Рішення № 75398280, 12.07.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2018 р. Справа № 918/102/18

Господарський суд Рівненської області в складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" до Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А.", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, – Державного агентства автомобільних доріг України, про стягнення заборгованості в сумі 1 535 089 грн. 05 коп.,

в засіданні приймали участь:

від позивача - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

від третьої особи - не з'явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 8093117 LB51289.

У судовому засіданні 12 липня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" (далі – Товариство) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." заборгованості за укладеним між сторонами 17 жовтня 2014 року контрактом субпідряду № 17-10/1/14 від в сумі 1 535 089 грн. 05 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у січні 2013 року між Державним агентством автомобільних доріг України та Акціонерним товариством "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." були укладені контракти підряду, за якими відповідач зобов’язався здійснити капітальний ремонт автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський (контракти 2.1 та 2.2, Лоти 2.1-2.6). Зазначеним основним контрактом також було передбачено, що до виконання вказаних робіт відповідач має право залучати інших осіб на умовах субпідряду.

17 жовтня 2014 року на підставі основного контракту між відповідачем та позивачем було укладено контракт субпідряду № 17-10/1/14 на виконання ремонту автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський в Україні, а саме укріплення насипу.

Згідно статті 17 цього контракту субпідряду погодження та оплата робіт, які виконувалися позивачем за вказаним контрактом, здійснювались на підставі проміжних платіжних сертифікатів. Відповідно до статей 23.9, 23.10 контракту субпідряду з кожного проміжного платіжного сертифікату відповідач утримує 10% суми платежу як гарантію виконання. Вказана сума гарантії підлягає поверненню. Так, утримані суми повертаються в наступному порядку: 50% – при підписанні сертифікату передачі за весь об’єм робіт або частину постійних робіт, решта 50% – в порядку, передбаченому основним контрактом.

У той же час 23 серпня 2016 року укладений між Укравтодором та відповідачем основний контракт було розірвано у зв’язку з систематичним невиконанням та грубим порушенням відповідачем умов цього контракту. У зв’язку з розірванням основного контракту, 23 серпня 2016 року на підставі пункту 24.2 був розірваний і контракт субпідряду, укладений між сторонами.

Однак, після підписання та оплати проміжного платіжного сертифікату № 1, тобто у період з 3 червня 2016 року до 23 серпня 2016 року, позивачем були виконані роботи згідно контракту субпідряду, які відповідачем не прийняті та не оплачені, загальна сума заборгованості становить 1 535 089 грн. 05 коп., включаючи вартість робіт з урахуванням коефіцієнту зміни курсу – 863 339 грн. 93 коп., вартість придбаних позивачем матеріалів – 663 974 грн. 63 коп., а також суму неповернутої гарантії у розмірі 10% – 7 774 грн. 50 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 1 березня 2018 року (суддя Політика Н.А.) позовну заяву Товариства від 21 лютого 2018 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/102/18 та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження на 26 березня 2018 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Державне агентство автомобільних доріг України.

22 березня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 21 березня 2018 року (т. 1, а.с. 172-173), в якому останній заперечив проти задоволення вимог Товариства з огляду на відсутність підписаного третьою особою сертифікату передачі робіт в рамках контракту, що у свою чергу свідчить про те, що встановлений контрактом субпідряду від 17 жовтня 2014 року № 17-10/1/14 річний гарантійний строк на час звернення позивача до суду з даним позовом не сплив. Крім того, враховуючи відсутність на момент вирішення цього господарського спору підписаного між сторонами сертифікату про завершення робіт, відповідач зазначив про те, що строк сплати позивачеві спірних гарантійних утримань не настав. Також відповідач наголосив на тому, що Товариством не складалася та не надавалася підряднику письмова документація щодо виконання зазначених у позові робіт, а самим позивачем не було у встановленому законом порядку доведено цільового використання нібито понесених останнім витрат та їх обґрунтованості й аргументованості.

Ухвалою суду від 26 березня 2018 року у задоволенні клопотання Товариства про об’єднання справ № 918/99/18, № 918/100/18 та № 918/102/18 в одне провадження було відмовлено, а розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 26 квітня 2018 року.

Після судового засідання 26 березня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення третьої особи (т. 1, а.с. 198-200), в яких остання зазначила про те, що для належного та об’єктивного з’ясування усіх обставин справи необхідно встановити об’єм фактично виконаних Товариством робіт.

Ухвалою суду від 26 квітня 2018 року строк підготовчого провадження у справі № 918/102/18 було продовжено на 30 днів – до 29 травня 2018 року включно, а підготовче засідання відкладено на 16 травня 2018 року

Ухвалою суду від 16 травня 2018 року підготовче засідання у справі № 918/102/18 відкладено на 29 травня 2018 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 24 травня 2018 року № 01-04/12/2018 у зв'язку із закінченням повноважень з відправлення правосуддя судді Політики Н.А. та відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/102/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2018 року справу № 918/102/18 передано на розгляд судді Церковній Н.Ф.

Ухвалою суду від 25 травня 2018 року вказану справу прийнято до провадження судді Церковної Н.Ф.

29 травня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Товариства на відзив від 11 квітня 2018 року (т. 2, а.с. 38-42), в якій позивач зазначив, що протягом дії укладеного між сторонами контракту субпідряду позивачем регулярно складалася та надавалася відповідачу відповідна документація щодо виконаних робіт, а також велася претензійна робота з метою стягнення спірної заборгованості. Факт виконання позивачем неоплачених відповідачем робіт за контрактом субпідряду, на думку Товариства, підтверджується змістом листа Укравтодору від 7 грудня 2017 року № 5985/3/91-10-2733/10, який повністю відображає оцінку інженера всього обсягу робіт, виконаних та прийнятих на дату припинення основного контракту. Також позивач зазначив, що будь-які спори між відповідачем та Укравтодором щодо законності розірвання основного контракту не можуть стосуватися правовідносин, що склалися між сторонами у справі № 918/102/18.

Разом з тим 29 травня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення відповідача від 26 травня 2018 року (т. 2, а.с. 24-28), в яких останній зазначив про те, що посилання позивача на лист Укравтодору від 7 грудня 2017 року № 5985/3/91-10-2733/10 як на доказ виконання Товариством робіт є необґрунтованими, оскільки як вбачається зі змісту вказаного листа, останній містить інформацію лише про загальний обсяг виконаних робіт підрядником – відповідачем, проте не містить відомостей про обсяги виконаних робіт Товариством. Крім того, позивачем, на думку Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А., не було доведено факту виконання ним спірних робіт за контрактом субпідряду, а також факту надання підряднику документації, яка б підтверджувала виконання таких робіт. Також відповідач звернув увагу на те, що між сторонами було підписано лише один проміжний платіжний сертифікат від 3 червня 2016 року № 1, в якому сторони відобразили усі витрати та вартість усіх робіт, що були виконані в рамках укладеного між сторонами контракту субпідряду на вказану дату, і які були прийняті відповідачем, що в загальному становить 93 293 грн. 04 коп. (у тому числі 10 % гарантійного утримання). У той же час в обґрунтування своїх вимог до позовної заяви Товариством було долучено видаткові накладні, які складені та підписані до 3 червня 2016 року, тобто до дня підписання вищенаведеного проміжного платіжного сертифікату. Відтак, Товариство, на думку відповідача, фактично включило наведені витрати у сам проміжних платіжний сертифікат від 3 червня 2016 року № 1, який у повному обсязі був оплачений відповідачем.

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року підготовче провадження у справі № 918/102/18 було закрито та призначено до судового розгляду по суті на 12 червня 2018 року.Ухвалою суду від 12 червня 2018 року розгляд справи відкладено на 22 червня 2018 року.У судовому засіданні 22 червня 2018 року оголошувалася перерва до 12 липня 2018 року.

26 червня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення позивача від 21 червня 2018 року, в яких останній зазначив, що виконання вищенаведених робіт по гідро посіву трави підтверджуються, зокрема, листом інженера компанії Egis International від 15 червня 2015 року та укладеним між позивачем і ТОВ "Армоцель" договором поставки від 8 червня 2015 року.

Крім того, 11 липня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення відповідача від 10 липня 2018 року, в яких останній зазначив, що згідно наданої Укравтодором інформації по контракту 2.2. робіт по гідро посіву трав на схилах виїмок і насипів у період з 3 червня 2016 року по 23 серпня 2016 року не здійснювалося. Також відповідач вказав, що твердження Товариства щодо виконання ним робіт спростовується також і відповідними відомостями податкового обліку, в яких у відповідні звітні податкові періоди з липня по вересень 2016 року позивачем взагалі не було зареєстровано жодних податкових накладних та не відображено податкових зобов’язань.

У судовому засіданні 12 липня 2018 року представник позивача, який брав участь у проведенні цього судового засідання в режимі відеоконференції, підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача у вказаному судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 21 березня 2018 року, запереченнях від 26 травня 2018 року та наданих письмових поясненнях.

Третя особа про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

4 січня 2013 року між Акціонерним товариством "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. та Державним агентством автомобільних доріг України (Укравтодором) було укладено контракт щодо виконання підрядником капітального ремонту автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський (далі – основний контракт). Зокрема, на виконання цих зобов'язань щодо капітального ремонту вказаної автомобільної дороги за лотами, тендерна пропозиція по яким була прийнята замовником (третьою особою), були укладені Контракти 2.1 і 2.2: лоти 2.1-2.6.

17 жовтня 2014 року між Акціонерним товариством "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. та Товариством було укладено контракт субпідряду № 17-10/1/14 (далі – контракт) на виконання ремонту автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський в Україні (контракт 2.2. км 282+000-333+250 (Укріплення насипу).

Відповідно до частини 1 контракту виконання, термін дії і початок виконанню цього контракту ґрунтуються на схваленні інженера (пункт 4.1) і засновані на ввіренні робіт субпідряднику. Жодна дія, жоден вид робіт, що відноситься до даного контракту, не може бути виконаний субпідрядником, якщо не буде отримано відповідного дозволу, в іншому випадку за всі витрати і збитки буде відповідальним він сам.

Невід’ємну частину даного контракту складають наступні акти і документи: Загальні Умови та Особливі Умови основного контракту, технічні специфікації, програма виконання робіт, відомість обсягів робіт.

Згідно статті 1 контракту підрядник передає на субпідряд, а субпідрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт, усуненню будь-яких виявлених дефектів і недоліків у відповідності з технічними специфікаціями в об'ємах і видах робіт згідно з доданою ВОР, згідно до проекту по ремонту автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський.

Відповідно до пункту 6.1 цього контракту субпідрядник гарантує якість і належне виконання робіт, при цьому дає 1 рік гарантії на основні роботи з моменту їх завершення на будмайданчику і підписання з боку основного замовника сертифіката передачі робіт, складених відповідно до статті 18.

За змістом пунктів 8.1 та 8.2 контракту субпідрядник зобов'язується виконати доручені йому роботи, вказані в поданій відомості обсягів робіт. Відомість обсягів робіт (далі – ВОР) становить невід'ємну частину цього контракту.

Пунктом 12.1 контракту передбачено, що крім того, що субпідрядник зобов'язаний забезпечити необхідну кількість трудових ресурсів, матеріали, необхідні робочі засоби і механізми, він повинен сам керувати ними з метою здачі виконуваних робіт. При цьому підрядник не несе відповідальність за простій обладнання субпідрядника, у зв'язку з чим ніякі фінансові компенсації даним договором не передбачені.

Згідно пункту b статті 12.2 контракту субпідрядник зобов'язується також забезпечити поставку всіх матеріалів і устаткування, необхідних для належного виконання робіт у строки, за винятком поставок, що здійснюються підрядником.

Схвалення робіт, виконаних за контрактом, здійснюється підрядником та інженером за допомогою інспекції, складення та підписання відповідного проміжного платіжного сертифікату. Проміжний платіжний сертифікат складається сторонами і містить письмовий та аналітичний опис робіт, виконаних за цим контрактом, з докладним посиланням на позиції ВОР по кожному розділу. Проміжний платіжний сертифікат оформляється щомісячно на суму виконаних робіт (стаття 17 контракту).

Згідно статті 18 контракту по завершенню робіт за цим контрактом буде складено остаточний сертифікат, який повинен бути схвалений, підписаний і сертифікований підрядником.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано проміжний платіжний сертифікат від 3 червня 2016 року № 1 на загальну суму 85 519 грн. 64 коп. з ПДВ (з яких відповідачем утримано 10 % передбаченого контрактом гарантійного платежу в сумі 7 774 грн. 50 коп.) (т. 1, а.с. 94).

За змістом пункт 22.2 контракту розрахунок суми до оплати розраховується на підставі цін, зазначених у Відомості обсягів робіт, у відповідності зі статтею 23.2, з урахуванням коефіцієнта, який визначається співвідношенням офіційного курсу Євро, встановленого Національним Банком України на день підписання проміжного платіжного сертифікату до офіційного курсу Євро, встановленого Національним Банком України на день підписання сторонами відомості об’ємів робіт, який становить - 16,511510 грн. за 1 євро на 17 жовтня 2014 року.

Відповідно до статті 23 контракту проміжний платіжний сертифікат повинен містити кількість та вартість виконаних робіт та інші витрати, вказані у відомості об’ємів робіт. На підставі проміжних платіжних сертифікатів, підписаних та погоджених обома сторонами, субпідрядник виставляє відповідний рахунок-фактуру на оплату виконаних робіт. Підрядник зобов’язується оплатити вартість виконаних робіт відповідно до виставлених рахунків-фактур протягом 7 робочих днів з моменту отримання оплати на свій рахунок з боку основного замовника. Строки оплати замовником у відповідності з основним контрактом.

Вказаною статтею контракту також встановлено, що з кожного проміжного платіжного сертифікату підрядник буде утримувати 10% суми платежу, як гарантію виконання. Утримані суми повертаються в наступному порядку: 50% - при підписанні Сертифікату передачі на весь обсяг робіт або частину постійних робіт, решта 50% - в порядку, передбаченому основним контрактом.

Зі змісту наявного у матеріалах справи проміжного платіжного сертифікату від 3 червня 2016 року № 1 вбачається, що згідно вказаного документу загальна сума гарантійних утримань становить 7 774 грн. 50 коп.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно відомості обсягів робіт загальна вартість робіт складає 3 417 500 грн. 00 коп. без ПДВ (т. 1, а.с. 93).

Отже, загальна вартість робіт за контрактом складає 4 101 000 грн. 00 грн. з ПДВ.

Разом з тим відповідно до пункту d статті 24.1 контракту, останній вважається розірваним в правовому порядку, зокрема, на вимогу підрядника в односторонньому порядку, при цьому останній повинен повідомити субпідрядника за 10 календарних днів до моменту розірвання цього контракту субпідряду. В такому випадку, після закінчення вказаного в цьому пункті терміну, контракт субпідряду вважається розірваним з наступного дня без укладення додаткових угод.

4 серпня 2016 року Державним агентством автомобільних доріг України (Укравтодором) було направлено підряднику повідомлення про розірвання контракту № 154/2/9-13 з огляду на невиконання зобов'язань за основним договором та порушення окремих його вимог.

Статтею 24.1 (а) контракту визначено, що останній вважається розірваним в правовому порядку, зокрема у випадку розірвання основного контракту.

Згідно пункту 24.2. контракту у випадку розірвання даного контракту у зв'язку з розірванням основного контракту, підрядник відшкодовує субпідряднику всі понесені витрати по виконанню зобов'язань за даним контрактом та оплачує виконану роботу до моменту розірвання даного договору протягом 15 календарних днів з моменту розірвання даного контракту в порядку, передбаченому основним контрактом.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судами у справі № 927/468/17, зокрема, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2017 року: "4 серпня 2016 року Державним агентством автомобільних доріг України (Укравтодором) було направлено Акціонерному товариству "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." повідомлення про розірвання контракту № 154/2/9-13 з огляду на невиконання зобов'язань за Основним договором та порушення окремих його вимог, на підставі ст. 15.2 (Припинення дії Замовником), а також ст. 15.6 (Корупційна або шахрайська практика) загальних умов основного Контракту.

Дане повідомлення було отримано АТ "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." 8 серпня 2016 року.

З вказаної дати почався перебіг 14-днів, після спливу яких дія основного контракту припинена.

Питання щодо проведення взаєморозрахунків між позивачем та третьою особою є предметом розгляду Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати (Париж, Франція)".

Враховуючи розірвання основного контракту, 21 серпня 2017 року позивач направив відповідачу для підписання остаточний сертифікат до контракту субпідряду від 17 жовтня 2014 року № 17-10/1/14 з додатком та відомість об'ємів робіт за квітень 2016 року і за червень-липень 2015 року в 3 екземплярах (а.с. 127).

У той же час з матеріалів справи вбачається, що остаточного сертифікату за укладеним між сторонами контрактом субпідряду від 17 жовтня 2014 року № 17-10/1/14 підписано не було.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відносно обставини щодо розірвання основного контракту положеннями статті 653 ЦК України визначені правові наслідки зміни або розірвання договору.

Так, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, з огляду на характер цього договору, за яким відповідач виконує умови договору до його розірвання щодо оплати за виконані роботи, а позивач, виконавши такі роботи, несе відповідальність за їх якість.

Розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури забезпечення якості робіт.

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що припинення зобов'язання можливе за умови його належного виконання, яке проведено належним чином, а розірвання договору не є підставою для припинення гарантійних утримань, якими забезпечується якість виконання зобов'язання, що виникло до розірвання договору.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, якщо презумпція правомірності договору не спростована, усі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Аналогічні по суті правові висновки щодо наслідків розірвання договору викладені у постановах Верховного Суду України у справах № 3-136гс11, 6-213цс15, 6-639цс15, 6-495цс15, 6-939цс15, 6-1562цс15.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 837, 875 ЦК України та статті 318 Господарського кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів частини 3 статті 318 Господарського кодексу України та частини 1 статті 879 ЦК України забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором.

Частиною 4 статті 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь - який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 №01-06/374/2013 вказано, що відповідно до частини 4 статті 849 ЦК України замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Згідно положень статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують ухилення відповідача від прийняття робіт, чи прийняття робіт в односторонньому порядку, як це передбачено статтею 882 ЦК України.

Водночас слід зазначити, що пунктом 5.2 контракту встановлено, що як тільки ввірені роботи будуть виконані, субпідрядник повинен одразу ж письмово повідомити про це підрядника. Не пізніше 2-х днів з моменту отримання повідомлення про закінчення робіт підрядник разом з субпідрядником повинен провести перевірку належного та повного виконання і після цього скласти відповідний акт.

За статтею 18 контракту при завершенні робіт за цим контрактом буде складено остаточний сертифікат, який повинен бути схвалений, підписаний і сертифікований підрядником.

Аналіз зазначених умов не дає підстави вважати, що обов'язок відносно складення остаточного сертифіката покладено виключно на позивача, а навпаки, за змістом статті 18 на відповідача прямо покладається лише обов'язок схвалити, підписати і сертифікувати такий сертифікат.

Крім того, за загальним правилом та звичаями ділового обороту саме виконавцем робіт складається документ (акт виконаних робіт, довідка про вартість, сертифікат тощо), що підтверджує їх виконання. Так, саме виконавець робіт у першу чергу зацікавлений у швидшому їх прийнятті замовником для прискорення отримання оплати за їх виконання.

Згідно пункту 11.9 основного контракту зобов'язання підрядника не вважаються виконаними до того часу, поки інженер не видасть підряднику сертифікат про завершення робіт, із зазначенням дати, на яку підрядник виконав свої зобов'язання у відповідності з контрактом.

Позивач у своєму позові зазначає, що роботи виконані останнім були прийняті у підрядника службою інженера за контрактом, що підтверджується листом Укравтодору від 7 грудня 2017 року № 5985/3/91-10-2733/10.

Водночас слід зауважити, що матеріали справи не містять згаданого оформленого у встановленому порядку сертифікату про завершення робіт, як того вимагає пункт 11.9 основного контракту.

Згідно пункту 22.1 контракту субпідряду сума, яку підрядник повинен оплатити субпідряднику за виконані роботи по умовам даного договору субпідряду, визначається відомістю фактично виконаних робіт на основі погоджених розцінок у гривні без ПДВ. Загальна сума до оплати визначається на основі підписаного проміжного платіжного сертифікату за виконані роботи, включаючи ПДВ.

За умовами пункту 22.2 цього контракту розрахунок суми до оплати розраховується на підставі цін, зазначених у Відомості обсягів робіт, у відповідності зі статтею 23.2, з урахуванням коефіцієнта, який визначається співвідношенням офіційного курсу Євро, встановленого Національним Банком України на день підписання проміжного платіжного сертифікату до офіційного курсу Євро, встановленого Національним Банком України на день підписання сторонами відомості об’ємів робіт, який становить - 16,511510 грн. за 1 євро на 17 жовтня 2014 року.

Не пізніше 25 числа кожного місяця субпідрядник повинен подати підряднику протокол оцінки виконаних робіт відповідно до статті 17 даного контракту та умов основного контракту; згодом субпідрядник і підрядник на цій основі складають і підписують проміжний платіжний сертифікат на оплату виконаних робіт (пункт 23.2 контракту).

Згідно пункту 23.6. контракту субпідряду підрядник зобов'язується оплатити вартість виконаних робіт відповідно до виставлених фактур протягом 7 робочих днів з моменту отримання оплати на свій рахунок з боку основного замовника. Строки оплати замовником - у відповідності з основним контрактом.

Так, позивач наголошує, що ним були виконані роботи згідно контракту у період після 3 червня 2016 року та до 23 серпня 2016 року, які відповідачем належним чином не прийняті та не оплачені. Загальна сума заборгованості, за твердженням позивача, складає 1 535 089 грн. 05 коп., включаючи, зокрема, вартість робіт з урахуванням коефіцієнту зміни курсу – 863 339 грн. 93 коп., а також вартість придбаних позивачем матеріалів на суму 663 974 грн. 63 коп.

Листом від 21 серпня 2017 року № 1162 позивач звернувся до Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." з проханням підписати остаточний сертифікат до Контракту субпідряду від 17 жовтня 2014 року на суму 956 633 грн. 96 коп. та відомість об’ємів робіт (т. 1, а.с. 127). Згідно копії поштового повідомлення лист отримано відповідачем 23 серпня 2017 року. До вказаного листа Товариством було долучено, зокрема, відомості об’ємів робіт за червень-липень 2015 року та за квітень 2016 року.

З матеріалів справи також вбачається, що 24 жовтня 2017 року Товариство звернулося до відповідача із претензією № 2 (вих. № 1293) про сплату заборгованості за договором субпідряду від 17 жовтня 2014 року на суму 871 114 грн. 42 коп. Згідно копії поштового повідомлення претензія отримана відповідачем 26 жовтня 2017 року (т. 1, а.с. 126).

У той же час у відповідь на претензію № 2 (вих. № 2393) відповідач направив на адресу Товариства лист від 1 листопада 2017 року № KHR/RD/4/11897/17 (т. 1, а.с. 174), в якій зазначив про відсутність правових підстав для задоволення наведеної претензії з огляду на ненадання позивачем необхідної документації, яка стосується дійсного виконання робіт, а також матеріалів, що підтверджують обґрунтованість вимог та їх розміру, наведених у претензії.

У зв’язку з наведеними обставинами суд звертає увагу на те, що спірним періодом, в який, за твердженням позивача, відповідачем не було оплачено виконаних ним робіт, Товариством було визначено період з 3 червня 2016 року по 23 серпня 2016 року, тоді як до адресованого відповідачу листа від 21 серпня 2017 року № 1162 позивачем в якості додатків до основного сертифікату було долучено відомості об’ємів робіт за червень-липень 2015 року та за квітень 2016 року, що не охоплюється спірним періодом.

Разом з тим при дослідженні матеріалів справи судом було встановлено факт відсутності належних доказів виконання позивачем зазначених ним робіт у згаданий період.

Так, в обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача, зокрема, вартості робіт з урахуванням коефіцієнту зміни курсу в сумі 863 339 грн. 93 коп., Товариство посилалося на виконання ним робіт по гідро посіву у період з 3 червня 2016 року до 23 серпня 2016 року.

Як було зазначено вище, пунктом 5.2 контракту встановлено, що як тільки ввірені роботи будуть виконані, субпідрядник повинен одразу ж письмово повідомити про це підрядника. Не пізніше 2-х днів з моменту отримання повідомлення про закінчення робіт підрядник разом з субпідрядником повинен провести перевірку належного та повного виконання і після цього скласти відповідний акт.

За змістом пункту 23.3 контракту проміжний платіжний сертифікат повинен містити кількість та вартість виконаних робіт та інші витрати, вказані у відомості об’ємів робіт.

У той же час у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують виконання Товариством свого обов’язку щодо складення та направлення підряднику відповідної письмової документації щодо виконання зазначених у позовній заяві робіт у спірний період.

Посилання Товариства на те, що факт виконання позивачем неоплачених відповідачем робіт за контрактом субпідряду підтверджується змістом листа Укравтодору від 7 грудня 2017 року № 5985/3/91-10-2733/10, також не беруться судом до уваги з огляду на те, що вказаний лист (т. 1, а.с. 96-99) містить інформацію лише про загальний обсяг виконаних робіт підрядником – відповідачем, проте не містить відомостей про обсяги виконаних робіт Товариством.

Слід також зазначити, що зі змісту вказаного листа вбачається, що Укравтодором була надана інформація про повністю весь обсяг виконаних підрядником робіт за вищенаведеним контрактом. З наданої замовником інформації також вбачається, що останнім було підтверджено виконання відповідачем робіт за лотом 2.5 Укріплення укосів та узбіччя посівом трав самостійно, тобто без залучення будь-яких субпідрядників, у період з 2014 року по 8 липня 2015 року в об’ємі 38045,35 м2 (т. 1, а.с. 98). Виконання саме відповідачем вказаних робіт підтверджується наявними у матеріалах справи запитами на прийняття прихованих робіт від 26 листопада 2014 року в кількості 14112,50 м2, від 26 листопада 2014 року в кількості 2078,55 м2, від 26 листопада 2014 року в кількості 469,35 м2, від 26 листопада 2014 року в кількості 6424,15 м2, від 26 листопада 2014 року в кількості 962,80 м2, від 26 листопада 2014 року в кількості 6756,40 м2, від 26 листопада 2014 року в кількості 1012,70 м2, від 26 листопада 2014 року в кількості 3290,60 м2, від 8 липня 2015 року в кількості 2938,30 м2, що в сумі і складає загальний об’єм виконаних підрядником робіт в розмірі 38045,35 м2, зазначений у листі Укравтодору від 7 грудня 2017 року № 5985/3/91-10-2733/10. Факт самостійного виконання відповідачем наведених робіт додатково підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними видатковими накладними та актами списання, датованими вереснем 2013 року – жовтнем 2015 року.

Надані Товариством на підтвердження своїх вимог докази, зокрема, фотографії, на яких зображені працівники та техніка позивача під час виконання робіт з гідро посіву та роздруківки геолокації, також не можуть бути прийняті судом у якості належних доказів, оскільки з вказаних фотографій та даних геолокації, які до того ж у встановленому законом порядку не засвідчені позивачем, суд позбавлений можливості достовірно встановити факт наявності трудових чи інших цивільно-правових відносин між зображеними на фотографіях працівниками та позивачем, а також приналежність зображеної на даних фотографіях техніки Товариству, а також знаходження її і виконання за її допомогою робіт у конкретному місці в певний період часу.

У той же час зі змісту вищенаведених доказів та наявних у матеріалах справи документів взагалі не вбачається проведення робіт за спірним контрактом у період з 3 червня 2016 року по 23 серпня 2016 року, як вказує Товариство у своєму позові.

Твердження позивача про регулярне складання та надсилання відповідачу документації щодо виконаних робіт з 3 червня 2016 року по 23 серпня 2016 року також оцінюється судом критично з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження наведених фактів, зокрема передбаченого умовами контракту субпідряду ряду документів, які мали бути складені Товариством та відповідно зберігатися в останнього в ході виконання наведеного договору, зокрема, технічної специфікації (пункт 2.1 контракту), програми виконаних робіт (пункти 3.1, 3.3, 9.1 контракту), виконавчої технічної і графічної документації, розробленої в деталях, доповненої розрахунками (пункт 12.2 контракту), графіку виконання робіт (пункт 21.1 контракту), протоколів оцінки виконаних робіт за спірний період (пункт 23.2 контракту), сертифікату передачі робіт (стаття 18 та пункт 6.1 контракту), а також у встановленому контрактом порядку підписаних та погоджених відповідних проміжних платіжних сертифікатів за кожен спірний місяць, які згідно пункту 17.3 контракту повинні були оформлятися щомісячно на суму виконаних робіт.

Також не беруться судом до уваги доводи Товариства щодо ведення претензійної роботи з відповідачем в якості підстави для стягнення спірної суми заборгованості, оскільки наявність претензійної переписки не встановлює, не змінює та не припиняє відповідних правовідносин та не може бути доказом наявності заборгованості сторони, тим більше в разі, якщо така сторона добровільно не визнає цієї заборгованості в адресованих контрагентові листах.

Більше того, зі змісту наявних у матеріалах справи розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відповідача вбачається, що у відповідні звітні податкові періоди з липня по вересень 2016 року позивачем взагалі не було зареєстровано жодних податкових накладних, які б підтверджували факт виконання господарських зобов’язань по контракту субпідряду у спірний період.

Суд також констатує, що претензія Товариства про сплату відповідачем суми заборгованості за контрактом субпідряду за спірний період була виставлена останньому після спливу більш ніж одного року з моменту виконання вказаних позивачем робіт, що ставить під сумнів дотримання Товариством вимог законодавства у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність вимог Товариства про стягнення з відповідача заявленої суми вартості робіт з урахуванням коефіцієнту зміни курсу в розмірі 863 339 грн. 93 коп., у зв’язку з чим у задоволення позову в даній частині слід відмовити.

Беручи до уваги наведені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог Товариства щодо стягнення з відповідача вартості придбаних позивачем матеріалів в сумі 663 974 грн. 63 коп.

Окрім того, суд зазначає, що факт придбання Товариством за наданими останнім видатковими накладними та накладними на передачу матеріалів у виробництво товару (т. 1, а.с. 100-122) не може безумовно свідчити про виконання останнім спірних робіт за контрактом субпідряду у період з 3 червня 2016 року по 23 серпня 2016 року та використання наведених матеріалів для виконання вказаних робіт.

Також суд констатує, що усі долучені позивачем до його позовної заяви копії видаткових накладних та накладних на передачу матеріалів у виробництво товару датовані червнем 2015 року – квітнем 2016 року. Тобто вказані товаророзпорядчі документи були складені та підписані їх контрагентами до дати підписання між сторонами проміжного платіжного сертифікату від 3 червня 2016 року № 1, а відтак витрати на закупівлю вказаних матеріалів повинні були бути включені до суми зазначеного проміжного платіжного сертифікату.

Водночас за змістом частини 3 статті 843 ЦК України до ціна роботи у договорі підряду включається як плату за виконану підрядником роботу, так і відшкодування його витрат.

Відтак, зважаючи на те, що у контракті субпідряду та відповідній відомості фактично виконаних робіт сторонами не було погоджено, що до ціни договору не включаються витрати виконавця на придбані ним матеріали, суд на підставі частини 3 статті 843 ЦК України дійшов висновку про те, що усі витрати на матеріали були включені сторонами до вартості роботи, погодженої у відомості обсягів робіт.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази виконання Товариством спірних робіт у період з 3 червня 2016 року по 23 серпня 2016 року, а також, зокрема, придбання будь-яких матеріалів у вказаний період, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства вартості придбаних позивачем матеріалів в сумі 663 974 грн. 63 коп.

Щодо позовних вимог Товариства про стягнення з відповідача суми гарантійних утримань у розмірі 7 774 грн. 50 коп. суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку (частина 5 цієї статті), про що і було домовлено сторонами у пункті 23.10 укладеного між сторонами контракту субпідряду.

Враховуючи вищезазначену умову контракту субпідряду та положення ЦК України слід дійти висновку, що гарантійні утримання, які були включені до умов цього контракту, за своєю природою є забезпеченням виконання умов контракту щодо належної якості фактично виконаних робіт, тобто частини виконаного зобов’язання за договором.

Як було зазначено вище, за замістом статей 23.9, 23.10 Контракту субпідряду з кожного проміжного платіжного сертифікату, відповідач утримує 10% суми платежу як гарантію виконання. Утримані суми гарантії повертаються в наступному порядку: 50% – при підписанні сертифікату передачі за весь об’єм робіт або частину постійних робіт, решта 50% – в порядку, передбаченому основним контрактом

Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Контракту субпідряду від 17 жовтня 2014 року № 17-10/1/14 підрядник передав на субпідряд, а Субпідрядник взяв на себе зобов'язання, зокрема, по усуненню будь-яких виявлених дефектів і недоліків у відповідності з Технічними Специфікаціями в об'ємах і видах робіт згідно з доданою ВОР, відповідно до проекту по ремонту автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський.

Відповідно до пункту 6.1 контракту субпідряду субпідрядник гарантує якість і належне виконання робіт, при цьому дає 1 рік гарантії на основні роботи з моменту їх завершення на будмайданчику і підписанням з боку основного замовника сертифіката передачі робіт, складених відповідно до статті 18.

Проте судом встановлено, що остаточного сертифікату за укладеним між сторонами контрактом субпідряду від 17 жовтня 2014 року № 17-10/1/14 підписано не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що на час вирішення даного спору передбачений положеннями вищевикладеної угоди гарантійний строк не сплинув, у зв’язку з чим не настав і строк розрахунків, передбачений пунктом 23.10 контракту субпідряду, за якою утримані суми гарантійних платежів підлягають поверненню в наступному порядку: 50% – при підписанні сертифікату передачі за весь об’єм робіт або частину постійних робіт, решта 50% – в порядку, передбаченому основним контрактом.

Слід також наголосити, що вказаний порядок сплати утриманих сум у повній мірі відповідає порядку сплати утримань, визначеному основним контрактом, укладеним між відповідачем та третьою особою.

Суд також звертає увагу на те, що за змістом пункту 11.9 основного контакту обов’язки підрядника не вважаються виконаними до тих пір, поки інженер не видасть підряднику сертифікат про завершення робіт із зазначенням дати, на яку підрядник виконав свої зобов’язання у відповідності з контрактом. Інженер видає сертифікат про завершення робіт протягом 28 днів після завершення дати останнього періоду відповідальності за дефекти, або після надання підрядником усієї документації підрядника та завершення проведення випробувань всіх робіт, включаючи усунення дефектів. Тільки сертифікат про завершення робіт вважається прийняттям робіт.

Суд також наголошує на наступному.

Згідно приписів статті 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку (частина 5 цієї статті), про що і було домовлено сторонами у пункті 23.10 укладеного між сторонами Контракту субпідряду.

Враховуючи вищезазначену умову Контракту субпідряду та положення ЦК України слід дійти висновку, що гарантійні утримання, які були включені до умов цього Контракту, за своєю природою є забезпеченням виконання умов Контракту щодо належної якості фактично виконаних робіт, тобто частини виконаного зобов’язання за договором.

Положеннями статті 653 ЦК України визначені правові наслідки зміни або розірвання договору. Так, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, з огляду на характер цього договору, за яким відповідач виконує умови договору до його розірвання щодо оплати за виконані роботи, а позивач, виконавши такі роботи, несе відповідальність за їх якість.

Розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури забезпечення якості робіт.

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що припинення зобов'язання можливе за умови його належного виконання, яке проведено належним чином, а розірвання договору не є підставою для припинення гарантійних утримань, якими забезпечується якість виконання зобов'язання, що виникло до розірвання договору.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, якщо презумпція правомірності договору не спростована, усі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Аналогічні по суті правові висновки щодо наслідків розірвання договору викладені у постановах Верховного Суду України у справах № 3-136гс11, 6-213цс15, 6-639цс15, 6-495цс15, 6-939цс15, 6-1562цс15.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, у зв’язку з чим в позові Товариства слід відмовити.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" липня 2018 року

Суддя Церковна Н.Ф.