Рішення № 75397838, 13.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2018 р. Справа № 910/2951/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянув у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до першого відповідача Приватного підприємства "Лотос"

та до другого відповідача ОСОБА_2

про стягнення 221 587, 67 грн

За участю представників:

від позивача Бригинець А.А. (дов. № 7012-К-0 від 06.06.2017);

від першого відповідача Лобас А.І. (керівник);

від другого відповідача ОСОБА_2

Обставини справи:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2018 матеріали справи № 910/2951/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Лотос" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 221 587, 67 грн заборгованості за договором б/н від 12.09.2013, з яких: 160 768, 81 грн заборгованість за кредитом, 35 199,91 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 439,39 грн заборгованість по комісії за користування кредитом та 21 179,56 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, передано до господарського суду Київської області за територіальною підсудністю в порядку ст. 31 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 03.04.2018 (автоматичний розподіл справ) справу № 910/2951/18 передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням першим відповідачем зобов'язань за договором б/н від 12.09.2013 та неналежним виконанням другим відповідачем зобов'язань за договором поруки № POR14449146270649 від 03.12.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20.04.2018.

17.04.2018 до канцелярії господарського суду Київської області від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7545/18 від 17.04.2018), згідно якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у зв'язку з тяжким фінансовим становищем першого відповідача, директором якого є другий відповідач. Вказаний відзив прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи відкладено на 22.06.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2018 розгляд справи відкладено на 13.07.2018.

У судовому засіданні 13.07.2018 представником першого відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено судом з огляду на безпідставність.

У судовому засіданні 13.07.2018 представник позивача підтримав задоволення позову повністю, представник першого відповідача та другий відповідач заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промову (заключне слово) представників позивача, першого відповідача та другого відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2013 Приватне підприємство "Лотос" звернулося до позивача з заявою про відкриття поточного рахунку.

Згідно заяви відповідач приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 12.09.2013 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26003055913523 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано „Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно п. 3.2.1.1.16. умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системи клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його поповнення, сплаті процентів та винагороди (п.п. 3.2.1.1.1. умов).

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 12.09.2013 виконав належним чином, на виконання договору перерахував на рахунок першого відповідача 160 768,81 грн в якості суми кредиту, що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

Перший відповідач заборгованість по кредиту не погасив, борг за кредитом не сплатив, що підтверджується наявними матеріалами справи, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем за договором банківського обслуговування від 12.09.2013 станом на момент судового розгляду справи склала 160 768, 81 грн заборгованості за кредитом, 35 199, 91 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 439, 39 грн заборгованість по комісії за користування кредитом, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано першим відповідачем.

03.12.2015 між Публічним акціонерним товариством комерційним банок «Приватбанк» (Кредитор) та ОСОБА_2 (Поручитель) укладено договір поруки № POR14449146270649, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитом за виконання зобов'язань за договором б/н від 12.09.2013, в тому ж розмірі, що і боржник (Приватне підприємство «Лотос»), включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

20.12.2017 позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідачів з претензією № Е0209ZREWO05X від 07.12.2017, згідно якої просив останніх погасити заборгованість за договором, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копія якого наявна в матеріалах справи. Вказана претензія залишена відповідачами без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 160 768, 81 грн заборгованості за кредитом, 35 199, 91 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 439, 39 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 21 179, 56 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Суд встановив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини та правовідносини поруки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 12.09.2013 виконав належним чином, на виконання договору перерахував на рахунок першого відповідача 160 768,81 грн в якості суми кредиту, що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи; перший відповідач та другий відповідач, як поручитель за договором, заборгованість по кредиту не погасили, борг за кредитом не сплатили, що підтверджується наявними матеріалами справи, внаслідок чого заборгованість останніх перед позивачем за договором банківського обслуговування від 12.09.2013 станом на момент судового розгляду справи склала: 160 768, 81 грн заборгованості за кредитом; 35 199, 91 грн заборгованості по процентам за користування кредитом; 4 439,39 грн заборгованість по комісії за користування кредитом, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачами; 20.12.2017 позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідачів з претензією № Е0209ZREWO05X від 07.12.2017, згідно якої просив останніх погасити заборгованість за договором, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копія якого наявна в матеріалах справи. Вказана претензія залишена відповідачами без відповіді та задоволення.

Враховуючи те, що борг відповідачів перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 160 768, 81 грн заборгованості за кредитом, 35 199, 91 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 439, 39 грн заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за договором банківського обслуговування від 12.09.2013, позивачем за період з 04.03.2014 по 30.01.2018 нарахована пеня в сумі 21 179, 56 грн пені.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5.., 3.2.1.4.6. клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (п. 3.2.1.5.1. умов).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 3.2.1.5.4. умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3. здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Суд встановив, що сторонами в порядку ч. 6 ст. 232 ГПК України погоджено нарахування пені на строк понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 04.03.2014 по 30.01.2018 загалом становить 21 179,56 грн пені. Відтак, вимога про стягнення 21 179,56 грн пені є обгрунтованою повністю.

Також першим відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на підставі ст. 233 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд встановив, що першим відповідачем, директором якого є другий відповідач, відповідно до податкової звітності за 2017 рік отримано валовий дохід до оподаткування 82 000 грн, сплачено податки і отримало прибуток за 2017 рік у сумі 67 200 грн.

Враховуючи вищевикладене та кризові явища у вітчизняній економіці, необхідність забезпечення збереження господарської діяльності першого відповідача, суд дійшов висновку про зменшення пені вдесятеро та солідарне стягнення з відповідачів 2 117,95 грн пені.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 160 768, 81 грн заборгованості за кредитом, 35 199, 91 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 439, 39 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 2 117,95 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Лотос" та ОСОБА_2 про стягнення 221 587, 67 грн задовольнити.

2. Солідарно стягнути з Приватного підприємства "Лотос" (09800, Київська обл., Тетіївський район, місто Київ, вулиця Соборна, буд. 68, кв. 18; ідентифікаційний код 31970341) та ОСОБА_2 (01032, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 160 768 (сто шістдесят тисяч сімсот шістдесят вісім гривень) 81 коп. заборгованості за кредитом, 35 199 (тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять гривень) 91 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять гривень) 95 коп. пені, 4 439 (чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять гривень) 39 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Лотос" (09800, Київська обл., Тетіївський район, місто Київ, вулиця Соборна, буд. 68, кв. 18; ідентифікаційний код 31970341) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 661 (одну тисячу шістсот шістдесят одну гривню) 91 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_2 (01032, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 661 (одну тисячу шістсот шістдесят одну гривню) 91 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішення суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд Київської області до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 19.07.2018.

Суддя П.В.Горбасенко