Рішення № 75398353, 17.07.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018 Справа № 917/469/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" Полтавська філія районних електромереж ПАТ "Полтаваобленерго"

до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"

про 11 082 020,69 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар Тимофієнко О.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, перепустка № 90

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 37 від 18.08.2017 р.

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Полтавської філії районних електромереж ПАТ "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" 11 082 020,69 грн. заборгованості за користування електроенергією по договору № 0094 від 01.01.2008р., у тому числі: 6 954 883, 73 грн. - заборгованість за використану активну електричну енергію за період з червня 2015 року по лютий 2018 року, 2 053 813, 31 грн. - пеня за спожиту активну електроенергію та на передоплату за період з квітня 2017 року по березень 2018 pоку, 1099,83 грн. - пеня за спожиту реактивну електроенергію за період з квітня 2017 року по березень 2018 року, 1 685 831, 00 грн. - інфляційні за активну електроенергію за період з жовтня 2015 року по березень 2018року, 3 067, 29 грн. інфляційних за перетоки реактивної електроенергії за період з жовтня 2017 року по березень 2018 pоку, 382 643,70 грн. - 3% річних від простроченої суми за активну електроенергію за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року, 681,83 грн. - 3% річних річних за перетоки реактивної електроенергії за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач прострочив виконання своїх договірних зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.05.2018р. призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.05.2018 р.

24.05.2018 р. від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов (вх. № 5145), в якому відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за використану активну електричну енергію в сумі 6 954 883,73 грн. за період з червня 2015 року по лютий 2018 року.

В частині вимог про стягнення пені, інфляції та трьох відсотків річних відповідач проти позову заперечує, посилаючись на невідповідність встановлених НКРРКП тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення для КП ПОР "Полтававодоканал", які діяли в період, у якому виникла заборгованість за спожиту електроенергію, економічно обґрунтованим витратам на їх виробництво. Також зазначає, що підприємство є збитковим та має невідшкодовану державою різницю в тарифах.

В судовому засіданні 29.05.2018 р. суд оголосив перерву до 03.07.2018 р.

22.06.2016 р. від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 6084).

26.06.2016р. від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 6189), відповідно до яких відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.07.2018 р. суд закрив підготовче провадження у справі №917/469/18, призначив справу до розгляду по суті в засіданні суду на 17.07.2018 р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2018 р. підтримав позов та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.07.2018 р. визнав основну заборгованість за договором в повному обсязі та просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України на 50%.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.01.2008 р. між структурним підрозділом ВАТ "Полтаваобленерго" в особі Полтавської філії ВАТ "Полтаваобленерго", яке у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “Полтаваобленерго” від 20.04.2011 р. змінило організаційно-правову форму товариства на Публічне акціонерне товариство “Полтаваобленерго” та Обласним підприємством “Полтававодоканал”, яке згідно з Статутом змінило назву на Комунальне підприємство Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” і є правонаступником його прав та обов'язків, укладено договір № 0094 "Про постачання електричної енергії".

Відповідно до п. 1 договору Постачальник продає електричну енергію (як різновид товару) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 4300 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів електричної енергії" (п. 2.3.3 Договору);

- здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача згідно з додатком “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” (п. 2.3.4 Договору);

В Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" сторони узгодили, зокрема, наступне:

- розрахунковим вважається період 8:00 год. 25 числа попереднього місяця до 8:00 год. такого ж числа поточного місяця.

Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії за регульованим тарифом (п. 1 Порядку);

- Споживач до початку розрахункового періоду здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії. Розмір суми платежу розраховується Споживачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період тарифів відповідного класу та заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії. У разі відсутності інформації про тарифи на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді (п. 2 Порядку);

- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії" (п. 4 Порядку);

Згідно з пунктом 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком (п. 2 Додатку № 2 "Порядок розрахунків"), Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. Сума пені, компенсаційні нарахування встановленого індексу інфляції та три проценти річних зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками. Крім того, порядок та розмір нарахування штрафних санкцій обумовлений п. п. 9, 10 Додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору.

Розрахунки за перетоки реактивної електричної енергії, перевитрату договірних величин електроенергії та потужності, нарахування по протоколам порушень при користуванні електричною енергією, пеня та інші платежі, оформлені рахунками постачальника електричної енергії, здійснюються споживачем самостійно в 5-ти операційних (10-ти операційних для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місці) днів з дня виписки рахунків (п. 13 Порядку).

Як зазначає позивач, в період з червня 2015 року по лютий 2018 року Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" постійно споживало електричну енергію (активну і реактивну) на підставі вищезазначеного Договору, а оплата за спожиту електричну енергію за цей період відповідачем проводилась несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість за спожиту електроенергію за період з червня 2015 рку по лютий 2018 року в сумі 6 954 883,73 грн.

Відповідач, не заперечує наявність суми основного боргу за спірний період у розмірі, заявленому до стягнення.

Оскільки, Споживачем було порушено договірні зобов'язання перед Постачальником в частині своєчасної оплати за спожиту активну та реактивну електричну енергію, відповідно до п.4.2.1. Договору відповідачу нараховано пеню за спожиту активну електроенергію та на передоплату за період з квітня 2017 року по березень 2018 року в сумі 2 053 813, 31 грн. та пеню за спожиту реактивну електроенергію за період з квітня 2017 року по березень 2018 року в сумі 1 099, 83 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні втрати за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року та 3% річних від простроченої суми за період з жовтня 2015 року по березень 2018 pоку, а саме: 1 685 831, 00 грн. - інфляційні за активну електроенергію за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року; 3 067, 29 грн. - інфляційні за перетоки реактивної електроенергії за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року; 382 643,70 грн. - 3% річних від простроченої суми за активну електроенергію за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року; 681,83 грн. - 3% річних за перетоки реактивної електроенергії за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Як визначено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 3 ст. 86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як досліджено судом, відповідач не здійснив розрахунків за спожиту електричну енергію у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором. Вказане підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема: відомостями про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії, рахунками, актами про прийняття - передавання товарної продукції (про використану електричну енергію).

Як встановлено судом відповідачем не сплачено 6 954 883,73 грн. заборгованості за активну електроенергію за період з червня 2015 року по лютий 2018 року.

Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги на суму 6 954 883,73 грн. заборгованості за використану активну електричну енергію.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку визнання відповідачем вказаних позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дана обставина відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань відповідачем щодо оплати 6 954 883,73 грн вартості спожитої електричної енергії, а отже вимога про стягнення основного боргу в сумі 6 954 883,73 є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

Сторони передбачили, що відповідно до п. 10 Порядку у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу нараховуються компенсаційні нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Посилаючись на умови договору на ст. 625 ЦК України позивач нарахував пеню за спожиту активну електроенергію та на передоплату за період з квітня 2017 року по березень 2018 року в сумі 2 053 813, 31 грн.; пеню за спожиту реактивну електроенергію за період з квітня 2017 року по березень 2018 року в сумі 1 099, 83 грн.; 1 685 831, 00 грн. інфляційних за активну електроенергію за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року; 3 067, 29 грн. інфляційних за перетоки реактивної електроенергії за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року; 382 643,70 грн. - 3% річних від простроченої суми за активну електроенергію за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року; 681,83 грн. - 3% річних за перетоки реактивної електроенергії за період з жовтня 2015 року по березень 2018 року.

Судом перевірено правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних з урахування моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманої енергії по кожному окремому рахунку за допомогою калькулятора ІПС "Ліга". За результатами розрахунку встановлено, що заявлені розміри нарахувань не перевищують розрахункових, є правомірними та обґрунтованими.

Як зазначалось у описовій частині даного рішення, відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що його підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованої пені на 50%, виходячи з наступного.

У відповідності до Стаття 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи скрутне фінансове становище підприємства відповідача, специфічний вид діяльності відповідача, необхідність врахування інтересів територіальної громади, фізичних та юридичних осіб, недопущення негативних наслідків внаслідок зупинки діяльності підприємства боржника, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 50%.

При цьому судом враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає пеня за спожиту активну електроенергію та на передоплату за період з квітня 2017 року по березень 2018 року у розмірі 1 026 906,66 грн.; пеня за спожиту реактивну електроенергію за період з квітня 2017 року по березень 2018 року у розмірі 549,92 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення пені суд відмовляє в позові.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позову позивачем додане платіжне доручення № 666256 від 10.04.2018 р. про сплату судового збору у розмірі 166 230,31 грн.

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач визнав позов частково - в сумі 6 954 883,73 грн.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом (без урахування зменшення судом розміру пені), частково покладається на відповідача в сумі 114 068,68 грн.

Судовий збір в сумі 52 161,63 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку з частковим визнанням відповідачем позову.

Керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вул. Паризької Комуни, буд. 40а, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 03361661) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 00131819) в особі Полтавської філії міських електромереж ПАТ "Полтаваобленерго" (вул. Маршала Бірюзова, буд. 47А, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 37709834) 6 954 883, 73 грн. заборгованості за використану активну електричну енергію, 1 026 906,66 грн. пені за спожиту активну електроенергію та на передоплату, 549,92 грн. пені за спожиту реактивну електроенергію, 1 685 831,00 грн. інфляційних за активну електроенергію, 3 067,29 грн. інфляційних за перетоки реактивної електроенергії, 382 643,70 грн. - три проценти річних від простроченої суми за активну електроенергію, 681,83 грн. - три проценти річних за перетоки реактивної електроенергії, 114 068,68 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 00131819) в особі Полтавської філії міських електромереж ПАТ "Полтаваобленерго" (вул. Маршала Бірюзова, буд. 47А, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 37709834) Державного бюджету України судовий збір у розмірі 52 161,63 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 666256 від 10.04.2018 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №917/469/18.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.07.2017 р.

Суддя Киричук О.А.