Постанова № 75398475, 19.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. Справа№ 910/20206/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,

від позивача Цуканов В.В.,

від відповідача Посохов В.С.,

від третьої особи не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія ЛІТ"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2018 (повний текст складено 30.03.2018)

у справі №910/20206/17 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія ЛІТ"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЙЛСТРІМ"

про розірвання договору поруки, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія ЛІТ" до господарського суду міста Києва подано позов до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання договору поруки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок істотного невиконання відповідачем умов договору поруки (в частині передання позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами та засобів забезпечення вказаних обов'язків у вигляді забезпечень), він значною мірою позбавлений того, на що розраховував під час укладення договору поруки, зазнав збитків і втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору та був вимушений залучити кредитні кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 року залучено до участі у справі - ТОВ "ОЙЛСТРІМ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 року у справі №910/20206/17 у задоволенні позову відмолено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено істотних порушень договору другою стороною, в матеріалах справи відсутні докази того, що невиконання відповідачем зобов`язань з передання копій документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило товариство того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія ЛІТ" 24.04.2018 року подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2018 року у справі №910/20206/17 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, так як судом неправильно встановлені обставини справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки. Зокрема, апелянт вказує, що істотність порушення відповідачем умов договору у даному випадку полягає у тому, що з огляду на ненадання ПАТ «КБ «Приватбанк» обумовлений договором документів, позивач наразі не має можливості реалізувати належне йому право вимоги. Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції була залишена без реагування вимога про повернення коштів. Також, позивач звертає увагу, що місцевий господарський суд необґрунтовано відмовив у витребуванні доказів у відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 21.05.2018 року у справі №910/20206/17 апеляційну скаргу залишено без руху з підстави відсутності заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія ЛІТ" 06.06.2018 року подано через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 року у справі №910/20206/17 відкрито апеляційне провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 02.07.2018 року.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/20206/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 року розгляд справи призначено на 19.07.2018 року.

В судовому засіданні 19.07.2018 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ" (поручитель) та Публічним акціонерним товариства комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4О15113И/П (надалі - договір поруки; а.с. 28), предметом якого (п. 1. договору поруки) є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання TOB "Ойлстрім", (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2015 № 4О15113И, (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Пунктом 5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Згідно з п. 6 договору поруки, поручитель, зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Пунктом 10 договору поруки обумовлено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п.11 договору поруки).

Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою сторін. (п.14 Договору).

В п.17 договору зазначено, що він укладений/підписаний із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого Центру Сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк", на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 24.12.2015 року укладеної сторонами.

Як стверджує позивач, ним сплачено ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки № 4О15113И/П як виконання обов'язків по кредитному договору від 16.12.2015 року №4О15113И на загальну суму 2 165 769 935, 07 грн. (а.с. 31).

Позовні вимоги з посиланням на ст. 612 ЦК України обґрунтовані тим, що позивачем, як поручителем виконано зобов'язання ТОВ "ОЙЛСТРІМ" (боржника) за кредитним договором. Проте відповідачем, в порушення положень встановлених п.п. 8, 10 Договору поруки, не передано позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором та засобів забезпечення вказаних обов'язків. Внаслідок цього, за доводами позивача, він зазнав збитків і втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та був вимушений залучити кредитні кошти. Враховуючи викладене, позивач просив розірвати договір поруки з огляду на істотне порушення договору іншою стороною.

За доводами позивача, метою укладення договору поруки було отримання прибутку. Істотною умовою цього договору та умовою, що сприяла його укладенню, за доводами позивача, була наявність відомостей щодо існування у ПАТ "КБ "Приватбанк" прав, що забезпечують право вимоги за кредитними зобов'язаннями боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості; суттєвою умовою договору було те, що до позивача переходять всі права кредитора за кредитним договором (п. 8, п.10).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України.

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою Сторін (п.14 Договору)

Належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору матеріали справи не містять.

Поряд з цим, відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2018 року у справі № 910/20312/17.

Докази завдання позивачеві шкоди у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору поруки, того, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору, а також того, що внаслідок зазначених дій позивачем понесені збитки - у матеріалах справи відсутні.

Позивачем не обґрунтовано ані своїх доводів про те, що укладаючи спірний договір він керувався наявністю забезпечення, яке перевищує розмір зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Колегія суддів також звертає увагу, що місцевим господарським судом було досліджено рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року у справі № 910/14064/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 року, що набрало законної сили та в касаційному порядку не оскаржено, яким відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання останнього передати позивачу документи, які підтверджують обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлстрім" (надалі - TOB "Ойлстрім") по кредитному договору від 16.12.2015 року № 4О15113И, що був укладений між позивачем та TOB "Ойлстрім", а саме - кредитну справу по кредитному договору від 16.12.2015 року № 4О15113И.

Вказаним вище рішенням встановлено відсутність порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Літ" Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк". Крім того, в даному рішенні суду також встановлено не доведення виконання позивачем договору поруки.

Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги в даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року у справі № 910/14064/17.

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; /…/. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Така вказівка на подію визначена сторонами у п.10 Договору, відповідно до якого кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя (ст. 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З умов Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання боржника та його обсягу станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Правовий аналіз норм ч. 2 ст. 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.

Поряд з цим позивачем не доведено того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте позивачем на підтвердження своїх доводів наведених в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги, належних доказів надано не було.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено порушення відповідачем встановленого договором обов'язку, що виключає можливість застосування ст. 612 ЦК України на підставі якого у вказаній справі було заявлено позов.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апелянта стосовно необґрунтованої відмови судом першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи вперше позивачем подано клопотання про витребування доказів вже після подання позовної заяви. (а.с. 86). Вдруге, позивач звернувся з клопотання про витребування доказів після закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті. (а.с. 105).

Відтак, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено позивачу у витребуванні доказів з підстав пропуску позивачем встановленого законом процесуального строку для подачі клопотання про витребування доказів.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія ЛІТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 року у справі №910/20206/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 року у справі № 910/20206/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20206/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.07.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук