Рішення № 75398376, 11.07.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9604/18

Провадження № 2/161/2833/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсацію за порушення строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2018 року представник позивача ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсацію за порушення строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 04 жовтня 1985 року по 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з державним підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів №2". За період з 01 липня 2015 року по 14 вересня 2017 року виникла заборгованість перед ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати в розмірі 37854,79 гривень за вирахуванням податків та інших загальнообов’язкових платежів. Відповідно сума до виплат становитиме 29916,27 гривень без вирахування податків та інших загальнообов’язкових платежів.

Наказом №132-К/тр від 14.09.2017 року позивач була звільнена з вказаного місця роботи за угодою сторін.

Вказує, що після звільнення відповідач не провів з позивачем остаточного розрахунку по заробітній платі, а саме ій не було виплачено нараховану заробітну плату.

Зазначає, що у зв’язку з невиплатою державним підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів №2"належної ій суми при звільненні, відповідач зобов’язаний відшкодувати середній її заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, та на підставі статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача в користь позивача невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2015 року по 14 вересня 2017 року у розмірі 29 916,27 гривень, середній заробіток за час затримання розрахунку при звільнені в сумі 38 326,27 гривень та 5039 гривень компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів виплати зарплати.

Ухвалою суду від 23 червня 2018 року було ухвалено розгляд вказаної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Відповідно до ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просила розгляд справи проводити за відсутності позивача та її представника. Крім того, вказувала, що під час проведення розрахунку середнього заробітку допустила технічну помилку при множенні, а саме вказала суму середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільнені 38 326,27 гривень, замість 38 325, 60 гривень, а тому просить стягнути в користь позивача середній заробіток за час затримання розрахунку при звільнені в сумі 38 325,60 гривень, в решті позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

11 липня 2018 року канцелярією Луцького міськрайонного суду Волинської області за вихідним номером 33517 зареєстрована заява представника відповідача директора державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" ОСОБА_3, в якій він просить розгляд справи проводити за його відсутності, позов визнає у повному обсязі, не заперечує щодо стягнення в користь позивача нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільнені, та компенсацію за порушення термінів виплати зарплати.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

За змістом частини 3, 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у випадку визнання відповідчем позову, суд ухвалює рішення в порядку встановленому статтею 206 цього кодексу.

Відповідно до положень частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановивши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність його задоволення.

Відповідно до ч.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, зокрема, з копії довідки №1 від 30.05.2018 року, позивач ОСОБА_1 з 04 жовтня 1985 року по 14 вересня 2017 року працювала в державному підприємстві "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" на посаді бухгалтера 1 категорії (а. с. 4). Даний факт підтверджується копією трудової книжки БТ-І № 2391860 (а.с 5-6).

Відповідно до наказу №132-К/тр від 14.09.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з вказаного місця роботи за угодою сторін (а. с 4).

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку зі звільненим працівником - виплати всіх сум, що належать йому, а у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Оскільки обов'язок своєчасної виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку покладається саме на власника підприємства або уповноваженого ним органу, тому суд вважає, що саме роботодавець повинен доводити ту обставину, що заборгованість по заробітній платі у нього перед працівником відсутня.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні та зокрема підтверджується довідкою про заборгованість по заробітній платі, яка видана директором державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" ОСОБА_3 від 30 травня 2018 року відповідач, в порушення вимог ст.ст., 47, 116 КЗпП України, у день звільнення ОСОБА_1, не виплатив останній всіх сум, що належать ій від підприємства, а саме нараховану заробітну плату у період з липня 2015 року по вересня 2017 року у розмірі 29916,27 гривень, яка станом на 14 вересня 2017 року не виплачена.

Із роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затриманням розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред»явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Таким чином? суд прийшов до висновку, що оскільки з вини відповідача позивачу не виплачено при звільнені всіх сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, останній вправі згідно ст. 117 КЗпП України вимагати стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 14.09.2017 року по 04.06.2018 року ( в межах позовних вимог).

Відповідно до п.21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100,середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов’язана відповідна виплата.

Згідно п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Представником позивача ОСОБА_2 було надано суду розрахунок, згідно якого сума середньоденного заробітку позивача становить 212 грн 92 коп (а.с.10).

Період затримки розрахунку при звільненні позивача з 14.09.2017 року по 04.06.2018 року включно, становить 180 робочих дні.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 38 325 грн. 60 коп., з розрахунку: 180 робочі дні (з 14.09.2017 року по 04.06.2018 року) х 212,92 грн. (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення).

У відповідності до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Разом із тим статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов’язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв’язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у звязку з несвоєчасним виконанням рішення.

Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 зазначив, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

З поданого представником позивача ОСОБА_2 розрахунку, який визнається представником відповідача, вбачається, що розмір компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати становить 5039,87 гривень (а. с. 11-12).

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" на користь позивача слід стягнути 29 916,27 гривень заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38 325 грн. 60 коп., та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 5039,87 гривень.

Згідно положень ч.6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 .п.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 4; код ЄДРПОУ 00953065)в користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 01.07.2015 року по 14.09.2017 року в розмірі 29 916 (двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот шістнадцять ) гривень 27 копійок за вирахуванням податків та інших загальнообов’язкових платежів.

Стягнути з державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38 325 (тридцять вісім тисяч триста двадцять п’ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» в користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.07.2015 року по 14.09.2017 року станом на 04.06.2018 року в розмірі 5039 (п’ять тисяч триста дев’ять) гривень 87 копійок.

Стягнути з державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» в дохід держави 704 гривні 80 копійок судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати - у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту рішення 16 липня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк