «Про Державну аудиторську службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016р. №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення перевірки державних закупівель, а саме, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пп.2 п.4 Положення про Державну фінансову інспекцію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014р. №310, Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, а саме, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10 ст.10), а також порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Зазначені правові норми свідчать про те, що уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель органи не наділені повноваженнями звертатися до суду із позовами про оскарження публічних закупівель та визнання недійсними договорів, укладених за результатами публічних закупівель, тобто, не вправі представляти інтереси держави у спірних правовідносинах. Враховуючи, що ними не здійснено належного фінансового контролю за дотриманням відповідачами законодавства про державні закупівлі, позов заявлено в інтересах держави прокурором як позивачем із наведенням законодавчого обґрунтування, оскільки в результаті порушень при проведенні закупівлі та укладення договору на економічно невигідних для замовника умовах заподіюється шкода державним інтересам та нівелюється сама мета проведення публічної закупівлі у вигляді відкритих торгів - ефективне та прозоре здійснення закупівлі, створення конкурентного середовища, обрання найбільш економічно вигідної пропозиції, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Тобто судом враховується, що звертаючись до суду із даним позовом прокурор зазначає, що підставою представництва інтересів держави у даній справі є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину. В свою чергу, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності витрат бюджетних коштів. Тобто, правовідносини, пов'язані з укладенням спірної додаткової угоди становлять "суспільний" та "публічний" інтерес.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор звертаючись до суду з заявою про вступ у справу, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Враховуючи норми Конституції України, частини 2 статті 4 ГПК України, Закону України "Про прокуратуру" враховуючи те, що даний спір може стосуватись загрози порушення економічних інтересів держави внаслідок укладення правочину із використанням бюджетних коштів, а на прокуратуру покладено обов'язок захищати інтереси держави (ст. 23 Закону України "Про прокуратури"), звернення прокурора з даним позовом є обґрунтованим. Зважаючи на викладене, твердження відповідача про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду в інтересах держави в спірних правовідносинах судом сприймаються критично.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, прокурор, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Одночасно з цим, з огляду на обраний прокурором спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року “Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України”.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Враховуючи вищевикладене, прокурор правомірно звернувся до суду з позовом і інтересах держави.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний : обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, п. 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правовідносини в сфері державних закупівель регулюються Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 180 Господарського процесуального кодексу України (ч. ч. 1, 2, 3) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

У момент підписання сторонами договору від 08.02.2018р. на закупівлю товарів за державні кошти сторонами досягнуто згоди щодо предмета закупівель (назва, кількість, ціна), а саме, бензин марки А-92 – 15300л. А-95 – 9700л., дизельне паливо – 186500л. за ціною, вказаною у специфікаціях до договору (Додаток №1 та Додаток №2). Згідно 3.1 договору сума договору становить 1154266,50грн. з ПДВ.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов’язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв’язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв’язку із застосуванням положень частини п’ятої цієї статті.

Враховуючи, що ціна є істотною умовою договору про закупівлю товарів за державні кошти, то, відповідно до вищезазначених вимог законодавства, вона може бути змінена після підписання договору до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі лише в разі зміни ціни товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку.

В результаті підписання між відповідачем 1 та відповідачем 2 додаткової угоди від 23.02.2018р. № 3 до договору від 08.02.2018р. сторонами зменшено ціну договору на 34,5грн., водночас збільшено вартість одиниці товару та зменшено кількість товару, що поставляється (бензину марки А 92 на 267л. – вартість зменшено на 17,5грн.; бензину марки А-95 на 205л. – вартість зменшено на 104,5грн.; дизельного палива на 331л. – вартість не зменшено). Отже, зменшення ціни договору відбулось за рахунок підвищення вартості ціни товару з одночасним зменшенням його кількості.

При цьому підставою для укладення додаткової угоди №3 від 23.02.2018р. зазначено (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5 від 16.05.2018р.) п. 2 ч. 4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п.2 п.11.2 договору від 08.02.2018р.

Водночас, положеннями ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», яка передбачає виключні випадки можливої зміни істотних умов договору, не передбачено можливості зміни обсягу (кількості) товару без відповідного адекватного зменшення ціни товару. Так, п.2 ч.4 ст. 36 Закону передбачено, що істотні умови договору може бути змінено у разі зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому зазначена правова норма не передбачає зміни кількісного виразу товару у випадку зміни ціни за одиницю товару. Зазначений пункт кореспондується з положеннями п.1 ч.4 ст. 36 Закону, який дозволяє зменшення обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. Аналогічні вимоги зазначені у листі-роз'ясненні Мінекономрозвитку від 27.10.2016 р. № 3302-06/34307-06, відповідно до якого у разі зменшення обсягів закупівлі ціна договору про закупівлю зменшується в залежності від зміни таких обсягів.

Отже, оскільки при укладенні додаткової угоди до договору від 08.02.2018р. відбулось зменшення кількості товару, що закуповується, то таке повинно було спричинити зменшення ціни договору. При цьому судом не заперечуються доводи відповідачів про те, що збільшення ціни товару не призвело до збільшення ціни договору (на дату укладення договору ціна становила 11154266,50грн. ПДВ, згідно додаткової угоди №3 – 1154144,50грн.). У даному разі ціна договору не збільшилась виключно за рахунок зменшення кількості предмету закупівлі.

Судом враховується, що відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. У даному разі після внесення змін до договору додатковою угодою №3 положення останнього стосовно предмету договору, зокрема, кількості товару, що закуповується, не відповідають тендерній документації, якою передбачалась закупівля більшої кількості бензину та палива, ніж це визначено додатковими угодами.

На підставі викладеного вище не приймаються до уваги посилання відповідачів на те, що пунктом 2 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» дозволяється збільшення ціни за одиницю товару та відповідне зменшення його кількості.

Також, пунктом 2 ч.4 ст.36 передбачена можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків тільки у разі коливання ціни такого товару на ринку. Тобто, відповідачами повинно було бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку паливно-мастильних матеріалів за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод. Судом критично оцінюється посилання відповідача 2 на інформацію з довідки ДП «Держзовнішінформ» від 19.02.2018р., згідно якої станом на 14.02.2018р. ціна на пальне складала : дизельне паливо – від 27,43грн. до 32,27грн., бензин А-95 – від 29,59грн. до 34,96грн., бензин А-92 – від 28.46грн. до 33,88грн., з огляду на подану прокурором Інформаційну довідку Торгово-промислової палати у Хмельницькій області від 27.03.2018р., згідно якої прослідковується тенденція до зниження середньо ринкової ціни на бензин та дизпаливо.

Отже, на момент укладення додаткової угоди №3 відповідачами враховано, що середня ринкова ціна на дизельне паливо становить 29,85грн., бензину А-95 – 32,28грн., бензину А – 92 – 31,17грн., тоді як згідно наведених відповідачем 2 у відзиві на позов даних, розміщених на офіційному сайті Міністерства фінансів України https://index.minfin.com.ua/fuel/ станом на 14.02.2018р., ціна на дизельне пальне становить 27,99грн., бензин А-92 – 29,43грн.,бензин А- 95 – 30,17грн.

Суд дійшов висновку про те, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Натомість, відповідачами не подано доказів, що підтверджують коливання цін у бік зменшення за період з 08.02.2018р. по 23.02.2018р. При цьому аргументи відповідача 2 з посиланням на те, що ріст цін на пальне мав місце в період з моменту подання тендерних пропозицій та до моменту укладення договору про закупівлю та погоджена у договорі ціна є нижче ринкової, суд оцінює критично, оскільки відповідач 2 не був позбавлений можливості відмовитись від укладення договору на невигідних для нього умовах. Завдяки тому, що відповідачем у тендерній пропозиції було запропоновано найнижчу ціну на бензин та дизельне паливо, він і став переможцем торгів.

Отже, відповідачами належними та допустимими доказами, які не викликають сумнів у їх достовірності, не підтверджено наявність підстав для зміни істотних умов договору про закупівлі після його підписання та до виконання сторонами.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що відповідачами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди, якими суттєво зменшено обсяги пального, що планується закупити, а саме збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості товару, що закуповується, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації. Зазначене порушує основні принципи, що передбачені ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає, що договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв’язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наданими прокурором доказами підтверджено факт порушення відповідачами вимог ч.4 ст. 36 України «Про публічні закупівлі», тому додаткова угода №3 від 23.02.2018р. до договору від 08.02.2018р. про закупівлю товару за державні кошти визнається судом недійсною в силу закону (нікчемною).

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

У зв’язку із задоволенням позову судові витрати по сплаті судового збору згідно з ст.129 ГПК України покладаються на відповідачів у рівних частинах шляхом їх стягнення на користь прокуратури Хмельницької області, якою сплачено судовий збір по справі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 23.02.2018р. до договору №6-П від 08.02.2018р. про закупівлю товару за державні кошти, укладену між Кам’янець-Подільським комунальним підприємством „Житловик”, м. Кам’янець-Подільський та Товариством з обмеженою відповідальністю „Біоеталон”, м. Суми.

Стягнути з Комунального підприємства „Управлінська компанія „Житловик” Кам’янець-Подільської міської ради (32300, Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський, вул. Гунська, 7/9, код 03355904) на користь прокуратури Хмельницької області, (29000, м. Хмельницький, провул. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Біоеталон” (40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, 1, оф.8, код ЄДРПОУ 38396868) на користь прокуратури Хмельницької області, (29000, м. Хмельницький, провул. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 20.07.2018 р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 – КП „УК „Житловик” Кам’янець-Подільської міської ради (32300, Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський, вул. Гунська, 7/9);

3 - ТОВ „Біоеталон” (м. Суми вул. Козацький вал, 1, офіс 8);

4 - Кам’янець-Подільська місцева прокуратура (32300, Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський, вул. Драгоманова, 11).

Всім рек. листом з пов. про вручення