Рішення № 75397782, 13.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2018 р. Справа № 911/660/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянув у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Агро”

до Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 115”

про стягнення 242 000, 00 грн

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 12.02.2018);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Агро” (далі – позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 115” (далі – відповідач) про стягнення 242 000 грн сплаченої передоплати. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 9 162,40 грн судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу від 21.03.2011 та договором купівлі-продажу від 08.05.2012 в частині повернення сплаченої передоплати за договорами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі № 911/660/18 та призначено підготовче засідання на 20.04.2018.

20.04.2018 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7854/18 від 20.04.2018), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку зі спливом позовної давності до вимог позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2018 закрито підготовче засідання у справі № 911/660/18, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 13.07.2018.

У судовому засіданні 13.07.2018 представник позивача підтримав задоволення позову повністю.

Представник відповідача у судове засідання 13.07.2018 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 13.07.2018, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за наявними в ній матеріалами справи за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промову (заключне слово) представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2011 між Державним підприємством «Підприємство Кагарлицької виправної колонії (№ 115)» (далі – Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Агро” (далі – Покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов’язався передати товар у власність покупцеві, а покупець – прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно п. 3.1. договору купівлі-продажу продавець зобов’язаний у повному обсязі передати товар покупцю та забезпечити покупця документами (накладними).

Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 140 000 грн протягом 1 дня з моменту підписання договору. Остаточний термін оплати складає 5 днів з моменту укладання договору.

08.05.2012 між Державним підприємством «Підприємство Кагарлицької виправної колонії (№ 115)» (далі – Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Агро” (далі – Покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов’язався передати товар у власність покупцеві, а покупець – прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно п. 3.1. договору купівлі-продажу від 08.05.2012 продавець зобов’язаний у повному обсязі передати товар покупцю та забезпечити покупця документами (накладними).

Відповідно до п. 4.2. договору від 08.05.2012 покупець здійснює попередню оплату в розмірі 140 000 грн протягом 1 дня з моменту підписання договору. Остаточний термін оплати складає 5 днів з моменту укладання договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених судом виписок по рахунку позивачем на виконання договору купівлі-продажу від 21.03.2011 та договору купівлі-продажу від 08.05.2012, 14.05.2012, 29.03.2011 та 23.03.2011 сплачено 102 000 грн, 70 000 грн та 70 000 грн, всього 242 000 грн.

Суд встановив, що відповідач в порушення зобов’язань за договором купівлі-продажу від 21.03.2011 та договором купівлі-продажу від 08.05.2012 товар позивачу на загальну суму 242 000 грн не поставив.

Позивачем в якості підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем надано суду акти звірки взаємних розрахунків від 01.04.2015, підписані та скріплені печатками обох сторін договору. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою від 20.03.2018 про сплату протягом одного дня з дня отримання цієї вимоги коштів у сумі 242 000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 20.03.2018 та фіскальним чеком від 20.03.2018.

Суд встановив, що відповідач грошові кошти у сумі 242 000 грн позивачу не повернув, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимоги про стягнення 242 000 грн сплаченої передоплати.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем на виконання договору купівлі-продажу від 21.03.2011 та договору купівлі-продажу від 08.05.2012, 14.05.2012, 29.03.2011 та 23.03.2011 сплачено 102 000 грн, 70 000 грн та 70 000 грн, всього 242 000 грн, що підтверджується наявними виписками по рахунку; відповідач в порушення зобов’язань за договором купівлі-продажу від 21.03.2011 та договором купівлі-продажу від 08.05.2012 товар позивачу на загальну суму 242 000 грн не поставив, грошові кошти у сумі 242 000 грн не повернув.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 242 000 грн сплаченої передоплати.

Також відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд встановив, що позивач звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права 02.04.2018, що підтверджується відміткою канцелярії господарського суду Київської області на першому аркуші позовної заяви.

Враховуючи те, що позивачем відповідачу 14.05.2012, 29.03.2011 та 23.03.2011 сплачено 102 000 грн, 70 000 грн та 70 000 грн, всього 242 000 грн; відповідачем з моменту сплати попередньої оплати не поставлено позивачу 242 000 грн., грошові кошти не повернуто. Відтак, суд вважає, що позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки з моменту здійснення передоплати: 14.05.2012, 29.03.2011 та 23.03.2011, позивач був обізнаний про порушення свого права на отримання товару, а у разі не поставки – на повернення грошових коштів.

Судом встановлено, що позивач 29.03.2018 звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, тобто за межами трирічного строку позовної давності.

Наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків від 01.04.2015 не можуть свідчити про переривання позовної давності, оскільки на вказаних актах відсутні прізвище та ініціали головних бухгалтерів позивача та відповідача, що виключає можливість суду встановити повноваження осіб на підписання даних актів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 242 000 грн сплаченої передоплати у зв’язку із спливом позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору та судові витрати, які позивач поніс у зв’язку із розглядом справи, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Також відповідач просить суд стягнути з позивача 1 292,70 грн судових витрат, які складаються з: 691,20 грн витрат на пальне (бензин), 481,50 грн роздруківки поданих матеріалів, 120 грн витрат на відрядження (добові).

Згідно з ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов’язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження судових витрат відповідачем надано суду подорожній лист службового легкового автомобіля № 17 від 20.04.2018, товарний чек № 22 від 18.04.2018 на суму 481,50 грн від 19.04.2018, фіскальні чеки від 19.04.2018, наказ ДП Сільськогосподарського підприємства Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» № 2/ВД-18 від 19.04.2018 про відрядження співробітників підприємства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про понесення відповідачем судових витрат, пов’язаних з розглядом справи у загальному розмірі 1 292,70 грн, що складаються з: -

- 691,20 грн витрат на пальне (бензин) – 25,6 л./ 2 поїздки (160 км) на судові засідання 20.04.2018 та 22.06.2018 представника відповідача;

- 481,50 грн витрат на роздруківку поданих матеріалів (321 листок/1,50 грн);

- 120 грн витрат на відрядження (добові) – 2 дні участі представника відповідача ОСОБА_2 у судових засіданнях 20.04.2018 та 22.06.2018.

Відтак, судові витрати відповідача, пов’язані з розглядом справи у розмірі 1 292,70 грн покладаються на позивача на підставі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Агро” (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Леніна, будинок 127 Г; ідентифікаційний код 30349365) на користь Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 115” (09214, Київська обл., Кагарлицький район, село Зікрачі; ідентифікаційний код 08680230) 1 292 (одну тисячу двісті дев’яносто дві гривні) 70 коп. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд Київської області до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 19.07.2018.

Суддя П.В.Горбасенко